Номер провадження: 22-ц/813/1240/23
Справа № 497/1288/19
Головуючий у першій інстанції Раца В. А.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
08.06.2023 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В.,
за участю секретаря - Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
третя особа за первісним та зустрічним позовами - ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 19 квітня 2021 року у складі судді Раца В.А.,
встановив:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_4 , та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні територією загального користування, а саме: прив'язавши та пересунувши собаку на свою частку земельної ділянки таким чином, щоб вона не могла дістатися до території загального користування двору; не закривати хвіртку і ворота двору, або надати їй ключі для того щоб вона могла зайти у двір; прибрати металевий контейнер з території загального користування, визначеної рішенням суду; знести кам'яний гараж або переобладнати його таким чином, щоб його стіна не знаходилась на земельній ділянці, яка їй виділена у користування; відновити частку її сараю, зображеного на схемі земельної ділянки під літ. «Е», яка була нею розібрана.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власницею 50/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласниками вказаного житлового будинку також є: ОСОБА_2 у розмірі 27/100 часток і ОСОБА_4 у розмірі 23/100 часток. Земельна ділянка приватизована ще 17 січня 2008 року, про що свідчить державний акт на земельну ділянку площею 0,1466 га, який виданий на ім'я ОСОБА_5 , спадкоємцем якої є ОСОБА_4 , також у акті співвласниками вказані ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , який був першим власником частки будинку, яка зараз належить їй. Рішенням Болградського районного суду від 22 грудня 2010 року визначено порядок користування ними, власниками земельної ділянки їх спільної ділянкою. Як зазначила позивач, останнім часом, ОСОБА_2 грубо порушує порядок користування, зазначений у рішенні суду, а саме: закриває у двір загального користування ворота і хвіртку, в результаті чого вона не може попасти у двір, щоб пройти до своїх господарських споруд; у дворі ще знаходиться собака відповідача, яка теж перешкоджає їй вільно пересуватися по території загального користування; відповідач встановила металевий контейнер посеред двору, тобто на території, яка згідно з рішенням суду є територією загального користування; збудувала кам'яний гараж на території, яка згідно схеми користування, була виділена їй, однак справа від входу стіна гаража знаходиться на її території, тобто там де вже знаходиться земельна ділянка надана їй у користування. Зазначила, що згоди позивача ОСОБА_2 ніколи не питала, наскільки їй відомо не брала згоди вона і у їх співвласника ОСОБА_4 . Позивач вважає цей гараж збудований самовільно і він підлягає знесенню або перебудуванню згідно схеми користування земельною ділянкою. Також позивач вказала на те, що відповідач почала розбирати свій сарай позначений на їх спільній схемі користування під літ. «В», і разом з цим сараєм розібрала і частину сараю позивача під літ. «Е».
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 , в якій просила: заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 використовувати в якості складу для товару самочинно побудовану та не введену в експлуатацію будівлю, позначену літерою «Р» в технічному паспорті житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати відповідачів здійснити роботи по гідроізоляції і шумоізоляції суміжних з її квартирою стін магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на її користь судові витрати в розмірі 1 536,80 грн.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що позивачу за зустрічним позовом на праві спільної часткової власності належить 27/100 частин житлового будинку з нежилими приміщеннями, з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласниками вказаного житлового будинку є ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 . Також зазначила, що вона та інші співвласники житлового будинку є власниками земельної ділянки площею 0,1466 га, що розташована за вищезазначеною адресою. Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року між співвласниками визначений порядок землекористування земельною ділянкою, згідно належним їм часткам, в межах державного акту на землю, а саме: у користування ОСОБА_5 , що була власником квартири АДРЕСА_2 , виділена земельна ділянка площею 337 кв.м., з яких 40,0 кв.м. земля загального користування усіма співвласниками; у користування ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , що були власниками кв. АДРЕСА_3 у зазначеному будинку виділена земельна ділянка площею 396 кв.м., з яких 40,0 кв.м. земля загального користування усіма співвласниками, і 34,5 кв.м. спільного користування ОСОБА_1 , всього 74,5 кв.м. землі загального користування; у користування ОСОБА_1 , що була і є власником кв. АДРЕСА_4 у названому будинку виділена земельна ділянка площею 733 кв.м., з яких, 40,0 кв.м. землі загального користування усіма співвласниками, та 34,5 кв.м. спільного користування з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , всього 74,5 кв.м. землі загального користування. У 2011-2012 роках син ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 зніс належний відповідачу сарай за літ. «Е» та на його місці і частково на земельній ділянці, яка знаходиться в загальному користуванні, самовільно побудував, без узгодження з нею, нове приміщення, літ. «Р», площею 150 кв.м., розміром 7,50 м. х 20 м., яке використовує в якості складу побутової техніки та кахельної плитки, якими він торгує в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зі складу. Ця будівля побудована самовільно, не введена в експлуатацію, тому не може використовуватись відповідачами та підлягає знесенню. Також позивач за зустрічним позовом посилалася на те, що їй відомо, про те що головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ в Одеській області відносно відповідача ОСОБА_3 в серпні-вересні 2019 року за її зверненням складений протокол про порушення будівельних норм під час будівництва господарської будівлі під літ. «Р». ОСОБА_3 не є власником частини будинку та частини земельної ділянки, проте самовільно, без її згоди побудував господарську будівлю літ. «Р» частково на земельній ділянці, належній його матері ОСОБА_1 і частково на земельній ділянці (на 8 кв.м.), виділеній рішенням Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року їй та ОСОБА_8 в загальне користування. Квартира АДРЕСА_4 була призначена для житла, а використання цієї квартири в якості магазина з нею не узгоджено, що порушує її права. Відповідачі використовують суміжне приміщення квартири для зберігання побутової техніки, приміщення не опалюється. Ними не проведені роботи з гідроізоляції і утеплення поверхні стін, які межують з її квартирою, що призвело до виникнення вогкості і цвілі в її квартирі. Ця обставина негативно впливає на здоров'я її дитини. Своєї згоди на відкриття магазину в суміжному з нею приміщенні квартири вона не надавала. Окрім цього, земельна ділянка має цільове призначення «під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель», тому використання цих будівель в якості магазину та складу протирічить діючому законодавству. Так як їх будинок розташований в центрі міста, калитку і хвіртку вони закривають на ключ з метою недопущення проникнення на подвір'я сторонніх осіб, а відповідачі в належній ОСОБА_1 частині будинку не проживають. ОСОБА_2 зазначила, що відповідачі створили нестерпні умови життя, кожен день торгують в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зі складу, розташованому у спільному дворі.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 19 квітня 2021 року первісні позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не зачиняти хвіртку і ворота двору, або надати ОСОБА_1 ключі від них, для можливості безперешкодного доступу. Зобов'язано ОСОБА_2 прибрати металевий контейнер з території загального користування, визначеної ОСОБА_1 рішенням суду. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені первісних позовних вимог відмовити. Зустрічний позов задовольнити частково та заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 використовувати в якості складу для товару самочинно побудовану та не введену в експлуатацію будівлю, позначену літерою «Р» в технічному паспорті житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 понесені нею судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_2 не зачиняти хвіртку і ворота двору, або надати ОСОБА_1 ключі від них, для можливості безперешкодного доступу є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки рішення суду в цій частині є неконкретним: не зазначено яку саме хвіртку і ворота якого двору не зачиняти (не вказана адреса). В рішенні вказано, що вище вказані дії необхідно вчинити для можливості безперешкодного доступу, але доступу до чого, до кого - не зазначено. Якщо суд мав на увазі хвіртку і ворота двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживає, то рішення суду в цій частині порушує її права власника рухомого та нерухомого майна, розташованих за вказаною адресою, оскільки, якщо не закривати хвіртку та ворота двору, то її будинок та її майно будуть незахищені та на територію двору зможуть проникнути сторонні особи. Апелянт також зазначила, що судом не встановлено факту вчинення перешкоди ОСОБА_1 у користуванні загальним двором. ОСОБА_2 дійсно в судових засіданнях не заперечувала факт закриття хвіртки та воріт на замок з метою забезпечення охорони належного їй майна та недопущення проникнення на територію двору сторонніх осіб. Але хвіртку і ворота закривають усі співвласники, в тому числі і позивач, точніше родичі та працівники родичів позивача. Сама ОСОБА_1 жодного разу в будинку і у дворі не з'являлась. Належною їй частиною будинку, господарськими будівлями та земельною ділянкою користується її син ОСОБА_3 , якому належить магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований в цій частині будинку. Торгівля ведеться з двору будинку, що підтверджується фото таблицями, які додано до відзиву на позовну заяву, а також відеозаписом того, як відповідач ОСОБА_3 власноруч своїм ключем сам відкриває хвіртку у двір будинку АДРЕСА_1 , який (відеозапис) ОСОБА_2 надала суду в попередньому судовому засіданні, але суд в її присутності цей доказ не дослідив. Вказані фото таблиці та відеозапис також підтверджують ту обставину, що у ОСОБА_1 (або у її сина ОСОБА_3 ) є ключі як від хвіртки так і від воріт двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і, що вони мають вільний доступ до двору та своїх приміщень. У всіх співвласників є ключі. Незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню вважає і рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_2 , прибрати металевий контейнер з території загального користування, визначеної ОСОБА_1 рішенням суду.Доказів про те, що сарай - літ. «І» ( в рішенні суду вказаний як металевий контейнер), розміщений на території загального користування, позивач суду не надав і такі докази в позовній заяві не зазначив, та судом такі докази не досліджені. Суд, відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову, не з'ясував, на якій підставі відповідачі використовують без її згоди та без документів це приміщення в якості складу з 2012 року. Використання цього приміщення в якості складу для товару заподіює їй та її родині великі незручності, та шкоду, так як дуже часто в нічний час у нього спрацьовує сигналізація, у зв'язку з чим приїжджають працівники охоронної служби без власника забудови - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , стукають у хвіртку, будять її та членів її родини, заважають відпочинку, ходять по двору, порушують їхній спокій в нічний час. Також зазначила, що ОСОБА_3 , використовує господарські будівлі, розташовані у дворі загального користування, в якості складських приміщень, у зв'язку с чим працівники належного йому магазину (майже кожний раз інші) постійно порушують її спокій та спокій членів її родини тим, що кожний день на протязі дня привозять і вивозять товар зі складу, вивантажують у двір загального користування товар, голосно розмовляють, курять, чим створюють великі незручності в користуванні двором. Вказала, що у неї є малолітня дитина, з якою вона не має можливості відпочивати та просто спокійно знаходитись у своєму дворі так як там постійно знаходяться чужі люди, які ніякого відношення до їхнього двору не мають. Крім того, при подачі ОСОБА_1 до суду позовної заяви про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, не виконані вимоги ст.175 ЦПК України та інші вимоги ЦПК України.
28.09.2021 ОСОБА_1 надала суду відзив та просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що рішенням виконкому Болградської міської ради від 20 жовтня 2011 року їй була дозволена реконструкція належної їй квартири, за вищевказаною адресою, в магазин, а також було дозволено будівництво складу, який був пізніше позначений на плані земельної ділянки під літ «Р». Той факт, що вона не могла своєчасно ввести в експлуатацію побудований склад, викликаний тільки поведінкою самої ОСОБА_2 , через яку вона не могла оформити свою частку землі, на яку в них спільний з ОСОБА_2 державний акт на землю, в якому не визначені частки. Вона вимушена була звертатись до суду щоб визнати за собою право власності на 50/100 часток землі без згоди на це ОСОБА_2 , яка постійно не з'являлась до суду, щоб затягнути справу якомога довше. Також зазначила, що територія з їхнього колишнього загального двору, яка була виділена ОСОБА_2 , огороджена нею високим парканом, тому не зрозуміло чим їй заважають люди, проходячи повз паркан по частці двору, який знаходиться у загальному користуванні.
04.10.2021 ОСОБА_2 надала суду відповідь на відзив та вказує на те, що доводи ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки вона не має можливості повністю відгородитися від двору загального користування високим парканом, так як в дворі загального користування є вхід в її приміщення, які не обнесені та не можуть бути обнесені парканом. З цієї причини з метою забезпечення безпеки в нічний час вона вимушена зачиняти хвіртку. Ключі від хвіртки є у всіх співвласників будинку, в тому числі і у ОСОБА_2 , та вони в будь-який час можуть потрапити у двір. Вказала, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 також посилається на те, що кам'яний гараж, який належить їй на праві власності, однією стіною стоїть на її земельній ділянці, але ці доводи ОСОБА_1 ніякими об'єктивними доказами не підтверджуються, та спростовуються документами про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно; заява ОСОБА_1 про надання згоди на будівництво вище зазначеного гаражу, які досліджені судом першої інстанції.
08.06.2023 року від апелянта надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідачі за зустрічним позовом та третя особа в судове засідання 08.06.2023 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу без участі сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язання апелянта не зачиняти хвіртку і ворота, або надати ключі, зобов'язання прибрати металевий контейнер, а також в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про заборону використовувати в якості складу самочинно побудовані будівлю, тому в іншій частині рішення суду в апеляційному порядку рішення не переглядається.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_5 , на земельній ділянці площею 875 кв.м., що підтверджено договором дарування від 27 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І., зареєстрованого в реєстрі за №10648, в тому числі сарай літера «Е».
ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належать 27/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно бланк НОМЕР_1 від 12.12.2012, виданим на підставі рішення виконкому Болградської міської ради № 454 від 15.11.2012 та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.10.2015, виданим державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області, та зареєстрованим в реєстрі за № 999, в тому числі їй належить сараї літера «В», до якого з одного боку примикає сарай літера «Е», належний іншому співвласнику житлового будинку, а саме ОСОБА_1 .
На підтвердження права власності на земельну ділянку площею 0,1466 га, розташовану за вище вказаною адресою, цільове призначення якої під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на підставі рішення Болградської міської ради від 03.12.2004, було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 663514 на ім'я ОСОБА_5 , співвласниками якої є ОСОБА_7 - 733 кв.м. (правонаступник - ОСОБА_1 ), ОСОБА_6 - 396 кв.м. (правонаступник ОСОБА_2 ) та ОСОБА_5 - 337 кв.м. (правонаступник - ОСОБА_4 ).
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 22.12.2010 у справі №2-ц-910/10 визначено наступний порядок землекористування співвласниками домоволодіння земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі висновку судової експертизи № 39/09 від 19.10.2020:
- ОСОБА_5 , що є власником кв. АДРЕСА_6 , виділено земельну ділянку площею 337 кв.м., з яких 29,8 кв.м. земля загального користування усіма співвласниками;
- ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , що є власниками кв. АДРЕСА_3 , виділено земельну ділянку площею 396 кв.м., з яких 29,8 кв.м. - земля загального користування усіма співвласниками, і 41,5 кв.м., спільного користування з ОСОБА_1 , а всього - 71,3 кв.м., землі загального користування;
- ОСОБА_1 , що є власницею кв. АДРЕСА_4 , виділено земельну ділянку площею 733 кв.м., з яких 29,8 кв.м. - земля загального користування усіма співвласниками та 41,5 кв.м. спільного користування з ОСОБА_6 і ОСОБА_2 , всього - 71,3 кв.м. землі загального користування.
Вказане рішення набрало законної сили.
Відповідно до листа Департаменту ДАБІ в Одеській області від 14.08.2019 ОСОБА_1 на підставі: рішення виконкому Болградської міської ради №254 від 16.06.2011 та №406 від 20.10.2011 про надання згоди на зміну цільового призначення і реконструкцію квартири АДРЕСА_4 в магазин промислових товарів, з відкриттям входу зі сторони АДРЕСА_7 . З будівництвом прибудови та складу, демонтажем сараю літ. «Е»; проекту «Реконструкція квартири АДРЕСА_4 в житловому будинку під магазин промислових товарів по АДРЕСА_1 » виготовленим ПП «Єленсан»; декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 08311048958 від 29.09.2011, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області. Здійснила реконструкцію квартири у магазин та збудувала склад літ. «Р» з частковим демонтажем сараю літ. «Е».
Згідно з листом Департаменту ДАБІ в Одеській області від 29.08.2019 під час виїзду на місце за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 здійснено реконструкцію у житловій квартирі у магазин з будівництвом складу, також надано технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 12.08.2019, виготовленим КП «Болградське БТІ». Встановлено, що об'єкт за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками. В ході перевірки встановлено, що здійснюється експлуатація закінченого будівництвом об'єкту не прийнятого в експлуатацію, що є порушенням п. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» «Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється». За вказаним фактом на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення та видано припис про усунення порушень.
Обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_2 посилається на те, що склад під літ. «Р» є самочинною будовою, побудований частково на її земельній ділянці, та разом з реконструйованою квартирою порушують її права, оскільки використання складу-магазину для товарів чинить їй незручності, які полягають у тому, що завозиться та вивозиться товар, працівники голосно розмовляють, курять, в нічний час спрацьовує сигналізація, у зв'язку з чим приїздить охорона, будять її та її малолітню дитину, чим створюються для неї та її сім'ї незручності для проживання у квартирі будинку. У зв'язку з цим просить заборонити відповідачам використовувати в якості складу самочинну будову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 1 Протоколу першого до ЄКПЛ: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку, та власниками квартир, розташованих у ньому.
Рішенням суду було виділено за кожним право користування земельною ділянкою двору навколо будинку у однакових частинах.
Отже, вхід у двір будинку знаходиться у загальному користуванні його співвласників.
ОСОБА_1 розпорядившись на власний розсуд своїм майном, здійснила переобладнання квартири в магазин.
Водночас ОСОБА_10 не доведено неправомірність дій ОСОБА_1 у проведені реконструкції квартири, як і не надано доказів того, що склад під літ. «Р» частково займає земельну ділянку, яка належить їй, в судовому порядку приміщення складу самочинним не визнавалось.
Крім того, саме по собі посилання на самочинність складу не є доказом порушення прав позивача та не є достатньою, самостійною підставою для задоволення позову ОСОБА_2 .
Та обставина, що облаштування квартири в магазин та збудований склад призвели до користування двором інших осіб, які не проживають в будинку, не є підставою для заборони власнику користуватися квартирою, яка належить йому на праві власності, а також складом, який в судовому порядку самочинним не визнавався.
За таких обставин суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_10 в частині заборонити відповідачам використовувати в якості складу будівлю.
Разом з тим, вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_1 та зобов'язуючи ОСОБА_2 не зачиняти хвіртку і ворота двору, або надати ОСОБА_1 ключі від них не звернув увагу на те, що припустився декількох варіантів вирішення спору, що впливає на можливість виконання рішення.
Враховуючи те, що двір знаходиться у загальному користуванні співвласників будинку, а тому доступ до нього не може бути обмежений для кожного зі співвласників, то вірними є висновки суду про зобов'язання ОСОБА_2 надати ключі від хвіртки та воріт до території двору загального користування.
В обґрунтування вимоги про зобов'язання прибрати з території двору металевий контейнер, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що такий знаходиться в дворі загального користування та перешкоджає проходу останній. Отже, суд без дослідження наявних у справі доказів дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині вимог.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині зобов'язання не закривати хвіртку та ворота двору, зобов'язати прибрати металевий контейнер - скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених вище. В решті в оскарженій частині рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 19 квітня 2021 року скасувати в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не зачиняти хвіртку і ворота двору, зобов'язання прибрати металевий контейнер, ухвалити в цій частині нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не зачиняти хвіртку і ворота двору, зобов'язання прибрати металевий контейнер відмовити.
В решті в оскарженій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 16.06.2023
Головуючий:
Судді: