вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/83/23
Справа № 356/169/23
06.06.2023 Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшученко І. О.
за участю секретаря Падун А. М.,
позивача ОСОБА_1
відвовідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину
До Березанського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з вказаним вище позовом, обґрунтованим тим, що від шлюбу з відповідачем сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Березанського міського суду Київської області від 22.10.2019 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання їхньої спільної малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.08.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Так, на стоматологічне лікування їхньої спільної дитини в лютому 2023 року позивач особисто понесла додаткові витрати в розмірі понад 20 000 грн. В цілому за останні декілька років загальний розмір понесених позивачем додаткових витрат на утримання дитини склав 57 885,95 грн., половина з яких, а саме 28 942,97 грн., підлягає стягненню з відповідача. За відсутності добровільної згоди батька на відшкодування вказаних витрат позивач змушена була звернутись до суду. За таких обставин, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 28 942,97 грн.
11.04.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав, зазначивши, що позивач до додаткових витрат відносить витрати на купівлю одягу, меблів, канцелярських товарів, іграшок, витрати на стоматологічне лікування дитини, які входять до складу аліментів, які він сплачує щомісячно, та мають покриватись за їх рахунок. Наголосив на тому, що син не має хронічних захворювань, які потребують спеціалізованого одягу чи харчування, відмінного від щоденного раціону. Крім того, зазначає, що позивач не надала жодних доказів неможливості проведення обстежень, діагностики та лікування дитини у державних чи комунальних закладах охорони здоров'я, та необхідності звернення у зв'язку з цим до приватних медичних закладів, а частина наданих позивачем чеків відноситься до періоду, коли сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Вказав, що з початку війни його звільнили з роботи, тому він фактично не отримує доходу. За таких обставин, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.43-46).
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 20.03.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі з підстав, в ній наведених, позов просила задовольнити. Пояснила, що син має генетично обумовлені проблеми з зубами, що потребує систематичного лікування, також син від народження страждає на анемію, що має періоди загострення. Батько з позивачем та спільною дитиною не спілкується, на зв'язок не виходить, а навпаки заблокував її номер, тому знайти компроміс щодо вартості лікування зубів не можливо і такі стоматологічні послуги необхідні дитині, державні клініки не надають. Дитину мати не в змозі забезпечити у повному обсязі, дитина потребує додаткових витрат. Останній раз батько сина бачив, на його день народження , коли йому був 1 рік.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, тотожних наведеним ним у відзиві, пояснивши, що сплачує аліменти, а зазначені позивачем витрати не є додатковими. Крім того, відповідач зазначив, що з листопада 2019 року шлюб між сторонами розірвано, при цьому частина наданих позивачем квитанцій відносяться до періоду їхнього перебування в шлюбі. Повідомив, позивач не погоджувала із відповідачем вибір медичної клініки; також те, що син дійсно з дитинства хворіє на анемію, але думав, що він вже вилікувався; бачив останній раз сина у 2020 році;.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, прийшов до наступних висновків.
Так, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19.10.2018 року Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 202, батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.5).
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 22.10.2019 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їхньої спільної малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.08.2019 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.6).
Згідно актів виконаних робіт від 06.02.2023, 17.02.2023, а також квитанцій від 17.02.2023 №№ 023704, 023634, 2459512490, вартість стоматологічного лікування ОСОБА_3 складає 21 700 грн. + 500 грн. + 300 грн. = 22 500 грн. (а.с.7-12).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними, так і позитивними фактами. Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Аналогічні висновки неодноразово зазначались Верховним Судом в постановах від 26.06.2018 у справі № 501/5060/15-ц, від 14.01.2019 у справі № 751/4312/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 320/383/19, від 30.03.2021 у справі №521/16595/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17, від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18, від 08.12.2021 у справі № 607/12170/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, витрати на стоматологічне лікування дитини в розмірі 22 500 грн., є документально підтверджені відповідними актами виконаних робіт та квитанціями, які понесла позивач, зумовлені негативними фактами (хворобою дитини), тому, суд вважає, що вони є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Всупереч таким твердження відповідача, вказані витрати не охоплюються аліментними зобов'язаннями. При цьому, посилання відповідача на його звільнення з роботи та відсутність доходу, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та не звільняють його від обов'язку як батька брати участь у додаткових витратах на дитину.
Будь-яких інших доказів, які свідчать про неможливість надання матеріальної допомоги, суду не надано.
Водночас, витрати позивача на придбання для дитини повсякденного одягу (футболки, лонгсліви, шкарпетки, куртки, джинси, штани та інше), взуття, меблів (ліжко-машина, матрас, спойлер, підсвітка фар), іграшок, постільної білизни, полотенець та інших предметів повсякденного побуту згідно рахунку-фактури № 6622985*96*21*3*52084 від 22.08.2021 на суму 476 грн., видаткової накладної № 3024 від 17.11.2020 на суму 7400,02 грн., експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» № 20450325318594 від 26.12.2020, чеків № 4000 на суму 270 грн., № 151189 від 06.05.2021 ТЦ «Епіцентр» на суму 2714,25 грн., № БРЗКА1-0011567 від 12.07.2019 на суму 887 грн., № 2950888423 від 20.04.2022 на суму 339 грн., № 0070000019 від 15.10.2022 на суму 1190 грн., № 0070000020 від 15.10.2022 на суму 635 грн., № 1 від 14.11.2020 на суму 334 грн., № 9521 на суму 484 грн., № *М207К402505* від 19.03.2022 на суму 109,89 грн., № 103366888 від 15.10.2022 на суму 3525,80 грн., № БРЗКА1-0004036 від 18.05.2021 на суму 1794 грн., № БРЗКА1-0003466 від 29.04.2022 на суму 349 грн., № 13213 на суму 140 грн., № БРЗКА1-0009904 від 05.09.2021 на суму 1257 грн., № 4000358774 від 30.10.2022, № БРЗКА1-0008378 від 04.09.2022 на суму 870 грн., № 1252699421 від 06.11.2021 на суму 478 грн., № 4269035205 від 12.11.2021 на суму 187 грн., № БРЗКА1-0003469 від 29.04.2022 на суму 660 грн., № БРЗКА1-0001044 від 19.02.2021 на суму 339 грн., необхідні для забезпечення базових матеріальних умов для життя дитини та охоплюються аліментними зобов'язаннями, стягнутими з відповідача на користь позивача рішенням суду.
Крім того, чеки №№ 4000, 9521, 13213 не містять повної дати їх видачі, а саме року, тому як письмові докази розцінюються судом критично (а.с.17,19,21)
Надані позивачем квитанції на переказ готівки № 2200741313 від 23.11.2020 на суму 7133 грн. та № 3125761466 від 31.08.2021 взагалі не містять вказівки на конкретні товари чи послуги, на оплату яких здійснено переказ, тому не є належними доказами по справі (а.с.17,20).
Крім того, суд не приймає до уваги також квитанції з аптек № ZC-9iMKD1cA від 19.03.2022, № 232384 від 29.05.2021, оскільки позивачем позивачем не надано належних та допустимих доказів, що витрати на придбання вказаних в них медичних препаратів (крапель очних, аскорбінової кислоти) обумовлені медичними висновками або призначенням лікаря (а.с.17-18).
Таким чином, зазначені позивачем витрати, не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, згідно ст. 185 СК України.
Сторонами у судовому засіданні визнано, що шлюб між позивачем та відповідачем розірвано у 2019 році.
За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного веб-порталу "Судова влада України" за посиланням: https://court.gov.ua/fair/, що є відкритими відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», шлюб між сторонами розірвано рішенням Березанського міського суду Київської області від 30.10.2019, що набрало законної сили 02.12.2019 (справа № 356/622/19).
За таких обставин, суд також не приймає до уваги посилання позивача на наступні документи, як докази понесення додаткових витрат на дитину, а саме акти про надані медичні послуги від 19.04.2019 та 22.05.2019, чеки з магазину «Гранд» № БРЗКА1-0004639 від 09.04.2019, № БРЗКА1-0011567 від 12.07.2019, № БРЗКА1-0007407 від 20.05.2019, № БРЗКА1-0015891 від 16.09.2019, фіскальний чек аптеки ТОВ «Київфарм» № 3000223138 від 13.05.2019, фіскальний чек аптеки ТОВ «Сіріус-95» № 3000218480 від 29.04.2019, з огляду на те, що період за який вони були понесені, припадав на спільне проживання сторін у зареєстрованому шлюбі, що не заперечувалось сторонами.
Отже, всі витрати були здійснені за спільні грошові кошти у період шлюбу, зворотного позивач в порядку ст.ст. 12, 81 ЦПК України не довела (а.с.13-14,17,19-20).
Вказане відповідає позиції Верховного Суду в постанові від 30.03.2021 у справі № 521/16595/18, в якій ВС визнав вірними висновки те, що при зверненні до суду із позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дитини не підлягають стягненню витрати, якщо період, за який вони були понесені, припадав на спільне проживання сторін у шлюбі, і при цьому не буде доведено, що всі витрати здійснені за особисті кошти позивача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, ст. 141 СК України, яка визначає рівність батьків щодо участі у вихованні дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, та чи проживають вони окремо від дитини, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача половини понесених ним додаткових витрат, а саме вартості стоматологічного лікування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 11 250 грн., в цій частині позов підлягає задоволенню, в решті - позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, тому в їх задоволенні слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на його користь держави підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір в розмірі 417,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 185 СК України, ст.ст. 12-13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), додаткові витрати на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 11 250 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
В решті - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 417 (чотириста сімнадцять) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складене 14.06.2023.
Суддя І. О. Капшученко