Справа №585/2932/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/299/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях
Іменем України
07 червня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 585/2932/21 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.10.2021 щодо повернення клопотання про заміну довічного позбавлення волі позбавленням волі,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу судді та постановити нову ухвалу, якою замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років. Також просить постановити окрему ухвалу, якою констатувати факт порушення його прав гарантованих Конституцією України під час відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Вважає, що суддя постановив процесуальне рішення, яке не передбачене нормами ст. 539 КПК, клопотання розглянув без виклику сторін, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, безпідставно зазначив в резолютивній частині ухвали, що вона оскарженню не підлягає. Висновки судді щодо повторного звернення засудженого з аналогічним клопотанням вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки в даному випадку звернувся за захистом своїх прав з інших підстав. Враховуючи норми Конституції України та Рішення КСУ, вважає призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі таким, що має бути замінено.
05.10.2021 до Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_8 , в якому він просив замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років. Клопотання обґрунтував тим, що довічне позбавлення волі в тому виді, що існує на момент звернення до суду є неконституційним, оскільки порушує низку конституційних положень.
Ухвалою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.10.2021 вказане клопотання повернуте засудженому. Своє рішення суддя умотивувала тим, що засуджений вже звертався до суду з аналогічним клопотанням, а повторне звернення є зловживанням правом.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу засудженого, доводи прокурора ОСОБА_7 про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вироком Ковпаківського районного суду міста Суми від 11.02.2014 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, і йому призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19.06.2014 вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 11.02.2014 залишено без змін.
Згідно розпорядження Ковпаківського районного суду м. Суми вирок цього суду від 11.02.2014 набрав законної сили 19.06.2014 і звернутий до виконання.
Засуджений самостійно звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, а згідно ст. 539 КПК у разі необхідності вирішення питання, передбаченого, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу, клопотання може бути подане до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання (п. 1 ч. 2).
Згідно ч. 5 ст. 539 КПК у судове засідання для вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого, інші особи у разі необхідності. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Визначення судді для розгляду конкретного провадження здійснюється ЄСІТС під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Після визначення судді для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з ЄСІТС, крім випадків, установлених законом (ч. 3 ст. 35 КПК).
Таким чином, отримавши в порядку ст. 35 КПК клопотання засудженого ОСОБА_8 та ухваливши рішення про його повернення заявнику без судового розгляду згідно ч. 3 ст. 539 КПК, суддя суду першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки чинний КПК передбачає вичерпний перелік підстав для повернення скарг (заяв, клопотань) учасникам кримінального провадження, а саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора (ст. 304), апеляційної чи касаційної скарги (ст. 399, 429 КПК), а порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку визначений ст. 539 КПК, згідно ч. 3 і 6 якої клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом 10 днів з дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу, і за наслідками його розгляду суд постановляє ухвалу, якою або задовольняє клопотання, або відмовляє у його задоволенні.
Оскільки КПК не передбачено можливості повернення клопотання про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку, у тому числі і після початку їх розгляду по суті, то суд першої інстанції, повернувши клопотання засудженому, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений процесуальним законом, чим, як зазначено вище, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. При цьому суддя дійшов до такого висновку без виклику та участі сторін судового провадження, чим фактично вдався до правової оцінки (системного аналізу), що є неприпустимим на цій стадії процесу та підлягає з'ясуванню виключно під час судового розгляду із дотриманням таких принципів кримінального провадження як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на захист, диспозитивність, безпосередність дослідження доказів тощо.
Така загальна засада кримінального провадження (принцип судочинства) як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення ЄСПЛ у справах «Домбо Бехер Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands) від 27.10.1993, заява № 14448/88, п.33); «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland) від 23.10.1996 р., заява № 17748/91, п.38).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч. 1 ст. 412 цього Кодексу, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: 3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; 4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою (ч. 2 ст. 412 КПК).
Відповідно ч. 2 і 3 ст. 43 КПК, засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили, і який має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.
На підставі ч. 3-5 ст. 42 КПК, обвинувачений має право: бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату; брати участь у проведенні процесуальних дій; заявляти відводи; брати участь під час судового розгляду; збирати і подавати суду докази; висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; виступати в судових дебатах; ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов'язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження; також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 52 КПК, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Зважаючи, що судове провадження розглянуте без повідомлення про час і місце судового розгляду та без участі засудженого, який у своєму клопотанні зазначав про обов'язкову участь в судовому засіданні, та його захисника, участь якого є обов'язковою, оскільки ОСОБА_8 засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, то колегія суддів приходить до переконання про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування судового рішення згідно п. 3, 4 ч. 2 ст. 412 КПК, оскільки це перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Таким чином, ухвалу не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню з вказаних вище підстав.
Після скасування зазначеної ухвали колегія суддів вважає за необхідне відповідно п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК призначити новий судовий розгляд, так як установлені порушення, передбачені п. 3 і 4 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу, тим самим задовольнивши частково апеляційну скаргу засудженого.
При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції, з дотриманням прав учасників кримінального провадження та вимог кримінального процесуального закону слід ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, оскільки суд не здійснив розгляду клопотання засудженого по суті, а повернув його ОСОБА_8 , що також унеможливлює ухвалення судом апеляційної інстанції свого рішення після скасування ухвали судді суду першої інстанції.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки порушені питання спочатку підлягають ретельній перевірці та безпосередньому дослідженню при новому судовому розгляді в суді першої інстанції, в тому числі й ті, які стосуються територіальної юрисдикції суду, а вже потім при наявності остаточного судового рішення (у разі оскарження) бути предметом перевірки в апеляційному суді, так як суд апеляційної інстанції відповідно ч. 2 ст. 415 КПК не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.10.2021 відносно ОСОБА_11 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4