61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
31.05.2023 Справа №905/908/22
Господарський суд Донецької області у складі
судді Лободи Т.О.
при секретарі судового засідання Яковенко К.І.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг", м. Київ, код 33880354,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро", м. Ковель Волинської області/с. Єлизаветівка Донецької області, код 38434908,
відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Калинове Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення 945 225,33 грн,
за участю сторін :
позивача - Прудки О.В., ордер серія АІ №1401091 від 26.05.2023,
відповідача 1 - Юрескул Н.С., ордер серія АІ №1358689 від 02.03.2023
відповідача 2 - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" та ОСОБА_1 про стягнення боргу за Договором фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021 в сумі 945 225,33 грн, з якої 662 664,06грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 104 162,51грн - пеня, 104 162,51 грн - проценти річних, 22 813,25 грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна. Також просить стягнути 14 178,40 грн витрат на оплату судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем-1 своїх зобов'язань за укладеним з позивачем Договором фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021 в частині повних та своєчасних розрахунків, неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна. Позовні вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на договорі поруки № 210122-1/П від 22.01.2022, за умовами якого відповідач-2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх грошових зобов'язань за договором лізингу в повному обсязі, а тому позивач вимагає виконання зобов'язання як з відповідача-1, так і з відповідача-2, як солідарних боржників.
Виходячи з того, що позовні вимоги заявлені в тому числі до фізичної особи ОСОБА_1 , з метою підтвердження наданої позивачем інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) вказаного громадянина, суд ухвалою від 22.11.2022 зобов'язав Державну міграційну службу України у строк протягом семи днів з моменту отримання цієї ухвали надіслати на електронну адресу суду inbox@dn.arbitr.gov.ua інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , а також витребував у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи фізичної особи ОСОБА_1 .
15.12.2022 до суду надійшла відповідь Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України про те, що місце проживання ОСОБА_1 станом на 29.08.2019 значиться за адресою: АДРЕСА_1 (інформація зазначена на дату оформлення заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон).
03.01.2023 на електронну пошту суду надійшла відповідь Міністерства соціальної політики України про те, що станом на 29.12.2022 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 на обліку не перебуває.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/908/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" та ОСОБА_1 про стягнення 945 225,33 грн. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
При відкритті провадження у справі було встановлено, відповідачем 1 - ТОВ "Зав-Агро" змінено місцезнаходження юридичної особи, новою адресою реєстрації є : 45002, Волинська область, м. Ковель, вул. Миколайчука, буд. 48.
25.01.2023 у встановлений судом строк відповідачем 1 надано до суду відзив на позовну заяву (вх. №704/23 від 25.01.2023), в якому ТОВ "Зав-Агро" заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві вказує, що прострочення лізингових платежів прямо співпадає з початком повномасштабного вторгнення та агресією РФ проти України та окупації відповідної території України. Зазначає, що відповідно до п.8.1 договору фінансового лізингу сторони звільняються від відповідальності у разі затримки чи невиконання своїх обов'язків за договором, які виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Вважає, що збройний конфлікт, війна, загальна мобілізація, військові дії, введення комендантської години є форс-мажорними обставинами, наявність яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України за вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Стверджує, що про настання таких обставин позивача було повідомлено листом № 9 від 04.07.2022. Також вказує, що повномасштабне вторгнення РФ, як обставина непереборної сили, унеможливлює сплату лізингових платежів, оскільки ТОВ "Зав-Агро" зазнала нищівних матеріальних збитків. Вивезти техніку та комплектуюче обладнання не було можливості, отримати інформацію щодо цілісності підприємства та його майна також не виявилось можливим. Про вказані обставини було повідомлено позивача при особистій зустрічі, що відбулась 07.09.2022, та було запропоновано тимчасово призупинити дію договору за техніку, що залишилась на окупованій території, але дійти згоди щодо врегулювання питання не вдалось. Щодо нарахування пені та штрафних санкцій посилається на ст. 617 ЦК України, за якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Стверджує, що ТОВ "Зав-Агро" позбавлений можливості користування предметом лізингу з підстав, які не залежать від нього, а також те, що умовами договору передбачено узгодження між сторонами подальших дій у разі настання обставин непереборної сили, але принципова відмова позивача йти на будь-які перемовини щодо врегулювання питання в позасудовому порядку призводить до порушення саме позивачем умов спірного договору фінансового лізингу, що в сукупності свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
25.01.2023 у встановлений судом строк відповідачем 1 також надано до суду заперечення про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, фактично вказані заперечення є клопотанням про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.02.2023 здійснено перехід до розгляду справи № 905/908/22 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання на 09.03.2023 року о 11:30 год. Зобов'язано сторони надати суду повідомлення з зазначенням однієї електронної адреси, на яку можливе направлення процесуальних документів. Зобов'язано відповідача 1 протягом 3-х днів з дня отримання даної ухвали направити копію відзиву та доданих до нього документів позивачу, докази направлення надати суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
06.03.2023 у встановлений судом строк до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про безпідставність відзиву на позов та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку саме між обставинами непереборної сили (форс-мажор) та неможливістю належного виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу, не надано жодних документів та доказів, чому повідомлення відповідача іншої сторони лізингодавця (позивача) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено тільки через 5 місяців від встановленого договором строку при настанні таких обставин, а звернення до поліції через 7 місяців. Також зазначає, що відповідачем не надано доказів звернення до Торгово-промислової палати України або призупинення економічної діяльності підприємства.
Призначене на 09.03.2023 судове засідання не відбулось у зв'язку з повною відсутністю в період з 4 години 00 хвилин 09.03.2023 до 19 години 32 хвилин 10.03.2023 енергопостачання в приміщенні суду внаслідок масованого обстрілу міста Харкова 09 березня 2023 року та пошкодження об'єктів критичної інфраструктури, про що складено відповідний Акт від 13.03.2023.
09.03.2023 на електронну пошту суду (зареєстровано 13.03.2023) до суду надійшло клопотання ТОВ "Зав-Агро" про подовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.03.2023 призначено підготовче засідання по справі на 12.04.2023 року о 12:20 год. Продовжено відповідачу 1 строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 20.03.2023.
27.03.2023 у встановлений судом строк (здано до поштового відділення 20.03.2023) до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позову. У запереченнях ТОВ "Зав-Агро" наполягає на тому, що саме через обставини, за які не відповідає, а саме через війну, товариство не мало можливості виконати взяті на себе зобов'язання, а тому в силу ст. 617 ЦК України не несе відповідальності за порушення зобов'язання.
11.04.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача 1 про виклик та допит в якості свідків заступника генерального директора - керівника юридичного департаменту ТОВ "Бест Лізинг" Мазаєва Станіслава Олександровича та керівника департаменту безпеки ТОВ "Бест Лізинг" Асьоненка Ігоря .
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про виклик свідків, оскільки відповідачем 1 не надавались письмові заяви свідків, про виклик яких було заявлено клопотання.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.05.2023 року о 14:00 год.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.05.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.05.2023 о 15:30 год.
В судовому засіданні 30.05.2023 заслухано вступне слово позивача та відповідача 1.
Представник позивача підтримала позовні вимоги, з підстав, зазначених у позові, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача 1 заперечувала проти позовних вимог, з підстав, зазначених у відзиві на позов, просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 31.05.2023 о 15:30 год.
В судовому засіданні 31.05.2023 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача 1 заперечувала проти позовних вимог, просила суд відмовити в задоволенні позову. Також зазначила про неможливість подальшої участі в даному судовому засіданні через зайнятість в іншій справі, просила суд провести судове засідання без її участі.
Представник відповідача 2 в судові засідання, призначені по даній справі, не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву на позов чи будь-яких інших документів по справі не надавав.
Суд зазначає, що місцезнаходженням відповідача 2 ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, вся територія Хлібодарівської сільської територіальної громади (до якої відноситься с. Калинове) включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, дата початку тимчасової окупації - 06.03.2022. З огляду на тимчасову окупацію та припинення направлення поштової кореспонденції до деяких відділень Укрпошти, в тому числі до с. Калинове, направлення відповідачу ухвал суду у встановлений чинним законодавством спосіб є неможливим, а тому про дату, час та місце проведення судового засідання відповідача 2 було повідомлено шляхом направлення ухвали суду від 10.05.2023 на електронну адресу представника ОСОБА_1 адвоката Грибовського Б.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноваження якого підтверджуються ордером серія АС №1052326 від 16.02.2023 (том 2 а.с. 9).
Також суд зазначає, що відповідача 2 було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті шляхом публікації відповідного оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Крім того, суд зазначає, що з метою встановлення місця проживання відповідача 2 судом було направлено відповідні запити до Державної міграційної служби України та Міністерства соціальної політики України. Однак, іншої адреси, аніж містить позовна заява, судом не встановлено.
Судом вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає, що відповідач є такими, що обізнаний про наявність даного спору та про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, однак, своїми процесуальними правами щодо подачі відзиву на позов та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 2.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 195 ГПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Наказом Голови Господарського суду Донецької області №20 від 28.02.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області" у зв'язку із загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, було установлено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану та запроваджено тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмеження доступу до приміщення суду.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.
Також необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вислухавши учасників справи, які були присутні в судових засіданнях по справі, з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
22.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (покупець) укладено Контракт № 210122-8/КП купівлі - продажу, відповідно до умов якого покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість наступного товару - комбайн зерновий New Holland CX8.80, об'єм двигуна 8700см.куб., потужність двигуна 260.00кВт, маса 17400кг, заводський №311987009, 2017 року випуску, вартістю 4 285 250,00 грн без ПДВ, у кількості 1 одиниці.
Пунктом 2.1 вказаного контракту сторони погодили, що враховуючи, що сторонами передбачена сплата покупцем продавцю авансу за цим контрактом, оплата покупцем коштів за контрактом здійснюється двома частинами в наступному порядку:
- не пізніше 22 січня 2021 року покупець зобов'язаний сплатити продавцю першу частину оплати - аванс у розмірі 1 903 771,00 грн разом з ПДВ (п. 2.1.1 контракту);
- протягом 2 робочих днів з моменту повного та належного виконання продавцем умов пунктів 3.1.1.-3.1.2. цього контракту, але не раніше моменту проведення відповідним уповноваженим на це державним органом державної реєстрації товару на ім'я продавця, зняття з обліку та передачі повного і належного пакету документів покупцю (що оформлюється відповідним актом приймання-передачі товару), покупець сплачує продавцю другу частину оплати - загальну вартість товару в розмірі 3 238 529,00 грн разом з ПДВ (2.1.2 контракту).
Відповідно до п. 1.4 вказаного контракту покупець купує товар з метою його подальшої передачі у фінансовий лізинг ТОВ "Зав-Агро".
22.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 210122-1/ФЛ-Ю-С, відповідно до п п. 4.1, 4.2, 5.1-5.6 якого предметом лізингу є комбайн зернозбиральний, детальний опис якого вказано в специфікації (комбайн зерновий New Holland CX8.80, об'єм двигуна 8700 см куб., потужність двигуна 260.00 кВт, маса 17400 кг, заводський № 311987009, 2017 року випуску), загальною вартістю 5 142 300,00 грн з ПДВ 20%, строк лізингу - 23 місяці, адреса базування (зберігання) предмету лізингу - Хмельницька область, Новоушицький р-н, с. Отроків, гранична дата сплати авансового лізингового платежу - 22.01.2021.
Додатком до договору № 210122-1/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 22.01.2021 сторони узгодили загальні умови договору, які не обмежують договір, а лише доповнюють його.
Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування вживаний предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, номер шасі (кузова, рами), рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов та на підставі цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг (п. 1.1 загальних умов).
Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2 загальних умов).
Числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці, платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця (пп. 2.1.7.1 п. 2.1 загальних умов).
Усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та загальних умов, а також інших положень цього договору (зокрема, з врахування коригування згідно п. 2.2.1 загальних умов) та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в п. 2.5, 2.6 загальних умов) винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.2.1, 2.7-2.9, 3.5 загальних умов (винагорода). При цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим договором не містять покупної ціни, передбаченої цим договором і, у сукупності, є платою за користування предметом лізингу (п. 2.2 загальних умов).
У разі, якщо лізингоодержувач прострочить оплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів (п. 2.7 загальних умов).
Лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору. В разі настання з предметом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку, лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-кому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору (пп. 5.2.1 п. 5.2 загальних умов).
Згідно п. 7.1.1 загальних умов передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Відповідно п.7.1.3 загальних умов договору лізингоодержувач за порушення, зокрема, п.5.2 загальних умов договору сплачує лізингодавцю договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору та для зручності сторін визначається як 1 відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмету лізингу.
Сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором (п. 8.1 загальних умов).
Сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п. 8.2 загальних умов).
Даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в т.ч. обов'язкового підписання сторонами додатків "Загальні умови договору", "Специфікація", "Довідка", "Страхування", "Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Предмет лізингу", "Графік сплати лізингових платежів", "Технічний асістанс", "Поняття нормального зносу", "Акт огляду" до договору). Якщо цей договір посвідчується нотаріально, то він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Зобов'язання сторін за цим договором діють до їх повного і належного виконання (п. 10.1 загальних умов).
Суд зазначає, що договір підписано уповноваженим представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що свідчить про набрання ним чинності.
До договору фінансового лізингу № 210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021 сторонами підписано та скріплено печатками наступні додатки:
- Графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого відповідач-1 повинен внести 24 платежі (1 авансовий та 23 чергових) в загальному розмірі 5 642 321,98 грн (в тому числі ПДВ 20% та винагорода (комісія) лізингодавцю).
- Специфікація, відповідно до якої предметом лізингу є комбайн зерновий New Holland CX8.80, об'єм двигуна 8700см.куб., потужність двигуна 260.00кВт, маса 17400кг, заводський №311987009, 2017 року випуску, вартістю 5 142 300,00 грн з ПДВ. Також в специфікації зазначено, що предмет лізингу на момент укладення цього договору є: вживаним (бувшим у використанні) понад один рік, придатним для подальшого користування у незмінному стані, не перший раз реєструється в Україні/або був раніше зареєстрований в інших державах, має напрацювання в км/мотогодинах, гарантія відсутня.
- Страхування;
- Технічний асістанс;
- Довідка (типова форма) про технічний стан предмета лізингу та фактичну адресу базування (зберігання);
- Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу (зразок);
- Поняття нормального зносу;
- Акт огляду (типова форма).
22.01.2021 ТОВ "Бест Лізинг" (сторона 1) та ТОВ "Зав-Агро" (сторона 2) підписано акт про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, відповідно до п. 1 якого сторона 1 має перед стороною 2 заборгованість з оплати першої частини загальної вартості товару в розмірі - 1 903 771,00 грн, в т.ч. ПДВ, за укладеним між сторонами договором Контрактом № 210122-8/КП купівлі-продажу від 22.01.2021, строк сплати якої наступив 22.01.2021. Сторона 2 має перед стороною 1 заборгованість з авансового лізингового платежу в загальному розмірі 1 903 771,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%, згідно Додатку "Графік сплати лізингових платежів" до договору фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021, строк сплати якої настав 22.01.2021.
Враховуючи наявність у сторін зустрічних однорідних грошових вимог та подільність зобов'язання, сторони дійшли згоди про їх зарахування та припинення вищеназваних грошових зобов'язань наступним чином:
Вимоги сторони 2 до сторони 1 по оплаті заборгованості, вказаної в пункті 1 цього Акту, зараховуються в рахунок погашення вимог сторони 1 до сторони 2 з оплати по Договору фінансового лізингу авансового лізингового платежу, вказаної в пункті 2 цього Акту.
Після зарахування зазначених зустрічних однорідних грошових вимог: 1. Грошові вимоги сторони 2 до сторони 1 з оплати заборгованості з оплати першої частини вартості товару по договору купівлі-продажу, вказаної в пункті 1 цього Акту, вважаються погашеними, а грошові зобов'язання в цій частині вважаються припиненими; 2. Грошові вимоги сторони 1 до сторони 2 по оплаті заборгованості з оплати авансового лізингового платежу по договору фінансового лізингу, вказаної в пункті 2 цього Акту, вважаються погашеними, а грошові зобов'язання в цій істині вважаються припиненими (п.3 - п.5 Акту).
28.01.2021 на виконання умов контракту № 210122-8/КП від 22.01.2021 ТОВ "Бест Лізинг" сплатило ТОВ "Зав-Агро" 2-гу частину вартості товару (комбайну зернового) у розмірі 3 238 529,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5006 від 28.01.2021.
22.01.2022 між ТОВ "Бест Лізинг" (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) та ТОВ "Зав-Агро" (боржник, відповідач-1) укладено договір поруки № 210122-1/П, за яким поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх грошових зобов'язань за контрактом в повному обсязі, а саме: сплати кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки; сплати кредитору санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту та/або чинного законодавства України (п. 2 договору поруки).
Згідно визначення термінів у цьому договорі поруки (п.1), контракт - це чотири договори фінансового лізингу, в тому числі № 210122-1/ФЛ-Ю-1 від 22.01.2021.
Пунктом 3 договору поруки сторони погодили, що при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язань за контрактом, виконання яких забезпечується цим договором, поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язань за контрактом як від боржника, так і від поручителя окремо, так і від боржника та поручителя одночасно, як в повному обсязі, так і в частині.
У випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, виконання якого забезпечується цим договором, поручитель окремо, повинен виконати таке зобов'язання перед кредитором за боржника протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідної вимоги/вимог від кредитора. Сторони досягли згоди про те, що в разі неотримання поручителем вимоги кредитора (в т.ч., але цим не обмежуючись, якщо: поручитель змінив адресу зазначену в договорі та письмово не повідомив про це кредитора, або вимога кредитора повернута кредитору (в т.ч., але цим не обмежуючись, у зв'язку з зазначенням неповної адреси (якщо адреса у такому вигляді була зазначена поручителем у цьому договорі або у подальшому письмовому повідомленні поручителя про зміну адреси), або відсутністю поручителя за адресою направлення вимоги, або відмовою від отримання вимоги; або закінченню терміну зберігання поштовим відділенням поштового відправлення тощо), вважається, що строк виконання поручителем свого обов'язку за цим договором настав протягом 10 календарних днів з моменту направлення кредитором відповідної вимоги на адресу поручителя, зазначену в цьому договорі (якщо про іншу адресу в подальшому поручитель письмово цінним листом або нарочно не повідомив кредитора) (п. 4 договору).
Поручитель за цим договором буде залишатися зобов'язаним нарівні з боржником до моменту виконання всіх зобов'язань боржника за контрактом в повному обсязі (п. 5 договору).
Порука за цим договором припиняється: після виконання боржником в повному обсязі усіх грошових зобов'язань за контрактом; переведенням на іншу особу боргу за контрактом, якщо поручитель не дав кредитору згоди відповідати за нового боржника, за виключенням передбачених цим договором випадків; в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством України (п. 6 договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язання за цим договором (п. 11 договору).
Сторони погодили, що в разі несвоєчасної сплати поручителем грошових коштів за цим договором, поручитель на вимогу кредитора сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої грошової суми за кожен день прострочки. Окрім того, поручитель несе відповідальність за прострочку виконання своїх обов'язків за договором відповідно до положень чинного законодавства України, зокрема, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен день та/або за весь час прострочення, а також сплачує на підставі статті 625 Цивільного кодексу України проценти річних від простроченої суми. При цьому сторони погодили, що поручитель сплачує: 10 процентів річних - якщо прострочення не перевищує 30 днів; 20 процентів річних - якщо прострочення триває від 31 дня, але не перевищує 60 днів; 30 процентів річних - якщо прострочення триває від 61 дня, але не перевищує 90 днів; 50 процентів річних - якщо прострочення поручителя перевищує 90 днів. Момент виконання поручителем обов'язку за даним договором є момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитора (п. 21 договору).
Вказаний договір поруки підписано уповноваженими представниками всіх його сторін та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук О.О.
На виконання умов договору фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021 ТОВ "Бест Лізинг" передало предмет лізингу, а саме: б/в Сільськогосподарська техніка Комбайн зерновий New Holland CX8.80, 2017 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_2 , а ТОВ "Зав - Агро" прийняло його у користування разом з ключами до предмету лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу в користування від 28.01.2021 за договором фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021.
Крім того, 28.01.2021 ТОВ "Бест Лізинг" передало, а ТОВ "Зав - Агро" прийняло свідоцтво про Державну реєстрацію ОМ 088601 від 28.01.2021, видане на предмет лізингу, а також комплект державних реєстраційних номерів 78154АА, що підтверджується актом прийому-передачі від 28.01.2021 за договором фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021.
13.07.2022 позивачем направлена на адресу ТОВ "Зав - Агро" повідомлення вих. № 2150 від 13.07.2022 про розірвання (відмову від) договору фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021 через наявність заборгованості з цим договором більше 30 днів, в якому позивач також вимагав в строк до 21.07.2022 року включно повернути йому отримане за договором фінансового лізингу майно (Сільськогосподарська техніка Комбайн New Holland CX8.80, 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_2 з усіма приналежностями).
Неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021 в частині сплати лізингових платежів відповідно до Графіку, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 662 664,06грн стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення позивача до суду.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором фінансового лізингу.
У відповідності до ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Відповідно до п.2.1.7.1 п. 2.1 Загальних умов договору лізингу числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці, платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Враховуючи, що акт приймання-передачі предмета лізингу підписаний 28.01.2021, то авансовий платіж сплачується - 17.02.2021, 1-й черговий платіж сплачується 17.03.2021, наступні чергові платежі - 17 числа кожного наступного місяця, останній 23-й черговий платіж сплачується 17.01.2023.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, у відповідача-1 виникла заборгованість за договором фінансового лізингу в розмірі 662 664,06грн за період з 18.02.2022 по 22.07.2022, а саме за: 14-й період лізингу - з 17.03.2022 в розмірі 12 667,10 грн.; 15-й період лізингу - з 15.04.2022 в розмірі 13 103,20 грн.; 16-й період лізингу - з 17.05.2022 в розмірі 12 957,84грн; 17-й період лізингу - з 17.06.2022 в розмірі 13 103,20грн; 18-й період лізингу - з 15.07.2022 в розмірі 12 957,84 грн; 19-й період лізингу - з 21.07.2022 в розмірі 597 874,88грн (в т.ч. сума, що відшкодовує частину вартості майна - 453 610,61 грн).
Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи ані у відзиві, ані у запереченнях на відповідь на відзив, ані в судових засіданнях відповідачем 1 не заперечувався факт існування заборгованості та не надано заперечень щодо розміру заявленої суми.
Сторонами не надавалось до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили, що лізингоотримувачем проводились будь-які оплати за спірним договором.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач-1 посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), спричинені військовою агресією Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року, що унеможливило виконання ним зобов'язань за договором фінансового лізингу. Також зазначає, що позивачем вказано період часу, який не співпадає з періодом заборгованості, оскільки відповідно до п. 8.1 сторони звільняються від відповідальності у разі затримки чи невиконання своїх обов'язків за договором, які виникли внаслідок обставин непереборної сили, наявність яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України за вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З аналізу вказаної норми, а також умов договору фінансового лізингу вбачається, що обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а тому відповідач помилково вважає, що такі обставини звільняють його від виконання самого зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також відсутність спростувань щодо своєчасного виконання основного зобов'язання з боку відповідача 1, суд вважає доведеним факт наявності та обґрунтованості заборгованості зі сплати лізингових платежів у сумі 662 664,06 грн, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути проценти річних в розмірі 104 162,51 грн та інфляційні втрати в розмірі 22 813,25 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом п. 2.7 загальних умов до договору фінансового лізингу сторони погодили, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить оплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Суд зазначає, що незважаючи на визначення річних як нарахування пені, фактично методологія нарахування річних не змінена та річні визначені на рівні подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Позивач також просить стягнути пеню за несвоєчасну сплату лізингових платежів у розмірі 104 162,51 грн та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна в розмірі 51 423,00 грн.
Згідно з п. 7.1.1 договору лізингу за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 загальних умов договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об'єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору
Відповідно п. 7.1.3 загальних умов договору лізингоодержувач за порушення п. 5.2 загальних умов договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. Сторони погодили період нарахування пені - 12 місяців.
Перевіривши наданий розрахунок пені та штрафу суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу є обґрунтованими.
Заперечуючи проти нарахування пені та штрафу, відповідач посилається на те, що порушення строку оплати зобов'язання сталося внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а саме військової агресії з боку Російської Федерації.
В підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, виходячи з наступного.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
В межах розгляду цієї справи, суд зауважує, що обставини непереборної сили, які впливають на виконання зобов'язань за договором, звільняють сторін від відповідальності, якщо зобов'язання порушено внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України). У цих випадках достатньо дослідити факт існування обставин непереборної сили та залежність виконання договірних зобов'язань від цих обставин.
Проте, коли мова іде про інші наслідки, пов'язані з настанням форс-мажорних обставин, про які сторони домовилися у договорі, необхідно виходити саме з цих умов та реалізовувати їх у тому порядку, який погоджений в договорі.
Загальними умовами до договору фінансового лізингу сторони погодили наступне:
Сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором (п. 8.1 загальних умов).
Сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п. 8.2 загальних умов).
Як вбачається з умов договору, відповідач мав повідомити позивача про виникнення форс-мажорних обставин протягом 10 діб днів з дня їх виникнення та надати підтверджуючі документи про їх настання.
Однак, доказів своєчасного здійснення відповідного повідомлення матеріали справи не містять.
ТОВ "Зав -Агро" зазначає, що про настання обставин непереборної сили ним було повідомлено позивача листом-повідомленням № 9 від 04.07.2022. Копію такого листа додано відповідачем до матеріалів справи. Однак, доказів направлення або вручення такого листа позивачеві матеріали справи не містять. Також відповідачем надані аналогічні листи - повідомлення від 13.09.2022, від 14.12.2022, доказів направлення або вручення позивачу яких також не надано.
Крім того, такий лист датовано 04.07.2022, тобто більше ніж через чотири місяці після встановленого договором строку. Доказів неможливості вчасного повідомлення про настання обставин непереборної сили матеріали справи не містять.
Отже, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.
В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Тобто, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 не виконав вимоги договору щодо отримання сертифікату Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин та вплив таких обставин саме на невиконання спірних зобов'язань.
Суд приходить до висновку, що відсутність своєчасного повідомлення відповідачем 1 про настання форс-мажорних обставин та відсутність доказів, передбачених договором, про наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем за спірним договором позбавляє відповідача 1 права вимагати застосування наслідків, передбачених п. 8.1 договору (звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань).
Суд зауважує, що лист Торгово-промислової палати України вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин у даних спірних правовідносинах.
Відповідачем не доведено, що порушення щодо несплати відповідачем лізингових платежів сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що відповідно до приписів ст. 617 ЦК України могло б бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, в разі якщо б таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Такі обставини, як військова агресія та введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов'язання.
Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором.
Разом з цим, розглядаючи питання про стягнення суми пені та штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Суд приймає до уваги той факт, що початок невиконання відповідачем 1 зобов'язань зі сплати лізингових платежів пов'язаний з початком збройної агресії Російської Федерацій проти України. Матеріалами справи підтверджується, що після 24.02.2022 відповідач 1 вживав заходи, спрямовані на встановлення зв'язку з контрагентами за договорами, зокрема, з позивачем у справі. Відповідачем 1 вживались заходи щодо врегулювання спору в позасудовому порядку, однак сторонами не було досягнуто згоди, що підтвердив представник позивача. Крім того, відповідач 1 послався на відсутність у нього реквізитів на сплату платежів позивачу та звернення до позивача з відповідними запитами, однак, останнім не надано доказів надання відповіді з повідомленням всіх даних, що підтверджується листуванням на електронній пошті за липень 2022 року.
Суд зазначає, що відповідачем 1 до відзиву на позов був доданий CD-диск, на якому за твердженням відповідача 1 міститься зпис розмови представника відповідача 1 з представником позивача з питання врегулювання сплати заборгованості за спірним договором.
При дослідженні вказаного CD-диску в судовому засіданні 31.05.2023 було встановлено, що він не містить жодних записів та даних, тобто є порожнім. Також судом встановлено, що такий CD-диск або запис розмови, яку відповідач 1 бажав надати в якості доказу, не були направлені позивачу. За таких обставин суд не прийняв наданий суду CD-диск в якості належного та допустимого доказу.
Суд враховує той факт, що підприємство відповідача-1 з 24.02.2022 опинилось на території, де велись активні бойові дії, а з 06.03.2022 така територія була повністю окупована, внаслідок чого майно підприємства залишилось на окупованій території. За твердженнями відповідача предмет лізингу в тому числі залишився на окупованій території та його доля на даний час невідома. З приводу вчинення незаконних дій армією агресора щодо майна відповідача 1, в тому числі і щодо сільськогосподарської техніки, останнім подана відповідна заява до поліції.
Таким чином, відповідач на даний час позбавлений можливості користуватись своїм майном та здійснювати свою господарську діяльність у повній мірі, що є наслідком військової агресії Російської Федерації на територію України.
Суд також враховує, що з матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. При цьому, негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.
Додатково суд враховує, що на захист майнового інтересу позивача сторонами в договорі погоджений збільшений розмір річних, який дорівнює розміру пені.
На переконання суду є достатні підстави для зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафу та пені, оскільки, за існуючих обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру штрафу та пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря з урахуванням того, що порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов'язання у зв'язку із існуванням об'єктивних зовнішніх обставин.
Оцінивши в сукупності існуючі обставини, суд дійшов висновку про зменшення нарахованого розміру пені на 70%, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.
Щодо заявлення позивачем до стягнення штрафу за ненадання відповідачем 1 відомостей щодо місця знаходження предмету лізингу за 4 квартал 2021 року, суд зазначає, що позивач в позовній заяві вказує на те, що в порушення умов договору фінансового лізингу відповідачем 1 жодного разу не здійснено інформування позивача про стан та адресу базування предмета лізингу. Суд звертає увагу, що предмет лізингу передано відповідачу в січні 2021 року, однак, до моменту звернення до суду з відповідним позовом, позивачем не висловлювались претензії щодо відповідного неповідомлення інформації, не надсилались ніякі запити та вимоги до відповідача 1.
Суд акцентує увагу на тому, що наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Суд вважає, що в даному випадку заявлення позивачем штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна за 4 квартал 2021 року, за відсутності раніше висловлених претензій в цій частині та за наявності існуючих об'єктивних обставин неможливості здійснення відповідачем 1 своєї господарської діяльності в тих самих межах, що і до 24.02.2022, не відповідає принципам справедливості та добросовісності.
Одночасно з урахуванням того, що звільнення відповідача взагалі від сплати штрафних санкцій також не відповідатиме загальним принципам ведення господарської діяльності, суд вважає за можливе зменшити нарахований позивачем штраф на 90%, що повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені до 70% та штрафу до 90% від нарахованих сум, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією з порушеним інтересом позивача у даному конкретному випадку, та стягнути 31 248,75 грн пені та 5 142,30 грн штрафу, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу позивачу слід відмовити.
Також, як вже було встановлено судом, для забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021, між ТОВ "Бест Лізинг" (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) та ТОВ "Зав-Агро" (боржник, відповідач-1) укладено договір поруки № 210122-1/П, за яким поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх грошових зобов'язань за контрактом в повному обсязі, а саме: сплати кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки; сплати кредитору санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту та/або чинного законодавства України (п. 2 договору поруки).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, враховуючи встановлене вище, оскільки відповідач-2 є поручителем перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1 за договором фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021, суд дійшов висновку, що відповідач-2 зобов'язаний солідарно відповідати перед позивачем за неналежне виконання умов вказаного договору, тому позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та з урахуванням наведених вище висновків суду підлягають задоволенню частково.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд зазначає, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, сума пені та штрафу стягуються частково внаслідок зменшення їх судом. За таких обставин суд повністю покладає витрати позивача по оплаті судового збору на відповідачів.
Позивачем за подачу даного позову платіжним дорученням № 9606 від 03.11.2022 сплачений судовий збір у сумі 11 147,80 грн, тому суд стягує з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору по 5 573,90 грн з кожного.
При виготовленні повного тексту рішення судом було виявлено, що під час оголошення вступної та резолютивної частини судом було допущено описку при зазначенні розміру судового, який підлягає стягненню з відповідачів.
Відповідно до ч. 7 ст. 233 ГПК України виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
З огляду на зазначене, до підписання рішення суддею суд робить застереження про виправлення в резолютивній частині рішення, а саме щодо зазначення вірного розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів.
Враховуючи наявність у суду обмеженої кількості знаків поштової оплати, суд вважає можливим використати альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідачів, які були ними повідомлені в заявах по суті спору.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" (45002, Волинська область, м. Ковель, вул. Миколайчука, буд. 48, код 38434908) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", код 33880354) прострочену заборгованість за лізинговими платежами за Договором фінансового лізингу №210122-1/ФЛ-Ю-С від 22.01.2021 в сумі 662 664,06 грн, пеню в сумі 31 248,75 грн, проценти річних у сумі 104 162,51 грн, інфляційне збільшення в сумі 22 813,25 грн, штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у сумі 5 142,30 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зав-Агро" (45002, Волинська область, м. Ковель, вул. Миколайчука, буд. 48, код 38434908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", код 33880354) витрати по сплаті судового збору в сумі 5 573,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", код 33880354) витрати по сплаті судового збору в сумі 5 573,90 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.06.2023.
Суддя Т. О. Лобода