про відмову у забезпеченні позову
14 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/14179/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
13.06.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №316-2 від 07.06.2023 «Про розірвання з ФОП ОСОБА_1 договору №83 на здійснення перевезення пасажирів автомобільним транспортом».
13.06.2022 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд: вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №316-2 від 07.06.2023 «Про розірвання з ФОП ОСОБА_1 договору №83 на здійснення перевезення пасажирів автомобільним транспортом».
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 12.06.2023 отримав з мережі Інтернет інформацію про наявність рішення органу місцевого самоврядування, а саме: рішення ВК Луцької міської ради № 316-2 від 07.06.2023 «Про розірвання з ФОП ОСОБА_1 договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом», яким здійснено в односторонньому порядку розірвання договору № 83 від 19.03.2020 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом з 26.06.2023.
Вказав, що у зв'язку із прийняттям вищевказаного рішення з 26 червня позбавлено роботи його н6айманих працівників - водіїв шести автобусів та створено незручності для пасажирів на маршруті №26 та 26а. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду та поновлення його прав на здійснення пасажирських перевезень.
Крім того, вказує на очевидні ознаки неправомірності прийнятого рішення про одностороннє розірвання договору на перевезення пасажирів.
З наведених підстав заявник просив застосувати заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Відповідно до частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Положеннями частини 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому заява про забезпечення позову повинна бути вмотивована, обґрунтована та повинні бути подані докази на підтвердження доводів за цією заявою.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №640/9158/19, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.
У межах цього судового провадження позивач оскаржує правомірність рішення ВК Луцької міської ради №316-2 від 07.06.2023 «Про розірвання з ФОП ОСОБА_1 договору №83 на здійснення перевезення пасажирів автомобільним транспортом».
Рішенням ВК Луцької міської ради №316-2 від 07.06.2023 «Про розірвання з ФОП ОСОБА_1 договору №83 на здійснення перевезення пасажирів автомобільним транспортом» вирішено, зокрема:
- розірвати з 26.06.2023 договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 19.03.2020 № 83 з ФОП ОСОБА_1 .
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач вважає рішення ВК Луцької міської ради №316-2 від 07.06.2023 «Про розірвання з ФОП ОСОБА_1 договору №83 на здійснення перевезення пасажирів автомобільним транспортом» протиправним та просить його скасувати, а в заяві про забезпечення позову просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії вищевказаного рішення.
Однак, посилання позивача на протиправність рішення є передчасним, оскільки правову оцінку вказаним вимогам судом буде надано за результатами розгляду справи, при цьому, очевидних ознак протиправності вимог чи порушення прав позивачів оскаржуваним рішеням при розгляді заяви про забезпечення позову не встановлено.
Висновки суду про протиправність рішення відповідача до розгляду справи по суті з огляду на предмет позову, означатимуть надання оцінки оскаржуваному рішенню без урахування усіх доводів та доказів учасників справи у сукупності, оскільки, з урахуванням предмета позову в даній адміністративній справі, перевірка протиправності рішення можлива лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності. Тобто, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
Враховуючи наведене, заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Суддя С.Ф. Костюкевич