01.06.2023 Справа № 363/4884/18
01 червня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Мацьовитій Я.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, посилався на порушення відповідачами договірних зобов'язань по поверненню грошових коштів за договором позики від 01 березня 2018 року, в зв'язку з чим просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2 на його користь суму боргу з врахуванням індексу інфляції в розмірі 117 823 976 грн. 67 коп. за період з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2022 року, три відсотки річних в розмірі 7 719 988 грн. 60 коп. за період з 20 липня 2019 року по 19 липня 2022 року, та проценти за користування позикою в розмірі 25 806 346 грн. 57 коп. за період з 20 липня 2019 року по 19 липня 2022 року, а всього 151 350 311 грн. 84 коп.
В суді позивач пояснив, що є власником комерційних структур та має достатні офіційні доходи, які дають можливість надати позику в такому розмірі. Відповідач є його кумом, з яким він перебував у довірительних стосунках. В 2018 році між ними укладено письмовий договір позики, оскільки ОСОБА_3 необхідно було погасити борги перед партнерами. Грошові кошти передав відповідачу в сумці, про що останній видав йому письмову розписку. Позику йому так і не повернуто, термін сплати коштів порушено, в зв'язку з цим на адреси відповідачів надіслав вимоги про дострокове повернення грошових коштів, однак по теперішній час їх так і не повернуто. Позов підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
В суді представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , зазначив, що відповідач кошти не отримував, під час підписання вказаного договору йому погрожували, морально принижували та ледь не довели до самогубства. Просив відмовити в задоволенні позову.
Після оголошення перерви в судовому засіданні представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув, подав заяву про відкладення розгляду справи.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, до суду протягом тривалого часу не прибуває та не повідомляє про причини своєї неявки.
Разом з тим, оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, коли представник відповідача надав в суді пояснення по суті позову, а сторона відповідача мала можливість подати відзив на позовну заяву та наявні в неї докази, а тому суд вважає необхідним розглянути дану справу на підставі наявних в справі доказів в загальному порядку, у відсутність сторони відповідача, внаслідок повторної неявки незалежно від її причин.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2018 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) уклали та підписали договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 88 777 651 грн., 20 коп., що за курсом НБУ на день укладення даного договору становило 3 200 000 тис. доларів США, а той зобов'язався у строк до 10 вересня 2023 року повернути позивачеві зазначену суму.
Відповідно до п.п. 2.1, 3.1, 4.2, 4.4, 5.2, 5.3 вказаного договору, розмір позики за цим договором становить 85 777 651 грн. 20 коп., що за курсом НБУ на день укладення даного договору становить 3 200 000 грн.
Позика надається позичальнику строком до 10 вересня 2023 року.
Позичальник зобов'язується здійснювати повернення позики частинами до 10 числа в розмірі 4 020 827 грн. 40 коп., що еквівалентно 150 000 доларів США щоквартально в строк до 10 вересня 2023 року.
Повернення позики здійснюється у грошовій одиниці України - гривні. Сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається еквівалентно суми платежу в доларах США передбаченого п. 4.2 даного договору, відповідно до офіційного курсу НБУ на день оплати.
Сторони домовилися, що в разі якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики або відповідну частину позики. Позикодавець має право вимагати повернення всієї суми позики або частини позики строки повернення якої порушені, а також стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Сторони домовилися, що документом, який підтверджує безспірність заборгованості, буде заява позикодавця, передана зі зворотнім повідомленням позичальникові у порядку, передбаченому ст. 84 Закону України «Про нотаріат». Сторони домовилися, що в разі відмови позичальника від одержання заяви, підтвердженої відміткою особи, що доставляє, або неодержання пошитого відправлення, він вважається повідомленим про її зміст.
На підтвердження отримання зазначених коштів позичальник 01 березня 2018 року написав розписку, в якій йдеться про отримання ним від позикодавця коштів у вказаній сумі.
Крім того, 01 березня 2018 року між ОСОБА_1 (кредитором), ОСОБА_3 (боржником) та ОСОБА_2 (поручителем) укладено договір поруки.
Згідно п.п. 1.1, 1.2., 2.1., 3.1 вказаного договору, у відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов?язків ОСОБА_3 - Боржника, що виникли згідно Договору позики, передбаченого ст. 2 цього Договору (надалі іменується "Договір позики"), а саме щодо:
- повернення позиченої грошової суми в розмірі 85 777 651 грн. 20 коп., що за курсом НБУ на день укладення даного договору становить 3 200 000 грн., в порядку та у строки визначені п. 3 та п. 4. Договору позики;
- сплати процентів, пені, неустойки та штрафних санкцій передбачених п.5 Договору позики.
У випадку порушення боржником обов'язку за договором позики, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Під основним договором в цьому договорі розуміють договір позики від 01 березня 2018 року, укладений між кредитором та боржником.
Поручитель зобов?язаний, у разі порушення боржником обов?язків за договором позики, що передбачений п. 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов?язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора.
Згідно нотаріально посвідченої та зареєстрованої за №1512 заяви ОСОБА_2 від 01 березня 2018 року остання зазначила, що вищевказаний договір укладається її чоловіком на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають їх вигідними, укладання цього договору відповідає їхньому спільному волевиявленню.
02 жовтня 2018 року позивачем на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надіслано вимоги про дострокове виконання зобов'язання в зв'язку з невиконанням останніми договору позики укладеного 01 березня 2018 року, оскільки п. 4.2. договору позики від 01 березня 2018 року передбачає, що повернення суми позики здійснюється частинами - відповідно до графіка. Однак, згідно графіка, 10 червня 2018 року та 10 вересня 2018 року ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити перший та другий платежі у розмірі 4 020 827 грн. 40 коп., що еквівалентно 150 000 доларів США. Проте, свої зобов'язання щодо часткового погашення суми позики ОСОБА_3 не виконав. На підставі наведеного, просив достроково, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, повернути всю суму позики в повному обсязі.
14 листопада 2018 року ОСОБА_1 на адресу відповідачів також направлено нотаріально посвідчені та зареєстровані за №495 та №496 заяви (вимоги про дострокове виконання зобов'язання), в яких також просив достроково, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, повернути всю суму позики в повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а в разі порушення боржником цих вимог той, згідно зі статтями 625, 1048, 1050 ЦК України, повинен повернути позикодавцеві суму боргу та проценти встановлені за умовами договору позики.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Судом встановлено, що 01 березня 2018 року сторони уклали договір позики, з якого вбачається, що ОСОБА_3 щоквартально мав сплачувати 4 020 827 грн. 40 коп., що еквівалентно 150 000 доларів США.
На підтвердження отримання зазначених коштів позичальник написав розписку, в якій йдеться про отримання ним від позикодавця коштів у вказаній сумі.
Відтак, грошове зобов'язання відповідачів перед позивачем вбачається з письмових договорів позики та поруки, а також розписки, яка підписана ОСОБА_3 , що відповідає вимогам письмової форми, якою оформлена між сторонами угода згідно ст. 207 та ст. 1047 ЦК України.
В судовому засіданні досліджено оригінали письмової розписки та договір позики від 01 березня 2018 року згідно ч. 6 ст. 95 та ст. 229 ЦПК України.
Разом з тим, одержані кошти у встановлений строк відповідач не повернув й заходів щодо цього не вживає.
При вирішенні цієї справи суд зазначає, що згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Доводи представника відповідача про те, що відповідач не отримував грошових коштів від позивача у вказаному в розписці розмірі є бездоказовими та голослівними, які спростовуються змістом договору позики та розписки, з яких вбачається, що відповідач отримав саме таку суму позики, внаслідок чого і написав вказані розписку.
Згідно довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи Державної податкової служби Головного управління ДПС у м. Києві від 27 січня 2022 року, загальна сума річного доходу ОСОБА_1 за 2015 рік становила 100 049 312 грн. 60 коп., а тому останній мав можливість надати позику в зазначеному вище розмірі, що сумнівів у суду не викликає.
Посилання сторони відповідача на те, що договір позики підписаний відповідачем внаслідок тиску, погроз в зв'язку з якими відповідача ледь не доведено до самогубства, суд до уваги не приймає, які є бездоказові та нічим не підтверджені.
За таких обставини укладені між сторонами договори позики та поруки згідно вимог ст. 204 ЦК України вважаються правомірними і підлягають обов'язковому виконанню.
Позичальник згідно ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Невиконання умов, визначених змістом зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України є його порушенням.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього ж Кодексу.
При цьому згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання, і в разі його порушення повинен сплатити суму боргу на вимогу кредитора.
Крім того згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов?язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У разі солідарного обов?язку (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов?язку в повному обсязі, відповідно до вимог ч. 1 ст. 543 ЦК України.
Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить з основної суми заборгованості 88 777 651 грн., 20 коп.
Розрахунок індексу інфляції за період з 01 вересня 2019 року по 20 червня 30 червня 2022 року в розмірі 29 046 325 грн. 47 коп. та 3% річних за період з 20 липня 2019 по 19 липня 2022 року в розмірі 7 719 988 грн. 60 коп. є вірним та сумнівів у суду не викликає.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачів процентів за договором позики нарахованих на рівні облікової ставки НБУ за період з 20 липня 2019 року по 19 липня 2022 року в розмірі 25 806 346 грн. 57 коп., то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У той же час, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання».
Право нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18).
Встановлено, що погоджений сторонами строк надання позики (кредитування, користування грошовими коштами позивача) припинився 09 жовтня 2018 року у зв'язку з пред'явленням до позичальника і поручителя вимог про дострокове погашення заборгованості за позикою згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
З того часу права позивача у справі забезпечуються і захищаються вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин в цій справі та врегульовує відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання.
За таких обставин підстав для стягнення з відповідачів процентів нарахованих в період з 20 липня 2019 року по 19 липня 2022 року у справі не встановлено, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Таким чином, судом встановлено порушене право позивача, яке підлягає захистові, а пред'явлений позов частковому задоволенню.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.
Встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 травня 2010 року, в зв'язку з чим звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.ч. 2, 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 8 810 грн. помилково, будучи звільненим від його сплати на підставі Закону, а тому переплачену суму судового збору слід повернути позивачу за його клопотанням про це.
Відтак, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 6 710 грн. з кожного пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з врахуванням індексу інфляції в розмірі 117 823 976 грн. 67 коп., три відсотки річних в розмірі 7 719 988 грн. 60 коп., а всього 125 543 965 (сто двадцять п'ять мільйонів п'ятсот сорок три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 27 (двадцять сім) коп.
В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_1 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн., як помилково сплаченого судового збору на підставі квитанцій № 52 від 26 листопада 2018 року (рахунок отримувача- 31217206010243, код отримувача 37868556, банк отримувача - 899998, Казначейство України).
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 6 710 (шість тисяч сімсот десять) грн. з кожного.
Повне судове рішення складено 09 червня 2023 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя