Справа № 759/18239/22 Головуючий в суді І інстанції Петренко Н.О.
Провадження № 22-ц/824/7959/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
13 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
У лютому 2021 року ПрАТ «АК «Київводоканал» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовувало тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач в порушення умов договорів та вимог, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01.04.2017 року по 31.10.2022 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 40 155,50 грн., 13,10 грн. заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку; 517,07 заборгованість з внесення плати за абоненське обслуговування, що разом складає 40 685,67 грн.
На підставі вищевикладеного, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 40 685,67 грн.; 3% річних у розмірі 2 901,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 070,76 грн., витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 35,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням, ПрАТ «АК «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне та неправильне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що позивачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про витребування доказів щодо власників вказаної квартири, яке було неправомірно відхилено місцевим судом.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що відповідач є власником вказаного жилого приміщення та користувачем послуг за місцем проживання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання ПАТ «АК «Київводоканал» (перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал») послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Окрім того, вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Згідно розрахунку заборгованості з надання послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2017 року по 31.10.2022 року розмір заборгованості за о/р НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , становить 40 155,50 грн., 13,10 грн. заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку; 517,07 заборгованість з внесення плати за абоненське обслуговування, що разом складає 40 685,67 грн
Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, з Реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрованою не значиться.
За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що за вказаною адресою відсутні відомості про власника.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що доказів того, що о/р НОМЕР_1 належить саме відповідачу - ОСОБА_1 позивачем не надано.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оцінюються колегією суддів критично, позаяк матеріали справи не містять підтвердження того, що позивач належним чином сам звертався до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» із запитом про надання інформації саме щодо власника чи користувача вказаної квартири, однак йому було б відмовлено у надані такої інформації.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді: