Справа 279/6280/22
Номер провадження 2/279/1174/19
"12" червня 2023 р.
Коростенський міськрайонний суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Коваленко В.П.
секретаря Лепесевицької В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про при пинення права особи на частку у спільному майні та визнання права власності , -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду через свого представника адвоката Барановського І.І. з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить перевести з відповідача ОСОБА_2 на позивача ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , належну відповідачу ОСОБА_2 ; припинити 1/4 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 ; припинити зобов"язання відповідача ОСОБА_3 щодо заборгованості по аліментах та неустойці (пені) за їх несвоєчасну виплату, що стягується на користь позивача ОСОБА_1 .
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Впродовж останнніх 17 років відповідач у вказаній квартирі не проживає, має заборгованість по виплаті аліментів та неустойки по сплаті аліментів в сумі 104153,24 гривні. Оскільки добровільно вказану заборгованість відповідач не погашає добровільно, вважає доцільним припинити його право власності на вказану частку у спільному майні.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Барановський І.І. підтримав вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Мають двох дітей : ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 01.06.2005 № НОМЕР_1 власниками однокімнатної квартири АДРЕСА_1 є сторони та їхні діти по 1/4 частці кожен. Впродовж останніх 25 років відповідач не проживає у вказаній квартирі, має заборгованість по сплаті аліментів та неустойки в сумі 104153, 24 грн.
Згідно звіту про оцінку майна вартість 1/4 частини квартири становить 65588,75 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Правовою нормою вказаної статті СК України, з урахуванням загальних засад сімейних відносин та можливості регулювання їх за домовленістю сторін, - чітко визначено умови (порядок, правила) припинення права на аліменти на утримання дитини у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно. По-перше, укласти зазначений договір батьки дитини вправі лише з дозволу органу опіки та піклування, що буде стосуватися як доцільності укладення договору, так і всього його змісту та конкретних умов. По-друге, до форми договору ставляться вимоги про укладення у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням. Суд акцентує увагу, що питання нотаріального посвідчення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно чітко врегульовано нормами абз. 2 ч. 1 ст. 190 СК України, статей 41-55 Закону України «Про нотаріат», статей 67, 203-205, 208-210, 224, 377 ЦК України, глав 1-16 розділу І, глав 1, 2, 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердж. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5).
За переконанням суду, під час розгляду справи стороною позивача поза розумним сумнівом не доведено, що між сторонами мала місце домовленість про укладення договору припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.
Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Позивач посилається на вимоги ст.366ч.2 ЦК України, згідно якої кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення , може предявити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов"язків співвласника-боржника, з проведеням відповідного перерахунку.
Проаналізувавши вказані положення норми закону , суд приходить до висновку, що кредитор може вимагати переведення на нього прав та обовязків співвласника - боржника щодо належної йому частки у майні лише після того, коли останній відмовився виконати вимоги про продаж своєї частки у праві спільної часткової власності або відмовити інших співвласників від її придбання.
Звернення стягнення на частку у спільному майні можливе за умови недостатності у боржника іншого майна, на яке може бути звернене стягнення.
Позивачем надано суду лише письмове повідомлення відповідача. Даних про те, що державний виконавець намагався звернути стягнення на майно боржника суду не надано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265,268 Цивільно-процесуального Кодексу України, ст.366, 319, 321, 530 ЦК України , - суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права особи на частку у спільному майні та визнання права власності, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або неприйняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів після отримання повного тексту рішення .
Повне судове рішення буде складене 16 червня 2023 року.
Суддя Коваленко В.П.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.
Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.