Номер провадження: 22-ц/813/221/23
Справа № 522/14132/18
Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.
Доповідач Комлева О. С.
13.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року, постановленого під головуванням судді Абухіна Р.Д., повний текст рішення складений 31 липня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування вартості проведеного ремонту, -
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про відшкодування вартості проведеного ремонту, в якому просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь суму витрат на ремонт приміщення загального користування в розмірі 122 713,93 грн. та судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником 368/1000 часток квартири АДРЕСА_1 , де решта 632/1000 належить в рівних частках відповідачам по справі. Порядок користування приміщеннями квартири між сторонами договором або рішенням суду не встановлювався.
Позивачка також зазначила, що останніх 15 років відповідачі не беруть участь в обслуговуванні, утриманні та збереженні спільної квартири та не сплачують комунальні послуги.
Оскільки, відповідачі ухилялись від обов'язків власників нерухомого майна, позивачка самостійно понесла витрати для схоронності та утримання спільної квартири, а тому вважає, що відповідачі зобов'язані відшкодувати понесені позивачем витрати на ремонт приміщень загального користування.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування, обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду про те, що позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідачів були порушені права позивача, як співвласника квартири, оскільки ремонтні роботи були проведені з власної ініціативи, відповідачі не давали згоди на проведення позивачем ремонту та сума на його проведення з відповідачами не узгоджувалася, є помилковими, так як спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Також апелянт зазначила, що відповідачами порушено її право власності, а саме володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу справи від 03 вересня 2019 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Гірняк Л.А. для розгляду справи (а.с. 202 т. 2).
Ухвалами Одеського апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито та справа призначена до розгляду (а.с. 203, 208 т. 2).
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №126/0/15-23 від 21 лютого 2023 року суддю ОСОБА_5 було звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 58 т. 3).
Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 59, зв.б. т. 3).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 березня 2023 року цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 3, зв.б. т. 3).
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про призначене судове засідання на13 червня 2023 року були сповіщені належним чином у відповідності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 78-83т. 3).
Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся осіб, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори 26.07.2003 року ОСОБА_1 належить 368/1000 часток квартири АДРЕСА_1 .
Інші 632/1000 часток у квартирі АДРЕСА_1 належать у рівних частках відповідачам по справі на підставі Свідоцтва про право власності на житло, що видане УЖКГ виконкому Одеської міської ради 04.02.1999 року.
Порядок користування приміщеннями квартири між сторонами на підставі договору або судового рішення не встановлювався.
23.11.2016 року комісією у складі голови комісії - старшого спеціаліста групи розпорядження майном відділу управління нерухомості та членів комісії начальника відділу проектування, ремонту та будівництва, старшого інженеру з експлуатації інженерних систем відділу експлуатації будівель та споруд та старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення Одеської філії ПАТ «Укртелеком» проведено обстеження технічного стану приміщень та комунікацій загального користування у квартирі АДРЕСА_1 .
В ході обстеження виявлено, що санітарно-технічні (водопровід та каналізація) та електро-комунікації експлуатуються з моменту спорудження будівлі та знаходяться в незадовільному стані - потребують заміни. Каналізаційні трубопроводки експлуатуються з моменту спорудження будівлі, мають тріщини, відколи, порушення в з'єднаннях і корозію. Водопровідні трубопроводи мають значну корозію по довжині і з'єднаннях. Електропроводка виконана з алюмінієвих проводів - в дозах численні скрутки. У кухні виявлено замокання та спучування штукатурного шару в районі вентиляційного каналу і стелі загальною площею близько 2 кв.м., вентиляційний отвір заклеєно шпалерами. У коридорі біля 3 кв.м. стеля має численні тріщини і просідання штукатурного шару.
За результатами обстеження комісією рекомендовано повести заміну каналізаційних та водопровідних трубопроводів, електропроводки. Провести перевірку та обслуговування вентиляційних та димохідних каналів і привести їх до нормативів.
20.03.2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 укладено договір №Г27/1/2 на виготовлення, доставку і монтаж вікна у квартирі АДРЕСА_1 на суму 5427,22 грн.
Згідно замовлення - додатку до договору, вікно влаштовується у приміщення №3 (кухня) згідно технічного паспорту від 08.05.2002 року.
Передоплата за договором № Г27/1/2 підтверджується квитанцією від 20.03.2017 року на суму 350 грн. Факт встановлення вікна у квартирі та здійснення решти оплати на суму 1927,22 грн. підтверджується актом - приймання-передачі від 02.11.2017 року.
07.09.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Південьбудізол» укладено договір підряду в порядку та умовах якого, позивач доручила, а ТОВ « Південьбудізол» зобов'язалось виконати роботи з ремонту приміщень №1, №3, №4 та №5 (згідно технічного паспорту від 08.05.2002 року) у квартирі АДРЕСА_1 на загальну суму 45000 грн.
Розрахунок за договором підряду від 07.09.2017 року підтверджується квитанцією від 07.09.2017 на суму 20000 грн., квитанцією від 08.09.2017 на суму 10000 грн. та квитанцією від 11.09.2017 на суму 15000 грн.
Факт виконання робіт за договором підряду від 07.09.2017 року підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за жовтень 2017 року та актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року.
01.11.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Південьбудізол+» укладено інший договір підряду в порядку та умовах якого, позивач доручила, а ТОВ «Південьбудізол» зобов'язалось виконати роботи з ремонту приміщень №1, №3, №4 та №5 (згідно технічного паспорту від 08.05.2002 року) у квартирі АДРЕСА_1 на загальну суму 85000 грн.
Розрахунок за договором підряду від 01.11.2017 року підтверджується квитанцією від 01.11.2017 на суму 30000 грн., квитанцією від 07.12.2017 на суму 25000 грн., квитанцією від 12.12.2017 на суму 10000 грн. та квитанцією від 19.12.2017 на суму 20000 грн.
Факт виконання робіт за договором підряду від 01.11.2017 року підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за лютий 2018 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року.
Також позивачем понесені витрати на заміну частки газопроводу у квартирі, електропостачання, купівлю будівельних матеріалів для виконання ремонтних робіт та інших витрат пов'язаних з функціональним облаштуванням приміщень загального користування у квартирі АДРЕСА_1 на загальну суму 58232,94 грн.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 про відшкодування вартості проведеного ремонту, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 проведення ремонтних робіт здійснювала без згоди співвласників та з власної ініціативи.
З урахуванням викладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідачів були порушені права позивача, як співвласника квартири, так як нею ремонтні роботи були проведені з власної ініціативи, відповідачі не давали згоди на проведення ремонту та сума на його проведення позивачем з відповідачами не узгоджувалась.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про помилковість висновків суду про те, що позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідачів були порушені права позивача, як співвласника квартири, оскільки ремонтні роботи були проведені з власної ініціативи, відповідачі не давали згоди на проведення позивачем ремонту та сума на його проведення з відповідачами не узгоджувалася, так як спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає безпідставними у відповідності до встановлених обставин та наявним в матеріалах справи доказів.
Доводи про те, що відповідачами порушено її право власності, а саме володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд, також є безпідставними, оскільки доказів того, що відповідачі порушують право власності ОСОБА_1 , як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції надано не було.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 є власником 368/1000 часток квартири АДРЕСА_1 , відповідачі у рівних частках є власниками 632/1000 часток у квартирі АДРЕСА_1 , тобто позивач та відповідачі є співвласниками зазначеної квартири, без встановлення порядку користування конкретними приміщеннями.
Крім того, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нових доказів на підтвердження доводів апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 14 червня 2023 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Є.С. Сєвєрова
______________________________________ Т.В. Цюра