ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Окрема ухвала
13 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2147/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023, суддя суду першої інстанції Степанова Л.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 27.03.2023
по справі №916/2147/22
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси,
до відповідача Фізичної особи-підприємця Корячко Сергія Олександровича
про стягнення 227 833,01 грн,
Описова частина.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Корячко Сергія Олександровича про стягнення 227 833,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси посилається на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Корячко Сергієм Олександровичем умов укладеного між сторонами попереднього договору оренди №8/4 від 21.05.2020.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2022 у позові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до відповідача Фізичної особи-підприємця Корячко Сергія Олександровича про стягнення 227 833,01 грн. відмовлено у повному обсязі.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за попереднім договором у розмірі 6 040,34 грн (орендна плата), 11 824,75 грн (компенсація податку на землю), 9 239,08 грн (пеня), 3 588,94 грн (3% річних) не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами не виникли орендні правовідносини, у зв'язку із чим у позивача відсутнє право вимоги реального виконання зобов'язання, що встановлюється основним, а не попереднім договором.
Суд першої інстанції також вказав, що вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ГПК України у розмірі 197 139,90 грн не можуть бути задоволені, із врахуванням обставин щодо відсутності у позивача права вимоги реального виконання зобов'язання, що встановлюється основним, а не попереднім договором.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 у справі №916/2147/22.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 у справі №916/2147/22 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 у справі №916/2147/22 - залишено без змін.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
Під час розгляду апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 у справі №916/2147/22, колегія суддів встановила, що 21.05.2020 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Корячко Сергієм (сторона-2) було укладено Попередній договір оренди №8/4 (далі - Договір).
В преамбулі Договору зазначено, що він укладається тимчасово до моменту завершення процедури оформлення укладення основного Договору оренди, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних Сил України, в порядку, визначеному статтею 635 ЦК України.
Відповідно до п. 1.1. Договору сторона-1 передає, а сторона-2 приймає у тимчасове строкове платне користування (оренду) нерухоме військове майно (до моменту завершення процедури оформлення укладення основного договору) - виробнично-складське приміщення №5 загальною площею 139,9 кв.м. (№72 за ГП) військового містечка №210, за адресою: м. Одеса, Світанку, 47 (у подальшому Майно), вартість якого визначена на 16.12.2019 року за незалежною оцінкою та становить 287 655,00 грн. (без ПДВ), тобто 2 056,15 грн. за 1 кв.м.
Згідно п. 1.2 Договору, вищезазначене нерухоме майно було передане для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Сторона-2 вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору, передача майна не тягне за собою виникнення у Сторони-2 права власності на це майно. Власником майна залишається Держава, а Сторона-2 користується ним протягом строку, визначеному в Договорі до підписання основного договору.
Згідно з п. 2.3 Договору, у разі припинення цього договору майно повертається Стороною-2 Стороні-1 в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Сторона-1 повинна скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця.
Згідно п. 3.1 договору оплата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2019 року) 4794,26 грн (розрахунок стартової плати за базовий місяць згідно додатку 3 до договору). Нарахування ПДВ на суму оплати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.3. договору оплата у розмірі 100% перераховується ФОП Корячко С.О. до державного бюджету (на спеціальний реєстраційний рахунок КЕВ м. Одеса в територіальному органі Державного казначейства) щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт.
Відповідно до п. 5.8. Договору, Сторона-2 зобов'язана, зокрема у разі припинення або розірвання Договору, повернути Стороні-1 майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі, з врахуванням нормального фізичного стану.
Згідно п. 10.1. договору зазначений договір діє з 21.05.2020 до моменту завершення процедури оформлення укладання основного договору оренди, до 31.12.2020. В разі якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити даний договір, а основний договір не буде укладено, даний договір пролонгується, але не більше ніж до 21.05.2021.
21.05.2020 позивач та відповідач підписали Акт приймання-передачі нерухомого військового майна - виробничо-складського приміщення №5 загальною площею 139,9 кв.м. (№72 за ГП), військового містечка №210 за адресою: м. Одеса, Світанку, 47, згідно з яким вказане нерухоме майно було передано ФОП Корячко С.
05.06.2022 між сторонами підписано Акт приймання-передачі нерухомого військового майна, відповідно до якого ФОП Корячко С. повертає КЕВ м. Одеса державне майно, а саме: виробничо-складське приміщення №5 загальною площею 139,9 кв.м. (№72 за ГП), військового містечка №210 за адресою: м. Одеса, Світанку, 47.
Таким чином, державне майно, а саме: виробничо-складське приміщення №5 загальною площею 139,9 кв.м. (№72 за ГП), військового містечка №210 за адресою: м. Одеса, Світанку, 47, знаходилось у фактичному користуванні ФОП Корячко С. у період з 21.05.2020 по 05.06.2022.
Як було встановлено вище, між сторонами було укладено попередній договір.
Згідно приписів ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6, 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК).
Аналогічну норму містить стаття 182 Господарського кодексу України, відповідно до якої за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Таким чином, в силу правової конструкції попереднього договору, визначеної статтями 635 Цивільного кодексу України та статтею 182 Господарського кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Будь-які інші зобов'язання сторін попереднім договором встановлюватися не можуть.
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами попереднього договору, окрім зобов'язання укласти основний договір оренди, сторони також домовилися про те, що відповідач може до моменту підписання основного договору використовувати частину нежитлового приміщення (п. 1.1. Договору) за щомісячну плату.
Водночас, відповідно до висновку, який встановлений у Постанові Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі №926/225/17, та згідно з яким Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що господарські суди, розглядаючи спір про стягнення неустойки за попереднім договором на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, не з'ясували правову природу цього договору, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір лише встановлює обов'язок сторін протягом певного періоду (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Будь-які інші зобов'язання сторін попереднім договором встановлюватися не можуть. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Основна правова мета попереднього договору полягає у виконанні ним двох функцій: 1) спонукання до укладення основного договору, 2) фіксації умов основного договору. В силу попереднього договору сторони не мають права вимагати реального виконання зобов'язання, встановленого основним договором (передати майно, виконати роботу).
Таким чином, КЕВ м. Одеса не мало права на підставі Попереднього договору передавати в користування ФОП Корячко С. державне майно, а саме: виробничо-складське приміщення №5 загальною площею 139,9 кв.м. (№72 за ГП), військового містечка №210 за адресою: м. Одеса, Світанку, 47.
Аналіз вимог чинного законодавства України з питань передачі в оренду військового майна.
Відповідно до положень ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, будинки, споруди.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, яка діяла станом на 21.05.2020, етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає:
- прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;
- внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС (електронна торгова система);
- прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків;
- опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;
- розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;
- проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Статтею 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» в редакції, яка діяла станом на 21.05.2020, встановлено, що Військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.
Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки.
Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.
Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням (представництвом) і затверджується Міністерством оборони України.
Відповідно до статей 7 і 10 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» Кабінет Міністрів України постановою від 11.05.2000 №778 затвердив Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду (далі - Порядок). Даний порядок був чинним на момент укладення Попереднього договору оренди №8/4 від 21.05.2022 та є чинним досі.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).
Пунктом 5 Порядку передбачено, що передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи беспосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони.
Пунктом 6 Порядку встановлено, що оцінка вартості рухомого військового майна проводиться до Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 р. № 759, а вартості нерухомого військового майна - відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629, яка діє до теперішнього часу. Оцінка вартості військового майна проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міноборони або уповноважених ним органів військового управління та Фонду державного майна чи його регіональних відділень (представництв).
Пунктом 7 Порядку передбачено, що Акти оцінки вартості майна, що передається в оренду, погоджуються з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами) і затверджуються Міноборони. Оцінка вартості майна передує проведенню конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна.
Таким чином, Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» та Порядком передбачено, що укладенню договору оренди державного військового нерухомого майна обов'язково має відбуватися на конкурсній основі, цьому має передувати одержання дозволу Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями на право надавати майно в оренду, здійснення оцінки вартості майна, що впливає на встановлення розміру орендної плати, яка є істотною умовою такого виду договорів. Однак вказані вище дії не були вчиненні позивачем перед укладенням Попереднього договору №8/4 від 21.05.2020.
Виявлені порушення законодавства України у діях посадових осіб КЕВ м. Одеса.
Таким чином, КЕВ м. Одеса вирішило укласти Договір та фактично передати майно в користування відповідача без проведення конкурсу, без отримання дозволу Міністерства оборони України та Фонду державного майна України на право передавати майно в оренду.
Наявний у матеріалах справи Розрахунок стартової плати за базовий місяць оренди державного (військового) нерухомого військового майна, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеса, викликає сумніви. У даному розрахунку позивач посилається на те, що вартість об'єкта становить 287 655,00 грн. на підставі оцінки від 16.12.2019. Однак, докази того, що дана оцінка від 16.12.2019 була здійснена відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629, комісією до складу якої входять фахівці (уповноважені особи) Міноборони або уповноважених ним органів військового управління та Фонду державного майна чи його регіональних відділень (представництв), у матеріалах справи відсутні.
Відсутність проведення зазначених дій, передбачених чинними нормативними актами, свідчить про те, що КЕВ м. Одеса без дотримання визначеної законодавством процедури, передало у фактичне користування (де-факто оренду) ФОП Корячко С. державне майно, а саме: виробничо-складське приміщення №5 загальною площею 139,9 кв.м. (№72 за ГП), військового містечка №210 за адресою: м. Одеса, Світанку, 47.
На думку колегії суддів, такі дії керівництва КЕВ м. Одеса можуть свідчити про зловживання ними своїм службовим становищем в інтересах інших осіб.
Окрему правову оцінку необхідно надати посиланням відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 71-76). ФОП Корячко С. у даному відзиві зазначив зокрема наступне:
«Окрім того слід зазначити, що керівництво КЕВ м. Одеси, ще до направлення Попередження, проводило збори користувачів приміщень, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18 на яких був присутній і сам Відповідач. На зазначених зборах новим керівництвом КЕВ було повідомлено, що можливості укласти Договір оренди нерухомого майна через законодавчо передбачену відсутність підстав для цього, а грошові кошти які збирались представниками КЕВ з користувачів приміщень у готівковій формі зокрема за використання електроенергії, оренди, збирались незаконно і з цього приводу зі слів нового керівництва КЕВ м. Одеси було розпочато службові перевірки, щодо деяких працівників КЕВ м. Одеси. Проте особи, які отримували кошти від ФОП Корячко С.В. запевняли, що передані кошти обов'язково будуть зараховані в подальшому після укладання основного договору Оренди.
На підтвердження здійснення оплат на особисту картку представника КЕВ , надаємо роздруковані скріншоти переписки в месенджері Viber (копія додається).»
З вищевказаних тверджень відповідача вбачається, що грошові кошти від ФОП Корячко С. за фактичне використання військового нерухомого майна сплачувалися або готівкою представникам КЕВ, або шляхом оплати на особисту картку представника КЕВ, що в будь-якому випадку не відповідає вимогам діючого законодавства.
Копія даного відзиву разом з доданими до нього документами буде направлена на адресу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Відповідно до частини 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено (частина 11 статті 246 ГПК України).
Таким чином, колегія суддів вважає за потрібне звернутися до Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону з окремою ухвалою з метою надання оцінки діям посадових осіб КЕВ м. Одеса на предмет вчинення злочину, передбаченого ст. 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем» чи іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 6-8 ст. 246 ГПК України, окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Окрім того, в провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду знаходилася справа №916/2126/22 з аналогічними обставинами щодо іншого об'єкту військового нерухомого майна. За результатами розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції було, зокрема, постановлено окрему ухвалу від 09.02.2023 щодо виявлених порушень закону в діях посадових осіб Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса, яку було направлено на адресу Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та Міністерства оборони України. Відповідь Міністерства оборони України на вищезазначену окрему ухвалу від 09.02.2023 буде направлена керівнику Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону для відома та використання у службовій діяльності.
Керуючись статтями 234, 235, 246 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Окрему ухвалу направити керівнику Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, якому в місячний строк з дня отримання ухвали повідомити Південно-західному апеляційному господарському суду про вжиті заходи згідно ст. 246 Господарського процесуального кодексу України.
Окрема ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Ухвалу складено та підписано 13.06.2023.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран