вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"15" червня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/540/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості на суму 6 317,31 грн за договором про надання кредиту
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою від 14.06.2023 про видачу судового наказу про стягнення з боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання кредиту № 452067-КС-001 від 05.08.2022, укладеного шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту в розмірі 3 000,00 грн. Заявник просить стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму 6317,31 грн, в т.ч. 3 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 2 867,31 грн - сума прострочених платежів по процентах; 450,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Крім того, заявник просить суд стягнути з боржника на користь заявника 214,72 грн судового збору.
Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
За подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу, судовий збір становить 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 268,40 грн. Натомість, згідно з платіжною інструкцією №1651 від 12.06.2023 року, заявником сплачено 214,72 грн, що не відповідає вимогам статей 150, 151 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи подану заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” зазначає, що 05.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” (кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про надання кредиту № 452067-КС-001, шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Сторонами погоджено, що процентна ставка складає 1,19883334% в день, фіксована.
Заявник вказує, що свої зобов'язання за Договором кредиту виконав в повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, а боржник в свою чергу взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку із чим за боржником рахується заборгованість в загальному розмірі 6 317,31 грн, яку заявник просить суд стягнути з боржника на користь заявника.
За змістом ст. ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 3ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За змістом пунктів 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, заявником на підтвердження укладення між сторонами договору в електронній формі подано суду електронні докази (Договір про надання кредиту №452067-КС-001, Пропозиція укласти договір (оферта) №452067-КС-001, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №132176-КС-003 та анкета клієнта) в письмовій формі (роздруківки на паперових носіях).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 статті 96 ГПК України).
Суд звертає увагу заявника, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Згідно з частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.
Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ (Правова позиція ВС КГС 19.01.2021 №922/788/19, ВС КЦС 19.01.2022 №202/2965/19).
Долучені заявником паперові копії - Договір про надання кредиту №452067-КС-001, Пропозиція укласти договір (оферта) №452067-КС-001, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №132176-КС-003 та анкета клієнта не посвідчені в установленому порядку. До заяви на підтвердження того, що саме боржник Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 підписав вказаний Договір, не додано належних доказів нанесення електронного цифрового підпису (у т.ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії Договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).
В той же час, неналежними суд вважає посилання заявника на приписи Закону України «Про електронну комерцію», позаяк приписами ст. 11 вказаного Закону унормовано порядок укладення електронних договорів, зокрема:
- електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11);
- електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11).
Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не подано належних доказів укладення між сторонами електронного договору, як-то доказів одержання заявником відповіді Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про прийняття пропозиції укласти відповідний договір, доказів підписання останньою в один з визначених ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» способів електронного договору між сторонами, в тому числі через накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Додані заявником паперові копії вище зазначених документів не посвідчені в установленому порядку, не містять жодних відомостей про їх підписання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та/або будь-яких даних про ідентифікацію особи, в якої, за твердженням заявника, виникають зобов'язальні правовідносини на підставі даних документів.
Таким чином, заявником не надано доказів укладення між ним та боржником електронного договору про надання кредиту, що свідчить про заявлення вимоги про видачу судового наказу, яка не відповідає приписам ст. 148 ГПК України та недоведення ТОВ “Бізнес Позика” належними та достовірними доказами обставини виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою ним подано заяву про видачу судового наказу, а відтак відповідно до п.п. 3, 8 ст. 152 ГПК України суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 6317,31 грн заборгованості.
Відповідно до частини 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Разом з цим суд звертає увагу заявника на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 ГПК України).
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 12,147, 148, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст. 153, 234, 235 ГПК України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” у видачі судового наказу до боржника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 6 317,31 грн за договором про надання кредиту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В. Андрейчук