79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.05.2023 Справа № 914/655/23
За позовом Приватного малого підприємства “Експрес”, м. Новояворівськ Львівської області
до відповідача: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Львів
про стягнення 577 111, 71 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.
За участю представників:
від позивача: Галайський О.В. - представник;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного малого підприємства “Експрес” до Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 577 111, 71 грн на підставі договору закупівлі № 07/04 від 07.04.2021.
Хід розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 29.03.2023.
Протокольною ухвалою суду від 29.03.2023 підготовче засідання відкладено на 11.05.2023.
Ухвалою суду від 11.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду справу по суті на 31.05.2023.
У судовому засіданні 31.05.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Беручи до уваги закінчення строку розгляду спору, поданий відзив на позов, достатність доказів у справі для її вирішення, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору закупівлі № 07/04 від 07.04.2021 в частині оплати за поставлений товар на суму 441 570, 00 грн. Також за прострочення виконання зобов'язання позивач заявив до стягнення 469, 10 грн пені, 4, 02 грн штрафу, 16 035, 97 грн 3% річних та 119 032, 62 грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позов ствердив, що позивач не виконав вимоги пункту 4.3 договору, оскільки не скерував йому повного пакету документів та не підтвердив проведення розрахунку замовника з покупцем. Тому позовну заяву вважає передчасною, оскільки обов'язок оплати відстрочується і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань. Також відповідач звернув увагу, що договір містить пункт про обмеження нарахувань будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, припинення нарахування через один місяць від дня порушення такого зобов'язання. Враховуючи викладене, у задоволенні позову просив відмовити.
У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача та зазначив, що документи, які підтверджують якість товару передано покупцеві при передачі товару в їх оригінальному примірнику. Ствердив, що копії таких документів не виготовлялись, оскільки потреба в них зникає за умови продажу товару та прийняття його покупцем. Звернув увагу, що товар, придбаний відповідачем без документів якості, не міг би бути реалізованим ні третім особам, ні використаним у власній господарській діяльності. Також позивач зазначив, що в тих випадках, де продаж товару здійснювався за відсутності складеної та підписаної товарно-транспортної накладної, мав місце самовивіз продукції відповідачем; договору від 06.04.2021 сторони не укладали, тому вважає посилання відповідача на договір від 06.04.2021 у призначеннях платежів при частковій оплаті заборгованості технічною опискою.
Обставини справи.
07 квітня 2021 року Приватне мале підприємство “Експрес” (надалі - Постачальник) та Дочірнє підприємство “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (надалі - Покупець) уклали договір закупівлі № 07/04 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Емульсія бітумна катіонна дорожня ЄБКД-Б-60 (надалі іменується - Товар), найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані якого визначені у Специфікації (Додаток №1) до даного Договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат/паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати).
Сторони свідчать, що Покупець зобов'язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 120 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. У випадку відсутності повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі Покупець зобов'язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар не пізніше 120 календарних днів після отримання ним такого розрахунку від Замовника. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань (пункт 4.3 договору).
Відповідальність сторін врегульована у розділі VII договору, зокрема, пунктом 7.3.7 передбачено, що в разі порушення строків оплати товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).
Нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов'язання за цим Договором, припиняється через один мiсяць від дня порушення такого зобов'язання (пункт 7.3.10 договору).
Сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності Покупця за цим Договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань Покупця (пункт 7.3.11. договору).
Додатком № 1 до договору є специфікація щодо предмета закупівлі - Емульсія бітумна катіонна дорожня ЄБКД-Б-60 вартістю 1 350 000, 00 грн.
На виконання умов договору позивач та філія «Пустомитівська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» підписали та скріпили печатками видаткові накладні на загальну суму 487 350, 00 грн, а саме: № 480 від 15 червня 2021 року на суму 99 630,00 грн, № 516 від 22 червня 2021 року на суму 56 160, 00 грн, № 749 від 14 липня 2021 року на суму 6 750, 00 грн, № 738 від 27 липня 2021 року на суму 47 250, 00 грн, № 840 від 30 липня 2021 року на суму 10 800, 00 грн, № 929 від 11 серпня 2021 року на суму 6 750, 00 грн, № 996 від 17 серпня 2021 року на суму 82 890, 00 грн, № 1055 від 06 вересня 2021 року на суму 63 990, 00 грн, № 1145 від 16 вересня 2021 року на суму 10 800, 00 грн, № 1196 від 01 жовтня 2021 року на суму 10 800, 00 грн, № 1261 вiд 05 жовтня 2021 року на суму 8 100, 00 грн, № 1262 від 06 жовтня 2021 року на суму 8 100, 00 грн, № 1273 від 08 жовтня 2021 року на суму 10 800, 00 грн, № 1329 від 23 жовтня 2021 року на суму 64 530, 00 грн.
Також до накладних від 15.06.2021, 22.06.2021, 17.08.2021, 06.09.2021, 23.10.2021 долучені належним чином оформлені товарно-транспортні накладні.
Крім того, позивач поставив безпосередньо відповідачу товар на суму 104 220, 00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору видатковими накладними № 166 від 22 квітня 2021 року на суму 93 420, 00 грн та № 220 від 29 квітня 2021 року на суму 10 800, 00 грн.
До накладної від 22.04.2021 долучено також належним чином оформлену товарно-транспортну накладну.
До усіх видаткових накладних позивач долучив зареєстровані податкові накладні.
Також позивач пояснив, що в тих випадках, де продаж товару здійснювався за відсутності складеної та підписаної товарно-транспортної накладної, мав місце самовивіз продукції відповідачем.
Відповідач сплатив позивачу 150 000, 00 грн, що підтверджується виписками про рух коштів, а саме: 02.09.2021 - 100 000, 00 грн та 30.12.2021 - 50 000, 00 грн. У призначенні платежу зазначено: емульсія бітумна зг дог 06/04 від 06.04.21р.
Позивач надав суду пояснення, що інших договорів сторони не укладали, тому посилання відповідача на договір від 06.04.2021 у призначеннях платежів при частковій оплаті заборгованості вважає технічною опискою.
Акти звірки взаєморозрахунків за період з січня 2020 року по грудень 2021 року із кінцевим сальдо 441 570, 00 грн відповідач не підписав.
Доказів оплати за поставлений товар на загальну суму 441 570, 00 грн сторонами не подано.
Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 441 570, 00 грн основного боргу, 469, 10 грн пені, 4, 02 грн штрафу, 16 035, 97 грн 3% річних та 119 032, 62 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Сторонами у справі укладено договір закупівлі № 07/04 від 07.04.2021, додатком до якого є специфікація № 1.
До позовної заяви позивач долучив належним чином оформлені видаткові накладні на загальну суму 591 570, 00 грн, як доказ виконання умов договору поставки; товарно-транспортні накладні по поставках 22.04.2021, 15.06.2021, 22.06.2021, 17.08.2021, 06.09.2021, 23.10.2021, а також зареєстровані податкові накладні. Жодних зауважень видаткові та товарно-транспортні накладні не містять.
Тому позивач підтвердив факт поставки товару на загальну суму 591 570, 00 грн.
Відповідач оплатив позивачу 150 000, 00 грн.
Враховуючи відсутність конкретних призначень платежів (такі містять лише загальне посилання на договір), проплата, здійснена 02.09.2021 на суму 100 000, 000 грн, повинна зараховуватись в рахунок погашення накладної від 22.04.2021 на суму 93 420, 00 грн, а також частково на суму 6 580, 00 грн в рахунок погашення накладної від 29.04.2021 на суму 10 800, 00 грн. Залишок заборгованості на суму 4 220, 00 грн по накладній на суму 10 800, 00 грн погашено проплатою 30.12.2021 на суму 50 000, 000 грн. Залишок оплати на суму 45 780, 00 грн слід зарахувати в часткове погашення накладної від 15.06.2021 на суму 99 630, 00 грн.
Тобто неоплаченою частково залишилась накладна від 15.06.2021 на суму 53 850, 00 грн та накладні з 22.06.2021 по 23.10.2021 на загальну суму 441 570, 00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У договорі сторони погодили строк оплати - 120 днів з моменту отримання документів.
Суд встановив, що часткові проплати відповідач здійснив з порушенням строку, а доказів повної оплати за поставлений товар на суму 441 570, 00 грн матеріали справи не містять.
Твердження відповідача про те, що позивач не виконав вимоги пункту 4.3 договору щодо скерування повного пакету документів передбачених договором, а відтак обов'язок оплати ще не настав, суд відхиляє, оскільки обов'язок покупця оплатити вартість поставленого позивачем товару виник на підставі закону, зокрема статей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України. Водночас відповідач не звертався до позивача з вимогою щодо надання документів, передбачених договором та оплатив частково поставлений товар, що у свою чергу підтверджує отримання товару відповідачем без будь-яких заперечень (аналогічна позиція висловлена Західним апеляційним господарським судом у постанові від 22.02.2022 у справі № 914/2377/21).
Також суд враховує і пункт 5.4 договору, в якому погоджено, що датою передачі товару є дата підписання видаткової накладної, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю.
Тому оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає більш вірогідними твердження позивача, що документи, які підтверджують якість товару передано покупцеві при передачі товару в їх оригінальному примірнику.
Отже, позивач підтвердив, а відповідач не спростував наявність основної заборгованості на суму 441 570, 00 грн, строк оплати якої настав. Тому позовні вимоги в частині заявленого до стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 7.3.7 договору сторонами погоджено, що у разі порушення строків оплати товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).
Позивач нарахував відповідачу 469, 10 грн пені із застосуванням 0, 001% на день за період з 20.08.2021 по 19.03.2022.
Проте при нарахуванні пені позивач залишив поза увагою пункт 7.3.10 договору, в якому погоджено сторонами, що нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов'язання за цим Договором, припиняється через один мiсяць від дня порушення такого зобов'язання.
Тому здійснивши власний розрахунок пені (0, 001% на день), врахувавши часкові проплати 02.09.2021, 30.12.2021 та обмеживши нарахування місячним строком, суд становив, що до стягнення з відповідача підлягає 158, 57 грн правомірно заявленої пені.
У задоволенні решти суми заявленої до стягнення пені слід відмовити.
Перевіривши розрахунок штрафу на суму 4, 02 грн, суд встановив, що такий є неправильним. Позивач нарахував штраф, підсумовуючи усі накладні, а не виходячи з загальної суми заборгованості.
Оскільки позивач здійснив неправильні зарахування сум проплат основної заборгованості, враховуючи межі позовних вимог та правильні суми, на які позивач нараховував штраф (437350,00+104220,00+4220,00 = 545 790, 00), до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 0, 55 грн штрафу (0, 0001%).
У задоволенні решти нарахованого штрафу слід відмовити.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 119 032, 62 грн інфляційних втрат, нарахованих, беручи до уваги проплати, з вересня 2021 року по січень 2023 року.
Проте позивач безпідставно здійснив нарахування інфляційних втрат на суму 4 220, 00 грн з вересня 2021 року по січень 2023 року, оскільки така заборгованість, як встановлено вище, погашена проплатою, здійсненою 30.12.2021.
Тому здійснивши розрахунок на заборгованість на суму 4 220, 00 грн з вересня 2021 року по грудень 2021 року, суд встановив, що з заявленої суми - 1 356, 32 грн підлягає до стягнення 149, 61 грн. В решті зазначеного періоду нарахування слід відмовити.
Решта розрахунку інфляційних втрат на суми 116 425, 66 грн та 1 250, 64 грн, обмежуючись сумами нарахувань, заявлених позивачем, є правильним.
Тому до стягнення підлягає 117 825, 91 грн інфляційних втрат.
Також позивач, врахувавши проплати відповідача, заявив до стягнення 16 035, 97 грн 3% річних, нарахованих з 20.08.2021 по 16.02.2023.
Проте позивач при нарахуванні 3% річних на суму заборгованості - 104 220, 00 грн безпідставно здійснив нарахування включно по дату проплати - 02.09.2021. Також позивач безпідставно нарахував 3% річних на суму 4 220, 00 грн з вересня 2021 року по 16.02.2023, оскільки така заборгованість погашена проплатою, здійсненою 30.12.2021.
Оскільки дата проплати не враховується при розрахунку, а заборгованість на суму 4 220, 00 грн погашена проплатою 30.12.2021, суд здійснив власний розрахунок та встановив, що до стягнення підлягає в цій частині 92, 33 грн.
Решта розрахунку 3% річних на суми 53, 75 грн та 15 737, 64 грн, обмежуючись сумами нарахувань, заявлених позивачем, є правильним.
Тому до стягнення загалом підлягає 15 883, 72 грн 3 % річних.
У задоволенні решти вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.
Посилання відповідача на необхідність застосування обмежень, передбачених у пункті 7.3.10 договору, суд відхиляє як необґрунтовані, враховуючи таке.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з частиною 2 статті 232 Господарського кодексу України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Із наведеного вбачається, що інфляційні втрати та 3 % річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями. Як зазначено в умовах договору (пункт 7.2), у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань постачальник сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому даним договором для постачальника, а у разі здійснення попередньої оплати, постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.
Саме на зазначений вид відповідальності поширюється дія положень пункту 7.3.10, 7.3.11 договору про те, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання за цим договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання та те, що загальний розмір відповідальності покупця не може перевищувати 1 % від загальної вартості порушених зобов'язань.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Тому приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У пунктах 7.3.10, 7.3.11 договору сторони узгодили, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1 % від загальної вартості порушених ним зобов'язань. Нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання.
Враховуючи викладене, зазначені положення стосуються виключно договірної відповідальності і не регулюють відповідальність, передбачену законодавством, зокрема положеннями статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 912/2828/18.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 441 570, 00 грн основного боргу, 158, 57 грн пені, 0, 55 грн штрафу, 15 883, 72 грн 3% річних та 117 825, 91 грн інфляційних втрат.
Щодо судового збору.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (місцезнаходження: 79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54, ідент. код: 31978981) на користь Приватного малого підприємства “Експрес” (місцезнаходження: 81053, Львівська область, Яворівський район, місто Новояворівськ, вулиця Бандери С., будинок 7, ідент. код: 30253563) 575 438, 75 грн з яких: 441 570, 00 грн основного боргу, 158, 57 грн пені, 0, 55 грн штрафу, 15 883, 72 грн 3% річних, 117 825, 91 грн інфляційних втрат та 8 631, 58 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 12.06.2023.
Суддя Галамай О.З.