Справа № 548/2461/21
Провадження №2/548/66/23
12.05.2023 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Миркушіної Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,
адвокатів - Винниченко Л.П., Чубенко Ж.А., Павелка Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи на стороні відповідача приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Горбаня Владислава Володимировича про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги мотивував тим, що він - ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 їхнього батька ОСОБА_3 і вказує, що після смерті останнього відкрилася спадщина на його спадкове майно. Однак після звернення до нотаріальної контори позивачу роз'яснено, що він, як спадкоємець першої черги за законом, пропустив визначений законом строк для прийняття спадщини, в зв'язку з чим не має можливості оформити свої спадкові права на майно померлого батька. ОСОБА_1 вказує, що пропустив зазначений строк з поважних причин, так як у період часу з 18.09.2020 року по 31.08.2021 року перебував за межами України на роботі у плаванні на наливному танкері «Пріам» в Охотському, Берінговому та Японському морях і Тихому океані та не міг зійти на берег у порту через протипандемічні заходи у зв'язку з поширенням коронавірусної інфекції. На підставі ч. 3 ст. 1272 ЦК України ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 строком два місяці.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 03.11.2021 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами суду від 29.11.2021 року, 08.12.2021 року та 14.03.2022 року відкладено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 08.07.2022 року залучено третю особу.
Ухвалою суду від 01.08.2022 року відкладено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 18.08.2022 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалами суду від 27.12.2022 року та 20.04.2023 року відкладено відкрите судове засідання.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 показав суду, що він є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , і що він працював за межами України із 14.09.2020 року та майже рік перебував у плаванні, під час якого судно 1 чи 2 рази на місяць заходило в порти. Перед від'їздом у його матері- ОСОБА_4 стався третій інсульт і він відвіз її на лікування у м.Миргород. Батько теж захворів і пересувався лише в будинку. Відмовитись від плавання позивач не міг, так як підписав контракт. Він працював донкерманом на наливному танкері « ІНФОРМАЦІЯ_2 », приймав та відвантажував вантаж, завантаження тривало від 6 до 10 год., він також закачував баласт. Можливості відлучитись з судна позивач не мав, так як його не було ким замінити. Відразу після завантаження танкер слідував в інший порт, щоб власник не втрачав кошти за простой. В зв'язку з вищевказаним позивач просив суд не брати до уваги покази свідка ОСОБА_5 , який у минулому , працював капітаном на судні і який надавав письмові пояснення щодо роботи на суднах у минулому, більше як 10 років тому. Свідок ОСОБА_5 працював на суховантажному судні, яке могло стояти в порту місяцями на завантаженні чи вивантаженні, в той час як танкер, на якому працював позивач завантажується за декілька годин. Позивач показав суду, що на судні лише на містку капітана працював супутниковий зв'язок і WI-FI, якими можна було скористатися з дозволу капітана. Мобільний зв'язок працював лише в портах. Коли судно заходило в порт, то він встигав зателефонувати дружині на декілька хвилин, але про смерть батьків він дізнався лише 01.09.2021 року, коли зійшов на берег на території Російської Федерації, у м.Петропавловськ-Камчацький, подзвонивши дружині, яка повідомила, що батьки померли. 03.09.2021 року позивач приїхав у м.Хорол. Батьки говорили позивачу про заповіт, згідно якого ОСОБА_1 хотіли віддати куплений за його гроші, але оформлений на батька автомобіль, а все інше поділити пополам між братами, а тому позивач сподівався, що є заповіт. Після повернення він не зміг вирішити питання щодо спадщини з братом, а тому він звернувся до нотаріуса. Позивач вказує, що причинами, з яких він не подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини батька, є декілька причин , зокрема - відсутність консульських установ в тих портах куди заходило судно , на якому працював позивач .
Відповідач мав намір віддати батька доживати в інтернат у смт.Семенівка, але в день від'їзду туди батько помер.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Винниченко Л.П. просила суд задоволити позов, оскільки лише після повернення в Україну з тривалого плавання позивач дізнався про те, що його брат- відповідач по справі оформив спадщину батьків, в тому числі право власності на автомобіль, який був придбаний за кошти позивача. Мирно врегулювати спір із братом позивачу не вдалось, тому він змушений звернутись до суду. ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, пов'язаних з непереборними, істотними труднощами, оскільки позивач з вересня 2020 по серпень 2021 року перебував за межами України у плаванні на танкерному судні на посаді донкермана. Його трудова діяльність створювала обмеження щодо пересування позивача, оскільки при заході в порти різних країн він не міг відлучитись із судна, так як повинен був заправляти танкер паливом. Про смерть батьків позивач дізнався 01.09.2021, зійшовши на берег у м. Петропавловськ-Камчатський, після завершення плавання. Об'єктивними труднощами для прийняття спадщини є важка праця в морі, відсутність інформації про смерть батьків та наявність карантинних обмежень на той час.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чубенко Ж.А. показала суду, що позивач не назвав поважних причин пропуску строку, які б слугували юридичною підставою для поновлення пропущеного строку. Позивач не цікавився долею батьків.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Павелко Р.С. показав суду, що необізнаність про смерть батьків та перебування за кордоном України не є підставою для поновлення строку для позивача, який не цікавився долею хворих батьків . Крім того вказав, що під час сороковин батьків дружина позивача ОСОБА_6 говорила в присутності інших родичів, що чоловік знає про смерть батьків.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав позицію своїх представників.
У судове засідання третя особа на стороні відповідача - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Горбань В.В. не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав суду, що давно знає сім'ю ОСОБА_8 . Незадовго до смерті спадкодавця ОСОБА_3 в ході розмови з ним свідок порадив йому розділити спадщину між синами, на що останній відповів, що він впевнений у тому, що старший син ОСОБА_9 (відповідач) все розділить справедливо.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала суду, що вона є дружиною позивача. Після весілля вони з позивачем тривалий час проживали у його батьків у с. Софино, потім позивач купив квартиру і вони переїхали в м. Хорол. Але на вихідні дні вони з позивачем приїжджали до батьків або батьки приїжджали до них. В будні дні позивач їздив до батьків велосипедом. На зароблені гроші позивач придбав автомобіль, але оформив його на батька. Коли батьки захворіли, сім'я позивача допомагала батькам і ліками, і щоденною допомогою. Перед від'їздом позивача у плавання у його матері трапився 3-й інсульт. Він відвіз її у лікарню м.Миргород, а через декілька днів поїхав на роботу, тому що працював по контракту, тому після цього в лікарні відвідувала бабусю їх старша донька. Свідок з донькою допомагали також і хворому батьку, готували їжу, купали. З чоловіком вона спілкувалася лише по телефону 1-2 рази у місяць. Лише один раз позивач говорив з батьком і то з її телефону. Ні дітям, ні батькам позивач не телефонував, хоча весь час він цікавився станом здоров'я батьків. Коли позивач бував удома, він надавав кошти на лікування батьків, а коли поїхав, то пересилав кошти на лікування батьків. Відповідач мав намір віддати батька доживати в будинок для пристарілих, але свідок знайшла доглядальницю для батьків. Свідок показала суду, що повідомила позивачу про смерть батьків лише 01.09.2021 року, коли він зійшов на берег, бо хвилювалася за стан здоров'я позивача. А коли позивач телефонував до дружини, то вона обманювала його, говоривши що батьки живі.
23.11.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чубенко Ж.А. надійшов відзив, в якому адвокат заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідач є спадкоємцем І черги за законом, який у визначений законом строк прийняв спадщину померлого ОСОБА_3 . Представник відповідача зазначила, що позивач знав про смерть батька, оскільки його дружина та діти проживали в Україні та були на похоронах. На думку представника відповідача, причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачем не пов'язані з непереборними труднощами, оскільки перебування ОСОБА_1 за межами України по роботі, на її думку , не позбавляло його можливості подати таку заяву поштою. Також позивачем не було подано доказів того, що він був позбавлений можливості з'явитись до консульської установи або дипломатичного представництва України, а також не надано доказів того, що при заходах в порти позивач не мав змоги зійти на берег у зв'язку з обмеженнями на грунті епідемії коронавірусної інфекції.
01.12.2021 позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, у якому ОСОБА_1 вказує, що про смерть батьків , які померли у листопаді 2020 року, він дізнався лише 01.09.2021, коли він зійшов на берег у м. Петропавловськ-Камчацький після закінчення плавання на паливному танкері « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а дружина не наважувалась повідомити йому таку страшну новину у зв'язку зі складними умовами плавання та можливим погіршенням його емоційного стану. Також позивач вказав, що посольство України в Російській Федерації знаходиться у м. Москва, а консульські установи - у м. Єкатеринбург, м. Ростов-на-Дону, м. Санкт-Петербург та м. Новоросійськ, що знаходяться на значній відстані від місцезнаходження портів, крім того, з урахуванням специфіки роботи, позивач не мав можливості отримати вихідний день у зручний час. Також позивач зазначив, що коронавірусні обмеження існували об'єктивно у період його плавання та є загальновідомими. Зазначив, що істотними труднощами у даному випадку виступила сукупність факторів, яка завадила позивачу вчасно прийняти спадщину, а саме: складні умови праці у відкритому морі, відсутність інформації про смерть батьків протягом визначеного законом строку для прийняття спадщини, а також загальновідомі карантинні обмеження у зв'язку з поширенням COVID-19.
14.12.2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чубенко Ж.А. надійшли заперечення на відповідь на відзив, де вказано, що позивач на момент подання позову не вказував незнання про смерть батьків як про причину пропуску строку для прийняття спадщини. Крім того, поведінка позивача, який жодного разу не дзвонив хворим батькам, є нелогічною, отже, ОСОБА_1 було відомо про смерть батьків. Також відповідач вказав, що твердження позивача про неможливість зійти із судна не підтверджене належними доказами та спростовується поясненнями свідка ОСОБА_5 , який більше 10-ти років тому працював у відкритому морі, але на іншому виді судоплавання. Крім того, з 20.05.2020 на території України було запроваджено адаптивний карантин, який триває до сьогодні, а в період прийняття спадщини після ОСОБА_4 з 16.11.2020 по 16.05.2021 на території України вже не діяли жорсткі карантинні обмеження. Позивач не надав суду жодних посилань на нормативно-правові акти РФ для розуміння карантинних обмежень на території держави, під юрисдикцією якої перебував позивач.
Суд, заслухавши позиції сторін, показання свідків, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України з'ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав. За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі «Печенізький та інші проти України» встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
З наданих позивачем доказів також вбачається, що до складу спадщини ОСОБА_3 входить транспортний засіб Volkswagen Golf 1.9D, д.н.з. НОМЕР_4 , що доводиться копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Із довідок ТОВ «Морський Стандарт-Бункер» від 31.08.2021 року та від 22.10.2021 року, а також з копій морехідної книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній працював на посаді моториста донкермана на нафтоналивному судні із 18.09.2020 по 31.08.2021, в районах плавання: Тихий океан, Охотське, Берінгове, Японське море, порт Петропавловськ-Камчатський, порт Находка, Порт Владивосток, м/т Северо-Курильськ, м/т Тиличики, м/т Озерновський.
В судовому засіданні встановлено з довідки Відділу ЦНАП Хорольської міської ради №9106/03-18 від 27.09.2021 року, що на момент смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з ним проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_4 .
