Справа №949/428/23
16 червня 2023 року м.Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Клюйко А.О., звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та просить розірвати між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб, який зареєстрований 07 жовтня 2018 року Дубровицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний запис за №94 та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, із проведенням індексації, відповідно до Закону, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 07 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Дубровицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний запис за №94. Від даного шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя між сторонами через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини не склалося. Через постійні конфліктні ситуації, сторони припинили свої шлюбні стосунки. Після початку бойових дій в Україні, позивач з дитиною вимушено виїхала за межі України, де і планує влаштувати своє подальше життя і залишитись на постійне проживання. На даний час сімейні стосунки між ними фактично припинені. Позивач вважає, що сім'я розпалась остаточно і зберегти її неможливо. Подальше збереження фактично формального шлюбу суперечить її інтересам. Крім того, відповідач у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання їхньої дитини, яка знаходиться на її повному утриманні. Донька постійно потребує матеріальної допомоги і всім необхідним позивач змушена забезпечувати її самостійно, однак власних коштів у неї на утримання дитини не вистачає. При цьому, відповідач є здоровою та працездатною людиною, інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має. Добровільної згоди про оплату аліментів між позивачем та відповідачем не досягнуто.
До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява, у якій просить розгляд справи провести без його та позивача участі, позовні вимоги підтримують у повному, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Від відповідача до початку розгляду справи надійшла заява, у якій він позовні вимоги визнає та просить розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 07 жовтня 2018 року. Шлюб зареєстровано Дубровицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний запис за №94. Дана обставина стверджується оригіналом свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 2018 року (а.с.14).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17 січня 2019 року вбачається, що від даного шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Згідно із статтею 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Однак, як вбачається із позовної заяви, позивач просила не вживати заходів щодо примирення сторін, оскільки шлюб між ними існує формально, а тому зберігати шлюб є недоцільно.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України та ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно зі ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя.
Згідно п.10 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №11, від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами втрачено любов та взаємоповагу, шлюбні відносини між сторонами припинені, шлюб існує формально, примирення є неможливим, сім'я розпалася остаточно і зберегти її - неможливо, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб необхідно розірвати.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів, суд приходить до наступного.
Як вбачається із довідки №324 від 20 лютого 2023 року до складу сім'ї позивача, яка проживає по АДРЕСА_1 входять: дідусь - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син - бабуся - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мати - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
Відповідно до копій паспортів громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 17 січня 2022 року та серії НОМЕР_4 від 17 січня 2022 року, позивач ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 13 березня 2022 року виїхали за межі України, про що свідчать відповідні штампи (а.с.9-10, 11-12).
Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно вимог ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Ч.2 вищевказаної статті передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно вимог ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судому разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Судом встановлено, що будучи батьком дитини, відповідач її належним чином не утримує, хоча зобов'язаний це робити і доказів про те, що він належним чином займається її утриманням не надав. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не бере належної участі в утриманні дитини, тому з нього на користь позивача необхідно стягувати аліменти на утримання дитини.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що на утриманні відповідача перебувають інші особи, або ж докази, які б унеможливлювали ним сплату аліментів на утримання дитини.
Виходячи з вищевказаних норм Сімейного кодексу України, зважаючи на обставини, які викладені вище та приймаючи до уваги, що малолітня дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на повному її матеріальному утриманні і домовленості між нею та відповідачем про способи виконання обов'язку утримувати дитину не досягнуто, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини є правомірними.
Отже, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні дитини та не надає матеріальної допомоги на її утримання, тому з нього слід стягувати аліменти в примусовому порядку в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., але неменше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дитини, обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При подачі позову, позивачем за позовну вимогу про розірвання шлюбу сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1073,60 грн. судових витрат по сплаті судового збору за вимогу про розірвання шлюбу.
Згідно ч.1 п.3 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної вимоги в частині стягнення аліментів, тому судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави в розмірі 1073,60 грн.
На підставі ст.ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задоволити.
Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 07 жовтня 2018 року Дубровицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний запис за №94 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, із проведенням індексації, відповідно до Закону, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 08 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 коп.) понесених позивачем судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , ID-картка № НОМЕР_6 від 01 листопада 2018 року, орган, що видав 5617.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер, а також серія та номер паспорту невідомі.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.