Номер провадження: 22-ц/813/1078/23
Справа № 522/23538/20
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.
Доповідач Громік Р. Д.
09.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняПриморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
До суду першої інстанції 24 грудня 2020 року надійшов позов ОСОБА_1 пред'явлений до ТДВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 в якому просив: стягнути зі страхової компанії на його користь грошові кошти у розмірі 13 560, 84 грн; витрати за послуги експерта у розмірі 1962 грн.; стягнути із ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2000 грн та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Також скаржник просить стягнути пропорційно з відповідачів понесені ним судові витрати.
Згідно з обґрунтування позову, 14 серпня 2019 року о 21 год. 15 хв. у м. Одесі по вул. Гаванній, буд. 6, рухаючись заднім ходом автомобіль «BMW Х-5», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , не впевнившись у безпеці маневру, допустив зіткнення з автомобілем позивача «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який стояв. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2019 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Позивач вказав, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АО №2482944 у ТДВ СК «Альфа-Гарант», ліміт за шкоду майна становить 130 000 грн та франшиза визначена 2000 грн.
Згідно висновку експерта Вітвіцького І.І. №43/20-Е, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого у результаті ДТП 14 серпня 2020 року, становить 24149,81 грн. Вартість послуг експерта склала 1962 грн.
ТДВ СК «Альфа-Гарант» 11 листопада 2020 року здійснило позивачу виплату страхового відшкодування у розмірі 8588,97 грн. У подальшому, 02 грудня 2020 року, позивач подав до товариства заяву про відшкодування страхової шкоди згідно висновку експерта Вітвіцького І.І. №43/20-Е, проте до теперішнього часу відповіді позивач не отримав. Тому звертаючись до суду першої інстанції з дійсним позовом позивач вважав, що страхова компанія частково здійснила виплату страхового відшкодування та він має право на отримання недоплаченої частки страхування у сумі 13560,84 грн (24149,18 грн (згідно висновку експерта) - 2000 грн (франшиза) - 8588,97 грн (сума виплаченого відшкодування), а також витрат за послуги експерта у розмірі 1962 грн.
Також позивач вважав, що ОСОБА_2 як винна особа повинна відшкодувати йому збитки у вигляді франшизи 2000 грн та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, посилався на те, що остання виразилась у душевних стражданнях, пов'язаних із ДТП, порушенням налагодженого стану життя, переживаннями, емоційною напругою, зміненням звичайного життєвого устрою, неможливістю тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень) та судовий збір у розмірі 120,10 грн (сто двадцять гривень 10 копійок). В іншій частині позову відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що скаржником не надано жодного доказу, що свідчив би про заподіяння моральної шкоди є безпідставними, оскільки виходячи з позиції європейського суду з прав людини, сам факт того, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2019 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні ДТП та відповідно порушення прав скаржника у вигляді пошкодження належному йому майна, свідчить про нанесення скаржнику страждань і виникнення моральної шкоди.
Короткий зміст відзиву ТДВ СК «Альфа-Гарант» на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТДВ СК «Альфа-Гарант» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 09 червня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 14 серпня 2019 року о 21 год. 15 хв. у м. Одесі по вул. Гаванній, буд. 6, рухаючись заднім ходом автомобіль «BMW Х-5», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , не впевнившись у безпеці маневру, допустила зіткнення з автомобілем «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , належному на праві власності ОСОБА_1 , який стояв.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2019 року у справі №522/15285/20 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована згідно діючого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АО №2482944 у ТДВ СК «Альфа-Гарант», ліміт за шкоду майна становить 130000 грн та франшиза визначена 2000 грн.
19 серпня 2020 року позивачем було надано до товариства повідомлення про ДТП від потерпілого, а також заяву про страхове відшкодування.
На виконання вимог п. 34.2 ст. 34 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» 19 серпня 2020 року було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу Тойота, д.н.з. НОМЕР_2 , про що складено відповідний протокол огляду ТЗ, який підписаний позивачем.
Суд першої інстанції зазначив, що зауважень щодо обсягу зафіксованих пошкоджень в протоколі огляду від 19 серпня 2020 року позивачем не зазначено. Заперечення щодо неправомірних дій представника Страховика під час огляду пошкодженого ТЗ та визначення розміру страхового відшкодування позивачем страховику не надавалось.
Порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати визначено ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Після огляду транспортного засобу, страхова компанія здійснила розрахунок страхового відшкодування в порядку передбаченому законом на підставі аварійного сертифікату №31-D/76/4 від 29 вересня 2020 року.
Відповідно до аварійного сертифікату №31-D/76/4 від 29 вересня 2020 року коефіцієнт фізичного зносу становить 48,10%, а вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 12706,76 грн з урахуванням ПДВ, 10588,97 грн без урахування ПДВ.
11 листопада 2020 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АО2482944 та постанови від 15 вересня 2020 року (справа №522/15285/20) здійснило позивачу виплату страхового відшкодування у розмірі 8588,97 грн у якості відшкодування матеріального збитку, завданого позивачу в результаті ДТП 14 серпня 2020 року.
Факт отримання страхового відшкодування визнається позивачем.
Також як вбачається з матеріалів справи, позивач у подальшому, 24 серпня 2020 року, за власні кошти замовив проведення експертизи для встановлення розміру завданої йому матеріальної шкоди.
Згідно доданого до позову висновку експерта Вітвіцького І.І. від 16 вересня 2020 року №43/20-Е, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого у результаті ДТП 14 серпня 2020 року, становить 24149,81 грн.
Вартість послуг експерта склала 1962 грн.
Отже, позивач просив суд першої інстанції стягнути зі страхової компанії на його користь суму недоплаченої частки страхування у розмірі 13560,84 грн (24149,18 грн (згідно висновку експерта від 16 вересня 2020 року) - 2000 грн (франшиза) - 8588,97 грн (сума виплаченого відшкодування)), а також витрат за послуги експерта у розмірі 1962 грн.
В судовому засіданні в суді першої інстанції також було встановлено, що позивачем було відремонтовано транспортний засіб, в підтвердження чого представником позивача надано копії акту виконаних робіт від 23 вересня 2020 року на суму 26638 грн 80 коп без ПДВ (а.с.135), але доказів оплати за виконання таких робіт суду не надано. При цьому суд першої інстанції також враховує, що представник позивача просив за таких обставинах не розглядати клопотання про призначення судової експертизи.
Щодо вимог позивача, пред'явлених до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн судом першої інстанції зазначено наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обов'язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.
Утім, матеріали справи не містять жодного належного доказу, який свідчить про заподіяння відповідачем позивачу моральних страждань, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги у цій частині.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо посилання скаржника на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо доказування моральної шкоди, а саме, що порушення прав особи вже само по собі тягне моральні страждання і виникнення моральної шкоди, тому непотрібно доказувати факт страждань, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (рішення у справах «Анатолій Войтенко проти України», заява №18966/02, «Світлана Науменко проти України», заява №41984/9), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до змісту рішення «Войтенко проти України», №18966/02, п.п. 57, 58, 59, від 29 червня 2004 року, зазначено наступне:
«A. Шкода
57. Заявник вимагав 30000 доларів США (24963,28 ЄВРО) як компенсацію майнової та немайнової шкоди.
58. Уряд наполягав, що заявник не визначив природу завданої йому шкоди та не обґрунтував заявлений розмір відшкодування. Уряд зазначив, що у цій справі визнання порушення становитиме достатній рівень справедливої сатисфакції.
59. Суд не бачить причинно-наслідкового зв'язку між встановленим порушенням та заявленою сумою майнової шкоди, а тому він відхиляє цю скаргу. Проте Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Проте, розмір заявленої суми надмірний. Об'єктивно оцінюючи ситуацію, як це вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд на відшкодування моральної шкоди присуджує заявникові кошти у сумі 2000 євро».
Відповідно до змісту рішення «Науменко проти України», №41984/98, п.п. 107, 108, 109, від 09 листопада 2004 року, зазначено наступне:
«A. Шкода
107. На початку заявниця вимагала 30000 доларів США як справедливу сатисфакцію. У своїх подальших вимогах, включаючи ті, що були подані до Суду 3 серпня 2004 року, заявниця наполягала, що сума справедливої сатисфакції має складати 200000 доларів США. Зокрема, вона вимагала 50000-60000 доларів США як компенсацію вартості житла, яке не було їй надане державою, та 2700 доларів США як компенсацію за втрату пенсії. Далі заявниця вимагала компенсації моральної шкоди, якої вона зазнала. Також заявниця вимагала, щоб Уряд забезпечив її житлом, відповідно до її статусу.
108. Щодо матеріальної та моральної шкоди, заявленої заявницею, Уряд стверджував, що сума, визначена заявницею, була надто завищена. Уряд також стверджував, що сума справедливої компенсації матеріальної та моральної шкоди була необґрунтованою, оскільки не підтверджувалася відповідними доказами.
109. Суд не присуджує відшкодування матеріальної шкоди заявниці, оскільки не виявив будь-якого причинного зв'язку між встановленим порушенням та матеріальною шкодою, про яку стверджувала заявниця. Також Суд зазначає, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси заявниці була присуджена компенсація за втрату пенсії. Проте Суд вважає, що заявниця може вважатися такою, що зазнала деяких моральних страждань у результаті тривалого періоду непевності, у якому вона перебувала через скасування остаточного та обов'язкового судового рішення та надмірну тривалість виконавчого провадження. Відповідно, зробивши свою оцінку на засадах справедливості, Суд присуджує заявниці 20000 ЄВРО як компенсацію моральної шкоди».
Таким чином, зазначені скаржником рішення Європейського суду з прав людини не містять таких висновків які останній приводить в апеляційній скарзі, відповідно вказані доводи скаржника є безпідставними.
Так, наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький