Київський апеляційний суд
8 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 62021000000000682 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Андрушівка Житомирської області, громадянина України,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2023 року,
Білоцерківським міськрайонним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127 КК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023 задоволено клопотання прокурора і ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 25.05.2023.
Зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 вбачається, що він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора і застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або застави.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про порушення судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки обвинувачений і захисник клопотання прокурора не отримували, а клопотання сторони захисту про оголошення перерви для надання можливості ознайомитись з клопотанням прокурора суд проігнорував. Всупереч вимогам п.205 розділу ХІ Перехідних положень КПК України клопотання прокурора, яке надійшло до суду 28.03.2023, мало бути подане не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали - 31.03.2023. Хоча у будь-якому випадку згідно з ч.1 ст.199 КПК України таке клопотання має право подати прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання захисника, суд не перевірив відповідність клопотання прокурора вимогам ст.ст.184, 199 КПК України та п.205 розділу ХІ Перехідних положень КПК України. Що ж стосується ухвали суду, то посилається на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", в якому зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Однак позиція сторони захисту, яка просила змінити запобіжний захід, не викладена в судовому рішенні, взагалі.
Крім того, згідно з п.2 ч.3 ст.197 КПК України сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. І сторона захисту наполягала на тому, що в кримінальному провадженні до ОСОБА_7 застосовуються катування як зі сторони прокуратури, так і зі сторони головуючого, що виражається у розгляді обвинувального акта, в якому зазначена завідомо неправдива інформація про те, що ОСОБА_7 за подібним обвинуваченням вже притягнуто до кримінального відповідальності, у пропозиції головуючого почати розгляд справи по суті, щоб виправдати обвинуваченого. Також зі спливом певного часу тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані.
Захисник вказує, що подавав заяву про закриття провадження у справі № 359/8986/21 з тих підстав, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цій справі, яка буда передана на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, вже встановлено, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває інший обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України (незаконне позбавлення волі та викрадення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) та ч.2 ст.127 КК України (катування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ). Так, він звертав увагу суду, що відповідно до змісту обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 вже притягнуто до кримінальної відповідальності за ті ж самі діяння.
Тож, вважає, що суд порушив загальні засади кримінального провадження, а саме, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повагу до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, заборону двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду, поважність причин пропуску якого захисник мотивує тим, що виконує бойові завдання по захисту м. Києва, що стало причиною несвоєчасного отримання копії судового рішення.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор ОСОБА_5 звертає увагу на відсутність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки 28.03.2023 захисник був присутній під час розгляду клопотання, проте після виходу суду до нарадчої кімнати залишив зал судових засідань. Копію судового рішення захисник отримав 04.04.2023, і навіть, якщо обчислювати процесуальний строк з цієї дати, мав подати апеляційну скаргу до 09.04.2023, а не 10.04.2023. Що ж стосується нібито бойового чергування, то до Збройних Сил України захисник не має ніякого відношення.
Щодо ризиків наголошує, що ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування 6 років, використовуючи документи на іншу особу. А доводи, що обвинувачений не переховувався і жив із своєю сім'єю звичайним життям, спростовуються обставинами його затримання напередодні дня народження сина, до якого він приїхав, даними про перетин кордону окремо від дружини з невеликою різницею у днях, вилученням за місцем проживання дружини підроблених документів на ім'я ОСОБА_10 , що свідчить про її обізнаність про використання ОСОБА_7 підроблених документів. Не погоджується прокурор і з аргументами сторони захисту стосовно стану здоров'я обвинуваченого, вказуючи, що загострення хронічної варикозної хвороби має місце та тісно пов'язане з розглядом клопотань про запобіжний захід.
Також вказує, що 13.03.2023 ОСОБА_7 відмовився отримувати копію клопотання, на підтвердження чого суду надавались документи, а захиснику клопотання було направлено 23.03.2023 електронною поштою і на месенджер телефону. З цього приводу захисник повідомив суд, що заблокував прокурора, щоб не отримувати документи, направлені у такий спосіб, тобто фактично відмовився від їх отримання. Звертає увагу і на те, що тривале тримання ОСОБА_7 під вартою обумовлено виключно діями сторони захисту, оскільки захисники не з'являються в судові засідання, що також може оцінюватись як ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З огляду на викладене прокурор просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника, який підтримав клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу і просив їх задовольнити; доводи прокурора, яка не вбачала підстав як для поновлення строку апеляційного оскарження, так і для задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи клопотання та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог п.11 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Апеляційну скаргу захисник подав 10.04.2023, тобто з пропуском встановленого законом строку. Враховуючи те, що захисник при оголошенні ухвали присутній не був, отримав копію судового рішення 04.04.2023, що підтверджується розпискою, і подав апеляційну скаргу без невиправданої затримки, оскільки 09.04.2023 було вихідним днем, з метою забезпечення права на доступ до суду колегія суддів вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, переховуватись від суду, і дійшов висновку, що зміна запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти цьому ризику та забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного розгляду з перегляду конкретного судового рішення, колегія суддів не дає оцінку доводам захисника про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності в різних кримінальних провадженнях за одне і те саме правопорушення та відносини, які склалися між судом і сторонами кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі "Панченко проти Росії").
В контексті п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
На питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно. Визначати, чи розумно й надалі залишати обвинуваченого під вартою, необхідно на підставі особливостей кожної конкретної справи. Продовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим лише тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше - попри презумпцію невинуватості, - ніж правило поваги до особистої свободи (рішення у справі "W. проти Швейцарії"). Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за"і "проти"наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, попри належну повагу до принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (п.152 рішення ЄСПЛ у справі "Лабіта проти Італії").
Законодавче обмеження сукупного строку тримання під вартою, який у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів не може перевищувати 12 місяців, відповідно до положень п.2 ч.3 ст.197 КПК України стосується досудового розслідування, а не судового провадження.
Суд в ухвалі зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких насильницьких злочинів, усвідомлює тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі доведення винуватості, оскільки відповідними санкціями передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, не працює і не має постійного джерела доходу, а наявність у нього двох неповнолітніх дітей не врахував як достатній стримуючий фактор поведінки з огляду на те, що обвинувачений тривалий час переховувався від органу досудового розслідування, використовуючи підроблені документи.
Також суд справедливо зауважив, що тривалість тримання обвинуваченого під вартою викликана виключно поведінкою сторони захисту, яка перешкоджає судовому розгляду кримінального провадження в розумні строки.
Вказані обставини, а також суспільний резонанс, викликаний викраденням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , їх катуванням і смертю останнього, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, цей ризик не зменшився і виправдовує подальше його тримання під вартою. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Невідповідності клопотання прокурора вимогам ч.1 ст.184, ч.3 ст.199 КПК України колегія суддів не вбачає. Всупереч твердженням захисника прокурор завчасно вживав заходи для вручення стороні захисту клопотання про продовження строку тримання під вартою. Однак ОСОБА_7 від його отримання відмовився, що підтверджується копією акту від 13.03.2023, складеного працівниками Державної установи "Київський слідчий ізолятор", не довіряти відомостям в якому немає жодних підстав. Це ж клопотання було направлено захиснику на месенджер телефону, на підтвердження чого прокурор долучила скриншот. До того ж, колегія суддів зауважує, що отримання клопотання є правом, а не обов'язком сторони захисту, яке вона не забажала реалізувати.
При цьому колегія суддів погоджується з доводами в апеляційній скарзі, що всупереч вимогам ч.1 ст.199 КПК України прокурор подала до суду клопотання менше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали. Однак вказана обставина не є передбаченими ч.ч.1, 2 ст.194 КПК України підставами для відмови в задоволенні клопотання.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Поновити захиснику ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2023 року.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3