Справа № 755/11543/22 Головуючий в суді І інстанції Яровенко Н.О.
Провадження № 22-ц/824/6435/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
13 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В. В.,-
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електроенергію,-
У рудні 2022 року ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 18114,59 гривень та суму судового збору.
В подальшому, позивач подав до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 18 114 гривень 59 копійок та суму судового збору у розмірі 2 481 гривень. В задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» подав апеляційну скаргу, в якій просить його в цій частині змінити та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ним надано всі належні та допустимі докази понесення таких витрат.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із недоведеністю їх понесення та неналежного обґрунтування розміру таких витрат.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: договір про надання правової допомоги № 308-20 від 15 квітня 2020 року, укладений між позивачем Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» та адвокатським об'єднанням «Перший радник», додаткова угода №2 до договору №308-20 про надання правової допомоги від 30.12.2020 року, додаткова угода №3 до договору №308-20 про надання правової допомоги від 28.04.2021 року, додаткова угода №4 до договору №308-20 від 24.12.2021 року, якими продовжено дію договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4.6. додаткової угоди № З, оплата наданих Послуг та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, з моменту вступу рішення суду по справі, в межах якої надавалась правова допомога, в законну силу.
На підтвердження понесених витрат позивачем було надано копію акта надання послуг №181 від 21.12.2022 року, з якого вбачається, що в рамках справи №755/11543/22 адвокатом було на надано такі послуги: надання консультацій, роз'яснення правової позиції клієнту щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді, збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування, формування платіжного доручення для сплати судового збору, підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення боргу за необліковану електричну енергію.
В акті надання послуг зазначено вартість послуг адвоката у розмірі 5 000 грн та вказано, що така вартість є фіксованою, що узгоджується з умовами договору про надання правової допомоги від 15.04.2019 р., укладеного між позивачем та АО «Перший Радник».
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18 та від 07.09.2020 року у справі №910/4201/19.
В постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 628/2292/18 зазначено, що відмовляючи в задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, апеляційний суд вказав, що вона не надала розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг та вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Втім, якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Щодо відсутності детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, на виконання положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, то за змістом цієї правової норми вона запроваджена «для визначення розміру витрат», тоді як сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).
Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже було фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, мотиви, з яких виходив суд, відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, не ґрунтуються на нормах законодавства, а відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат, підлягає зміні, відповідно до ст. 376 ЦПК України, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень. У іншій частині оскаржуване рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року змінити в частині розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді: