вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2023 р. Справа№ 927/43/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 року (повний текст підписано 03.04.2023)
у справі № 927/43/23 (суддя - Демидова М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Попудренка»
до Приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла»
про стягнення 325 124, 86 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ім. Попудренка» звернулось з позовом до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» заборгованості у розмірі 173 461, 20 грн, інфляційних втрат у розмірі 29 988, 15 грн, 3% річних у розмірі 5 687, 39 грн., пені у розмірі 88 642, 00 грн. та 27346, 12 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки молочної сировини № 18-04/2022 від 18.04.2022.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Попудренка» пеню у сумі 88 642, 00 грн, штраф у сумі 27 346, 12 грн, 3 % річних у сумі 5 687, 39 грн, інфляційні втрати у сумі 29 988, 15 грн та судовий збір у сумі 4 876, 87 грн. Провадження у справі у частині вимог про стягнення боргу у сумі 173 461, 20 грн закрито.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Ічнянський завод сухого молока та масла» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 щодо стягнення пені у сумі 88 642, 00 грн, штраф у сумі 27 346, 12 грн, 3 % річних у сумі 5 687, 39 грн, інфляційні втрати у сумі 29 988, 15 грн та судовий збір у сумі 4 876, 87 грн - скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що ним було призупинено оплату товару, оскільки виникли форс-мажорні обставини, а саме 08.08.2022 службовими особами АТ «Чернігівгаз» без попередження було відключено апелянта від розподілу природного газу. Вказане призвело до значного скорочення вироблення продукції та реалізації її скаржником.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Сулім В.В, суддів: Корсак В.А., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» та призначено до розгляду на 14.06.2023.
08.05.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зокрема, позивач зазначив, що відповідач повідомлення про настання форс-мажорних обставин йому не направляв.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2102/23 від 13.06.2023, у зв'язку перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/43/23.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 справу № 927/43/23 прийнято до свого провадження вищезазначеної колегією суддів.
Представники сторін у судове засідання 14.06.2023 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 14.06.2023.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ім. Попудренка» (надалі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Ічнянський завод сухого молока та масла» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки молочної сировини №18-04/2022, відповідно до п.1.1-1.2 якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених договором поставити та передати у власність покупцеві товар «Молоко-сировина коров'яче» ДСТУ 3662:2018 («товар»), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору в кількості і в термін, передбачений договором. Найменування товар: «Молоко-сировина коров'яче» ДСТУ 3662:2018.
Відповідно до п. 3.4 договору датою виконання постачальником свого зобов'язання з поставки товару вважається день підписання спеціалізованої товарно-транспортної накладної покупцем та день відвантаження товару від постачальника до покупця.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 273 461, 20 грн, що підтверджено спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини та приймальними квитанціями №52 від 01.05.2022 на суму 83 859, 31 грн, №99 від 01.07.2022 на суму 35 328, 95 грн, №73 від 01.06.2022 на суму 154 272, 94 грн.
Оплата кожної отриманої партії товару здійснюється покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів від дня отримання відповідної партії товару. Сторони визначають, що ціни на товар, вказані у протоколі погодження ціни, є дійсними на дату укладання договору та погоджені сторонами (п. 5.7,5.8 договору).
Відповідно до п. 5.9 договору днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає сплаті, списується з розрахункового рахунку покупця.
Відповідно до п. 9.1 договору договір набирає чинності з моменту його написання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання.
Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у сумі 100 000 грн, що підтверджено платіжними дорученнями №157 від 05.05.2022 на 20 000, 00 грн, №908 від 24.05.2022 на суму 20 000, 00 грн, №941 від 07.06.2022 на суму 20 000, 00 грн, №1020 від 13.06.2022 на суму 20 000, 00 грн, №431 від 14.06.2022 на суму 20 000, 00 грн.
Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки №117 від 31.05.2016 товару у сумі 173 461,20 грн.
Колегією суддів встановлено, що договір поставки молочної сировини №18-04/2022 №117 від 18.04.2022, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, після відкриття судом першої інстанції провадження у даній справі відповідачем на користь позивача сплачено суму боргу у повному обсязі у розмірі 173 461,20 грн, що позивач підтвердив кредитними повідомленнями від 12.01.2023, 10.01.2023, від 04.01.2023 на загальну суму 173 461,20 грн.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків закриття провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України у частині вимог про стягнення боргу у сумі 173 461, 20 грн. за відсутністю предмета спору у цій частині.
Згідно п. 7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем вартості поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню за порушення строків такої оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого товару за кожний день прострочення такої оплати починаючи з першого дня прострочення, а за прострочення понад шістдесят календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % від загальної вартості поставленого товару.
З посиланням на п. 7.3 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення обов'язку з оплати поставленого товару за період з 29.04.2022 до 28.12.2022 на загальну суму 88 642,00 грн.
Крім того, на підставі п. 7.3 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 % штрафу у розмірі 27 346,12 грн
Перевіривши розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 88 642, 00 грн та штрафу у сумі 27 346, 12 грн.
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 29.04.2022 до 28.12.2022 на суму 5 687, 39 грн, а також інфляційні нарахування за період прострочення платежу з 29.04.2022 до 28.12.2022 на суму 29988,15 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 687,39 грн, а також інфляційних нарахувань у сумі 29 988,15 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог апелянт зазначає, що ним було призупинено оплату товару оскільки виникли форс-мажорні обставини, а саме 08.08.2022 службовими особами АТ «Чернігівгаз» без офіційного попередження було відключено скаржника від розподілу природного газу на добу про, що було складено акт обстеження/контрольного огляду вузла обліку від 08.08.2022 року. Зазначене призвело до значного скорочення вироблення продукції та реалізації позивачем.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Згідно п. 8.2 договору під форс-мажорними обставинами в цьому договорі варто розуміти будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і яких не можна було ні передбачити, ні уникнути, включаючи природні явища, що мають стихійний характер (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежеа, посуха, просідання й зсув грунту, інші стихійні лиха тощо); надзвичайні (екстремальні) ситуації в громадському житті (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, воєнні дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух); заборонні дії (акти) держави (запровадження комендантської години, карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень й актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо).
Сторона, що немає можливості належним чином виконати свої зобов'язання за цим договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна письмово повідомити іншу стороні про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов'язань за даним договором (п. 8.3 договору).
Існування форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено компетентним органом. Загальновизнані форс-мажорні обставини індивідуального підтвердження не потребують (п. 8.4 договору).
Приписами ч. 1, 2 статті 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно із статті 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду сертифікат компетентного органу щодо існування форс-мажорних обставин. Також, відповідач в порушення п. 8.3 договору не повідомив позивача про настання форс-мажору та існування перешкод для виконання зобов'язань за договором.
Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно умов договору відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар у повному обсязі ще в липні 2022 року. Натомість, посилається як на підставу виникнення форс-мажору на обставину, яка відбулася 08.08.2022 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів настання форс-мажорної обставини та, що вказані події вплинули на виконання зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 року у справі №927/43/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 у справі № 927/43/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №927/43/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата складення повного тексту 15.06.2023