Справа № 296/5255/23
2-н/296/777/23
Іменем України
"15" червня 2023 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Адамович О.Й., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з заявою, в якій просить видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ? всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання цієї заяви до повноліття дитини.
Дослідивши подану заяву, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Статтею 163 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Так, звертаючись до суду, заявник зазначив зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч. 5, 6, 7 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.
Згідно довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області, яка надійшла на адресу суду, боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 не значиться.
Інших відомостей щодо місця реєстрації ОСОБА_2 суду не надано.
Таким чином, зареєстроване місце проживання (перебування) боржника не встановлено.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - Боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Враховуючи викладене вище, порушення заявником правил підсудності при зверненні до суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу передбачених п. 9 ч. 1 та ч. 9 ст. 165 ЦПК України.
Відповідно до ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160-163, 165, 166, 260, 352-355 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суду міста Житомира протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. Й. Адамович