Із листа приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Горбаня В.В. №195/01-16 від 25.10.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_10 у своїх письмових поясненнях суду пояснила, що вона є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_4 та зазначила, що на поминальному обіді 15.12.2020 року (сорок днів після смерті обох батьків) із розмови між нею, відповідачем, його дружиною та дружиною позивача, вона зрозуміла, що ОСОБА_1 знає про смерть батьків. Також свідок пояснила, що перед смертю батьки сторін дуже хворіли.
В судовому засіданні встановлено із належним чином завіреної заяви свідка ОСОБА_11 від 03.03.2022 року та додатків до неї, що цей свідок працював у ТОВ «Морський Стандарт-Бункер» на наливному танкері Пріам, на посаді боцмана з 15.02.2020 року по 01.09.2021 року спільно з донкерманом ОСОБА_1 . Свідок пояснив, що під час заходу в порт донкерман не має права сходити на берег через виконання своєї роботи, так як він в цей час приймає паливо ,яке бункерується.
Також свідок вказав, що 01.09.2021 року він разом з позивачем та ще 2 члени екіпажу списалися на берег в порту Петропавловськ-Камчатський. В присутності свідка позивач зателефонував дружині, яка під час в розмови повідомила йому про смерть батьків. Позивач дуже засмутився, а вони заспокоювали його як могли та в готелі помянули померлих. (т.1 а.с. 133-136, 141-143)
В судовому засіданні встановлено з належним чином завіреної заяви свідка ОСОБА_12 від 22.03.2022 року та додатків до неї, що цей свідок працював разом з позивачем у ТОВ «Морський Стандарт-Бункер» на наливному танкері Пріам, на посаді електромеханіка з 01.04.2021 року по 31.08.2021 року спільно з донкерманом ОСОБА_1 і пояснив, що позивач, через виробничу необхідність не залишав танкер , виконуючи обов'язки донкермана. Також свідок вказав, що 01.09.2021 року він разом з позивачем списалися на берег в порту Петропавловськ-Камчатський. В присутності свідка позивач зателефонував дружині, яка під час в розмови повідомила йому про смерть батьків, тому позивач дуже засмутився, оскільки до цього позивач не знав про смерть батьків під час плавання, так як розказував про них як живих людей. (т.1 а.с. 130-132, 137-140)
Покази свідка ОСОБА_5 суд не бере до уваги, вони спростовуються свідченнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , так як позивач працював донкерманом на наливному танкері, який перевозив нафтопродукти. Свідок ОСОБА_5 не працював з позивачем, а працював значно раніше в якості третього, другого та старшого помічника капітана і капітана виключно на суховантажних та рефрижераторних суднах, які завантажуються, в силу специфіки вантажу, набагато довше ніж нафтоналивний танкер. Крім того обов'язок донкермана -слідкувати за завантаженням танкера від початку і до кінця.
Також свідченнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спростовуються показання свідка ОСОБА_10 про те, що 15.12.2020 року дружина позивача ніби- то повідомила їй, що позивач знає про смерть батьків, оскільки цю інформацію позивач почув у її присутності 01.09.2021 року від своєї дружини.
З огляду на викладене суд вважає, що позов слід задоволити з таких підстав.
Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов'язаний повідомити суду поважні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.
Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, але при розгляді цієї справи судом встановлені інші причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд мотивує свої дії та враховує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
У спадкоємця були перешкоди для подання заяви і тому він вчасно не скористався правом на прийняття спадщини, тому є правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.
Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.
Строк для прийняття спадщини закінчився 16 травня 2021 року. Із заявою до нотаріальної контори позивач звернувся із пропуском строку визначеного ч.1 ст.1270 ЦК України. Листом приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Горбань В.В. від 21.10.2021 Вих.№191/01-16 позивачу роз'яснено про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Судом встановлено, що саме перебування за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно здійснити таку дію.
Так, спеціальний механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України встановлений Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв'язку. Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини (підпункт 3.13 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України та пункт 3.23 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства України від 22 лютого 2012 року №296/5).
Крім цього, пунктом 3.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.
У екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини (пункт 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Таким чином, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.
Але твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність доказів неможливості з'явитись до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном для прийняття спадщини та неможливості подання заяви поштою при заходженні в порти: Петропавловськ-Камчатський, Находка, Владивосток, м/т Сєверо-Курильськ, м/т Тилічики, м/тОзерновський, вважаю за необхідне, з метою підтвердження неспроможності таких доводів Відповідача, спростовується наступним.
Згідно інформації на сайті Міністерства закордонних справ України посольство України в Російській Федерації знаходиться у м. Москва, а консульства України в Російській Федерації лише в м.Єкатеринбург, м.Ростов-на-Дону, м.Санк-Петербург та м.Новоросійськ, які знаходяться в значній віддаленості від місцезнаходження портів, у які заходило судно на якому працював позивач.
Крім того робота позивача не передбачала можливості отримати вихідний, під час нетривалого протягом 6-10 годин перебування судна у порту, що позбавляло позивача можливості відвідати відповідні консульські установи, якби він і знав про смерть батька.
Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність доказів карантинних обмежень, що унеможливили його звернення до консульської установи спростовується наступним.
На визначений строк прийняття спадщини, припала дія карантину та введених карантинних обмежень не тільки в Україні, а й на території Російської Федерації, що також є загальнодоступною інформацією.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» та постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», що подовжила термін карантину, визначений в постанові Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року на усій території України.
Разом із тим, з початком карантину Урядом України та Головним державним санітарним лікарем України надавались рекомендації задля запобігання поширенню на всій території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Період початку введення карантину на всій території України припадав на більшу частину 6-місячного строку звернення до нотаріуса.
У період дії карантину Міністерством юстиції України робота нотаріусів була дозволена з обмеженим прийомом громадян. Державним та приватним нотаріусам було рекомендовано здійснювати прийом громадян виключно для вчинення невідкладних нотаріальних дій за попереднім записом в телефонному режимі та запровадити чергування у державних нотаріусах.
Згідно загальнодоступної інформації з мережі інтернет на території Російської Федерації вводилися аналогічні карантинні обмеження по запобіганню поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS- CoV-2».
Капітани суден не наділені правом нотаріального засвідчення підпису своїх працівників під час перебування в плаванні.
Отже, вказані обставини вказують на наявність у позивача незалежних від його волі перешкод у зверненні до нотаріуса, є об'єктивно можливими за умовами, що існували на спірний період.
У постанові від 26.06.2019 у справі №565/1145/17 Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:
1) тривала хвороба спадкоємців;
2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;
5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Це вказує на те, що тривале відрядження за кордоном є поважною причиною для пропуску строку.
Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що ОСОБА_1 працював на посаді донкермана на наливному танкері « ІНФОРМАЦІЯ_2 » із наступним маршрутом плавання: Тихий океан, Охотське море, Берингове море, Японське море, порт Петропавловськ-Камчатський, порт Находка, Порт Владивосток та інші.
Позивач ходив у плавання у період з 18.09.2020 року по 31.08.2021 року, тобто перебував у відрядженні майже рік.
Відстані від портів, в які заходив танкер , на якому працював позивач, до найближчих консульських установ є надзвичайно великими, а саме:
- середня тривалість перельоту від порту Петропавловськ-Камчатський до консульських установ України становить від 7 до 11 годин в один кінець. Відомості про інші засоби сполучення відсутні;
- час проїзду автотранспортом від порту Находка до консульських установ України становить від 70 до 120 годин в один кінець. Авіарейси відсутні, пряме залізничне сполучення відсутнє;
- час, необхідний, аби дістатись до консульських установ України із порту Владивосток складає: 4-7 днів потягом, 70-120 годин автотранспортом, 6-10 годин авіа перельоту в один кінець.
В якості підтвердження настільки значних відстаней та часових витрат судом перевірені загальнодоступні відомості систем «Гугл Карти», що дозволяють вирахувати приблизну відстань та час.
Верховний Суд у постановах від 20.09.2021 у справі №203/3473/20 та від 12.10.2021 у справі №953/8112/20 вказував наступне: «…Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин, що фактично вказує на те, що карантинні обмеження суттєво ускладнюють процедуру звернення із заявою про прийняття спадщини.
Листом Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року № 1534/19.5/32-20 "Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину" було рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії…
На переконання суду необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу додаткові перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька».
У свою чергу, відомості про карантинні обмеження у консульських та дипломатичних установах України, в тому числі тих, що розташовані на території РФ, є загальнодоступними, а саме: 02.06.2021 на офіційному веб-порталі Посольства України в російській федерації (https://russia.mfa.gov.ua/news/poryadok-provedennya-konsulskogo-prijomu-gromadyan-na-period-pandemiyi-covid-19) опубліковано «Порядок проведення консульського прийому громадян на період пандемії COVID-19», яким встановлено, що вхід громадян до приміщення консульського відділу Посольства можливий лише після персонального запрошення працівником Посольства.
У даному Порядку зазначалось, що діючі тимчасові обмеження (санітарно-протиепідемічний режим) значною мірою впливає на потік відвідувачів консульського прийому громадян та обмежує запис в електронній черзі відповідно.
Таким чином, не дивлячись на те, що позивач перебував за кордоном, встановлені нашою країною карантинні обмеження безумовно ускладнювали його звернення до консульських установ, так як дані установи працювали за українським, а не російським законодавством.
Крім того Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 у справі №205/3310/20 зазначив: «Верховний Суд врахував, що запроваджені в Україні карантинні обмеження, що підлягають врахуванню разом з особливостями трудової діяльності позивача, який є водієм авто далекого слідування та виконує рейси не лише Україною, а й за її межами, свідчать про наявність об'єктивних істотних труднощів у позивача для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини»…
Судом встановлено, що робота позивача носить віддалений характер і передбачала фактично річне відрядження за кордоном, у зв'язку з чим необхідно враховувати сукупність особливостей роботи позивача та наявності карантинних обмежень, запроваджених на кораблях та у консульських установах України, що повністю відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.12.2021 у справі №205/3310/20.
Враховуючи вищевказане, судом встановлено, що об'єктивними, істотними труднощами та перешкодами є не просто факт перебування позивача за кордоном, а сукупність наступних обставин: складні умови праці - довготривала праця у відкритому морі, відсутність інформації про смерть батька протягом усього законодавчо-визначеного строку для прийняття спадщини та наявність загальновідомих карантинних обмежень по запобіганню поширення на кораблі гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS- CoV-2».
Отже, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що існували об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для подання ним заяви про відкриття спадщини у визначений законом строк та у спосіб передбачений діючим законодавством України.
Таким чином з урахуванням викладеного, враховуючи принципи розумності та справедливості позов підлягає до повного задоволення, а таке рішення на переконання суду відповідатиме принципу щодо рівного права дітей на спадщину батьків.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 280 -283 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи на стороні відповідача приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Горбаня Владислава Володимировича про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,- задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , додатковий строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , терміном 2 (два) місяці з дня набрання рішення суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.
Сторони справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 ,ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ,
Представник позивача - адвокат Винниченко Лариса Павлівна, адреса м.Хорол Лубенського району Полтавської області, вул. Незалежності, 41,
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса:с.Андріївка Лубенського району Полтавської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 ,
Представник відповідача - адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна, адреса с. Вишняки Лубенського району Полтавської області, вул. Шевченка, 43а,
Представник відповідача - адвокат Павелко Руслан Сергійович, адреса м.Хорол Лубенського району Полтавської області, вул. 1 Травня, 8"Б" оф.1,
Третя особа на стороні відповідача - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Горбань Владислав Володимирович, адреса м.Хорол Лубенського району Полтавської області, вул Н.Сотні, 42.
Повний текст судового рішення складено 22.05.2023 року.
Суддя: Н.С.Миркушіна