24 травня 2023 року
справа № 757/49000/21-ц
провадження № 22-ц/824/4510/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,
при секретарі: Яницькій О.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року, постановлене під головуванням судді Волкової С.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів,
У вересні 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» усі кошти з урахуванням відсотків користування грошима, які знаходяться на депозитних рахунках: № НОМЕР_1 , договір SAMIDN25000738072559 (вклад стандарт) від 27.09.2013 р. на суму 14 484,92 долари США; № НОМЕР_3, договір SAMIDN25000738072867(вклад стандарт) від 27.09.2013 р. на суму 46 884,4 грн; НОМЕР_4, договір SAMDNWFD0070104125100 від 11.04.2014 р. на суму 16 662,64 грн.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.12.2020 р. задоволено його позов, визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на грошові кошти, які знаходяться на вказаних депозитних рахунках. Представником позивача було направлено заяву від 24.06.2021 р. про виконання рішення суду, однак відповідачем вимоги не виконано.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення яким позо задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, на відсутність у зазначених судом нормативних актах, а саме постанові правління НБУ №466, рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» від 04.11.2014 про заборону здійснення виплат за депозитними рахунками, строк дії яких закінчився. Відповідачем не заперечується факт укладення депозитних договорів та не оспорюється розмір коштів, які підлягають стягненню.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «Приватбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на п. 1 Постанови Правління Національного банку України «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 № 466, яким постановлено банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.
В судовому засіданні представник АТ КБ «Приватбанк» проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із відсутності порушення відповідачем будь-яких прав ОСОБА_1 , оскільки постанова Правління Національного банку України є чинною, а отже відсутні підстави для задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що протягом червня-грудня 2020 р. у провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова знаходилась цивільна справа № 639/4136/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позивач ОСОБА_1 пред'явив в суді позов про розірвання шлюбу, встановлення факту перебування майна в особистій власності одного з подружжя та визнання права власності на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.12.2020 р., що набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ним право особистої приватної власності на грошові кошти, які знаходяться на депозитних рахунках № НОМЕР_2 , договір SAMIDN25000738072559 (вклад стандарт) від 27.09.2013 р. на суму 14 484,92 долари США; № НОМЕР_5, договір SAMIDN25000738072867 (вклад стандарт) від 27.09.2013 р. на суму 46 884,4 грн; № НОМЕР_6, договір SAMDNWFD0070104125100 від 11.04.2014 р. на суму 16 662,64 грн, відкриті в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк».
Листом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-210630/8465 від 26.07.2021 р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на її звернення від 24.06.2021 р,. повідомлено, що у наданому рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.12.2020 р. у справі № 639/4136/20 вирішено визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на грошові кошти, які знаходяться на депозитних рахунках, вказані у рішенні суду депозитні рахунки відкрито на непідконтрольній території. Із посиланням на постанову Правління Національного банку України № 466 від 06.08.2014 р., рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» від 04.11.2014 р., введеного в дію Указом Президента № 875/2014 від 14.11.2014 р., роз'яснено, що здійснення виплати банком грошових коштів з депозитних рахунків, відкритих на непідконтрольній території, не вбачається можливим.
Згідно частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно частини другої статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Банк зобов'язаний за договором банківського вкладу на вимогу видати вклад (депозит) або його частину та нараховані проценти на першу вимогу вкладника. Банк зобов'язаний за договором банківського строкового вкладу видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом зі спливом строку, визначеного в договорі банківського вкладу. Повернення вкладнику банківського строкового вкладу (депозиту) та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, передбачених умовами договору банківського строкового вкладу. Договір банківського вкладу вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу (депозиту) зі спливом строку, установленого договором, або повернення суми вкладу (депозиту), унесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин, якщо інше не встановлено договором (пункт 15 розділу ІІ Положення № 516).
Позивач, звернувшись до суду із вимогами до відповідача про стягнення грошових коштів, вимоги обґрунтовував тим, що ним була направлена заява до банку про виплату грошових коштів, однак банком гроші не повернуто.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнанні або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно врахувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 638/204/17.
Разом із тим, позивач у встановленому законом порядку із заявою про розірвання депозитних договорів до відповідача не звертався, а зважаючи на природу укладених між сторонами договорів, які пролонгуються у разі не звернення вкладника з вимогою про їх розірвання, звернення до суду із відповідними вимогами є передчасними.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді