Справа №522/5460/22
Провадження №1-кп/522/991/23
13 червня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд на підставі обвинувальних актів у кримінальних провадженнях, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022168500000122 від 16.02.2022 р., №12022162510000468 від 28.04.2022 р., №12022162510000366 від 29.03.2022 р. у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, Україна, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2018 р. в кримінальному провадженні №12018160480002343 за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік,
- вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2021 р. в кримінальному провадженні №12017160470000590 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 -
Щодо ЄРДР №12022168500000122 від 16.02.2022 р.
ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за злочини майнового характеру, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, та повторно вчинив злочин за наступних обставин.
16.02.2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи у вечірній час в салоні маршрутного таксі №232, яке здійснювало рух по вулиці Балківська в місті Одеса, побачив в кишені пасажира вказаного громадського транспорту мобільний телефон. В цей час, у ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, 16.02.2022 року приблизно о 18 годині 20 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи в салоні маршрутного таксі № 232, яке знаходилось на вулиці Балківська в місті Одеса, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними для потерпілого та інших пасажирів громадського транспорту, умисно, таємно та з корисливих мотивів, викрав з правої кишені куртки ОСОБА_7 належний останньому мобільний телефон торгової марки «Xiaomi Mi» моделі «10t prо», в корпусі срібного кольору, IMEI НОМЕР_1 , вартістю 14 000 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Vodafone» за абонентським номером: НОМЕР_2 , яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє.
Таємно викравши мобільний телефон ОСОБА_7 вартістю 14 000 гривень, ОСОБА_3 покинув місце вчинення ним кримінального правопорушення разом з викраденим майном, тим самим спричинив потерпілому матеріальний збиток у вказаному розмірі.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України яке кваліфікується як - крадіжка, вчинена повторно.
Щодо ЄРДР №12022162510000468 від 28.04.2022 р.
ОСОБА_3 , знаючи, що на території України діє воєнний стан, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_8 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 17.05.2022 р. № 341/2022, затверджений Законом України від 18.05.2022 року 2263-IX), та повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
23.04.2022 приблизно о 15 год. 22 хв.. знаходився на трамвайній зупинці, розташованій: м. Одеса, пл. Старосінні, 1а, заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на таємне повторне викрадання чужого майна, де підшукав майно, яким можливо незаконно заволодіти.
ОСОБА_3 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, вирішив скористатися цим та визначив предметом злочинного посягання мобільний телефон марки «ZTE», в корпусі синього кольору, ІМЕІ не встановлено, вартістю 1100 грн. 00 коп., який належить на праві власності ОСОБА_9 . В цей час, 15 год. 22 хв., ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_9 та таємно викрав в останньої, зазначений мобільний телефон, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився на власний розсуд.Даним кримінальним правопорушенням завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальних збитків на загальну суму 1100,00 грн.
Окрім того, ОСОБА_3 , знаючи, що на території України діє воєнний стан, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_8 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 17.05.2022 р. № 341/2022, затверджений Законом України від 18.05.2022 року 2263-IX) та повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
24.05.2022 року приблизно о 19:00 год. знаходився за адресою: м. Одеса, Парк Шевченка, заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на таємне повторне викрадання чужого майна, де підшукав майно, яким можливо незаконно заволодіти. В цей час, ОСОБА_3 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, вирішив скористатися цим та визначив предметом злочинного посягання мобільний телефон марки «Sumsung» моделі Galaxy S20, з ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 вартістю 16999 грн. 00 коп., який належить на праві власності ОСОБА_10 . Приблизно о 19:00 год. ОСОБА_3 таємно викрав в останньої, зазначений мобільний телефон, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Даним кримінальним правопорушенням завдав потерпілій ОСОБА_10 матеріальних збитків на загальну суму 16999,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України яке кваліфікується як - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
Щодо ЄРДР №12022162510000366 від 29.03.2022 р.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів на шлях виправлення не став та знову вчинив новий злочин. Так, 26.03.2022 близько 10 год. 00 хв. знаходився на ринку «Привоз», м.Одеса, заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадання чужого майна.
ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, розуміючи протиправність своїх дій, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим у тому, що його дії залишаються непомітними для оточуючих, обрав об'єктом посягання майно ОСОБА_11 , а саме таємно викрав гаманець, що немає матеріальної цінності для потерпілого, в якому знаходились гроші у сумі 1500 грн., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та банківську карту «ПриватБанку» з номером « НОМЕР_5 ».
Даним кримінальним правопорушенням завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_11 на суму 1500,00 грн.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на таємне викрадання чужого майна, визначив предметом злочинного посягання банківську карту «ПриватБанку» з номером « НОМЕР_5 » яка належить на праві власності ОСОБА_11 , а саме грошові кошти які знаходяться на банківській картці. Вказану банківську картку ОСОБА_3 , раніше, 26.03.2022 приблизно о 10 год. 00 хв. викрав з гаманцем на ринку «Привоз». Даною картою розплатився в магазині «Гурман», за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75А, на суму 298,00 грн.
Даним кримінальним правопорушенням завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_11 на суму 298,00 грн.
Окрім того, 31.03.2022, у період з 17 год. 03 хв. по 17 год. 05 хв., ОСОБА_3 , знаходився в приміщенні магазину «АТБ», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 90, заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на таємне повторне викрадання чужого майна, де підшукав майно, яким можливо незаконно заволодіти.
В цей час, ОСОБА_3 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, вирішив скористатися цим та визначив предметом злочинного посягання мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A51» з IMEI (гніздо 1) НОМЕР_6 , IMEI (гніздо 2) НОМЕР_7 вартістю 6000,00 грн., який належить на праві власності ОСОБА_12 . В цей час, 17 год. 04 хв., ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_12 та таємно викрав в останнього, зазначений мобільний телефон, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Даним кримінальним правопорушенням завдав потерпілому ОСОБА_12 матеріальних збитків на загальну суму 6000,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України яке кваліфікується як - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану та ч. 1 ст. 357 КК України яке кваліфікується як - викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 щиро розкаявся та вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав, підтвердив обставини кримінальних правопорушень, що описані в обвинувальних актах. Обвинувачений просив суд суворо не карати його та призначити йому покарання не пов'язане із позбавленням волі.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , просила призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк з застосуванням ст.69 КК України.
Потерпілі особи, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в судове засідання не з'явилися, надавши заяви щодо розгляду обвинувального акту за їх відсутності, матеріальний збиток не відшкодовано, щодо призначення покарання покладаються на розсуд суду. Відповідно до вимог ст.325 КПК України неявка потерпілих у судове засідання не є перешкодою для проведення судового розгляду.
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки,
- за ч. 4 ст. 185КК України у вигляді позбавлення волі, строком на 5 (п'ять) років,
- за ч. 1 ст. 357КК України у вигляді позбавлення волі, строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити обвинуваченому, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Приймаючи до уваги вищенаведене, судом встановлено, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (ЄРДР №12022168500000122 від 16.02.2022 р.), повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками: крадіжка, вчинена повторно.
Так, ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за злочини майнового характеру, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, та повторно вчинив злочин за наступних обставин. 16.02.2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи у вечірній час в салоні маршрутного таксі № 232, яке здійснювало рух по вулиці Балківська в місті Одеса, побачив в кишені пасажира вказаного громадського транспорту мобільний телефон. В цей час, у ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, 16.02.2022 року приблизно о 18 годині 20 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи в салоні маршрутного таксі №232, яке знаходилось на вулиці Балківська в місті Одеса, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними для потерпілого та інших пасажирів громадського транспорту, умисно, таємно та з корисливих мотивів, викрав з правої кишені куртки ОСОБА_7 належний останньому мобільний телефон торгової марки «Xiaomi Mi» моделі «10t prо», в корпусі срібного кольору, IMEI НОМЕР_1 , в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Vodafone» за абонентським номером: НОМЕР_2 . Таємно викравши мобільний телефон ОСОБА_7 , ОСОБА_3 покинув місце вчинення ним кримінального правопорушення разом з викраденим майном.
Винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (ЄРДР ЄРДР №12022162510000468 від 28.04.2022 р.), повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану.
ОСОБА_3 , знаючи, що на території України діє воєнний стан, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_8 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 17.05.2022 р. № 341/2022, затверджений Законом України від 18.05.2022 року 2263-IX), та повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення при наступних обставинах. 23.04.2022 приблизно о 15 год. 22 хв.. знаходився на трамвайній зупинці, розташованій: м. Одеса, пл. Старосінні, 1а, заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на таємне повторне викрадання чужого майна, де підшукав майно, яким можливо незаконно заволодіти. ОСОБА_3 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, вирішив скористатися цим та визначив предметом злочинного посягання мобільний телефон марки «ZTE», в корпусі синього кольору, який належить на праві власності ОСОБА_9 . В цей час, 15 год. 22 хв., ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_9 та таємно викрав в останньої, зазначений мобільний телефон, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Окрім того, ОСОБА_3 , знаючи, що на території України діє воєнний стан, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_8 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 17.05.2022 р. № 341/2022, затверджений Законом України від 18.05.2022 року 2263-IX) та повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення при наступних обставинах. 24.05.2022 року приблизно о 19:00 год. знаходився за адресою: м. Одеса, Парк Шевченка, заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на таємне повторне викрадання чужого майна, де підшукав майно, яким можливо незаконно заволодіти. В цей час, ОСОБА_3 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, вирішив скористатися цим та визначив предметом злочинного посягання мобільний телефон марки «Sumsung» моделі Galaxy S20, з ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_10 . Приблизно о 19:00 год. ОСОБА_3 таємно викрав в останньої, зазначений мобільний телефон, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України (ЄРДР №12022162510000366 від 29.03.2022 р.), повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану та ч. 1 ст. 357 КК України - викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів на шлях виправлення не став та знову вчинив новий злочин. Так, 26.03.2022 близько 10 год. 00 хв. знаходився на ринку «Привоз», м.Одеса, заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадання чужого майна. ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, розуміючи протиправність своїх дій, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим у тому, що його дії залишаються непомітними для оточуючих, обрав об'єктом посягання майно ОСОБА_11 , а саме таємно викрав гаманець, в якому знаходились гроші у сумі 1500,00 грн., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та банківську карту «ПриватБанку» з номером « НОМЕР_5 ».
ОСОБА_3 , заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на таємне викрадання чужого майна, визначив предметом злочинного посягання банківську карту «ПриватБанку» з номером « НОМЕР_5 » яка належить на праві власності ОСОБА_11 , а саме грошові кошти які знаходяться на банківській картці. Вказану банківську картку ОСОБА_3 , раніше, 26.03.2022 приблизно о 10 год. 00 хв. викрав з гаманцем на ринку «Привоз». Даною картою розплатився в магазині «Гурман», за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75А, на суму 298,00 грн.
Окрім того, 31.03.2022, у період з 17 год. 03 хв. по 17 год. 05 хв., ОСОБА_3 , знаходився в приміщенні магазину «АТБ», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 90, заздалегідь маючи злочинний умисел спрямований на таємне повторне викрадання чужого майна, де підшукав майно, яким можливо незаконно заволодіти. В цей час, ОСОБА_3 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, вирішив скористатися цим та визначив предметом злочинного посягання мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A51» з IMEI (гніздо 1) НОМЕР_6 , IMEI (гніздо 2) НОМЕР_7 , який належить на праві власності ОСОБА_12 . В цей час, 17 год. 04 хв., ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_12 та таємно викрав в останнього, зазначений мобільний телефон, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Судом в порядку вимог ч.3 ст. 349 КПК України докази не досліджувалися, окрім характеризуючих матеріалів, наданих прокурором.
Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів ґрунтується на наданих у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Ретельно дослідивши пояснення й щире каяття ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку, що вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_3 .
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склади злочину, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України, зі всіма кваліфікуючими ознаками.
Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).
ОСОБА_3 раніше судимий:
- вироком Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2018 р. в кримінальному провадженні №12018160480002343 за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік,
- вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2021 р. в кримінальному провадженні №12017160470000590 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки.
Відповідно до ч.1 ст.32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України. Відповідно до вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2021 в кримінальному провадженні №12017160470000590 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 вчинив злочин повторно.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 не встановлено. Обвинувачений потерпілим майнові шкоди не відшкодував.
Щодо застосування ст. 69 КК України при винесенні даного вироку суд звертає увагу на наступне. ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин. Неодноразове притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності свідчить про небажання перевиховуватись, що унеможливлює застосування ст. 69 КК України до нього. Така позиція кореспондується з позицією ККС ВС у справі №724/1535/19 від 30.06.2020 р.
Пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Інкриміновані ОСОБА_3 правопорушення за ч.2 ст.185 КК України відноситься до нетяжкого злочину, за ч.4 ст. 185 КК України відноситься до тяжкого злочину, за ч.1 ст. 357 КК України відноситься до нетяжкого злочину згідно зі ст.12 КК України. Злочини було вчинено з прямим умислом та корисливим мотивом.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів,суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства. На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.
Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, -воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Питання про речові докази, процесуальні витрати та цивільних позов, суд вирішує в порядку ст.100, 124, 129 КПК України.
У кримінальному провадженні цивільні позови не заявлено.
Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 129, 349, 368, 373-374, 376, 392-395, КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених
за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки,
за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 5 (п'ять) років,
за ч. 1 ст. 357 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання - у виді позбавлення волі строком 5 років.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання термін з дати його затримання з 23.06.2022 р. (один день затримання по ст.208 КПК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі (ч.5 ст.72 КК України)).
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: два CD-R диски 16X VIDEX у кількості 2-х шт. залишити в матеріалах кримінального провадження, мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A51» з IMEI (гніздо 1) НОМЕР_6 , IMEI (гніздо 2) НОМЕР_7 , мобільний телефон торгової марки «Xiaomi Mi» моделі «10t prо», в корпусі срібного кольору, IMEI НОМЕР_1 , в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Vodafone» за абонентським номером: НОМЕР_2 та телефон марки «ZTE», в корпусі синього кольору, ІМЕІ не встановлено - вважати повернутими власникам.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1