61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
08.06.2023 Справа №905/2465/21 (905/344/23)
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Замай Т.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м.Курахове, Донецька область,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область,
про стягнення заборгованості у сумі 126273,84грн, пені у сумі 2980,03грн, 3% річних у сумі 2449,35грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 32104,41грн, всього 163807,63грн,
За участю (в режимі відеоконференції):
від позивача: Міхненко О.І., представник за довіреністю №17-СЕ/КуТЕС від 05.01.2023
від відповідача: представник не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м.Курахове, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 126273,84грн, пені у сумі 2980,03грн, 3% річних у сумі 2449,35грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 32104,41грн, всього 163807,63грн.
Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання.
Згідно з протоколом передачі судової справи від 04.04.2023 матеріали позову на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства були передані судді Аксьоновій К.І., в провадженні якої знаходиться справа №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область; розпорядник майна (керуюча санацією) Карауш Ю.В.
Ухвалою суду від 07.04.2023 суд відкрив провадження у справі №905/2465/21 (905/344/23); справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 03.05.2023 з подальшим відкладанням на 30.05.2023.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовузаперечив, зазначивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» не є належним позивач у справі з огляду на наявність у відокремленого підрозділу, в інтересах якого звернувся позивач з позовом до суду, процесуальної правосуб'єктності на самостійне звернення до суду з даним позовом; вказав, що позовні вимоги безпідставно ґрунтуються на договорі №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 з огляду на закінчення строку його дії в період надання послуг (лютий 2022); вимоги про стягнення пені на думку відповідача також є безпідставними з причини закінчення строку дії договору; крім того зауважив на тому, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності у позивача права на провадження діяльності з водопостачання (відповідної ліцензії).
Позивач у відповіді на відзив зазначив про те, що відокремлений підрозділ Курахівська теплова електрична станція не є юридичною особою, тому з огляду на норми ст.4 Господарського процесуального кодексу України не має права на самостійне звернення до суду; договір №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 укладено саме ТОВ «ДТЕК Східенерго» як юридичною особою; пояснив, що позивачем до матеріалів справи надані додаткові угоди про продовження строку дії договору №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 та ліцензію на провадження діяльності з водопостачання.
Розгляд справи розпочато в судовому засіданні 30.05.2023 з подальшим оголошенням перерви до 08.06.2023.
У судовому засіданні 30.05.2023 в режимі відеоконференції взяли участь представники обох сторін; представник позивача підтримав позовні вимоги; представник відповідача заперечив проти позову.
У судовому засіданні 08.06.2023 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача; представник відповідача до відеоконференцзв'язку не приєднався.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (споживач) був укладений договір №5247-ВЭ-КуТЭС/Н, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався надати споживачеві вчасно та відповідної якості послугу з централізованого водопостачання, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за надану послугу, за встановленими договором цінами і в терміни, на умовах договору.
Пунктом 1.2 договору №5247-ВЭ-КуТЭС/Н визначені об'єкти надання послуг (їх розташування), а саме: м. Курахове, пром. зона, 70; м-н. Южний, 1, кв.23; м-н Южний, 16, кв.22.
02.04.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018, відповідно до якої згідно з рішенням виконавчого комітету Курахівської міської ради від 29.03.2021 №6-3 «Про встановлення тарифу на комунальну послугу з централізованого водопостачання для споживачів м. Курахове Відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», сторони дійшли згоди, що з 02.04.2021 тариф на послугу з централізованого постачання для бюджетних організацій складає 14,17грн/м3 без ПДВ, крім того ПДВ - 2,83грн/м3, разом з урахуванням ПДВ - 17,00грн/м3; 13,06грн/м3 без ПДВ, крім того ПДВ - 2,61грн/м3, разом з урахуванням ПДВ - 15,67грн/м3 для населення, у зв'язку з чим внесено зміни до п.2.1 договору та викладено у такій редакції: « 2.1 Тариф на послугу складає: 14,17грн/м3 без ПДВ, крім того ПДВ - 2,83грн/м3, разом з урахуванням ПДВ - 17,00грн/м3; 13,06грн/м3 без ПДВ, крім того ПДВ - 2,61грн/м3, разом з урахуванням ПДВ- 15,67грн/м3 для жилфонду».
Сторони дійшли згоди, що споживач проводить щомісячну оплату вартості послуги на підставі акту наданих послуг за розрахунковий період шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця Відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», зазначений в розділі 10 договору (п.3.1). Розрахунковим періодом оплати є календарний місяць. Термін внесення платежу не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п.3.2).
За порушення термінів оплати, передбачених п.3.2 договору, споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.5.2 договору).
У разі прострочення проведення розрахунків, передбачених п.п.3.2 договору, споживач зобов'язаний сплатити суму боргу за договором з урахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день користування коштами (п.5.3 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019. Дата початку надання послуги централізованого водопостачання за договором встановлюється сторонами з 01.01.2019 (п.8.1 договору).
Між сторонами були підписані додаткові угоди №1 від 30.09.2019, №2 від 02.11.2020 та від 31.12.2021, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2020, 31.12.2021 та до 30.04.2022 відповідно.
У виконання умов договору №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 позивачем були надані послуги з централізованого водопостачання у лютому 2022, що підтверджується складеним та підписаним сторонами актом №2 від 28.02.2022. За актом №2 від 28.02.2022 загальний обсяг спожитої послуги склав 7427м3 на загальну суму 126272,72грн з ПДВ.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008 №190.
Згідно положень ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Статтею 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» встановлено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
З огляду на викладене укладений між сторонами договір №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 є підставою для виникнення зобов'язань сторін, визначених його умовами.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Як свідчать матеріали справи позивач виконав господарські зобов'язання за договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 з надання послуг з централізованого водопостачання у лютому 2022 в загальному обсязі 7415м3 на загальну суму 126272,72грн, що підтверджується актом №2 від 28.02.2022; вартість послуг з централізованого водопостачання визначена із застосуванням тарифів, які встановлені у п.2.1 договору в редакції додаткової угоди від 02.04.2021 та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Під час розгляду справи заперечень щодо обсягу наданих послуг, розрахунку їх вартості за актом №2 від 28.02.2022 тощо відповідачем не надано.
Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив повного розрахунку за надані послуги з централізованого водопостачання у лютому 2022 за актом №2 від 28.02.2022 у сумі 126272,72грн у встановлений договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 строк - не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, тобто до 10.03.2022, у зв'язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строку оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 11.03.2022.
Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 у розмірі 126272,72грн.
Слід зазначити, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 126273,84грн, тоді як встановлена судом вартість послуг за актом №2 від 28.02.2022 становить 126272,72грн.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 126272,72грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 у розмірі 126272,72грн, отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов, суд зазначає, що заперечення відповідача в частині відсутності у позивача права на провадження діяльності з водопостачання спростовуються наявною в матеріалах справи (в копії) ліцензію АГ №572419 на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення зі строком дії до 25.08.2015, виданою 28.05.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» Донецькою обласною державною адміністрацією, яку згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2191 від 18.08.2015 переоформлено на безстрокову.
Враховуючи суб'єктний склад спірних правовідносин в розумінні ст. ст. 80, 92 Цивільного кодексу, суд з огляду на положення ст.4 Господарського процесуального кодексу України також відхиляє заперечення відповідача щодо неналежності позивача з мотивів їх безпідставності.
Крім того, з огляду на наявність додаткових угод про продовження строку дії договору та з урахуванням положень ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що послуги з централізованого постачання за спірний період надавались за договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018. Посилання відповідача на надання послуг поза межами договору з огляду на закінчення строку його дії суд до уваги не бере.
Розглядаючи позов в частині стягнення пені у сумі 2980,03грн, суд виходить з такого.
Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за надані послуги з водопостачання є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати послуг з водопостачання у строк, встановлений договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 2980,03грн за період з 11.03.2022 по 01.11.2022 за порушення строків оплати за надані послуги за договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018, суд виходить з такого.
Відповідач не здійснив розрахунку за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання за актом №2 від 28.02.2022 у встановлений договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 строк - не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, тобто до 10.03.2022 у зв'язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строку оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 11.03.2022.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Заявлену до стягнення пеню у сумі 2980,03грн позивачем нараховано на підставі п.5.2 договору №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018, за умовами якого за порушення термінів оплати, передбачених п.3.2 договору, споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку пені судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині неправильного визначення бази нарахування та арифметична неправильність.
Крім того, при розрахунку заявленої до стягнення пені позивачем застосовано розмір 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Разом з тим відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування пені в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен банківський день прострочення є більшим, ніж нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен банківський день прострочення.
Здійснивши власний розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожен банківський день прострочення на суму заборгованості 126272,72грн, за заявлений позивачем період з 11.03.2022 по 01.11.2022, суд встановив, що пеня за вказаний період становить 32104,41грн, що складає більшу суму, ніж заявлена позивачем. З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2980,03грн, тобто в межах заявлених позовних вимог в цій частині.
Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 2449,35грн за період прострочення з 11.03.2022 по 01.11.2022 та стягнення на підставі п.5.3 договору №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 32104,41грн, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У п.5.3 договору №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018 сторони встановили, що у разі прострочення проведення розрахунків, передбачених п.п.3.2 договору, споживач зобов'язаний сплатити суму боргу за договором з урахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день користування коштами.
Виходячи із свободи визначення умов договору, відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони скористались правом викласти умови договору на власний розсуд у спосіб, який найбільш зрозумілий та прийнятний саме для них, та визначили інший розмір відсотків, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, а саме відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день користування коштами.
Положення ст.625 Цивільного кодексу України є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у способі розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік.
Зміна розміру процентів, які підлягають стягненню, чи порядку (методики) їх обчислення, не змінює суті та правової природи такого стягнення, тому розмір отриманої компенсації боржника за неналежне виконання грошового зобов'язання повинен відповідати загальним принципам цивільного законодавства, закріпленим у ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України щодо розумності, справедливості та добросовісності. Такий принцип може бути застосований як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Стягнення 3% річних передбачених ст.625 Цивільного кодексу України та відсотків річних, розмір яких встановлений в п.5.3 договору є правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, а отже одночасне їх стягнення є подвійною мірою відповідальності, що суперечить нормам ст.61 Конституції України.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 2449,35грн суд розцінює як безпідставні, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, та зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг з централізованого водопостачання за договором №5247-ВЭ-КуТЭС/Н від 28.12.2018, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 32104,41грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
Керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, б.115, код ЄДРПОУ 41491822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (85612, Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, б.34, код ЄДРПОУ 31831942) заборгованість у сумі 126272,72грн, пеню у сумі 2980,03грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 32104,41грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2643,85грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 08.06.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2023.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова