Справа № 522/7047/22
Провадження № 2-др/522/73/23
13 червня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
за участю - секретаря судового засідання Левченко К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Смирнової Лариси Петрівни про ухвалення додаткового рішення, -
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2023 року позов Державного підприємства - Український державний інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор», Департамент міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Департамента комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно залишено без задоволення.
11 травня 2023 року на електронну адресу суду та 12 травня 2023 року до канцелярії суду представником відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення судових витрат з позивача в порядку ст. 141 ЦПК України. Представник вказав, що у судових дебатах просила стягнути з позивача витрати понесені з розглядом справи. Посилаючись на підстави викладені в заяві представник просила стягнути з позивача судові витрати у розмірі 20775 гривень, на підтвердження надання якої надала розрахунок з детальним описом виконаних адвокатом робіт у справі, актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), договір про надання правової допомоги.
В судове засідання учасники не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певноїпозовної вимоги,з приводуякої сторониподавали доказиі давалипояснення,не ухваленорішення; 2) суд, вирішивши питанняпро право, не зазначивточної грошовоїсуми,присудженої достягнення,або майно,яке підлягає передачі,або дії,що требавиконати; 3) судом невирішено питанняпро судовівитрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов'язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов'язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
В свою чергу, згідно положень ч.ч. 1,2,3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати,пов'язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, судом встановлено наступні обставини та відповідні правовідносини.
10 червня 2022 року Державного підприємства - Український державний інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» звернулось до суду з позовною заявою до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно.
Ухвалою від 16 червня 2022 року відкрито провадження у справі, встановлений загальний порядок розгляду справи та призначено підготовче судове засідання.
05 липня 2022 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Смирновою Л.П. подано до суду відзив на позовну заяву ДП «Укрдіпродор», в якому просила в позовних вимогах відмовити у повному обсязі.
10 травня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов Державного підприємства - Український державний інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор», Департамент міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Департамента комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно залишено без задоволення.
11 травня 2023 року на електронну адресу суду та 12 травня 2023 року до канцелярії суду представником відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 в суді здійснювала адвокат Смирнова Лариса Петрівна на підставі Договору № 05 про надання правової допомоги від 30.06.2021 року, Акту № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), Розрахунок-фактура від 11.05.2023 року, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1223 від 29.12.2003 року.
За вказаними актом № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунок-фактурою, ОСОБА_1 надано правову допомогу, яка полягала в наступному:
Отримання в суді копії ухвали про відкриття провадження по справі та копії позовної заяви, консультація, з'ясування правової позиції з клієнтом;
Складення і подання до суду відзиву на позовну заяву;
Прибуття до суду для участі в судовому засіданні, судове засідання відкладено у зв'язку з відсутністю електроенергії, з'ясування дати наступного судового засідання;
Прибуття до суду для участі в судовому засіданні, складення заяви про
проведення засідання в письмовому провадженні у зв'язку з відсутністю електроенергії;
Складення і подання до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи;
Ознайомлення з матеріалами справи;
Підготовка до судового засідання;
Участь у судових засіданнях.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Пунктом 2 Договору визначено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору.
Згідно пунктів 6-7 Договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура.
За умовами договору, встановлено гонорар адвоката у розмірі 30% від мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката, на підставі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 137 ЦПК України.
Загальна заявлена сума судових витрат на правничу допомогу, отриману відповідачем ОСОБА_1 від адвоката Смирнової Л.П., в даній справі складає 20775 грн. 00 коп.
Проте, відповідно до копій квитанції № 01 до прибуткового касового ордера від 21.06.2022 року та квитанції № 02 до прибуткового касового ордера від 11.05.2023 року від ОСОБА_1 прийнято по 10000 гривень, що загалом складає 20000 гривень.
В той же час, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 в ході судового розгляду не повідомив суд жодним чином про те, що він не є вже власником та відповідно належним відповідачем у справі.
Вказаний факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Згідно зі статтею 13 ЦК цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У зв'язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п'ята статті 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов'язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «nonconcedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Як з'ясовано судом, новим власником спірної квартири є син відповідача ОСОБА_2 .
На думку суду дії відповідача ОСОБА_1 щодо дарування спірної квартири своєму синові вже після відкриття провадження по справі та несповіщення про такі дії суд не відповідають критерію відкритості та поваги інтересів іншої сторони позивача. А отже не свідчать про їх добросовісність у розумінні ст. 3 ЦК України.
Аналіз частини другої статті 13 ЦК дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Недобросовісна поведінка особи, яка полягає в учиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Такий висновок зробив ВС в постанові №234/3341/15-ц від 22 травня 2019 року.
Суд, враховує конкретні обставини цієї справи щодо наявності обставин, визначених частинами другою та третьою статті 13 ЦК, застосовує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit inomnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що з огляду на обізнаність відповідача про наявність спору щодо квартири, який розглядається судом, її відчуження без повідомлення суду й ухилення від надання суду відомостей про належного відповідача, а відтак участь у справі неналежного відповідача, що може бути самостійною підставою для відмови в позові, звернення відповідача через свого представника з заявою про стягнення на його користь судових витрат шляхом постановлення додаткового рішення суду є недобросовісною поведінкою та зловживання своїми процесуальними правами.
Оскільки відповідачу було відомо про нового власника квартири з 08 серпня 2022 року, тобто саме з цієї дати належним відповідачем у справі мав бути новий власник . уся витрати на правову допомогу понесені відповідачем після 08 серпня 2022 року не відповідають критерію необхідності та неминучості.
Відповідач міг їх уникнути повідомивши суд та позивача про факт дарування квартири.
За змістом положень ч.2 ч.3 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторонищодо досудовоговирішення спорута щодоврегулювання спорумирним шляхомпід часрозгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно частини 9 цієї ж статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщоспір виниквнаслідок неправильнихдій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Європейський суд з прав людини у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Отже, саме недобросовісна поведінка відповідача обумовлювала несення витрат на правову допомогу після 08.08.2022 року.
Як вбачається із розрахунку фактури витратами, що мав відповідач до 08.08.2022 року є 3900 грн. сплачені адвокату за отримання в суді копії ухвали суду про відкриття провадження, копії позову , консультацію та з'ясування правової позиції.
На думку суду вказана витрата не відповідає критерію неминучості в частині отримання копії ухвали та позову, оскільки такі дії не потребують юридичної освіти та відповідач міг зробити це самостійно, не витрачаючи додаткові кошти.
Щодо консультації та узгодження позиції. То суд вважає. що вказані дії охоплюються поняттям складання та подання відзиву, за що відповідачем сплачено 05.07.2022 року 3900 грн.
Саме витрати на подання відзиву у розмірі 3900 грн. є єдиними, що відповідають критерію співмірності, неминучості та необхідності, а отже підлягають стягненню на користь відповідача.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення про стягнення із позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3900 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 76-89, 95,142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Смирнової Лариси Петрівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» код ЄДРПОУ 05416892 на кристь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3900 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Текст рішення складено та підписано 13 червня 2023 року.
Суддя Косіцина В.В.
13.06.2023