Справа № 645/2822/20 Номер провадження 22-ц/814/977/23Головуючий у 1-й інстанції Горпинич О.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
08 червня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Лобов О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах адвокатом Романенко Наталією Анатоліївною,
на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09 грудня 2020 року, постановлене суддею Горпинич О.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна, Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», про визнання недійсним договору іпотеки та припинення обтяжень речового права,
20.05.2020 ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Романенко Н.А. звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить визнати недійсним договір іпотеки квартири від 04.04.2008, укладений між нею, ОСОБА_1 , та ПАТ КБ «ПриватБанк», припинити обтяження речового права, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 6947957, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.04.2008 в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.04.2008 №НАЕ2GК01270154 між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., яка того ж дня наклала заборону на відчуження предмету іпотеки, зареєструвавши обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.10.2019 у справі №645/1348/15-ц, яке набрало законної сили 18.11.2019, встановлено, що кредитний договір від 04.04.2008 №НАЕ2GК01270154 є неукладеним.
У зв'язку із тим, що кредитний договір №НАЕ2GК01270154 від 04.04.2008 є неукладеним, договір іпотеки квартири від 04.04.2008, яким забезпечено виконання неукладеного кредитного договору, необхідно визнати недійсним, а обтяження речового права, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі недійсного договору іпотеки - припинити.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09.12.2020 у задоволенні позовних вимог за позовною заявою представника Романенко Наталії Анатоліївни , поданою в інтересах ОСОБА_1 - відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що згідно договору факторингу №1 від 15.09.2008 АТ КБ «ПриватБанк» передав ЗАТ «Акцент-Банк» право вимоги за кредитним договором від 04.04.2008, боржник ОСОБА_2 . Тоді як на час ухвалення рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09.10.2019, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та в якому міститься посилання на те, що спірний кредитний договір є неукладеним, АТ «Акцент-Банк» не був залучений до участі у справі. Тому посилання представника позивача на преюдицію вказаного судового рішення у даній справі є помилковим, а позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки квартири є необґрунтованими. Суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності відсутні.
Позивачка ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Романенко Н.А. подала до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Вважає, що районний суд незаконно прийняв і розглянув пояснення АТ «Акцент-Банк», які були подані в порушення вимог ст.192 ЦПК України з пропуском встановленого строку, оскільки ухвала суду від 13.10.2020 про залучення третьою особою і надання 10-денного строку на подання письмових пояснень вручена АТ «Акцент-Банк» не пізніше 26.10.2020, тоді як письмові пояснення подані суду 03.12.2020, тобто з пропуском строку. Причини пропуску строку на подання третьою особою пояснень щодо позовної заяви не є поважними, а строк не підлягає поновленню.
Звертає увагу, що пояснення АТ «Акцент-Банк» не були надіслані іншим учасникам справи, що є порушенням положень ст.83, ч.3 ст.181,ч.4, п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України.
Доводить, що пояснення АТ «Акцент-Банк» подані неповноважним представником, оскільки ордер та довіреність подані не в оригіналі, а представник не з'явився до суду, внаслідок чого суд не мав можливості пересвідчитися в дійсності повноважень цього представника, а отже його повноваження не підтверджені. Звертає увагу, що ордер датований 01.06.2019, тоді як до участі у справі третя особа залучена 13.10.2020, ордер не містить інформації про наявність або відсутність обмежень повноважень.
Зазначає, що пояснення АТ «Акцент-Банк» ґрунтуються на недопустимих доказах - копія Договору факторингу №1 від 15.09.2008, копія Додаткової угоди від 01.01.2008 до Договору факторингу №1 від 15.09.2008 та копія витягу з додатку до Договору факторинга направлені в суду в електронних копіях, не посвідчених електронним цифровим підписом
Вважає, що суд першої інстанції, незаконно приймаючи як належний доказ Договір факторингу №1 від 15.09.2008, не надав належної оцінки тій обставині, що за цим договором права іпотекодержателя від АТ КБ «ПриватБанк» до АТ «Акцент-Банк» за спірним договором іпотеки не перейшли. Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню та відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Фактично нотаріально посвідчений правочин про відступлення прав вимоги за договором іпотеки квартири від 04.04.2008 від АТ КБ «ПриватБанк» до АТ «Акцент-Банк» відсутній, державна реєстрація відомостей про відступлення не відбувалося. Крім того, відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної. Факт видачі заставної підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою станом на 12.05.2020 власником заставної ПБ №018634 є АТ КБ «ПриватБанк». Отже АТ «Акцент-Банк» не є стороною договору іпотеки квартири, а тому спірним договором його права не зачіпаються.
Враховуючи, що спірний кредитний договір є неукладеним, суд першої інстанції був зобов'язаний застосувати правовий висновок Верховного Суду у постанові від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц, відповідно до якого оспорюваний договір іпотеки, укладений в забезпечення виконання кредитного договору, який є неукладеним, суперечить вимогам цивільного законодавства щодо застави майна та ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку».
Зазначає, що оскільки договір іпотеки квартири від 04.04.2008 є недійсним, тому підлягає задоволенню похідна вимога про припинення обтяження речового права на квартиру.
Ухвалами Харківського апеляційного суду від 10.03.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
Ухвалами Харківського апеляційного суду від 15.06.2021 витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Акцент-Банк» договір, відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки №НАЕ2GК01270154, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ЗАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого є АТ «А-Банк».
27.08.2021 до Харківського апеляційного суду надійшла заява АТ «А-Банк» з письмовими поясненнями, які за змістом є відзивом на апеляційну скаргу, в яких викладені заперечення на доводи апеляційної скарги. Зокрема, банк вважає безпідставними посилання позивачки на неукладеність кредитного договору відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09.10.2019 у справі №645/1348/15-ц, оскільки судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, мотиви, з яких суд дійшов такого висновку, та обставини, викладені судом в мотивувальній частині рішення по іншій справі, а саме у справі №645/1348/15-ц, не мають для суду такого ж доказового значення, як судові рішення, зазначені у ч.2 ст.82 ЦПК України. ОСОБА_1 та належний кредитор - АТ «А-Банк» не брали участі у розгляді вказаної справи, тому правова оцінка, надана судом при розгляді справи №645/1349/15-ц за позовом ПАТ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості не є обов'язковою для суду, який розглядає справу за позовом ОСОБА_1 . Рішення суду, яким вказаний кредитний договір визнано неукладеним, позивач суду не надав, і таких позовних вимог ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не заявляли. Оскільки позивачка не оскаржує свій підпис на договорі іпотеки та їй було відомо про наявність такого договору з дати його укладення - 04.04.2008, тому нею пропущений строк позовної давності, який є також підставою для відмови у позові.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, у разі необхідності- застосувати строк позовної давності./а.с.29-30 т.2/
31.08.2021 до Харківського апеляційного суду надійшли письмові пояснення ПАТ «ПриватБанк», в яких банк просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що оспорюваний іпотечний договір не містить жодних відміток про видачу заставної, що дає підстави стверджувати про не видачу заставної іпотекодержателю. Звертає увагу, що оригінал оспорюваного договору був оглянутий судом першої інстанції та встановлено, що між сторонами укладена додаткова угода до кредитного договору від 04.04.2008, в якій містяться відомості, що її від імені ПАТ «Акцент-Банк» підписано головою правління Малихіною Н.А., а з іншої сторони особисто позичальником ОСОБА_2 . Пунктом 10 додаткової угоди сторонами погоджено, що при укладенні цієї угоди Банком використовується факсимільне відтворення підпису Голови правління банку, а також відтворення відбитка печатки Банку технічними друкованими засобами. Допущені в тексті іпотечного договору описки, а саме в деяких пунктах невірно визначений боржник за кредитним договором, не впливає на дійсність цього договору. Крім того, інші пункти договору містять відомості щодо іпотекодавця та іпотекодержателя, боржника за основним зобов'язанням та предметом іпотеки./а.с.38-39 т.2/
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.01.2023 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду із повідомленням сторін.
У судове засідання в суді апеляційної інстанції учасники справи та їх представники не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, що відповідно до ч.2 ст.372 цього Кодексу не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини.
04.04.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 (позичальником) укладено кредитний договір №НАЕ2GК01270154, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 31 498,80 дол. США, із яких 25 000,00 дол. США - на придбання нерухомості, 6 496,80 дол. США - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк з 04.04.2008 до 03.04.2023./а.с.14-16 т.1/
04.04.2008 для забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.04.2008 №НАЕ2GК01270154 між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і АТ КБ «ПриватБанк» (іпотекодержателем) укладено договір іпотеки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., зареєстрованого в реєстрі за №1228. Предметом іпотеки є 3-кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.17-18 т.1/
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 12.05.2020, у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 04.04.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. зареєстровано обтяження іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 04.04.2008 та обтяження у вигляді заборони на вказане нерухоме майно. Іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодержатель - ПриватБанк. /а.с.11-13 т.1/
Згідно договору факторингу №1 від 15.09.2008, укладеного між ПриватБанк (Фактор) і ЗАТ «Акцент-Банк» (Клієнт), Фактор передав грошові кошти в сумі, визначеній у п.8 цього Договору в розпорядження Клієнта за плату, розмір якої встановлено п.4 даного Договору, а клієнт зобов'язується відступити Факторові у повному обсязі права вимоги до боржників, що випливають з Договорів, перелік яких визначено у Додатку №1 до цього договору./а.с.137-139 т.1/
Додатковою угодою від 01.10.2008 до Договору факторингу №1 від 15.09.2008 сторони узгодили викласти вступну частину (преамбулу) договору в наступній редакції: «ПриватБанк» - «Клієнт», ЗАТ «Акцент-Банк» - «Фактор»./а.с.140 т.1/
Згідно п.1 договору факторингу за цим договором Клієнтом здійснюється відступлення право вимоги на отримання на свою користь від боржників платежів по кредиту, відсоткам, комісіям, винагородам, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), які існують у Клієнта відповідно до умов Договорів на дату укладення цього договору згідно з розрахунком (Додаток №1 до цього договору).
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу (Додаток №1 до Договору №1 від 15.09.2008) переданий кредит №НАЕ2GК01270154 від 04.04.2008, боржник ОСОБА_2 /а.с.142 т.1/
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09.10.2019 у справі №645/1348/15-ц, яке набрало чинності 18.11.2919, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.04.2008 №НАЕ2GК01270154 залишені без задоволення.
Відповідно до змісту мотивувальної частини вказаного рішення підставою для залишення без задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості судом зазначена обставина неукладеності спірного кредитного договору, який не містить істотних умов договору, які вимагаються законодавством. /а.с.171-174 т.1/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09.10.2019 про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з посиланням на неукладеність кредитного договору не створює преюдиції у даній справі, оскільки на час ухвалення вказаного рішення Приват-Банк передав своє право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.04.2008 ЗАТ «Акцент-Банк», яке не було залучено до участі у справі. Тому позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки квартири районний суд визнав необгрунтованими та з цих підстав відмовив у позові, не застосовуючи строки позовної давності.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.ч.4,5 ст.83 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
За приписами ч.ч.1-2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).
У відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Враховуючи те, що рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09.10.2019, яке набрало законної сили, у справі №645/1348/15-ц встановлено, що кредитний договір від 04.04.2008 №НАЕ2GК01270154 є неукладеним, тому таке зобов'язання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки.
Суд першої інстанції не врахував викладені обставини та хибно тлумачив норму ст.82 ЦПК України щодо преюдиції судового рішення, ухваленого в іншій справі, пославшись про незалучення до участі у тій справі ЗАТ «Акцент-Банк».
При цьому колегія суддів звертає увагу, що у справі №645/1348/15-ц, в якій рішенням Фрунзенського райсуду м.Харкова від 09.10.2019 відмовлено у стягненні із боржника ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитної заборгованості у зв'язку з неукладеністю кредитного договору від 04.04.2008, ПриватБанк заявив позов у лютому 2015 року, тоді як згідно договору факторингу від 15.09.2008 право вимоги за вказаним договором передано ЗАТ «Акцент-Банк».
За викладених обставин з урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що оспорюваний договір іпотеки суперечить вимогам цивільного законодавства щодо застави майна та частини 4 статті 3 Закону України «Про іпотеку» та в силу приписів ч.1 ст.203, ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до абз.3 ч,3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема, визнання іпотечного договору недійсним.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що недійсність спірного договору іпотеки квартири є безумовною підставою для припинення іпотеки в цілому та припинення обтяжень речового права, внесених до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Колегія суддів не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, про які заявлено АТ «А-Банк», оскільки про неукладеність кредитного договору, на забезпечення якого позивач передала в іпотеку квартиру, вона дізналася після ухвалення судового рішення від 09.10.2019, а тому нею строк позовної давності не пропущений.
Доводи апеляційної скарги щодо не дотримання судом першої інстанції положень ч.3 ст.181,ч.4, п.2 ч.5 ст.178,ст.192, ст.83 ЦПК України колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу та відхиляє, оскільки такі порушення не є підставою для скасування рішення.
Згідно ст.141 ЦПК України, стягнути із відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати у розмірі 2 102,20 гр. (840,80 грн. за подачу позову + 1 261,20 грн. за апеляційну скаргу).
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376 п.п.3,4 ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником- адвокатом Романенко Наталією Анатоліївною, - задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09 грудня 2020 року -скасувати.
Визнати недійсним договір іпотеки квартири від 04 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 і Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (нині АТ КБ «Приватбанк», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою Вікторією Анатоліївною по р.№1227, реєстраційний номер обтяження у Державному реєстрі іпотек 6950701.
Припинити обтяження речового права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладені 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою Вікторією Анатоліївно., внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 6947957) та до Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 6950701) шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 2101,20грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 .06.2023.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.А. Лобов