Справа №949/1111/23
15 червня 2023 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої фельдшером ДВМ Лугівської дільниці, проживаючої в АДРЕСА_1 .
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 роз'яснено.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №133626 від 15 червня 2023 року, ОСОБА_1 20 травня 2023 року біля 17 год., в АДРЕСА_2 , висловлювалася нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2 , вдарила його рукою та пошкодила мобільний телефон, чим порушила громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
На розгляді справи в суді ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що 20 травня 2023 близько 17 год. з будинку, де вона перебувала разом із своєю сусідкою ОСОБА_3 , почула нецензурну лайку та вийшла на вулицю. Біля хліва вона побачила ОСОБА_2 , який почав ображати присутніх нецензурною лайкою та штовхати її. Як з'ясувалося, ОСОБА_2 мав претензію, що вона нібито на його території склала деревину, хоча це не так. На той момент ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння. За нею з будинку вийшла і сусідка ОСОБА_3 . Побачивши, що підбігла ОСОБА_3 , ОСОБА_2 втік до свого будинку. Після цього вони викликали представника сільської ради ОСОБА_4 , яка потім розмовляла із ОСОБА_2 .
При цьому ОСОБА_1 додала, що ОСОБА_2 , в ході суперечки, наніс їй удар в область голови.
Водночас, ОСОБА_1 зауважила, що мобільний телефон у ОСОБА_2 не забирала та не розбивала його, як він стверджує. Він, після вказаних подій, розмовляв по своєму телефону.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що вказана суперечка виникла з приводу того, що ОСОБА_1 наскладала на його території дошки та дерево. Тому він зайшов до ОСОБА_1 сказати, щоб вона все це поприбирала. Так як він на той момент був в стані алкогольного сп'яніння, то він скинув листок шиферу, яким було накрите дерево, у зв'язку з чим пролунав гучний удар. Після цього прибігла ОСОБА_1 та вдарила його рукою, але тілесних ушкоджень не спричинила. Потім ОСОБА_1 вихватила у нього з рук мобільний телефон та кинула його на землю. Тоді він пішов додому.
У ході судового розгляду допитана в якості свідка ОСОБА_3 повідомила, що 20 травня 2023 року близько 17 год. вона прийшла до своєї сусідки ОСОБА_1 . Коли вони перебували у будинку, в цей час пролунав гучний удар. ОСОБА_1 пішла подивитися, що трапилося, а за не пішла і вона. Коли вона підійшла, то побачила, що ОСОБА_1 разом із сусідом ОСОБА_2 сперечаються. Під час суперечки ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою та вона бачила, як він рукою наніс удар по голові ОСОБА_1 . Коли вона підійшла ближче до них, то ОСОБА_2 пішов до свого будинку.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомила, що вона є соціальним працівником, старостою округу. Про інцидент, що стався 20 травня 2023 року, її повідомила ОСОБА_1 . Вона пішла до ОСОБА_2 , щоб поговорити з ним, щоб він не вчиняв бійок з ОСОБА_1 . У її присутності він, із свого мобільного телефону, дзвонив до своїх сестер. Вона особисто розмовляла з його телефону з його сестрою з цього приводу. Коли приїхала поліція, то ОСОБА_2 втік з будинку.
Разом з тим, допитана як свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона прийшла до місця, де відбувалися події з участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , коли сам інцидент закінчився. Як все сталося, вона не бачила., лише бачила побитий шифер. На місці були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В період, коли вони чекали поліцію, то ОСОБА_4 говорила із ОСОБА_2 та пояснювала йому, що територія, яку він вважає своєю, йому не належить.
При цьому, свідок ОСОБА_5 зауважила, що мобільний телефон ОСОБА_2 побитим не був, так як він телефонував своїм сестрам, з якими говорив.
Також додала, що коли ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, то в адресу усіх виражається нецензурними словами, до всіх чіпляється та постійно всім погрожує.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до диспозиції ст. 173 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Верховний Суд України у постанові від 04 жовтня 2012 року (справа № 5-17 кс 12) сформулював правову позицію, відповідно до якої громадський порядок слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного тощо.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
Водночас, дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, та з пояснень якої вбачається, що громадський порядок та спокій порушував саме ОСОБА_2 , оскільки він був ініціатором суперечки, який прийшов до її господарства.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, у ході розгляду справи не встановлено обставин та не підтверджено належними та допустимими доказами, які б свідчили про умисні дії ОСОБА_1 , які були направлені на вчинення дрібного хуліганства, а саме, порушити громадський порядок та спокій громадян.
У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 "Малофєєва проти росії» та від 20.09.2016 у справі № 926/08 "Карелін проти росії", Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в матеріалах справи відсутні достатні дані, які б свідчили про те, що 20 травня 2023 року мали місце дії ОСОБА_1 , спрямовані на порушення громадського порядку та спокою громадян з хуліганських мотивів.
Тому суд приходить до висновку про відсутність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 34, 35, 40-1, 173-2, 284, 287, 294, 307, 308 КУпАП,
Закрити провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ст. 173 КупАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Отупор К.М.