Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" серпня 2006 р. Справа № 33/228-05
вх. № 11856/3-33
Суддя господарського суду Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Альошин В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Волкова С.О., дор.№ 01-62юр від 03.08.2005 року.
відповідача - Черкашин І.І. дов. № 01/3 від 04.01.2005 року.
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Х-в
до ДП "Енергокомплекс" м. Х-в
про стягнення 1475883,09 грн.
Розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 01.12.2004 року по 31.08.2005 року по договору № 207.01 від 03.03.2004 року на користування електричною енергією в сумі 1475883,09 грн. з яких 413308,63 грн. основного боргу, 82661,66 грн. ПДВ на е/е, 46224,31 грн. КРЕ, 8328,80 грн. ПДВ на КРЕ, 1251,21 грн. 3% річних, 2640,98 грн. індексу інфляції, 7507,28 грн. пені, 913960,22 грн. перевищення договірних величін. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість по договору в наслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідач надав до суду відзив на позов від 19.12.2005 року в якому позовні вимоги визнає частково, та зазначає, що частина заборгованості погашена.
Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 19.01.2006 року в якій у зв'язку з частковою оплатою заборгованості зменшив суму позовних вимог за період з 01.12.2004 р. по 31.08.2005 р. з урахуванням усіх оплат до 1192792,35 грн., з яких: електроенергія - 183148,58 грн., ПДВ на електроенергію - 36629,72 грн., КРЕ- 46224,31грн., ПДВ на КРЕ - 8328,80 грн., перевищення договірних величин споживання електроенергії - 913960,22 грн., індекс інфляції- 890,15 грн., 3 % річних - 902,64 грн., пеня - 2 707,93 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття судового рішення змінити підстави або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому надані позивачем уточнення позовних вимог прийняті господарським судом.
Відповідач надав до суду доповнення до відзиву від 07.02.2006 року в якому позовні вимоги визнає заборгованість по КРЕ, ПДВ на КРЕ, пояснює, що основний борг по електроенергії та ПДВ на е/е сплачено з мотивів викладених у доповненні до відзиву, та надав витребуваний попередніми ухвалами суду двосторонній акт звірки взаємних розрахунків.
Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 10.02.2006 року в якій у зв'язку з частковою оплатою та перерахунку заборгованості станом на 17.10.2005 року, позивач зменшив суму позовних вимог за спірний період з урахуванням усіх оплат до 1106410,35 грн., з яких: електроенергія - 106266,41 грн., ПДВ на електроенергію - 21253,27 грн., КРЕ- 46224,31грн., ПДВ на КРЕ - 8328,80 грн., перевищення договірних величин споживання електроенергії - 913960,22 грн., індекс інфляції- 1035,21 грн., 3 % річних - 1308,59 грн., пеня - 8033,54 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття судового рішення змінити підстави або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому надані позивачем уточнення позовних вимог прийняті господарським судом та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням наданих уточнень.
Від представника відповідача 16.03.2006 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення касаційною інстанцією пов'язаної з нею іншої справи № 43/265-04. Ухвалою суду від 23.03.2006 року було задоволено клопотання представника відповідача та зупинено провадження по справі № 33/228-05 до вирішення касаційною інстанцією пов'язаної з нею іншої справи № 43/265-04.
Ухвалою господарського суду від 14.07.2006 року провадження по справі було поновлено та призначено розгляд справи на 02.08.2006 року
Відповідач надав доповнення до відзиву від 31.07.2006 року на позовну заяву в якому проти позову заперечує.
В судовому засіданні з 16.03.2006 року по 23.03.2006 року та з 21.08.2006 року до 30.08.2006 року було оголошено перерву.
Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані суду матеріали в їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до умов договору на користування електричною енергією №207.01 від 03.03.2004 р. укладеного між позивачем та відповідачем, який було пролонговано на 2005 рік, позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, здійснив відпуск електроенергії.
Відповідно до п. 2.2.5 договору відповідач зобов'язався проводити оплату використаної електроенергії відповідно до чинних тарифів, але оплату у розрахунковому періоді за спожиту електроенергію відповідачем проведено не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 106266,41 грн. та ПДВ на е/е у сумі 21253,27 грн.
Під час розгляду справи відповідачем було погашено заборгованість за е/е в сумі 106266,41 грн. та ПДВ на е/е в сумі 21253,27 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи оригіналами платіжних доручень та актами звірки розрахунків між сторонами, у зв*язку з чим на момент розгляду справи предмет спору відсутній. Враховуючи, що між сторонами відсутній предмет спору, суд вважає необхідним припинити провадження по справі в частині стягнення заборгованості за е/е в сумі 106266,41 грн., та ПДВ на електроенергію - 21253,27 грн. на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.
Заборгованість відповідача на 17.10.2005 р. по КРЕ (реактивній енергії) складає 46224,31 грн. Вказана заборгованість була нарахована у відповідності з Методикою рахунків за перетоки реактивній енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженою наказом Міністерства енергетики України від 14.11.1997 р. за № 37 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за №619/2423 від 24.12.1997р., та у відповідності з Методикою рахунків за перетоки реактивній енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 17.01.2002 р. за № 19.
Крім того, станом на 17.10.2005 р. у відповідача є заборгованість по податку на додану вартість, що складає : ПДВ на КРЕ 8328,80 грн. Сума заборгованості нарахована відповідно до Закону України від 03.12.1999 р. "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість".
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості по КРЕ та ПДВ на КРЕ, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості по КРЕ в сумі 46224,31 та ПДВ на КРЕ в сумі 8328,80 грн. суд вважає такими, що підтверджені наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми боргу.
Позивач надав суду розрахунки інфляційних витрат та трьох відсотків річних, за таких підстав, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1035,21 грн. інфляційних витрат та 1308,59 грн. трьох відсотків річних , такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірних величин в сумі 913960,22 грн.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»: у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідач надав суду копію рішення Господарського суду Харківської області по справі № 08/141-05 від 19.09.2005 р. (рішення вступило в закону силу) яким абзаци 5 та 6 п. 5.2. Договору №207.01 від 03.03.2004 р. визнані недійсними.
Саме пунктом 5.2 договору №207.01 від 03.03.2004 р. позивач обгрунтовує свої позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії, оскільки цими пунктами договору встановлювався механізм доведення до споживачів гра ничних величин споживання електроенергії та механізм коригування граничної величини споживання електроенергії за підсумками місяця.
Також, було надане роз'яснення рішення суду по справі № 08/141-05, яким роз'яснювалось, що відповідно ч.3. ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення. Абзаци 5 та 6 п.5.2. договору № 207.01 від 03.03.2004 р. про постачання електричної енергії вважаються недійсними з моменту набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з тим, що між сторонами виникли розбіжності в трактуванні моменту недійсності абзаців 5 та 6 п. 5.2. договору №207.01 від 03.03.2004 р. відповідач звернувся до господарського суду з заявою про роз*яснення рішення суду по справі № 08/141-05, в якій просив суд вказати момент недійсності вищезгаданих пунктів договору. Суд відмовив відповідачу у надані роз'яснення (лист від 28.11.2005 р. № 3765/3-08), в зв'язку з тим, що вже було надане одне роз'яснення по цій справі. Додатково,суд порадив керуватися нормами законодавства в усіх спірних питаннях.
Таким чином, на підставі рішення суду по справі № 08/141-05, що вступило у закону силу, яким абзаци 5 та 6 п. 5.2. Договору №207.01 від 03.03.2004 р. визнані недійсними, та враховуючи імперативне визначення моменту недійсності правочину, що міститься в ст. 236 Цивільного кодексу України: «Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення», а також частині 3 ст. 207 Господарського кодексу України «Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє».
Також у цій справі потрібно керуватись пунктом 3.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12.03.99 (з наступними змінами), яким встановлено, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Це стосується і угод, визнаних недійсними у судовому порядку. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.
Договір № 207.01 від 03.03.2004 р. не є таким, зі змісту якого випливає, що він (або його частина) може бути визнаний недійсним лише на майбутнє. Також у рішенні по справі № 08/141-05 від 19.09.05 не зазначено, що абзаци 5 та 6 пункту 5.2. договору № 207,01 від 03.03.2004 р. визнані судом недійсними тільки на майбутнє.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України з дня набрання чинності рішенням суду по справі № 08/141-05 абзаци 5 та 6 п. 5.2. договору №207.01 від 03.03.2004 р стали вважатися недійсними, як такі що є недійсними з моменту їх укладення.
За таких обставин суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог, та вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин в сумі 913960,22 грн. такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору, п.6 ст. 232, ст. 230 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.
01.02.2006 року між ДП "Енергокомплекс" та населенням мікрорайону П'ятихатки укладено 541 договорів реструктуризації заборгованості за житлово-комунальні послуги на загальну суму 645762,88 грн.
На підставі ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальником енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Тому враховуючи вищевикладене суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 1844,16 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, п.1-1 ст.80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; ст.ст. 526, 625, Цивільного кодексу України; ст.ст. ч. 2 ст. 180, ч. 8 ст. 181, ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Енергокомплекс" (поштова адреса: 61108, м. Харків, вул. Академічна, 1, розрахунковий рахунок 2600712160023 в ф-л. Киівськ. АКБ "Правекс-Банк" м. Харків, МФО 350493, код ЕДРПОУ 31672372) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" ( поштова адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12, на поточний рахунок 26009107590000 в ХФ АКІБ "УкрСиббанк" "ХРУ", МФО 351641, код 00131954 - 46224,31 грн. заборгованості по КРЕ, 8328,80 грн ПДВ на КРЕ, 1035,21 грн. - інфляційних витрат, 1308,59 грн. трьох відсотків річних, 1844,16 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набранння рішенням законної чинності.
В частині стягнення заборгованості за е/е та ПДВ на е/е провадження по справі припинити.
В решті позову відмовити.
Рішення підписано 31.08.2006 року.
Суддя Прохоров С.А.