Справа № 278/2018/23
Номер провадження 2/573/216/23
14 червня 2023 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Черкашина М.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для поданння заяви про прийняття спадщини,
До Білопільського районного суду Сумської області із Житомирського районного суду Житомирської області у порядку ст. 31 ЦПК України надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для поданння заяви про прийняття спадщини, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:01:006:0117 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд вважає за необхідним залишити позовну заяву без руху з наступних підстав.
Як вбачається з позову та доданих до нього матеріалів, позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить визначити додатковий строк для поданння заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 5920684900:01:006:0117, яка розташована на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області.
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно, тощо.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що спір у даній справі виник з приводу визнання додаткового строку для поданння заяви про прийняття спадщини, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:01:006:0117 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області.
Тобто спадкування стосується нерухомого майна, а тому підсудність даної справи визначається за правилом виключної підсудності.
З урахуванням наведеного та місця розташування спадкового нерухомого майна, яке розташовано у Білопільському ( на даний час Сумському) районі Сумської області справа підсудна Білопільському районному суду Сумсько області.
Проте, матеріали позовної заяви не містять відомостей на підтвердження цих відомостей щодо наявності земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:01:006:0117 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області ( Державний акт серії СМ № 109503 від 19.03.2004 року).
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід усунути вказані недоліки та долучити вказаний вище правовстановлюючий документ, що свідчить про наявність спадкового нерухомого майна на території Білопільського ( на даний час Сумського) району Сумської області.
Частинами 1, 3 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Таким чином приходжу до висновку про залишення позовної заяви без руху, надавши строк для усунення недоліків та роз'яснивши, що в разі невиконання викладених в ухвалі вимог, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260-261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для поданння заяви про прийняття спадщини, залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом п"яти днів з дня отримання копії даної ухвали усунути зазначені в ній недоліки і роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя