14 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/1899/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Луцької міської ради (далі - відповідач, Луцька міська рада) про визнання бездіяльності протиправною щодо не прийняття рішення про затвердження громадянину ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 та зобов'язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:120:0102 на АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
З метою зміни цільового призначення даної земельної ділянки ним було розроблено проект землеустрою у 2019 році. Позивач звернувся до міської ради із відповідною заявою про затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та зміни її цільового призначення, яка розташована на території Луцької міської ради, проте, відповідачем відповідного рішення прийнято не було.
Позивач вважає, що в даному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в неприйнятті рішення про затвердження проекту землеустрою згідно поданої заяви. При цьому вказує на те, що в будь-якому випадку розгляд його заяви повинен був закінчитися прийняттям рішення про затвердження чи відмову в затверджені проекту землеустрою, якого в даному випадку немає.
Також з посиланням на норми законодавства звертає увагу на те, що ними встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова з інших підстав не допускається.
Позивач вказує, що наданий для погодження проект землеустрою розроблений та погоджений у відповідності до законодавства. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначив, що позивач посилається в даному випадку на норми чинного законодавства, які до спірних правовідносин не відносяться. Крім того, звертає увагу, що оскільки дана земельна ділянка знаходиться у приватній власності, то з врахуванням норм статті 186 та пункту 23 Перехідних положень ЗК України зміна цільового призначення земельної ділянки розташованих у межах функціональних зон визначених генеральним планом населених пункті може здійснюватися без розроблення проектів землеустрою. Вказує на те, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, оскільки вказані норми ЗК України не встановлюють строків прийняття рішення, а рішення прийнято не було, оскільки за нього не проголосувала достатня кількість депутатів. З врахуванням зазначеного просить в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:120:0102 на АДРЕСА_1 , площею 0,16 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с.10-15).
25.03.2019 між позивачем та ПП «Луцькземресурс» укладено договір №79 на розробку науково-технічної продукції, на підставі якого розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки (зміна цільового призначення) (а.с. 16-18).
03.05.2019 за №Я 43260-095 відповідач повідомив позивача, що висновок про погодження проекту землеустрою буде надано після затвердження виконавчим комітетом Луцької міської ради проекту детального плану (коригування) території в межах вулиць Ш.Руставелі, Даньшина, Стара Дорога, Прасолів (житловий масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») у м. Лцьку та внесення його до генерального плану міста Луцька (а.с.19).
Рішення міською радою з даного приводу приймались 27.02.2019 та 04.09.2019 (а.с.20-23).
ОСОБА_1 25.01.2022 звернувся із заявою до відповідача щодо погодження проекту землеустрою земельної ділянки (зміна цільового призначення) з кадастровим номером 0710100000:21:120:0102 на АДРЕСА_1 (а.с.24-25).
Листом від 05.02.2022 за вих.№6.8.-7/297/2022 міська рада повідомила позивача, що погодження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки буде розглянуто після затвердження проекту внесення змін до Генерального плану, який знаходиться на стадії затвердження (а.с.27).
18.07.2022 позивач повторно звернувся до відповідача про затвердження проекту землеустрою (а.с.31).
Відповідач листом за вих. №6-13/810/2022 від 12.10.2022 повідомив, що підготовлений відповідний проект рішення «Про затвердження громадянину ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 » та включений для розгляду сесії міської ради (а.с.33).
Як вбачається із витягів з протоколів сесії Луцької міської ради вказаний проект неодноразово виносився на голосування сесії, однак будь яких рішень з даного приводу відповідачем прийнято не було (а.с.33-50).
Із пункту «д» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить організація землеустрою.
Абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;
Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Згідно з частиною 2 статті 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Пунктом 23 Перехідних положень ЗК України визначено, що до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок у таких випадках приймається щодо: земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташована відповідна земельна ділянка.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності, розробляється без надання дозволу на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки, затверджується органом, що приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Зміна цільового призначення земельних ділянок, розташованих у межах функціональних зон, визначених генеральними планами населених пунктів, планами зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів), детальними планами територій (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів), затвердженими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель", або протягом двох років з дня його опублікування (якщо розроблення відповідного генерального плану населеного пункту, плану зонування, детального плану територій розпочалося до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель") може здійснюватися їх власниками (у визначених законом випадках - користувачами) без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог частини п'ятої статті 20 цього Кодексу: у разі якщо відомості про функціональну зону, в межах якої розташована земельна ділянка, внесені до Державного земельного кадастру; до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони - на підставі витягу з містобудівної документації. Форма витягу повинна містити відомості про функціональну зону та всі обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови), зазначені у містобудівній документації, та затверджується Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
У такому разі державний кадастровий реєстратор, до якого надійшла заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки про зміну її цільового призначення, не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви направляє до відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить затвердження відповідної містобудівної документації, запит щодо надання витягу з містобудівної документації із зазначенням функціональної зони, в межах якої розташована земельна ділянка.
Орган місцевого самоврядування протягом двох робочих днів з дня надходження запиту зобов'язаний надати державному кадастровому реєстратору відповідний витяг з містобудівної документації. Витяг з містобудівної документації може бути отриманий заявником самостійно відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". У такому разі витяг з містобудівної документації додається до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки.
До внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони належність земельної ділянки до функціональної зони, встановленої до 1 січня 2025 року, визначається відповідно до :плану зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів, на які не затверджений детальний план території);генерального плану населеного пункту (у разі відсутності плану зонування та щодо земельних ділянок у межах населеного пункту, на які не затверджений детальний план території);детального плану території; містобудівної документації регіонального рівня (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів, на які не розроблено детальний план території).
Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Пунктом 6 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 10 статті 186 Земельного кодексу України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Згідно з частинами 1, 2 статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.
Також нормами вищевказаних нормативних актів визначено, що повинні включати в себе проекти землеустрою.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, є вичерпними.
Відтак будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася з метою затвердження проекту землеустрою, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону.
У даному випадку спірні відносини виникли з приводу затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить на приватній власності особі.
З аналізу даних нормативних актів вбачається, що такими повноваженнями наділені міські ради і проект землеустрою при зміні цільового призначення землі повинен бути розроблений.
Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як вбачається із частини четвертої статті 42 даного Закону сільський, селищний, міський голова в тому числі: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
За правилами частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, міська рада за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою приймає рішення.
Тобто, вказаними нормами законодавства чітко встановлено порядок дій органу місцевого самоврядування щодо розгляду клопотання чи заяв осіб, які стосуються затвердження проектів землеустрою що розташовані на території відповідної ради.
Зокрема, така заява повинна бути включена до порядку денного сесії сільської, селищної чи міської ради та прийнято одне із двох рішень, визначених нормами частини 10 статті 186 ЗК України, а саме, про затвердження проекту землеустрою чи відмову із зазначенням причин. Суд зауважує, що причини відмови у затвердженні, визначені нормами законодавства та є вичерпними.
Суд звертає увагу, що позивач фактично оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйняті рішення за його заявою про затвердження проекту землеустрою.
Із матеріалів справи вбачається, що в 2019 році проект землеустрою було розроблено, але на даний час рішення про його затвердження відповідачем не було ухвалено.
Відповідач неодноразово повідомляв позивача листами про те, що ним підготовлено проект відповідного рішення «Про затвердження громадянину ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 » та, що він буде включений для розгляду сесії міської ради.
При цьому, за наслідками розгляду даного проекту будь-яких рішень радою прийнято не було, оскільки воно не набрало відповідної кількості голосів.
На думку суду, оскільки заява позивача стосувалася вирішення земельних питань, а саме затвердження проекту землеустрою із зміною цільового призначення земельної ділянки та до нього було долучено документи, визначені ЗК України, тому така заява, повинна була Луцькою міською радою бути внесена на сесію ради та після попереднього розгляду на засіданні відповідної комісії, повинна була бути розглянута саме на сесії ради з прийняттям відповідного рішення, чого в даному випадку не було зроблено.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що під час розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті Луцькою міською радою рішення за наслідками її розгляду про його затвердження чи відмову, а відтак з наведених мотивів позовні вимоги про визнання вказаної бездіяльності відповідача протиправною належить задовольнити.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що нормами чинного законодавства не визначено строку розгляду даного питання, а тому ними не допущено бездіяльності, враховуючи наступне.
По-перше, суд звертає увагу на ту обставину, що проект землеустрою було розроблено в 2019 році, але на даний час рішення про його затвердження відповідачем не було ухвалено.
По-друге, не зазначення у нормативному акті строку протягом якого суб'єкт владних повноважень повинен прийняти рішення, не свідчить про те, що таке рішення може ним прийматись в необмежений проміжок часу.
На думку суду, неприйняття рішення по заяві позивача протягом 2022 року та до моменту прийняття судом рішення у даній справі свідчить про те, що відповідач діє всупереч наданим йому повноваженням та ним допущено протиправну бездіяльність.
При цьому, будь-яких вагомих причин з даного приводу, чому рішення не прийнято відповідачем не наведено.
Крім того суд зазначає, що нормами статті 186 ЗК України, якими регламентовано також затвердження проектів землеустрою, строки протягом якого проект землеустрою повинен бути затверджений, не визначено.
Також судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на пункт 23 Перехідних положень ЗК України, оскільки як вже зазначалося вище, проект землеустрою було розроблено в 2019 році та норми законодавства з приводу необхідності розробки проекту землеустрою при зміні цільового призначення змінювались.
На момент її розробки та і на даний час при зміні цільового призначення земельної ділянки проект землеустрою розробляється за виключенням певних випадків.
Оскільки, в даному випадку проект землеустрою позивачем було розроблено відповідно до вимог чинного законодавства, то такий проект повинен бути розглянутий відповідачем та за наслідками його розгляду прийняте відповідне рішення.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення, суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до Закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Стаття 59 цього Закону визначає, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Виходячи з наведених правових норм, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати…", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Водночас, зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
У даному випадку будь-яке рішення відповідачем по заяві позивача не приймалося та судом в межах даних спірних правовідносин не оцінювалися.
Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі. Тобто суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов'язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а.
Відтак у даному випадку рада наділена дискреційних повноважень та можливістю вибору одного з двох рішень, оскільки затвердження проекту землеустрою є складною процедурою, яка залежить не тільки від того, чи було позивачем надано всі необхідні документи, а й від того чи отримано всі необхідні погодження від законодавчо визначених органів влади, чи відповідає проект землеустрою вимогам чинного законодавства, містобудівній документації.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.01.2022 у справі № 200/13539/19-а.
Відтак, враховуючи вищевказане та норми статті 245 КАС України належним способом захисту порушеного права у контексті обставин цієї справи буде зобов'язати Луцьку міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з кадастровим номером 0710100000:21:120:0102 по АДРЕСА_1 та прийняти рішення, з врахуванням мотивів, викладених у даному судовому рішенні.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений згідно з квитанцією №32528798800006304162 від 10.02.2023 (а. с.9) в сумі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо неприйняття рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Луцьку міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з кадастровим номером 0710100000:21:120:0102 по АДРЕСА_1 та прийняти рішення з врахуванням мотивів, викладених у даному судовому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Луцька міська рада (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204).
Суддя Р.С. Денисюк