Справа №591/2572/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/374/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
12 червня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 травня 2023 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 травня 2023 року, на задоволення клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Сумській області, підозрюваному ОСОБА_7 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28 червня 2023 року.
У задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт чи поруку, було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, вважаючи його незаконним, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 травня 2023 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, а подане нею клопотання про заміну останньому запобіжного заходу - задовольнити.
Крім того, апелянт звернулась з окремим клопотанням про дослідження під час розгляду поданої нею апеляційної скарги докази, які позитивно характеризують особу підозрюваного.
В обґрунтування апеляційних вимог, захисник посилається на те, що всупереч вимог ст.ст. 177, 183 КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання не містить жодного доказу, що більш м'яка міра не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов'язків чи зможе перешкодити досудовому слідству.
У клопотанні зазначено лише, що ОСОБА_7 може переховуватись від слідства та суду, і зазначений ризик обґрунтований тяжкістю злочину та розумінням невідворотності покарання, проте, тяжкість злочину не є доказом того, що підозрюваний обов'язково буде переховуватись, більш того, практика ВС та ЄСПЛ свідчить про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Між тим, ОСОБА_7 не зник з місця ДТП, а якби бажав переховуватись, то одразу б це зробив, при тому, що у нього була така можливість, проте, він нею не скористався.
Крім того, як зазначає захисник, у клопотанні зазначено про ризик того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки він володіє інформацією щодо вказаних осіб, проте, наявність у останнього такої інформації не свідчить про обов'язкове використання її для впливу на них, і фактично, відомості, які стали відомі останньому про потерпілих, зокрема адреса їх проживання, він використав тільки з однією ціллю - направити грошові кошти у розмірі 15 000 гривень на поховання.
При цьому, апелянт вважає безпідставними доводи клопотання про те, що до ОСОБА_7 неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, з посиланням на те, що останній не заслуговує на довіру, оскільки вказане спростовується наявними у матеріалах провадження доказами, а саме, що він має три вищі освіти, не судимий, має сім'ю, про яку піклується, є віруючою людиною, з активною громадською позицією, позитивно характеризується за місцем проживання та служби, за проявлений героїзм, мужність, жертовність, патріотичну відданість державі має численні відзнаки, нагороди, подяки. При цьому, на спростування доводів клопотання щодо неможливості застосувати до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, то з цього приводу нею, як адвокатом останнього, громадським діячем, екс-членом української делегації в трьохсторонній контактній групі подано було заяву про взяття останнього на поруки. Крім того, неможливість застосування до ОСОБА_7 застави обґрунтована наслідками, що настали - загибель людини, однак, КПК України не містить таких вимог щодо заборони застосування запобіжного заходу у вигляді застави якщо маються такі наслідки Що стосується неможливості застосування до ОСОБА_7 домашнього арешту, то у клопотанні вказано просто, що такий запобіжний захід не буде дієвим і жодного доводу чому слідчий так вважає, не зазначено.
Разом з тим, як вказує апелянт, домашній арешт є достатньо дієвим запобіжним заходом, оскільки досудове слідство триває майже два місяці і підходить до завершення, всі основні докази зібрані, всі слідчі дії за участю підозрюваного ОСОБА_7 проведено, здійснено допит свідків, проведені слідчі експерименти, відтворення на місцевості, витребувані необхідні докази, призначені необхідні експертизи, залишилось лише отримані експертні висновки та визначитись з правовою кваліфікацією та пред'явити обвинувальний акт, чому перешкоджати, перебуваючи під домашнім арештом, ОСОБА_7 не зможе. При цьому, перебування підозрюваного на військовій службі перестало бути ризиком для перешкоджання досудовому розслідуванню, оскільки ОСОБА_7 відсторонений від займаної посади на період розслідування та здав зброю.
Враховуючи, що ризики, які мали місце при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшились, або взагалі не існують, а посилання у клопотанні про те, що він може перешкоджати якимось чином даному кримінальному провадженню є лише припущеннями, подальше тримання останнього під вартою є недоцільним.
За наявності вищезазначених обставин, які не були враховані слідчим суддею при прийнятті оскаржуваної ухвали, а також того, що підозрюваний співпрацює зі слідством, визнає свою вину та щиро кається, вважати таке судове рішення законним та обґрунтованим підстави відсутні, оскільки жодним чином не було доведено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні вимоги та просили їх задовольнити, прокурора, який вважав оскаржувану ухвалу законною, обґрунтованою та просив залишити її без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею в межах поданої прокурором апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо продовження застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів, які надійшли до апеляційного суду, вбачається, що у кримінальному провадженні №12023200000000101 від 28 березня 2023 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ухвалою відносно останнього, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 30 березня 2023 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 26 травня 2023 року.
В подальшому, до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся заступник начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспортну СУ ГУНП в Сумській області з клопотання про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке вмотивовано обґрунтованістю пред'явленої останньому підозри та наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які з часу обрання запобіжного заходу не зменшились та існують і запобігти вказаним ризикам, шляхом застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
У свою чергу, підозрюваний ОСОБА_9 та його захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо вказаного клопотання заперечували, та просили замінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, а саме, домашній арешт чи поруку.
Перевіряючи обґрунтованість доводів поданого клопотання про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було встановлено, що доданими до нього матеріалами доведено неможливість завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали, якою до ОСОБА_7 застосовано вказаний запобіжний захід, з огляду певний обсяг обставин, які підлягають встановленню та з'ясуванню в межах даного провадження.
Крім того, слідчим суддею було враховано і те, що на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних та зібраних у кримінальному провадженні доказів підтверджується обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а також, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КУПК України, які існували на час обрання вказаного запобіжного заходу залишились актуальними.
На підтвердження обставин, якими підтверджується існування вказаних ризиків є те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, наслідком якого є смерть людини, і через тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення відповідальності чи незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показань на свою користь.
До того ж, як було встановлено слідчим суддею, підозрюваний, будучи військовослужбовцем, має відповідні знання, навички, які можуть бути ним використані на шкоду розслідуванню, а ті обставини, що ОСОБА_7 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, дали підстави для висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку, застосувавши до останнього більш м'які запобіжні заходи, неможливо.
Саме з врахуванням зазначеного, слідчий суддя і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспортну СУ ГУНП в Сумській області, та відмовив у задоволенні клопотання підозрюваного та його захисників, з чим також погоджується і колегія суддів, і підстав для сумніву щодо правильності такого висновку не вбачає.
Що стосується доводів захисника про те, що ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватись від слідства та суду обґрунтований лише тяжкістю злочину та розумінням невідворотності покарання, що суперечить практиці ВС та ЄСПЛ і не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то колегія суддів зауважує, що згідно правовою позицією ЄСПЛ, «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», тобто, тяжкості кримінального правопорушення також має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, посилання апелянта на відсутність ризику незаконного впливу на свідків, та що не є доцільним тримати підозрюваного під вартою, оскільки всі основні докази зібрані, всі слідчі дії за участю підозрюваного ОСОБА_7 проведено, здійснено допит свідків, проведені слідчі експерименти, відтворення на місцевості, витребувані необхідні докази, призначені необхідні експертизи, то колегія суддів вважає їх безпідставними з врахуванням того, що досудове розслідування, все ж таки, не завершено і триває, і як вбачається з матеріалів даного провадження його строк продовжено 28 червня 2023 року, що, також було враховано і слідчим суддею.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею при її прийнятті було враховано характеристики ОСОБА_7 , його соціальні зв'язки, вік та стан здоров'я, на що зауважує апелянт у поданій апеляційній скарзі, проте, зазначені обставини були вірно визнані такими, що не зменшують встановлених ризиків, з врахуванням того, що останній неодноразово порушував правила поведінки у суспільстві, тобто, недотримувався ПДР України при керуванні транспортом, що в кінцевому випадку призвело до загибелі людини.
Тобто, усі доводи, на які вказує апелянт у поданій апеляційній скарзі, були предметом розгляду слідчого судді і їм була надана належна правова оцінка, а інших, додаткових обставин, за яких можливо було б дійти висновку про відсутність підстав для продовження ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисником не наведено, і колегією суддів при розгляді даного провадження таких обставин, також, не встановлено.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також, з врахуванням тих обставин, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , становить небезпеку для суспільства, а також враховуючи наслідки вчиненого злочину - смерть людини, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,407,418,419,422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 травня 2023 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4