Номер провадження: 22-ц/813/423/23
Справа № 523/2162/19
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Громік Р. Д.
09.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та моральної шкоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до відповідачів з позовом про стягнення матеріальної шкоди в сумі 21776,23 грн та моральної шкоди в сумі 15000 грн. Позов мотивований тим, що позивач є власником домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі приблизно чотири роки тому проживали в житловому приміщенні, що належить позивачу та користувались комунальними послугами, що надавались за вказаною адресом, однак не приймали участі у їх сплаті. Борг за комунальні послуги складав: за електроенергію - 12811,12 грн; за постачання холодної води - 5928,00 грн; за газопостачання - 2503,65 грн; за вивіз сміття - 533,46 грн.
Судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року з позивача стягнуто на користь енергопостачальної компанії заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 9827,38 грн, та судові витрати в сумі 800,00 грн. Позивачем добровільно погашені інші заборгованості.
Для уникнення накопичення боргів водогазоелектропостачання домоволодіння відключено, після чого відповідачі залишили житлове приміщення.
Дії відповідачів завдали моральної шкоди позивачу якому виповнилось 80 років і який через дії відповідачів захворів. Зазначену шкоду позивач оцінив у 15000 грн.
Позов обґрунтовується положеннями ст.ст. 405, 815, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 156, 162 ЖК України.
Короткий зміст відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву..
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що позивачем не визначено конкретний період часу, протягом якого відповідачі проживали в будинку, не надано копій платіжних документів, не підтверджується доказами наявність моральної шкоди. Копія медичної довідки не підтверджує виникнення хвороби позивача через дії відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 21776,23 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень. Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1159,80 гривень. Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рівних частках судовий збір в розмірі 906 гривень, тобто з кожного по 302 грн. В інших позовних вимогах відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої не надано правової оцінки доводам скаржника, а саме про те, що позивачем не вказаний конкретний період часу, протягом якого, на його думку відповідачі проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_2 та нібито створили заборгованість по комунальним платежам. Також скаржник вважає, що відсутня будь-яка конкретика по складовим частинам загальної суми заборгованості. До уточноненого позову не додано копії жодного платіжного документу, так до первісного були надані копії квитанції на трьох аркушах та копії судового наказу від 07 квітня 2017 року, але навіть шляхом математичного складання сум в наданих документах загальна сума не співпадає із заявленими позовними вимогами.
Також скаржник вважає, що не підтверджується жодним доказом наявність моральної шкоди, яку було нібито спричинено позивачу діями відповідача.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 09 червня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 , є власником 38/100 частини домоволодіння, що розташоване за адресом: АДРЕСА_1 (а.с.66).
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що обставини проживання відповідачів ОСОБА_1 , та членів його сім'ї ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , у частині домоволодіння позивача, в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті ОСОБА_5 - матері відповідача ОСОБА_1 ) по день звернення до суду першої інстанції, та користування ними комунальними послугами в домоволодінні позивача підтверджується письмовими доказами - довідкою про склад сім'ї (а.с.67,68), письмовими поясненнями відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.74-77), актом ТОВ «ІНФОКС» №2763 від 12 лютого 2016 року (а.с.14).
Обставина наявності між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 усної домовленості щодо порядку сплати за комунальні послуги підтверджується письмовим доказом - письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.74).
Крім того суд першої інстанції зазначав, що обставини витрат позивача на сплату комунальних послуг наданих за адресом: АДРЕСА_1 підтверджуються письмовими доказами - судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року про стягнення з позивача заборгованості за енергопостачання, виконавчим провадженням за вказаним судовим наказом, квитанціями про сплату за комунальні послуги (а.с.74).
Обставини завдання позивачу моральної шкоди підтверджуються наявними душевними стражданнями, які позивач зазнає у зв'язку з поведінкою відповідачів та очікуванням можливого відібрання будинку за борги, відключення будинку від мереж втрата сну, загострення хвороби (довідка від 09 червня 2016 року) (а.с.80).
Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Право користування житловим приміщенням в силу ст. 405 ЦК України зберігається і за колишніми членами сім'ї власника жилого приміщення.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядку і Правил.
Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Відсутність самого договору між сторонами не звільняють мешканців будинку від обов'язку оплати комунальних послуг, оскільки, в силу вимог ст. 162 ЖК України, наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Таким чином, споживачі комунальних послуг зобов'язані своєчасно проводити оплату за надані комунальні послуги.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, суд першої інстанції вважав позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, суд першої інстанції безумовно погодився з твердженням позивача, про те, що незаконними діями відповідачів йому була спричинена моральна шкода, але вважав заявлений ним розмір шкоди завищеним. Справедливою, розумною та співмірною суд першої інстанції вважає суму шкоди 5000 грн, яку належить стягнути з відповідачів.
Однак з висновками суду першої інстанції щодо визначення суми стягнення матеріальної шкоди та висновками щодо вимоги про стягнення моральної шкоди колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Щодо визначення суми стягнення матеріальної шкоди.
Позивач просить стягнути з відповідачів на його користь матеріальної шкоди в розмірі 21776,23 грн, яка складається з боргу за комунальні послуги:
- за електроенергію - 12811,12 грн;
- за постачання холодної води - 5928,00 грн;
- за газопостачання - 2503,65 грн;
- за вивіз сміття - 533,46 грн.
По-перше, щодо суми боргу за комунальні послуги за електроенергію у сумі 12811,12 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до судового наказу від 07 квітня 2017 року у справі №523/3841/17 наказано стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»» заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію в розмірі - 9827,38 грн (а.с.5)
Постановою старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11 січня 2019 року ВП №55082227 виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №523/3841/17 виданого 23 травня 2017 року суддею Суворовського районного суду м. Одеси Середою І.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»» заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с.8).
Більше того, надані позивачем копії чеків оплати за послуги використання електричної енергію здійснення до закінчення виконавчого провадження (а.с.10-12).
Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача матеріальної шкоди щодо погашення заборгованості по оплаті позивачем за спожиту електроенергію лише у розмірі 9827,38 грн, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо наявності заборгованості на суму 2983,73 грн та її сплати.
По-друге, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в розмірі 5928,00 грн, з тих підстав, що в матеріалах справи наявна довідка з особового рахунку за водопостачання та водовідведення на ім'я ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13), відповідно до якої сплачено за вказані послуги суму в розмірі 22724,73 грн.
По-третє, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в розмірі 2503,65 грн, з тих підстав, що в матеріалах справи наявна довідка про фінансовий стан газопостачання на ім'я ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15), відповідно до якої сплачено за вказані послуги суму в розмірі 12239,90 грн.
По-четверте, позивачем до суду першої інстанції не надано жодного доказу щодо наявності заборгованості за комунальні послуги щодо вивезення сміття у розмірі 533,46 грн та не надано жодних доказів щодо сплати вказаних комунальних послуг, відповідно відсутні будь-які підстави для стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в розмірі 533,46 грн.
Так, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню лише в сумі 18259,03 грн, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнення матеріальної шкоди.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
На підтвердження вказаних позовних вимог позивачем надано копію довідки від 09 червня 2016 року Одеського обласного шкірно-венерологічного диспансеру Міністерства охорони здоров'я України (а.с.73).
Так, надана довідка датована 09 червня 2016 року, а позов подано лише 08 лютого 2019 року, та з неї неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між порушення відповідачами прав позивача та наслідками (шкодою), про які зазначено позивачем, вини відповідачів в їх заподіянні.
Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв'язок з предметом позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для часткового скасування та зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року змінити в частині стягнення матеріальну шкоду, зменшивши її до 18259,03 гривень.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо стягнення моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький