12 червня 2023 року м. Ужгород№ 260/1988/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Малий Березний» НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), начальника 4 групи інспекторів відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), начальника 4 групи інспекторів відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_2 , яким просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 27.09.2022 року, винесене відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в особі начальника 4 групи інспекторів відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_2 ), яким відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , паспортний документ № НОМЕР_3 , виданий 19.05.2016 року;
2. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України надати дозвіл на перетинання державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , паспортний документ № НОМЕР_3 , виданий 19.05.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.08.2022 року позивач виграв відкритий міжнародний конкурс (1 місце) на стипендіальну дослідницьку докторантуру денної форми навчання (стаціонарну) в Урбінському університеті імені Карло Бо (в місті Урбіно, Італійська Республіка), з 01.11.2022 року по 31.10.2025 року, куди 31.08.2022 року був зарахований. За рішенням Урбінського університету імені Карло Бо (Італійська Республіка), позивач мав прибути достроково наприкінці вересня 2022 року для початку вступного етапу очного навчання. Через домовленість урядів Держав-членів ЄС із керівництвом України в умовах війни, в Україні було припинено видачу віз громадянам України, тож для отримання необхідної довгострокової навчальної візи позивач мусив звернутись до посольства Італійської Республіки у будь-якій з сусідніх з Україною країн, спочатку виїхавши з України.
27.09.2022 року позивач прибув до Міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення № 210200 «Малий Березний», що у Великоберезнянському районі Закарпатської області, для виїзду з України до Словацької Республіки із подальшим слідуванням спочатку у найближче посольство Італійської Республіки для подання на візу, а далі - до місця навчання в Італійську Республіку. По прибуттю, позивач на паспортний контроль при виїзді з України надав відповідачеві - начальнику 4 групи інспекторів відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) лейтенанту ОСОБА_3 і в його особі Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 , дійсний до 19.05.2026 року; студентський квиток Урбінського університету імені Карло Бо (що в місті Урбіно, Італійська Республіка) № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 ; тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_5 , з записом "взято на військовий облік військовозобов'язаних 05.12.2005 року"; лист-підтвердження Урбінського університету імені Карло Бо про зарахування позивача з 31.08.2022 року і до 31.10.2025 року до дослідницької докторантури Урбінського університету імені Карло Бо, перекладений українською мовою та нотаріально засвідчений; додатковий лист-підтвердження про зарахування позивача з 31.08.2022 року і до 31.10.2025 року до дослідницької докторантури Урбінського університету імені Карло Бо із зазначенням паспортних даних і номеру студентського квитка позивача, перекладений українською мовою та нотаріально засвідчений; лист Посольства Італійської Республіки в Україні від 16.09.2022 року, згідно з яким документи для отримання громадянами України Італійської навчальної візи на території України не приймаються, візи не видаються, візи можуть бути отримані виключно в одному з Посольств Італії в сусідніх з Україною країнах, для чого спочатку слід в'їхати до однієї з цих країн, виїхавши з території України; Наказ Ректора Урбінського університету імені Карло Бо № 406/2022 від 26.08.2022 року про результати відкритого конкурсу на вступ до дослідницької докторантури, згідно з яким позивач посів перше місце у відборі за загальною сумою балів з-поміж італійських і зарубіжних кандидатів, перекладений українською мовою та нотаріально засвідчений; Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №1681-к від 22.09.2022 року про звільнення позивача з посади у зв'язку зі вступом до докторантури, що засвідчувало що станом на час спроби перетину державного кордону позивач був пересічним громадянином України і стосунку до системи влади не мав.
При цьому, позивач зазначив що готовий надати додаткові документи, які мав при собі, за потреби, надати будь-які необхідні пояснення та підтвердження; пред'явив текст і роз'яснив зміст статей 8, 9, 19, 21, 22, 33, 64, 75, 85 і 92 Конституції України, статті 2 Протоколу № 4 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, їх пряму дію і вищу юридичну силу, зокрема і щодо положень такого суперечить Конституції і Законові пункту 2-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Після чого, 27.09.2022 у Міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення № 210200 «Малий Березний» уповноважений представник Державної прикордонної служби України начальник 4 групи інспекторів відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) лейтенант Олег Хомич прийняв і видав позивачеві рішення відповідача: відмовити позивачеві у перетинанні державного кордону на виїзд з України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України, а також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», якими тимчасово обмежено у праві виїзду з України під час дії правового режиму воєнного стану в якості здобувача фахової передвищої та вищої освіти, асистента-стажиста, аспіранта та докторанта, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти (копія додається).
Оскаржуване рішення відповідачів, на думку позивача, прямо порушує ч.2 ст.19 і ч.1 ст.33 Конституції України, і ч.2 ст.3 і ст.6 Закону України № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції, дозволене ч.2 ст.64 обмеження конституційного права вільно залишати територію України може бути здійснене встановлене тільки законом. Станом на час прийняття відповідачами 1 і 3 оскаржуваного рішення, як і станом на час звернення позивача з цим адміністративним позовом, Верховною Радою України не прийнято жодного закону, який обмежував би конституційне право вільно залишати територію України.
Такі дії, на думку позивача, порушують нормативно-правові акти, які регулюють питання перетину кордону, а спірне рішення порушує права позивача на здобуття ним освіти, з огляду на що змушений звернутись до суду з позовом про його скасування.
Ухвалою судді від 10.02.2023 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 2 надано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, виходячи з наступного. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України було введено правовий режим воєнного стану. Крім того, щодо вимоги про зобов'язання надати дозвіл на перетинання державного кордону, вказує на те, що повноваження щодо здійснення прикордонного контролю відноситься до компетенції відповідача, тобто, є його дискреційними повноваженнями, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення такої вимоги.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, з 24.02.2022 року тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України, а саме: передбачене статтею 33 право на свободу пересування та право вільно залишати територію України.
Також зазначає, що 24.02.2022 року видано Указ Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджений Верховною Радою у формі Закону про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію». З метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Однак, така заборона не є абсолютною та громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років можуть виїхати за кордон за наявності визначених підстав. Однак, позивачем не було надано у пункті пропуску документи, які б дозволяли на законних підставах виїхати за кордон, то інспектором прикордонного контролю у встановленому законом порядку було прийнято рішення про відмову у перетині кордону.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, рішенням про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закордонний паспорт серії НОМЕР_6 , що прийняте 27.09.2022 року начальником 4 групи інспекторів відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_5 , на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод громадянина, передбачених ст. 33 Конституції України, а також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", якими тимчасово обмежено у праві виїзду з України під час дії правового режиму воєнного стану в якості здобувача фахової передвищої та вищої освіти, асистента-стажиста, аспіранта та докторанта, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти».
Позивач не погодився з такими рішеннями відповідача (відповідачів), в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 389-VІІІ).
Так, згідно ст. 1 Закону № 389-VІІІ воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до п. 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону 389-VІІІ в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду підстави для висновку, що право особи на вільний перетин державного кордону України, тобто, вільне залишення території України, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Позивач покликався на те, що йому протиправно відмовлено в перетині державного кордону України, оскільки він являється студентом іноземного ВУЗу (Урбінський університет імені Карло Бо (в місті Урбіно, Італійська Республіка).
Однак, суд вважає, що такі покликання позивача не можуть бути підставою для виїзду за межі території України, з огляду на таке.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закон № 3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Суд зазначає, що ст. 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абзацом другим ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, зокрема, здобувачі фахової перед вищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-XII, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються КМ України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила № 57).
Згідно з п. 2 Правил № 57, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачами, при прибутті до місця перетину державного кордону України, позивачем було надано посадовим особам органу Держприкордонслужби наступні документи:
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 , дійсний до 19.05.2026 року;
- студентський квиток Урбінського університету імені Карло Бо (що в місті Урбіно, Італійська Республіка) № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 ;
- тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_5 , з записом "взято на військовий облік військовозобов'язаних 05.12.2005 року";
- лист-підтвердження Урбінського університету імені Карло Бо про зарахування позивача з 31.08.2022 року і до 31.10.2025 року до дослідницької докторантури Урбінського університету імені Карло Бо, перекладений українською мовою та нотаріально засвідчений;
- додатковий лист-підтвердження про зарахування позивача з 31.08.2022 року і до 31.10.2025 року до дослідницької докторантури Урбінського університету імені Карло Бо із зазначенням паспортних даних і номеру студентського квитка позивача, перекладений українською мовою та нотаріально засвідчений;
- лист Посольства Італійської Республіки в Україні від 16.09.2022 року;
- Наказ Ректора Урбінського університету імені Карло Бо № 406/2022 від 26.08.2022 року;
- Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №1681-к від 22.09.2022 року (про звільнення позивача з посади у зв'язку зі вступом до докторантури).
Відповідно до п. 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Проте для реалізації такого права вказана обставина повинна бути підтверджена належними доказами та документами.
Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 Положення, є Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 9 зазначеного Положення, передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року № 921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Порядок №921).
Відповідно до п. 2 Порядку № 921, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Згідно п. 16 Порядку № 921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
- для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Пунктом 56 Порядку № 921 передбачено, що про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
Вказане кореспондується також з нормами Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (затверджений Указом Президента України від 30.12.2016 року №582/2016).
Так, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу в розумінні зазначеного вище Положення є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Згідно з нормами вказаного Положення, у військовому квитку, серед іншого, проставляється відмітка про зняття військовослужбовця з військового обліку.
Отже, з проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регламентують порядок здійснення військового обліку, єдиними документами, що посвідчують факт зняття особи з військового обліку є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
Судом встановлено, що при перетинанні державного кордону ОСОБА_6 військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відміткою про зняття його з військового обліку або надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації уповноваженій особі органу Державної прикордонної служби не надав (оскільки наявна в матеріалах справи копія Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, виданого ОСОБА_1 . Суворівським ТЦКта СП м. Одеси 02.09.2019 року № 002082, такої відмітки не містить).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
З огляду на вищенаведене суд констатує, що позивач ОСОБА_6 , при здійсненні перетину державного кордону 27.09.2022 року, не подав для паспортного контролю необхідні для підтвердження наявності права перетину кордону в умовах воєнного стану документи, відтак, йому правомірно відмовлено у дозволі на його перетин, в зв'язку з чим суд констатує правомірність оскарженого Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_6 , що прийняте відповідачем 3 - начальником 4 групи інспекторів відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_5 .
На переконання суду, у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Отже, суд зазначає, що оскаржене рішення про відмову в перетині державного кордону України, громадянину України який досяг 16-річного віку від 27.09.2022 року, яким відмовлено ОСОБА_6 у перетинанні державного кордону на виїзд з України, - є правомірним та не підлягає скасуванню.
Водночас суд зазначає, що у разі незмінності в період дії правового режиму воєнного стану в Україні законодавства, яке регулює спірні відносини, та за наявності у позивача відсутніх документів, які б беззаперечно підтверджували підставу для виїзду закордон, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право виїзду за межі України.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності - суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу на те, що з урахуванням завдань та принципів адміністративного судочинства, обов'язку доказування (що покладається на відповідачів - суб'єктів владних повноважень), принципу правової визначеності, особливостей розподілу обов'язку доказування в адміністративних справах необхідно трактувати будь-які "сумніви" не інакше, як неспроможність суб'єкта владних повноважень переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних рішень у спірних правовідносинах, що є невиконанням ним його процесуального обов'язку, при цьому, нездатність державного органу довести обґрунтованість і законність власних дій чи бездіяльності є підставою судового захисту порушених прав позивача. Будь-який інший висновок фактично зводить нанівець всю систему завдань адміністративного судочинства та підриває конституційні засади України, яка в ст.3 Основного Закону визнала, що права і свободи людини (а не державного апарату) та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування покладається на відповідачів, якими доведено правомірність оскарженого рішення, оскільки вимоги позову про його скасування не відповідають вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до ст. 139 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 ) до Відділу прикордонної служби “Малий Березний” НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Малий Березний, Автошлях Р 53), НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), Начальника 4 групи інспекторів відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенанта Олега Хомича ( АДРЕСА_3 ), про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя С.І. Рейті