65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/652/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліна Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу №916/652/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 59-В)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон РУ" (107410, рф, м. москва, 1-й Красносельський провулок, підвал, приміщення І, кім. 79)
про стягнення 7 243 305,33 грн.;
Представники: Від позивача: не з'явився; Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон РУ" про стягнення заборгованості.
В обґрунтовані позовних вимог, заявник посилається на порушення відповідачем контракту на поставку товарів № 10-2019 від 03.12.2019р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2023р. було відкрито провадження по справі № 916/652/23. Розгляд справи призначено за правилами загальними позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2023р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон РУ" має місцезнаходження у російській федерації за адресою: 107410, м. москва, 1-ий Красносельський провулок, підвал, приміщення 1, кімната 79.
Інформація про наявність представництва відповідача на території України відсутня та до суду не подана.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року “Про введення воєнного стану в Україні” введено в Україні воєнний стан, який діє до тепер.
Відповідно до ч.1 ст.122 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану” № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Відповідно до Закону України від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022) "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року" преамбули: 1. Керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст.162).
Керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р
Крім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному вебсайті Акціонерного товариства “Укрпошта”, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ “Укрпошта” припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Отже приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі № 916/652/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
03.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІОН РУ" (Покупець) було укладено контракт № 10-2019 на поставку товарів, а саме: дитячі пластмасові іграшки.
Відповідно п.1.1 контракту Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити іграшки дитячі пластмасові, в порядку й на умовах, передбачених даним контрактом.
Згідно з положеннями (п.п. 1.3., 3.1-3.2) контракту умови поставки кожної партії товару (ціна, найменування, асортимент, кількість) узгоджуються Сторонами в інвойсах на кожну партію товару. Умови поставки регулюються «Інкотермс 2010»: СРТ, м. москва, рф. Продавець зобов'язаний оплатити усі витрати, необхідні для доставки товару у визначене місце призначення, виконати експортне митне оформлення для вивозу товару з оплатою експортних мит та інших зборів в країні відправлення. Покупець самостійно виконує митні формальності/процедури для ввезення товару в рф.
Пунктами 6.1-6.3. контракту передбачено, що поставка товару виконується по заявам покупця, що направляються продавцю не пізніше 30 календарних днів до запланованої дати відвантаження товару покупцю. Строк поставки товару по даному контракту: продавець зобов'язаний поставити покупцю товар у строк не пізніше 30 робочих днів з дати отримання від покупця заявки на поставку відповідної партії товару. Датою поставки вважається дата передачі товару покупцю перевізником.
Позивач сформував та відправив відповідачу шість партій товару:
- на суму 2 115 811, 45 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1274 від 10.01.2022 року; міжнародною ТТН № 398546 від 10.01.2022 року; інвойсом № 01-22 від 10.01.2022 року;
- на суму 2 389 901, 76 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1277 від 21.01.2022 року; міжнародною ТТН № 398547 від 21.01.2022 року; інвойсом № 02-22 від 21.01.2022 року;
- на суму 2 785 889, 78 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1282 від 28.01.2022 року; міжнародною ТТН № 1199170 від 28.01.2022 року; інвойсом № 04-22 від 28.01.2022 року;
- на суму 2 028 359, 07 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1283 від 04.02.2022 року; міжнародною ТТН № 398532 від 04.02.2022 року; інвойсом № 07-22 від 04.02.2022 року;
- на суму 2 361 746, 71 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1287 від 14.02.2022 року; міжнародною ТТН № 398561 від 14.02.2022 року; інвойсом № 08-22 від 14.02.2022 року;
- на суму 2 307 956, 47 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1288 від 18.02.2022 року; міжнародною ТТН № 398538 від 18.02.2022 року; інвойсом № 09-22 від 04.02.2022 року;
Позивач поставив товар на загальну суму 13 989 665, 20 рублів, що еквівалентно 7 302 605,13 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви.
Згідно п. 5.1. контракту покупець оплачує отриманий товар протягом 90 днів з дати надходження товару на склад покупця. З урахуванням вказаного пункту товар від 10.01.2022 року прибув на склад 11.01.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398546; товар від 21.01.2022 року прибув на склад 22.01.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398547; товар від 28.01.2022 року прибув на склад 31.01.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 1199170; товар від 04.02.2022 року прибув на склад 07.02.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398532; товар від 14.02.2022 року прибув на склад 16.02.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398561; товар від 18.02.2022 року прибув на склад 19.02.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398538. Усі партії прибули на склад відповідача в строки та були прийняті відповідачем у відповідності до вимог контракту.
22.02.2022 року відповідач частково сплатив 500 000 рублів за партію від 10.01.2022 року, що підтверджується випискою з рахунку від 07.02.2023 року.
Позивачем 01.07.2022 року була направлена вимога про погашення заборгованості за контрактом, проте вона була залишена відповідачем без відповіді.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 205 747,10 грн. пені.
Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом № 10-2019 від 03.12.2019 року на поставку товарів щодо належної оплати вартості отриманого товару, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
03.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІОН РУ" (Покупець) було укладено контракт № 10-2019 на поставку товарів, а саме: дитячі пластмасові іграшки.
Відповідно п.1.1 контракту Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити іграшки дитячі пластмасові, в порядку й на умовах, передбачених даним контрактом.
Згідно з положеннями (п.п. 1.3., 3.1-3.2) контракту умови поставки кожної партії товару (ціна, найменування, асортимент, кількість) узгоджуються Сторонами в інвойсах на кожну партію товару. Умови поставки регулюються «Інкотермс 2010»: СРТ, м. москва, рф. Продавець зобов'язаний оплатити усі витрати, необхідні для доставки товару у визначене місце призначення, виконати експортне митне оформлення для вивозу товару з оплатою експортних мит та інших зборів в країні відправлення. Покупець самостійно виконує митні формальності/процедури для ввезення товару в рф.
Пунктами 6.1-6.3. контракту передбачено, що поставка товару виконується по заявам покупця, що направляються продавцю не пізніше 30 календарних днів до запланованої дати відвантаження товару покупцю. Строк поставки товару по даному контракту: продавець зобов'язаний поставити покупцю товар у строк не пізніше 30 робочих днів з дати отримання від покупця заявки на поставку відповідної партії товару. Датою поставки вважається дата передачі товару покупцю перевізником.
Позивач сформував та відправив відповідачу шість партій товару:
- на суму 2 115 811, 45 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1274 від 10.01.2022 року; міжнародною ТТН № 398546 від 10.01.2022 року; інвойсом № 01-22 від 10.01.2022 року;
- на суму 2 389 901, 76 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1277 від 21.01.2022 року; міжнародною ТТН № 398547 від 21.01.2022 року; інвойсом № 02-22 від 21.01.2022 року;
- на суму 2 785 889, 78 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1282 від 28.01.2022 року; міжнародною ТТН № 1199170 від 28.01.2022 року; інвойсом № 04-22 від 28.01.2022 року;
- на суму 2 028 359, 07 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1283 від 04.02.2022 року; міжнародною ТТН № 398532 від 04.02.2022 року; інвойсом № 07-22 від 04.02.2022 року;
- на суму 2 361 746, 71 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1287 від 14.02.2022 року; міжнародною ТТН № 398561 від 14.02.2022 року; інвойсом № 08-22 від 14.02.2022 року;
- на суму 2 307 956, 47 рублів, що підтверджується митною декларацією № 1288 від 18.02.2022 року; міжнародною ТТН № 398538 від 18.02.2022 року; інвойсом № 09-22 від 04.02.2022 року;
Позивач поставив товар на загальну суму 13 989 665, 20 рублів, що еквівалентно 7 302 605,13 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви.
Згідно п. 5.1. контракту покупець оплачує отриманий товар протягом 90 днів з дати надходження товару на склад покупця. З урахуванням вказаного пункту товар від 10.01.2022 року прибув на склад 11.01.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398546; товар від 21.01.2022 року прибув на склад 22.01.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398547; товар від 28.01.2022 року прибув на склад 31.01.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 1199170; товар від 04.02.2022 року прибув на склад 07.02.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398532; товар від 14.02.2022 року прибув на склад 16.02.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398561; товар від 18.02.2022 року прибув на склад 19.02.2022 року, що підтверджується міжнародною ТТН № 398538. Усі партії прибули на склад відповідача в строки та були прийняті відповідачем у відповідності до вимог контракту.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним контрактом щодо поставки продукції згідно вищевказаної накладної.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отримання відповідачем поставлених з боку позивача товарів є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов контракту № 10-2019 від 03.12.2019р. та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
22.02.2022 року відповідач частково сплатив 500 000 рублів за партію від 10.01.2022 року, що підтверджується випискою з рахунку від 07.02.2023 року.
Позивачем 01.07.2022 року була направлена вимога про погашення заборгованості за контрактом, проте вона була залишена відповідачем без відповіді.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чинному та в повному обсязі не здійснив внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 7 037 558,23грн.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість поставленого товару в сумі 7 037 558,23грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленої продукції не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
У разі просторочення однією із сторін свого зобов'язання, передбаченого даним контрактом, інша сторона має право заявити вимогу про виплату їй неустойки у вигляді пені у розмірі 0,01% від суми невиконаного зобовязання, за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми невиконаного зобов'язання (п. 11.2 Договору).
Розглянувши здійснений позивачем розрахунки пені, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІОН” в частині стягнення з відповідача пені в сумі 205 747,10грн. за порушення грошових зобов'язань за контрактом № 10-2019 від 03.12.2019р. підлягають задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Господарським судом при вирішення даної справи враховано висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІОН” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІОН” (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 59-В) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон РУ" (107410, рф, м. москва, 1-й Красносельський провулок, підвал, приміщення І, кім. 79) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон РУ" (107410, рф, м. москва, 1-й Красносельський провулок, підвал, приміщення І, кім. 79) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРІОН” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 59-В) основний борг у розмірі 7 037 558 (Сім мільйонів тридцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 23 коп., пеню у розмірі 205 747 ( Двісті п'ять тисяч сімсот сорок сім) грн. 10 коп., та судовий збір 108 649 ( Сто вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 59 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 червня 2023 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна