вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2812/22
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"
08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська будинок 8-В, код ЄДРПОУ 42094646
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал"
08130, Київська область, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 2-В, код ЄДРПОУ 33400832
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача: Тронь І.В., посвідчення №6797/10 від 27.06.2018, довіреність №141 від 02.06.2022, свідоцтво серії КС №6797/10 від 27.06.2018;
відповідача: не з'явився,
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2448/22 від 29.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 31.01.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №1146/23 від 20.01.2023).
У судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений засобами поштового зв'язку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2023 підготовче засідання відкладено на 28.02.2023.
У судове засідання 28.02.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений на офіційну електронну пошту та засобами поштового зв'язку про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2023 закрито підготовче провадження у справі №911/2812/22 та призначено справу до розгляду по суті на 28.03.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №5641/23 від 23.02.2023).
У судове засідання 28.03.2023 з'явився представник позивача, відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений.
У судовому засіданні 28.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, яким позов (вх. №2448/22 від 29.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" про стягнення заборгованості задоволено частково.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -
встановив:
1. Правовідносини сторін
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (далі - відповідач) 11.12.2018 укладено договір №420062513 про постачання електричної енергії споживачу. Додатком №2 до даного договору є комерційна пропозиція, в якій деталізовано порядок, строки оплати поставленої електроенергії та відповідальність за порушення зобов'язання сторонами.
Починаючи з січня 2022 року відповідач почав накопичувати заборгованість за поставлену електроенергію. 19.04.2022 позивач звернувся до відповідача з листом - попередженням про можливе відключення останнього від постачання електричної енергії внаслідок накопичення заборгованості. 19.05.2022 відповідач надав позивачу гарантійний лист №11/1, яким гарантував оплату поставленої електроенергії. 23.05.2022 між позивачем та відповідачем досягнуто згоди про строки та порядок врегулювання заборгованості і укладено договір №7000044261 від 23.05.2022 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір про реструктуризацію). Згідно з пунктом 2.1.1. договору про реструктуризацію відповідач зобов'язується погасити заборгованість згідно з договором №420062513 від 11.12.2018, сума якої визначена пунктом 1.2. договору про реструктуризацію. Пунктом 1.2. договору про реструктуризацію встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 1785838,68 грн. і вона має бути сплачена відповідно до графіку погашення заборгованості, який є додатком 1 до договору про реструктуризацію.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає, що 03.06.2022 ним і відповідачем підписаний акт звіряння розрахунків, в якому відповідач погодився з наявною заборгованістю в розмірі 1785838,68 грн.
Також позивач зауважує, що згідно з додатком 1 до договору про реструктуризацію відповідач зобов'язувався сплатити позивачу заборгованість відповідності до такого графіку: до 10.06.2022 - 400000,00 грн.; до 11.07.2022 - 400000,00 грн.; до 10.08.2022 - 400000,00 грн.; до 12.09.2022 - 400000,00 грн.; до 10.10.2022 - 185838,68 грн. Відповідно до пункту 2.1.3. договору про реструктуризацію, в разі невнесення платежів у строки, передбачені графіком погашення заборгованості, погоджено вважати, що термін погашення боргу в повному обсязі настав.
Позивач відзначає, що відповідач не здійснив жодного платежу в строки, що передбачені договором про реструктуризацію, оскільки перший платіж було здійснено лише 10.06.2022 у розмірі 239000,00 грн. Позивач зазначає, що це не відповідає умовам договору про реструктуризацію, а, отже, настають наслідки, що передбачені пунктом 2.1.3. договору про реструктуризацію. Позивач також звертає увагу суду на те, що після підписання договору про реструктуризацію відповідач продовжив споживання електричної енергії за основним договором.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за поставлену електричну енергію за договором №420062513 від 11.12.2018 та за договором про реструктуризацію, на момент подачі позову, становить 1625278,69 грн.
Окрім цього, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 55114,96 грн., 3% річних у розмірі 8797,73 грн. та пеня в розмірі 146628,77 грн.
3. Аргументи відповідача
Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвали суду у справі направлялись відповідачу електронною поштою, на адресу: petrovsky_corresp@big-dv.com. Ухвала Господарського суду Київської області від 02.01.2023, якою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі була направлена йому рекомендованим листом 05.01.2023. Відповідач отримав лист з ухвалою особисто 11.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Також відповідач особисто отримав 21.03.2023 рекомендований лист з ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Приписами частин 1, 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пунктом 1.2.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Частиною 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальники мають право, серед іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. При цьому частиною 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Статтею 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
5.1. Щодо відсутності заяв по суті справи від відповідача.
Слід зауважити, що позивач відповідно до норм статті 172 Господарського процесуального кодексу України надіслав копію позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача.
Ухвала Господарського суду Київської області від 02.01.2023, якою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі була направлена відповідачу рекомендованим листом 05.01.2023. Відповідач отримав лист з ухвалою особисто 11.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Також відповідач особисто отримав 21.03.2023 рекомендований лист з ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Окрім цього, ухвали суду у справі направлялись відповідачу електронною поштою, на адресу: petrovsky_corresp@big-dv.com.
У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначається, що "належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа".
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Таким чином, відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
5.2. Щодо наявності заборгованості та її розмір.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначається, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до пункту 2.1. договору про постачання електричної енергії споживачу №420062513 від 11.12.2018, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору постачання електроенергії.
Згідно з пунктом 2.3. договору про постачання електричної енергії споживачу №420062513 від 11.12.2018, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу. Суд відзначає, що оператором системи розподілу на території Київської області є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», яке відповідно до пункту 10 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до пункту 5.1. договору про постачання електричної енергії споживачу №420062513 від 11.12.2018, відповідач розраховується з позивачем за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору. Пунктом 5.7. договору про постачання електричної енергії споживачу №420062513 від 11.12.2018 встановлено, що оплата рахунка позивача за цим договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений у рахунку. Неотримання відповідачем рахунку позивача не звільняє його від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією.
Відповідно до пункту 5.8. договору про постачання електричної енергії споживачу №420062513 від 11.12.2018, у разі порушення відповідачем строків оплати за цим договором, позивач має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Відповідач сплачує за вимогою позивача пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії споживачу №420062513 від 11.12.2018, відповідач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 9.1. договору про постачання електричної енергії споживачу №420062513 від 11.12.2018, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Відповідно до комерційної пропозиції, що є невід'ємним додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу №420062513 від 11.12.2018, встановлені такі розміри пені та/або штрафу: «Подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.».
23.05.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості, в якому встановлені строки та порядок врегулювання заборгованості, що виникла за договором про постачання електричної енергії споживачу №420062513 від 11.12.2018 до квітня 2022 року та становила 1785838,68 грн.
Згідно з пунктом 1.2. договору про реструктуризацію, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 1785838,68 грн. і ця заборгованість має бути сплачена відповідно до графіку погашення заборгованості, який є додатком 1 до договору про реструктуризацію. Відповідно до вищезазначеного графіку погашення заборгованості останній платіж має бути сплачений у строк до 10.10.2022.
Відповідно до наявних у матеріалах справи рахунків, у період з травня по вересень 2022 року, відповідач спожив електричної енергії за договором №420062513 від 11.12.2018 про постачання електричної енергії споживачу на 988425,80 грн. З метою підтвердження обсягів електричної енергії, спожитих відповідачем, позивач долучив до матеріалів справи копію довідки Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» №20-1-563 від 15.12.2022.
У той же час, за період з 01.06.2022 по 10.10.2022, відповідачем плачено 1026000,00 грн. Станом на 10.10.2022, заборгованість відповідача складала 1748264,48 грн., 20.10.2022 відповідач сплатив 118500,00 грн., а заборгованість, відповідно, зменшилась до 1629764,48 грн. Відповідач здійснив ще платежі 22.11.2022 на суму 2485,79 грн. та 01.12.2022 на суму 2000,00 грн. і заборгованість зменшилась до 1625278,69 грн.
Відповідачем не надані суду аргументи, доводи та докази, які б спростовували чи заперечували вищезазначені обставини.
Відтак, суд вважає достатніми надані позивачем докази наявності заборгованості у розмірі 1625278,69 грн.
5.3. Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8797,73 грн. 3% річних та 55114,96 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 10.10.20222 по 13.12.2022, та наданий суду їх розрахунок.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).
У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
Суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 55114,96 грн. Також судом здійснений власний перерахунок 3% річних, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 8797,73 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про правомірне здійснення нарахування позивачем зазначених сум та, відповідно, позовні вимоги, в цій частині, також підлягають задоволенню.
5.4. Щодо нарахування пені.
Суд зазначає, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано учасникам ринку електричної енергії настанови.
Відповідно до пункт 96 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом. А згідно з пунктом 84 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживачем є фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Так, підпунктом 16 пункту 1 вказаної постанови НКРЕКП визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", пунктом 1 частини 2 статті 17 якого установлено, що Регулятор, яким є НКРЕКП, має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання. Також, в силу приписів частини 9 статті 14 вказаного Закону, рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Як визначено пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.
При цьому, суд зазначає, що підпункт 16 пункту 1 зазначеної постанови НКРЕКП, який набрав чинності 26.04.2022 (з дня прийняття постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766") розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, з огляду на його зміст, а також враховуючи, що нараховані позивачем штрафні санкції за період з 10.10.2020 по 31.03.2022 (вже після введення на території України воєнного стану), а дата фактичного нарахування пені та вимоги з її сплати є датою складання позовної заяви, а саме: 22.12.2022 (прийнята судом 29.12.2022).
Таким чином, у даному випадку, стягнення пені є неправомірним, а позовні вимоги, в цій частині, не підлягають задоволенню.
6. Результати розгляду справи
6.1. Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
7. Розподіл судових витрат
Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх. №2448/22 від 29.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (08130, Київська область, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 2-В, код ЄДРПОУ 33400832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська будинок 8-В, код ЄДРПОУ 42094646) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 1625278,69 грн. (один мільйон шістсот двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень шістдесят дев'ять копійок), інфляційне нарахування в розмірі 55114,96 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сто чотирнадцять гривень дев'яносто шість копійок), три відсотки річних в розмірі 8797,73 грн. (вісім тисяч сімсот дев'яносто сім гривень сімдесят три копійки) та судовий збір за подання позову у розмірі 25337,07 грн. (двадцять п'ять тисяч триста тридцять сім гривень сім копійок).
3. В іншій частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 12.06.2023.
Суддя С.О. Саванчук