СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7337/23
пр. № 2-а/759/90/23
13 червня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою до Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. На підставу своїх вимог зазначив, що 14.07.2022 року у період часу з 18 год. 00 хв. по 21 год. 30 хв. він разом з сім'єю відпочивав у парковій зоні відпочинку «Наводницький парк» за адресою місто Київ, Набережне шосе, 11. Після прогулянки з'явилась необхідність змінити двомісячній дитині підгузок, і вони з дружиною та сином пішли до автівки Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 . Автівка була припаркована поблизу паркової зони. В цей же час до них під'їхала патрульна машина. Позивач вказує, що у Інспектора під час виконання службових обов'язків був відсутній портативний відеореєстратор на його форменому одязі та підійшовши він жодним чином не здійснював безперервний запис затримання позивача та їх спілкування.
За свідченнями позивача, у подальшому інспектор наказав йому надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Позивач зазначив, що сказав, що він не водій і не має права давати своє посвідчення водія, але може надати інші документи, які встановлюють його особу. Також ОСОБА_1 вказує, що запитав у Інспектора на якій підставі він вимагає у нього посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію т.з., якщо Інспектор його не зупиняв, а їх автівка Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 стоїть запаркована біля паркової зони відпочинку та у русі не перебувала. Сказав Інспектору, що його дії незаконні, просив чітко повідомити його в чому він підозрюється. У подальшому, за словами позивача, він повідомив Інспектору, що розпочинається комендантська година за пів години, почалася повітряна тривога, його сім'я знаходиться у небезпеці та він їде додому. Позивач спитав у Інспектора чи він затриманий, на що Інспектор відповів, що не затриманий. Сім'я позивача сіла до машини та поїхала до дому.
У подальшому позивач дізнався, що проти нього відкрито виконавче провадження.
ОСОБА_1 зазначив, що постанова, що складена Інспектором, позивачу не надсилалася. У постанові Інспектор зазначив адресу місця проживання позивача, яку він знайшов у «АРМОР», але позивач за нею не проживає. Постанова складена без присутності позивача та за невідомих позивачу обставин, постанова позивачу не вручалася та не надсилалася, а отже така постанова не могла набрати чинності і позивач має право на оскарження такої постанови з моменту того, як він про неї дізнався на протязі 10 днів до 01.05.2023 року включно. З постанови серія БАА № 920088 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі неможливо встановити на підставі яких фактичних даних Інспектор встановив наявність адміністративного правопорушення, винність позивача у вчиненні правопорушення за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При винесені постанови Інспектор не залучав свідків, до постанови Інспектор не надав жодного іншого доказу, які підтверджують винуватість позивача у вчиненні правопорушення за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Зважаючи на викладене, позивач просив суд визнати протиправними дії Інспектора управління патрульної поліції в місті Києві Демидовця Ігора Васильовича щодо складання постанови серія БАА № 920088 від 14.07.2022 року; скасувати постанову серії БАА №920088 від 14.07.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
26 квітня 2023 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Через систему «Електронний суд» 27.04.2023 року позивач подав заяву про усунення недоліків разом із позовною заявою у новій редакції.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.05.2023 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому Управління патрульної поліції у місті Києві в особі свого представника - Щур І.В. зазначило, що викладені твердження позивача не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначило, що строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, тому в УПП у м. Києві ДПП відсутні фото та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії БАА №920088 від 14.07.2022 року, якою Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Але у відзиві вказано, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
На момент розгляду справи по суті клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило. Зважаючи на викладене, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 14.07.2022 року о 22 год. 40 хв. відносно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №920088. У відповідності до змісту постанови серії БАА №920088: 14.07.2022 року о 22 год. 20 хв. в м. Київ, Наводницький парк, виїзд на Набережне шосе, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не подав попереджувального сигналу покажчиком повороту, а саме праворуч, а також не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «В», чим порушив п. 9.1 (а), 2.1 (а) ПДР України.
Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 52 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які, мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до Постанови серії БАА №920088 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не подав попереджувального сигналу покажчиком повороту, а саме праворуч, а також не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «В», чим порушив п. 9.1 (а), 2.1 (а) ПДР України.
Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 9.1 (а) ПДР встановлено, що попереджувальними сигналами є, зокрема, сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Ч. 1 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
У відповідності до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Частиною 4 вказаної статті встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до частини 5, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Пунктом 2.3 Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. «у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Таким чином, законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної, відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.
Інспектор, не склавши протокол, не допустив процесуальних порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 9 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Згідно п. 10 розділу 3 Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону України «Про національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Водночас, відповідачем зазначено, що строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, тому в УПП у м. Києві ДПП відсутні фото та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії БАА №920088 від 14.07.2022 року, якою Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
У відповідності до розділу VIII (Загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів) Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису: строк зберігання відеозаписів становить:
1) з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб;
2) з автомобільної або стаціонарної системи залежно від технічних характеристик - не менше 30 діб;
3) у стаціонарних системах, які використовуються під час відбору кандидатів на службу до поліції,- 60 діб;
4) під час проведення поліцейськими навчальних занять та навчальних зборів зі службової підготовки - встановлюється керівником навчань.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, суб'єкт владних повноважень наділений правом на подання до суду усіх наявних у нього доказів, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зі змісту постанови серії БАА №920088 вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, не подав попереджувального сигналу покажчиком повороту, а саме праворуч, а також не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «В», чим порушив п. 9.1 (а), 2.1 (а) ПДР України.
У постанові, яка досліджена судом, зазначені всі дані, а тому суд вважає, що вона відповідає нормам чинного законодавства, зокрема і Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 р. №1395.
Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що фіксація велась на БК 473578. Таким чином, суд вважає, що вся подія та безпосередньо саме правопорушення були зафіксовані на службові відеореєстратори поліцейських.
На підтвердження правомірності винесеної постанови відповідач надав лише письмові пояснення, жодних інших доказів до матеріалів справи доєднано не було.
Письмові пояснення представника відповідача ґрунтується лише на тексті відзиву на позовну заяву, де в обґрунтування своїх заперечень зазначено про те, що інспектор діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством. Відповідно до інструкції строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином, в управлінні відсутні фото та відеоматеріали, на підставі яких була винесена постанова.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів правомірності рішення про притягненню позивача до адміністративної відповідальності.
Вбачається, що суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху.
Між тим, відповідно п. 1 ч. 3 розділу VIII Наказу МВС України від 18.12.2018 року №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб.
Відповідно до ч.3 розділу І Наказу МВС №1026, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
На час розгляду справи, зокрема з часу події, яка мала місце 14.07.2022 року за участю сторін, строк зберігання відеозаписів з портативного відеореєстратора, відповідно до Наказу МВС №1026 збіг, а тому такі відеозаписи були видалені із серверів зберігання. Отже, суд позбавлений можливості безпосередньо в судовому засіданні переглянути відеоматеріали (докази) щодо фіксування події, яка мала місце 14.07.2022 року за участю сторін, перевірити доводи, на які посилаються сторони та їхні представники у своїх заявах по суті, оскільки вони не були надані до суду відповідачем, але не з небажання або відмови, а в силу об'єктивних причин (видалення з серверу зберігання у порядку, передбаченому Наказом МВС №1026).
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання дій Інспектора УПП в місті Києві протиправними, оскільки відсутні підстави вважати, що поліцейський Демидовець І.В. діяв поза меж своїх повноважень і не з дотриманням вимог чинного законодавства.
Крім того, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача охоплюється вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у цій справі.
Дії особи, яка винесла оскаржувану постанову, щодо розгляду справи відносяться до процесу провадження у справі про адміністративне правопорушення і є процесуальною діяльністю відповідної посадової особи, тобто, є активною діяльністю відповідної службової особи у процесі провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такі дії були вчинені відповідно до норм чинного законодавства, в межах повноважень, на виконання цих повноважень та у визначений законом спосіб, а вже можливі протиправні наслідки таких дій є предметом оскарження та підлягають судовій перевірці та захисту.
Між тим, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91) 1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Враховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, факт вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП є недоведеним на час розгляду справи, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, внаслідок чого оскаржувана позивачем постанова від 14.07.2023 року серії БАА №920088 підлягає до скасування.
Позивач також просить суд закрити провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вимога позивача про закриття провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення суду не надано.
З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2,4,8,17,33, 71, 86, 94,158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії БАА №920088 від 14.07.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за постановою серії БАА №920088 від 14.07.2022 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. Горбенко