справа№380/13600/22
13 червня 2023 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, в якій позивач просить:
- скасувати наказ №1014 о/с від 06.02.2017 року, яким майора міліції Томчишина Олексія Володимровича дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з 06.11.2015 року звільнено з органів внутрішніх справ. В якому зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із служби становить 19 років 02 місяців 05 днів, у пільговому обчислені становить 20 років 10 місяців 00 днів;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , та послужного списку ОСОБА_1 вказавши дату звільнення з органів внутрішніх справ 20.12.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 01.09.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №37о/с “По особовому складу” від 26.01.2015 позивача було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі Закону України “Про очищення влади” з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі № 813/1028/15 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.01.2015 №37 о/с “По особовому складу” в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській обласгі з 27.01.2015. На виконання вказаної постанови суду 06.02.2017 наказом ГУ МВС України у Львівській обласні №1013 позивача поновлено на посаді з 27.01.2015. Того ж дня наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.02.2017 №1014о/с позивача було звільнено з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС та п.п. “г” (через скорочення штатів) п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні 20 років 10днів 00днів.
08.10.2021 року позивач звернувся із заявою до ГУ МВС України у Львівській області в якій просив зарахувати період з 07.11.2015 року по 20 грудня 2016 року до трудового стажу та вислуги років. Листом від 18 жовтня 2021 року № Т-674/05/13-2021 Головне управління МВС України у Львівській області повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування трудового стажу та вислуги років. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 року визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області щодо незарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу за період 07.11.2015 року до 20.12.2016 року. Зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВСУ у Львівській області зарахувати до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 07.11.2016 року до 20.12.2016 року. Наказом Головного управління МВС у Львівській області від 30.06.2022 №1314 о/с на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі №380/2311/22 зараховано до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 20.12.2016. Позивач звернувся із відповідною заявою до Ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області про внесення змін про дату звільнення у трудову книжку позивача. Однак, листом від 18 липня 2022 року №Т-152/13-2022 позивача повідомлено, що підстав для внесення змін до трудової книжки немає, також немає підстав для зміни вислуги років, оскільки судом не скасовано наказ від 06.02.2017 року №1014 о/с.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що відповідно до наказу ГУМВС України у Львівській області №1314 о/с від 30.06.2022 року позивачу до вислуги років зараховано період вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 20.12.2016.
Крім того, в послужний список ОСОБА_1 внесено запис: «на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі №380/2311/22 зарахувати до вислуги років період вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 20.12.2016». В оскаржуваному наказі ГУМВС України у Львівській області №1014 о/с від 06.02.2017 року зазначено, що вислуга років у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяців 05 днів, у пільговому обчислені становить 20 років 10 місяців 00 днів, а також зазначено, що така вислуга встановлена на день звільнення - тобто станом на 06.11.2015. Відтак, в оскаржуваному наказі правильно зазначена вислуга років позивача саме станом на 06.11.2015. У подальшому, наказом ГУМВС України у Львівській області №1314 о/с від 30.06.2022 року позивачу до вислуги років зараховано період вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 20.12.2016, про що був зроблений відповідний запис у послужний список позивача, а відтак, право позивача на збільшення вислуги років, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі №380/2311/22, не порушено. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що підстави внесення змін (скасування) наказу ГУМВС України у Львівській області №1014 о/с від 06.02.2017 року відсутні, оскільки вислуга років позивачу порахована станом на 06.11.2015.
Ухвалою суду від 03.10.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний термін для усунення недоліків. На виконання вимог ухвали про залишення без руху позивач усунув недоліки.
Ухвалою від 21.10.2022 клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення з цим позовом до адміністративного суду задоволено. Причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом визнано поважними та поновлено такий строк, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 з 01.09.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №37о/с “По особовому складу” від 26.01.2015, на підставі наказу МВС України від 16.01.2015 №48, відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.3 Закону України “Про очищення влади” від 16.09.2014 та згідно з п.62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, з 26.01.2015.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі № 813/1028/15 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.01.2015 №37 о/с “По особовому складу” в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 27.01.2015.
06.02.2017 наказом ГУ МВС України у Львівській обласні №1013 на виконання вказаної постанови Львівського окружного адміністративного суду позивача поновлено на посаді з 27.01.2015.
Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.02.2017 №1014о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС від 06.11.2015 №1388 “Про організаційно-штатні питання”, звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 “г” (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-086967), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС з 06.11.2015.
Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні 20 років 10днів 00днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі №380/2311/22 визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не зарахування до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 періоду вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 20.12.2016 та зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 20.12.2016.
Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 30.06.2022року №1314 о/с, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022року у справі №380/2311/22 , зараховано до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 , період вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по 20.12.2016 року.
23 червня 2002 року, позивач звернувся із заявою до Ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області про внесення змін про дату звільнення у трудову книжку.
Листом ГУ МВС України у Львівській області від 18 липня 2022 року №Т-152/13-2022 позивача повідомлено про те, що підстави для внесення змін до наказу ГУМВС' України у Львівській області від 06.02.2017 № 1014 о/с відсутні. Вислуга років ОСОБА_1 станом на день звільнення не змінилась. Також повідомлено, що підстави для внесення змін до трудової книжки відсутні, оскільки в трудовій книжці зазначається інформація про періоди проходження служби в органах внутрішніх справ та про відповідні накази прийняття на службу, звільнення. Відповідно до вищезазначеного рішення Львівського . окружного адміністративного суду, наказ ГУМВС України у Львівській області від 06.02.2017 № 1014 о/с не скасовано.
У зв'язку із наведеним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Позивач вважає, що Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області не вчинено жодних дій щодо зарахування до вислуги років йому часу вимушеного прогулу у періоди з 07.11.2015 по 20.12.2016, а тому звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України “Про міліцію”, Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, серед іншого: б) служба в органах внутрішніх справ, поліції. Службі судової охорони, державній пожежній охороні. Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх родин визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.
Відповідно до п. п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, зокрема, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються /в т. ч./: дійсна військова служба у Військово-Морському Флоті; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.
Отже, за змістом цього Порядку до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.
Поновлення на посаді означає поновлення у всіх порушених раніше правах, а також те, що у період вимушеного прогулу особа вважається такою, що проходила службу в органах внутрішніх справ, відтак відповідний період має зараховуватися до вислуги років, адже це є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника.
За приписами пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення запис визнається недійсним.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ”, постановлено ліквідувати ГУМВС України у Львівській області та утворити Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
В Законі України “Про Національну поліцію”, постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.
Аналогічність завдань міліції та поліції, встановлених ст.3 Закону України “Про міліцію” та ст.2 Закону України “Про Національну поліцію” відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, та як наслідок, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові №815/6557/16 від 24.07. 2019.
Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі № 813/1028/15 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.01.2015 №37 о/с “По особовому складу” в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 27.01.2015.
Також, судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі №380/2311/22 визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не зарахування до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 періоду вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 20.12.2016 та зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 20.12.2016.
Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 30.06.2022 року №1314 о/с, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 року у справі №380/2311/22 , зараховано до вислуги років майора міліції ОСОБА_1 , період вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по 20.12.2016 року.
Також, судом встановлено, що Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.02.2017 №1014 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС від 06.11.2015 №1388 “Про організаційно-штатні питання”, звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 “г” (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-086967), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС з 06.11.2015.
В оскаржуваному наказі ГУМВС України у Львівській області №1014 о/с від 06.02.2017 року зазначено, що вислуга років у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяців 05 днів, у пільговому обчислені становить 20 років 10 місяців 00 днів, а також зазначено, що така вислуга встановлена на день звільнення - тобто станом на 06.11.2015.
Таким чином, в оскаржуваному наказі зазначена вислуга років позивача саме станом на 06.11.2015, відтак, відсутні підстави для скасування такого наказу позаяк зарахування позивачу періоду вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 20.12.2016 мало місце після вказаної дати.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому з огляду на викладене, з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі №380/2311/22, а також метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, належить зобов'язати відповідача внести зміни до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017 в частині зазначення дати звільнення ОСОБА_1 вказавши дату звільнення з органів внутрішніх справ 26.12.2016.
Також суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Враховуючи вказане, суд висновує, що повноваження суб'єкта владних повноважень, зокрема Головного управління МВС у Львівській області, щодо здійснення розрахунку вислуги років є його дискреційними повноваженнями.
При цьому суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими КАС України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.
Таким чином, належить зобов'язати відповідача здійснити розрахунок вислуги років позивача станом на дату звільнення з органів внутрішніх справ 26.12.2016, про що внести відомості до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017.
Разом з тим, щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , та послужного списку ОСОБА_1 вказавши дату звільнення з органів внутрішніх справ 20.12.2016 року, то суд зазначає, що відповідач ще не вніс зміни до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині після внесення відповідних змін на виконання цього рішення будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначає, що саме на державу покладено обов'язок дбати про остаточні рішення, прийняті проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, у справі «Дубенко проти України» від 11.01.2005. у справі «Козачек проти України» від 07.12.2006 року).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню перебувають у-межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» від 26.04.2005 року, «Крищук проти України» від 19.02.2009 року).
У рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) ЄСШІ зазначає, що від особи, яка домоглася ухвалення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином проінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 992,40 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити частково.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області внести зміни до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017 в частині зазначення дати звільнення ОСОБА_1 , вказавши дату звільнення з органів внутрішніх справ 26.12.2016.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області здійснити розрахунок вислуги років ОСОБА_1 станом на дату звільнення з органів внутрішніх справ, а саме 26.12.2016, про що внести відомості до Наказу №1014 о/с від 06.02.2017.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 к. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Грень Н.М.