15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 750/40/18
провадження № 51-1973 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 23 березня 2023 року,
встановив:
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано його у зв'язку із недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2020 року скасовано. ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_4 спеціального звання - капітана служби цивільного захисту.
Засуджений у касаційній скарзі ставить питання про перевірку рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, оспорюючи свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, посилається, на незаконність вироку апеляційного суду, оскільки, на його думку, він обгрунтований недопустимими доказами без всебічного їх дослідження та оцінки згідно ст. 94 КПК України, просить його скасувати у зв'язку із істотним порушенням кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 2 ст. 284 КК України. Водночас засуджений вказує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність апеляційним судом, оскільки вважає, що його дії правильно було б кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК України, чим допускає протиріччя.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3