Справа № 309/4947/21
Закарпатський апеляційний суд
12.06.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/389/22 за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06.06.2022.
Цим вироком:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, неодружений, з повною загальною середньою освітою, несудимий, засуджений:
- ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 01 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Речові докази: автомобіль марки «Фольксваген Пассат» державний номерний знак НОМЕР_1 повернуто законному власнику ОСОБА_6 ; дві подушки безпеки в передній частині автомобіля знищено.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 28.11.2021 приблизно о 19 год 30 хв, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фольксваген Пассат» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Мукачево-Рогатин-Львів, біля залізничного переїзду ПЧ-15 зупинки «Бороняво» в напрямку с. Сокирниця Хустського району, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, не дотримався вимог пунктів 1.5; 12.1 та 1.10 (в частині тлумачення поняття «безпечна швидкість» та «дорожні умови») цих Правил, оскільки маючи можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку не вибрав безпечну швидкість руху на заокругленні дороги з низьким коефіцієнтом щеплення, що призвело до заносу автомобіля і втрати ним керованості та наступному зіткненню зі спорудою ПЧ-15 зупинки «Бороняво», що знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з фактом дорожньо-транспортної пригоди.
-2-
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , пасажир автомобіля «Фольксваген Пассат» державний номерний знак НОМЕР_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів латеральної стінки правого гайморового синуса, передньої стінки лівого гайморового синуса, латеральної стінки лівої очниці, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, епідуральної гематоми зліва, травматичного САК, перелому лівої скроневої кістки та перелому лобної кістки зліва, які згідно висновку судово-медичного експерта № 164/Х від 07.12.2021 є небезпечними для життя і по цій ознаці згідно п. 2.1.1 «б», «г» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі, прокурор не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_6 у пред'явленому йому обвинуваченні та кваліфікацію його дій, просить вирок суду від 06.06.2022 щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що судом кримінальне провадження розглянуто у відсутності законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 , при цьому жодних відомостей про її належне повідомлення про час і місце судового розгляду матеріали не містять. Також звертає увагу на те, що судом безпідставно не призначено ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та необґрунтовано застосовано положення ст. 75 КК України. Окрім того, судом у підготовчому судовому засіданні не надано доручення уповноваженому органу з питань пробації на складання досудової доповіді стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості оцінити таку в сукупності з іншими доказами при призначенні обвинуваченому покарання.
В доповненні до апеляційної скарги прокурор зазначає про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема: не роз'яснення обвинуваченому судом під час визначення порядку дослідження доказів положень ст. 349 КПК України, а також всупереч ст. 351 цього Кодексу не проведення його допиту в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу з урахуванням внесених до неї доповнень, просив суд скасувати вирок суду та призначити новий розгляд, у зв'язку з істотними порушеннями вимог КПК України, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника-адвоката ОСОБА_7 та потерпілої, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч.1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
-3-
За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчинені за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.
За змістом вказаної вище норми закону суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно учасники розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Відтак, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а обмеження дослідження доказів, як процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.
Як визнано практикою Європейського суду з прав людини і про це вказано в рішенні від 15.07.2010 у справі «Олександр Смірнов проти України», органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатись на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або для обґрунтування своїх рішень.
Однак, суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження та постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 вказаних вимог закону не дотримався.
Як вбачається зі змісту вироку, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 було розглянуто судом без дослідження заявлених учасниками судового провадження доказів в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумніву у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
-4-
Проте, зміст журналу судового засідання від 03.06.2022 та відтворений апеляційним судом звукозапис цього судового засідання свідчать про те, що зазначені вимоги кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції дотримані не були, оскільки суд першої інстанції, після виконання дій, передбачених статтею 348 КПК України, у зв'язку з повним визнанням ОСОБА_6 вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, врахувавши думку учасників процесу, прийняв рішення не досліджувати всі докази у кримінальному провадженні та продовжив розгляд даного кримінального провадження без роз'яснення ОСОБА_6 та іншим учасникам положень ч. 3 ст. 349 КК України, відповідно до яких суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно учасники та обвинувачений розуміє зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання ним вини є добровільним, та не роз'яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім того за змістом ч. 4 ст. 349 КПК України допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовляється від давання показань та у випадку, передбаченому ст. 381 КПК України, тобто коли розгляд провадження здійснюється у спрощеному порядку у відсутності учасників судового розгляду.
Відповідно до ст. 351 КПК України допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.
Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від нього конкретної відповіді - «так» чи «ні».
Однак, при відтворенні звукозапису судового засідання від 03.06.2022, колегією суддів встановлено, що також узгоджується із зазначеними в журналі судового засідання від 03.06.2022 відомостями, ОСОБА_6 від дачі показань відмовився, тому суд за фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, обвинуваченого ОСОБА_6 не допитував.
Таким чином, дослідивши детально матеріали кримінального провадження, ознайомившись із журналом судового засідань, заслухавши наявний в кримінальному провадженні запис судового засідання, колегією суддів встановлено, що розглядаючи дане кримінальне провадження, судом першої інстанції було допущено грубе порушення кримінального процесуального закону України, зокрема, положень ст. 349, 351 КПК України та не проведено допит обвинуваченого ОСОБА_6 .
Зважаючи на те, що в порушення вимог ст. 351 КПК України, судом першої інстанції допит обвинуваченого ОСОБА_6 не проводився, зазначене у вироку суду першої інстанції твердження про те, що обвинувачений ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених в обвинувальному акті щодо нього, визнав повністю, не відповідає дійсності .
Вказані обставини свідчать про порушення судом першої інстанції принципу безпосередності дослідження доказів, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист, а також презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, які передбачені п. 10, 13, 16 ст. 7 КПК України і є вимогами, що містять загальні засади кримінального провадження, які за своїм змістом та формою повинні бути суворо дотримані.
-5-
При цьому апеляційним судом враховується висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, згідно якого відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Крім того, згідно п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження на момент вчинення кримінального правопорушення потерпіла ОСОБА_12 була неповнолітньою і на стадії досудового розслідування в порядку ст. 59 КПК України, до участі у процесуальних діях з неповнолітньою потерпілою була залучена її законний представник - ОСОБА_11 .
Незважаючи на це, судом першої інстанції кримінальне провадження розглянуто без участі законного представника потерпілої - ОСОБА_11 , яка про судові засідання належним чином не повідомлявся і такі дані відсутні у матеріалах кримінального провадження, що позбавляло можливості суд, розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, вказане вище порушення є підставою для скасування вироку суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Допущене судом першої інстанції недотримання встановленої законом процедури судового розгляду, а також відсутність належного допиту обвинуваченого з дотриманням порядку, встановленого ст. 351 КПК України із детальним з'ясуванням всіх обставин кримінального правопорушення, а також розгляд кримінального провадження за відсутності та без належного повідомлення законного представника неповнолітньої потерпілої, апеляційний суд вважає істотними порушеннями судом вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалений ним вирок з викладених вище підстав підлягає безумовному скасуванню.
Згідно п. 3 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення відповідно до ст. 415 КПК України нового розгляду у суді першої інстанції.
-6-
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги те, що сторона обвинувачення не заявляла клопотань про дослідження апеляційним судом доказів з метою усунення неповноти при з'ясуванні фактичних обставин справи, що з урахуванням положень ст. 404, 405 КПК України, та доводів апеляційної скарги, перешкодило апеляційному суду постановити судове рішення без направлення кримінального провадження на новий розгляд.
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані вище недоліки, повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред'явленим сторонами обвинувачення та захисту доказам у їх сукупності, у тому числі доводам сторони обвинувачення про безпідставне незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та необґрунтоване звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, у випадку їх підтвердження визнати призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст.286 КК України без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та із застосуванням ст. 75 КК України необґрунтованим, і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_9 з доповненнями до неї задовольнити.
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06.06.2022 щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді