28 квітня 2023 року Справа № 280/32/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання П'яниди Б.В.
представника позивача - Зарудній І.В.
представника відповідача 1- не прибув
представника відповідача 2 - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
до Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач 2) в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 289 від 25.06.2022 про результати службового розслідування стосовно самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 173 від 21.06.2022 винесений стосовно самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 187 від 05.07.2022 про увільнення від займаної посади та зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_4 № 213 від 04.07.2022 про увільнення від займаної посади та зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь підполковника ОСОБА_1 належне йому з 13 червня 2022 року грошове забезпечення.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . За результатами проведеного службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_2 винесено наказ № 289 від 25 червня 2022 року відповідно до якого, за самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 , невихід на службу без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 12, 14, 16, 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України статей 1, 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшому помічнику начальника відділення бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_1 оголошено сувору догану, позбавлено премії та додаткової винагороди за червень 2022 року у повному обсязі. Посилається на те, що після того як 23 березня 2022 року позиції частини буди обстріляні ворогом, отримав струс головного мозку та вимушений був звернутися в медичний пункт військової частини, де йому виписали направлення в пересувний шпиталь в м. Часів Яр. Зазначає, що за результатами обстеження був евакуйований в м. Дніпро та з 01 квітня 2022 року почав проходити лікування. Стверджує, що кожний день відсутності у розташуванні військової частини може підтвердити відповідними медичними документами. Посилається також на те, що не міг самостійно пересуватися, а тим паче прибути до розташування військової частини НОМЕР_2 , направив ці документи до частини та телефонував до посадових осіб з метою повідомлення про отриману травму, але ніхто з командування на телефонний дзвінок так і не відповів. Крім того, стверджує, що звернувся на гарячу лінію ЗСУ зі скаргою на дії командування частини та повідомив, про те, що не має інформації щодо місця знаходження частини та просив повідомити куди потрібно прибути на службу. Вказує, що відповіді на дане звернення так і не отримав. Вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що він самовільно частину не залишав, будь-яких порушень не вчиняв, а тому підстави для винесення наказу про притягнення його до відповідальності відсутні. Посилається також на те, що залишив військову частину на законних підставах ще 01 квітня 2022 року та в подальшому, у зв'язку з проходженням лікування, до місця розташування частини не прибував і самовільно залишити тимчасовий пункт дислокації частини просто не міг. Вказує також, що військова частина НОМЕР_2 не заперечує тієї обставини, що їм було відомо про його діагноз та про те, що позивач не має можливості з'явитися до місця дислокації військової частини, у зв'язку з отриманою травмою. Зазначає, що наказ командира частини № 173 від 21.06.2022 про самовільне залишення військової частини на адресу позивача не надсилався та не доводився до відома будь яким іншим чином. Вказує також, що наказ № 187 від 05.07.22 та наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 04.07.22 № 213 також на його адресу не надсилалися та доведені до нього в будь-який інший спосіб не були. Посилається на те, що наказом № 289 від 25 червня 2022 року позивача також позбавлено премії за червень 2022 року у повному обсязі. Вважає, що командиром частини неправомірно прийнято такі рішення. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач 1 позовну заяву не визнав. У письмовому відзиві від 16.02.2023 вх. № 7065 посилається на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.06.2022 № 1433 "Про призначення службового розслідування стосовно самовільного залишення частини підполковником ОСОБА_2 ", призначено службове розслідування, в ході якого встановлено, що 21.06.2022 під час проведення звірки начальником медичної служби військової частини НОМЕР_2 майором медичної служби ОСОБА_3 з військовим госпіталем військовою частиною НОМЕР_6 АДРЕСА_4 стало відомо, що 13.06.2022 старший помічник начальника відділення бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_2 був виписаний з лікування, та станом на 21.06.2022 до тимчасового місця розташування військової частини НОМЕР_2 місто Курахове Донецької області не прибув. Зазначає, що під час вжитих заходів щодо встановлення місця знаходження підполковника ОСОБА_4 встановлено, що останній на телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження не відомо. Вказує, що старший помічник начальника відділення бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_2 з 15.06.2022 по час завершення службового розслідування 24.06.2020 самовільно залишив тимчасовий пункт дислокації військової частини НОМЕР_2 та по теперішній час без законних на те підстав перебуває за межами розташування військової частини та проводить час на власний розсуд. Вважає накази командира військової частини НОМЕР_2 № 289 від 25.06.2022 та 187 від 05.07.2022 про результати службового розслідування стосовно самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_1 обґрунтованими, законними та прийнятими у відповідності до керівних документів. Також зазначає, що згідно Журналу вихідних телеграм командного пункту військової частини НОМЕР_2 від 01 лютого 2022 року № 42т, будь-яка інформація, щодо отримання поранення, травми, контузії, каліцтва 23 березня 2022 року, підполковником ОСОБА_1 , начальником фізичної підготовки і спорту військової частини НОМЕР_2 , відсутня, тому слід прийти до висновку, що слова позивача про буцімто отриманий струс головного мозку в ході виконання обов'язків військової служби в складі військової частини НОМЕР_2 , повністю безпідставні. Стверджує, що інформація, щодо постійних телефонних дзвінків позивача командуванню частини або військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , у частині відсутня. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав.
Ухвалою суду від 09.01.2023 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/32/23. Призначено підготовче судове засідання на 23 січня 2023 року.
Ухалою суду від 23.01.2023 відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/32/23 на 16 лютого 2023 року.
Протокольною ухвалою суду від 16.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 09.03.2023.
Протокольною ухвалою суду від 09.03.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 03.04.2023.
Протокольною ухвалою суду від 03.04.2023 відкладено судове засідання на 24.04.2023.
У судовому засіданні 24.04.2023 оголошено перерву до 28.04.2023.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.
Представники відповідачів у судове засідання не прибули.
Клопотанням від 19.04.2023 представник ВЧ НОМЕР_2 просить суд розглянути справу за наявними документами.
28.04.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника фізичної підготовки і спорту військової частини згідно наказу № 336 від 27.12.2021.
21.06.2022 командиром військової частини НОМЕР_2 винесено наказ № 1433 "Про призначення службового розслідування стосовно самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_5 " за результатами якого складно акт службового розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_2 винесено наказ № 289 від 25 червня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 289 (з основної діяльності) від 25.06.2022, зокрема, встановлено, що за самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 , невихід на службу без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 12, 14, 16, 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України статей 1, 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшому помічнику начальника відділення бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_6 оголошено сувору догану, позбавлено премії та додаткової винагороди за червень 2022 року у повному обсязі.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 173 від 21.06.2022 підполковника ОСОБА_1 , начальника фізичної підготовки і спорту знято з усіх видів забезпечення з 13.06.2022 у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 04 липня 2022 року № 213 підполковника ОСОБА_1 , начальника фізичної підготовки і спорту зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.07.2022 № 187 підполковника ОСОБА_1 , начальника фізичної підготовки і спорту зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Вважаючи зазначені накази протиправними та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб офіцерського складу (частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІУ (далі - Статут).
Відповідно до пункту 16 цього ж розділу Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Пунктами 26 та 27 розділу 1 частини І Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.
За змістом статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені зокрема такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Пунктом 1 Розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно з пунктами 1-3 Розділу VI Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Згідно рапорту від 21.06.2022 вх. № 1026 начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 майора медичної служби В.Мацика стало відомо, що 13.06.2022 старший помічник начальника відділення бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_2 був виписаний з лікування, але станом на 21.06.2022 до тимчасового місця розташування військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_5 не прибув.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.06.2022 № 1433 "Про призначення службового розслідування стосовно самовільного залишення частини підполковником ОСОБА_5 ", призначено службове розслідування.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що 21.06.2022 під час проведення звірки начальником медичної служби військової частини НОМЕР_2 майором медичної служби ОСОБА_3 з військовим госпіталем військовою частиною НОМЕР_6 АДРЕСА_4 стало відомо, що 13.06.2022 старший помічник начальника відділення бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_2 був виписаний з лікування, та станом на 21.06.2022 до тимчасового місця розташування військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_5 не прибув.
Під час вжитих заходів щодо встановлення місця знаходження підполковника ОСОБА_2 за номером мобільного телефону НОМЕР_7 встановлено, що останній на телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження не відомо.
Старший помічник начальника відділення бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_2 з 15.06.2022 по час завершення службового розслідування 24.06.2020 самовільно залишив тимчасовий пункт дислокації військової частини НОМЕР_2 та по теперішній час без законних на те підстав перебуває за межами розташування військової частини та проводить час на власний розсуд.
Такі дії підполковника ОСОБА_2 стались через його особисту недисциплінованість і йдуть всупереч вимог статей 11, 12, 14, 16, 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
В діях підполковника ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407, 408 Кримінального кодексу України.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.06.2022 № 289 "Про результати службового розслідування стосовно самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_2 ", старшому помічнику начальника відділення бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 , підполковнику ОСОБА_2 , за самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 , невихід на службу без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 12, 14, 16, 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України статей 1, 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголошено: "СУВОРУ ДОГАНУ", позбавлено премії та додаткової грошової винагороди за червень 2022 року у повному обсязі.
В свою чергу позивач посилається на те, що після того, як в період з 02 червня по 13 червня 2022 року, проходив стаціонарне лікування у військовому шпиталі (військовій частині НОМЕР_6 ), що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого № 1730, а 14 червня 2022 року отримав травму лівої ноги та звернувся до травмпункту КНП «МЛН та ШМД» ЗМР, де йому було поставлено діагноз: пошкодження капсульно-зв'язкового апарату лівого колінного суглобу та надано рекомендацію для амбулаторного лікування 3 тижні, повторний огляд у травматолога на предмет оперативного втручання, про що було надано відповідне заключення від14.06.22. Вказує, що не міг самостійно пересуватися, а тим паче прибути до розташування військової частини НОМЕР_2 , тому направив ці документи, до частини (отримання медичних документів підтверджується самим відповідачем в наказі № 289 від 25 червня 2022) та почав телефонувати до частини з метою повідомлення про отриману травму але ніхто з командування на телефонний дзвінок так і не відповів.
Крім того, стверджує, що звертався і до військового шпиталю за заключенням лікаря травматолога, де йому повідомили, що погоджуються з таким заключениям та викладеними в ньому рекомендаціями і чекають позивача після спливу трьох тижнів для повторного обстеження. Однак, будь-яких доказів цьому позивачем не надано.
В свою чергу судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у терапевтичному відділенні в/ч НОМЕР_6 МОУ з 02.06.2022 по 13.06.2022, що підтверджується долученою до справи Випискою із медичною карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с37-38).
Згідно п. 259 Статуту внутрішньої служби ЗСУ у медичному пункті військової частини проводиться 14-денне стаціонарне лікування хворих, а також військовослужбовців, направлених з лікувальних закладів (частин) на лікування та реабілітацію.
Начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти (п.262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
Отже, після виписки з лікування 13.06.2022 позивач мав повернутись до військової частини де проходить службу.
Однак, як з'ясовано, ОСОБА_1 14.06.2022 отримує травму лівої ноги та звертається до травмпункту КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, що підтверджується заключенням від 14.06.2022 (а.с.39).
В заключенні в розділі діагноз - пошкодження капсульно-зв'язкового апарату лівого колінного суставу. Рекомендації - амбулаторне лікування, носіння ортезу 3 тижні…
Оцінюючі правомірність дій позивача суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.13 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Відповідно до ч.2,3 п.1 ст.11 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя врегульований Порядком надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затверджений постановою КМУ від 18.10.1999 № 1923.
Додатком до вказаної постанови затверджений Перелік видів захворювань і станів військовослужбовців, що потребують екстреної медичної допомоги, серед яких, зокрема, ураження суглобів та м'язів.
Статтею 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Тобто, позивач мав право звернутись до державних або комунальних закладів охорони здоров'я, однак зобов'язаний був повідомити працівників медичного закладу, що проходить військову службу та доповісти про звернення безпосередньому командиру (начальнику).
Однак, доказів того, що позивач дотримався вказаних вимог суду не надано.
Так, відповідно до ч.5 ст. 256 Статуту внутрішньої служби ЗСУ офіцери та військовослужбовці військової служби за контрактом, за висновком лікаря можуть залишатися для лікування на квартирах (удома). Про результати огляду хворих, характер поданої допомоги і призначення лікар робить відповідні відмітки в медичних книжках та видає довідки про стан здоров'я.
Висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової військової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами (ст. 257 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
Суд враховує те, що як в акті службового розслідування від 25.06.2022, так і в наказі «Про результати службового розслідування стосовно самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_2 » від 25.06.2022 №289 відповідач підтверджує факт надання до ВЧ НОМЕР_2 заключення КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 14.06.2022. Проте, у заключенні від 14.06.2022 немає жодної вказівки на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Крім того, не зазначено про звільнення від виконання службових обов'язків.
Таким чином, вказане заключення не є належним доказом звернення за медичною допомогою у встановленому законом порядку.
За таких обставин, позивач мав прибути без зайвих зволікань до найближчої медичної установи МОУ для фіксації обставин травми та отримання направлення чи довідки для проходження лікування вдома чи направлення на стаціонар.
Проте, лише 04.07.2022 ОСОБА_1 звертається до приймального відділення в/ч НОМЕР_6 МОУ та отримує направлення №392 для проходження обстеження з діагнозом - застаріле пошкодження медіального меніску лівого коліна (а.с.43).
Тобто, ОСОБА_1 після закінчення лікування та виписки з медичного закладу не прибув своєчасно до місця розташування військової частини НОМЕР_2 , не дотримався вимог щодо порядку отримання медичної допомоги та належної фіксації поважності причин неможливості своєчасного повернення до військової частини, не повідомив належним чином про причини свого неприбуття військову частину.
Посилання позивача на те, що він не знав де знаходиться наразі його частина, не мав відомостей про її пересування, не мав змоги додзвонитися керівному складу ВЧ НОМЕР_2 суд сприймає критично, оскільки по-перше, позивач є кадровим офіцером ЗСУ та мав бути обізнаним щодо того, де він може отримати інформацію про теперішнє розташування своєї військової частини; по-друге, заключення КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 14.06.2022 вдалося передати до ВЧ НОМЕР_2 , що не виключає можливість передачі будь-яким месенджером.
Щодо позбавлення позивача оскаржуваним наказом премії суд виходить з наступного.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регулює Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п.2 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 1 Розділу ХVI Порядку №260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків (пункт 3 Розділу ХVI Порядку №260 ).
Відповідно до п.5 Розділу ХVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Оскільки позивач не повернувся на службу, командир військової частини мав право на прийняття рішення щодо позбавлення премії у місяці допущеного порушення.
Відтак, суд вважає, що наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 25.06.2022 № 289 є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Також, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 173 від 21.06.2022 підполковника ОСОБА_1 , начальника фізичної підготовки і спорту, знято з усіх видів забезпечення з 13.06.2022 у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Вилучено зі складу сил і засобів об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Підставою для винесення оскаржуваного наказу став рапорт підполковника ОСОБА_7 , начальника відділення підготовки (вх.№8347 від 21.06.2022).
Відповідно до п.15 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Враховуючи те, що відносно ОСОБА_1 встановлено факт самовільного залишення військової частини, виплата грошового забезпечення останньому не здійснюється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби.
Єдине, на що суд звертає увагу військової частини, це те, що 13.06.2022 ОСОБА_1 ще був правомірно відсутній у розташуванні військової частини, оскільки це є днем виписки з медичного закладу.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008.
Згідно з підпунктом 14 пункту 116 вказаного Положення, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Начальником відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 : на підставі підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України підготовано клопотання Командувачу військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про зарахування старшого помічника начальника відділення бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 у розпорядження, як військовослужбовця, що відсутній понад десять діб.
Згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04 липня 2022 року № 213, керуючись підпунктом 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження ними військової служби), або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими), підполковника ОСОБА_1 , начальника фізичної підготовки і спорту увільнено від займаних посад і зараховано в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » утримуючи у списках особового складу 54 окремої механізованої бригади з 04.07.2022.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.07.2022 № 187 на підставі витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по особовому складу) від 04.07.2022 № 213, керуючись підпунктом 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження ними військової служби), або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими), підполковника ОСОБА_1 , начальника фізичної підготовки і спорту зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Оскільки ОСОБА_1 був відсутній у розташуванні військової частини НОМЕР_2 , то прийняття рішення про зарахування його у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 для вирішення питання щодо дальшого його службового використання відповідає положенням пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Посилання позивача на допущені процедурні порушення при поведені службового розслідування та неознайомлення його із змістом оскаржуваних наказів суд дослідивши до уваги не приймає, оскільки чинне законодавство України частково не пристосоване до застосування в умовах воєнного стану, в умовах тимчасової окупації окремих територіальних одиниць, тощо.
На переконання суду, в умовах запровадження воєнного стану безумовно є необхідність у дотриманні приписів чинного законодавства України, проте їх реалізація повинна відбуватися з певною гнучкістю щоб досягти оптимального балансу між публічними та приватними інтересами.
Оскільки місцезнаходження позивача станом на час проведення службового розслідування та винесення оскаржуваних наказів відповідачам відомо не було, останні не мали змоги реалізувати положення чинного законодавства щодо відібрання письмових пояснень у ОСОБА_1 та ознайомити його із наказами.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 09.06.2023.
Суддя Л.Я. Максименко