12 червня 2023 р. Справа № 480/12087/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 29.09.22 по справі № 480/12087/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України; третя особа: Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач), третя особа - Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; скасувати рішення Міністерства оборони України від 05 жовтня 2021 року у формі протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.06.2021 № 143 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.11.2019 йому встановлено інвалідність ІІІ групи. Зазначає, що з 04.05.1978 по 27.05.1980 та з 27.05.1984 по 07.08.1992 він проходив військову службу. Відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №2718 від 27.09.2019 встановлено, що захворювання позивача пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 17 протоколу № 41 від 13.03.2020 було скасовано рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі №480/7163/20. Цим же рішенням суду зобов'язано відповідача повторно розглянути питання призначення допомоги з урахуванням висновків суду. 10.11.2021 позивачем отримано копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.06.2021 №143, затверджене Міністерством оборони України 05.10.2021. З зазначеного витягу вбачається, що у призначенні допомоги позивачу відмовлено з тих же підстав, що досліджувались Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/7163/20.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 було задоволено позов.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.06.2021 № 143 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000, 00 грн.
Відповідач, Міністерство оборони України, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує, що Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення позивача з військової служби , а тому у відповідача відсутні підстави для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач з 04.05.1978 по 27.05.1980 та з 27.05.1984 по 07.08.1992 проходив військову службу, що підтверджується Довідкою Глухівсько Ямпільського об'єднаного міського військового комісаріату Сумської області Міністерства оборони України №694 від 11.07.2004 (а.с.17).
Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2718 від 27.09.2019, встановлено, що захворювання позивача пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.18).
12.11.2019 позивачу була вперше встановлена III група інвалідності з причин захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 381867 від 12.11.2019 (а.с.21).
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу передбачену ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41 від 13.03.2020, а саме п. 17, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
Вказане рішення відповідача обґрунтовано тим, що відповідно до п.17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач 18.11.2005 був звільнений з Міністерства внутрішніх справ, а тому витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в органах внутрішніх справ, мають здійснюватися Міністерством внутрішніх справ України.
Вказане рішення відповідача було оскаржене в судовому порядку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі №480/7163/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 17 протоколу №41 від 13.03.2020.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Також вирішено питання розподілу судових витрат.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 відповідачем повторно розглянуто питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №143 від 30.06.2021, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги. Вказана відмова обґрунтована тим, що відповідно до витягу із наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 02.12.2005 №130 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ України, прапорщика міліції ОСОБА_1 , помічника чергової частини Глухівської окремої роти ДПС ДАІ при УМВС України в Сумській області, звільнено з органів внутрішніх справ за статтею 65 п. "а" за віком. Згідно з п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та ч. 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з органів внутрішніх справ.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність повноважень розглядати питання про призначення одноразової грошової допомоги, оскільки позивача звільнено з органів МВС України, не можуть бути визнані обґрунтованими, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з ч. 9 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 1 вказаного порядку встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відмовляючи у призначенні та виплаті спірної одноразової грошової допомоги, відповідач посилається на п.17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та ч.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, відповідно до п.17 Порядку та ч.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
З аналізу вказаних норм, вбачається, що для визначення належного органу для виплати одноразової грошової допомоги, необхідно встановити звідки був звільнений позивач з військової служби, тобто подальше працевлаштування позивача до МВС України без продовження військової служби не має значення при визначенні права на отримання спірної грошової допомоги.
Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що позивач відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_1 від 07.08.1992 №152 був звільнений у зв'язку зі скороченням штатів 07.08.1992, тобто звільнення позивача з військової служби відбулося у 1992 році з військової частини № НОМЕР_1 , що підтверджено військовим квитком ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .
Так, єдиною підставою для відмови в призначені одноразової грошової допомоги позивачу стало те, що у 2005 році позивач був звільнений з Міністерства внутрішніх справ.
Так у витязі з протоколу зазначено, що згідно з п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, та ч. 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Однак матеріалами справи доведено, що позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, а отже, перебував на обліку в органах Міністерства оборони України.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що обов'язком Міністерства оборони України в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі встановленому ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах, від 26 вересня 2018 року у справі №760/9113/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №820/3353/16, від 02 листопада 2018 у справі №825/1558/18, від 24 квітня 2019 року у справі №754/5986/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі №825/948/16, від 18 лютого 2020 року у справі №820/3000/18.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обґрунтування відповідача, викладені у протоколі № 143 від 30.06.2021, не відповідають вимогам вищевказаних нормативно-правових актів, а тому відмова відповідача у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є протиправною та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності колегія судів виходить з наступного.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на те, що у ході судового розгляду було визнано протиправною відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 3 групи інвалідності, єдиними підставами щодо відмови слугувало спростоване у ході судового розгляду твердження відповідача, що між датою первинної страти працездатності, яка визначалась у відсотках та встановленням 3 групи інвалідності пройшов термін понад два роки, а інших підстав для відмови не вбачається, та з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання Міністерство оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 2340/3933/18.
З огляду на вищезазначене, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність повноважень розглядати питання про призначення одноразової грошової допомоги, оскільки позивача звільнено з органів МВС України, не можуть бути визнані обґрунтованими, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, суд, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі № 480/12087/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов