14.06.23
22-ц/812/639/23
Справа №490/1629/23
Провадження № 22-ц/812/639/23
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
13 червня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2023 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шолох Л.М., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2023 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 24 листопада 2006 року підписав Заяву №б/н.
Вказують, що відповідач погодив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», що викладено на банківському сайті, складає між ним та АТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 29 січня 2023 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 85332,48 грн., з яких: 70582,89 грн. - заборгованість за кредитом; 14749,59 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Враховуючи вищенаведене просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 24 листопада 2006 року у розмірі 85332,48 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, укладеним 24.11.2006 року у розмірі 70 582, 89 коп. за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684 грн 00 коп.
В іншій частині позову - відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивач про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 70582 грн.89 коп.
Між тим, відмовляючи у задоволені вимог про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що підписана відповідачем анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» від 24 квітня 2006 року, не містить інформації щодо погодженого розміру відсотків, які застосовується у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Умови та правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», розміщені на сайті: www.privatbank.ua, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
За такого, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 14 749 грн.59 коп. вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що воно в цій частині прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Тому просили рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Так, вказували, що відмовляючи у задоволені частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Однак, АТ КБ "ПриватБанк" не погоджується із таким висновком суду та вважає, що суд незаконно відмовив у стягненні відсотків, оскільки суд не в повній мірі встановив дійсні обставини справи.
Так встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, оскільки при укладанні договору відсоткова ставка була визначена на рівні 3 % річних.
З урахуванням наявності в матеріалах справи вказаної анкети-заяви із зазначенням розміру відсотків, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, не можуть бути застосовані.
Позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем заяви, між банком та ним укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору, а також доведено, що відповідач був повідомлений про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Сторони про розгляд справи судом апеляційної інстанції повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про стягнення заборгованості сторонами не оскаржується, апеляційна скарга позивача не містить заперечень проти висновків суду в цій частині, а відтак зазначені обставини не є предметом апеляційного перегляду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 24 листопада 2006 року в якій зазначено, що розмір кредитного ліміту становить 1200 грн., процентна ставка 3 % щомісяця із розрахунку 360 днів. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії кредитної картки (а.с.29).
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 29 січня 2023 року становить 85332,48 грн., з яких: 70582,89 грн. - заборгованість за кредитом; 14749,59 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Згідно Довідки, наданої позивачем, за вказаним кредитним договором, відповідачеві ОСОБА_1 надавалися кредитні картки, останній раз 25 травня 2018 року кредитна картка № НОМЕР_1 з терміном дії до квітня 2022 року (а.с.28).
Задовольняючи позовні вимоги частково та відмовляючи у задоволені вимог щодо стягнення заборгованості по процентам суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки матеріали справи не містять Витягу з Тарифів та Витяг з Умов які діяли на час підписання відповідачем заяви позичальника, суду не надано письмового договору, підписаного відповідачем, про те, що він приймає умови щодо нарахування відсотків.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів у повній мірі не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
При цьому, за вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк», позивач обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості посилався на те, що такі умови договору були узгоджені між сторонами, оскільки ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, та погодився на встановлені Тарифи банку, які передбачали оплату процентів на користь позивача.
На підтвердження викладених позовних вимог представником банку надано анкету-заяву, яка підписана особисто відповідачем та в якій зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з розрахунку 360 днів у році (а.с.29).
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив крім тіла кредиту, стягнути з відповідача заборгованість за відсотками.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки анкета-заява від 26 листопад 2006 року підписана відповідачем, то договір банківського кредиту є узгодженим сторонами на умовах, викладених в цій анкеті-заяву, що у розумінні ст.628 ЦК України є обов'язковим до виконання ОСОБА_1 .
Тому, висновок суду першої інстанції про відсутність домовленості сторін про процентну ставку при укладанні договору банківського кредиту є помилковим.
З моменту отримання карти відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підписавши 24 листопада 2006 року анкету-заяву відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у справі №70/6058/17 від 04 грудня 2019 року та №382/327/19 від 12 лютого 2020 року.
З урахуванням наданих позивачем доказів та норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову АТ КБ «Приватбанк» у позові про стягнення заборгованості по відсоткам, у зв'язку з їх безпідставністю є незаконним, оскільки вимоги банку до відповідача щодо стягнення відсотків були обґрунтованими.
Відтак, саме з обумовлених сторонами в зазначеній довідці розміру процентної ставки повинен був виходити суд при визначенні розміру цих складових заборгованості позичальника. Даних про те, що ці умови змінювалися за погодженням сторін, зокрема, й збільшення узгодженої процентної ставки протягом користування позичальником кредитними коштами, матеріали справи не містять, а тому заборгованість по сплаті процентів у вказаному Банком розмірі підлягає стягненню.
Із розрахунку суми заборгованості за кредитним договором вбачається, що розмір процентів за користування кредитом на момент укладення договору складав 36%.
Отже, з огляду на викладене та вимоги законодавства, Банк має право на стягнення з відповідача заборгованості за процентами, виходячи з розміру процентної ставки, визначеної сторонами у анкеті-заяві у розмірі 3% на місяць.
З урахуванням наданого банком розрахунку шляхом перерахування збільшеної процентної ставки у цьому розрахунку до визначеної сторонами у розмірі 36% річних та зарахуванням переплачених сум на погашення підвищених процентів, заборгованість за процентами становить 14749, 59 грн., тому, саме така сума підлягає стягненню з відповідача на погашення заборгованості за відсотками.
Із матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо підписання відповідачем анкети-заяви, а також відсутності належності та достатності доказів того, що відповідач, підписуючи анкету-заяву був ознайомлений та надав свою згоду саме на ті конкретні Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку та Правила користування платіжною карткою, на які посилається позивач як докази умов укладеного з відповідачем спірного кредитного договору. Проте судом не враховано наявності в анкеті-заяві погодженої відсоткової ставки.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вимоги банку судом першої та апеляційної інстанції задоволено у повному обсязі.
За такого, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 2684 грн судового збору сплаченого при поданні позовної заяви.
Крім того, враховуючи задоволення апеляційної скарги у повному обсязі на користь позивача з відповідача підлягає стягнення 4026 грн судового збору сплаченого під час подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2023 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та розподілу судових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) 14749 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 59 коп. заборгованості за відсотками та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. судового збору сплачено за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.