Номер провадження: 22-ц/813/1524/23
Справа № 520/8831/19
Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.
Доповідач Громік Р. Д.
09.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року у цивільній справі за позовом «Моторне (транспортне) страхове бюро України» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентованою втратою,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
«МТСБУ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачка 19 вересня 2017 не маючи чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, керуючи транспортним засобом марки «NISSAN», р/н НОМЕР_1 , порушивши Правила дорожнього руху скоїла зіткнення з автомобілем марки «OPEL», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована (поліс АК/5241549), у наслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За зверненням власника автомобіля «OPEL», р/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 , «МТСБУ» здійснено регламентну виплату у розмірі 71198,07 грн. Також позивачем понесені витрати в розмірі 1300,00 грн на встановлення розміру збитку та збір документів, які «МТСБУ» просив стягнути з відповідачки. Добровільно відшкодувати матеріальну шкоду відповідачка відмовилася. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року позовні вимоги «МТСБУ» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь «МТСБУ» страхове відшкодування у розмірі 71198,07 коп., витрати на встановлення суми матеріального збитку у розмірі 1300,00 гривень та судовий збір в розмірі 1921,00 гривень.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції, що закриття провадження по справі у зв'язку із закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про наявність вини відповідача, є хибними, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно відповідача, судом не досліджувались питання щодо вчинення/невчинення відповідачем адміністративного правопорушення, а також питання наявності/відсутності вини відповідача.
Скаржник вважає, що висновки експерта №10402180 не є належним та допустимим доказом, оскільки його висновки ґрунтуються на припущеннях, а відтак не може бути використаний при вирішенні цієї справи.
Скаржник вважає, що суд першої не дотримався критерії повноти та всебічності відображення мотивів відхилення висновку Київського НДІСЕ №24135/19-52/11427/20-52 від 29 травня 2020 року.
Крім того, скаржник зазначає, що справа №504/319/17 розглядалась відносно правопорушення, вчиненого позивачем, саме позивач був особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а не відповідач. Таким чином рішення в даній справі не може слугувати доказом наявності вини відповідача, оскільки зазначене суперечить принципам невинуватості та ч. 6 ст. 82 ЦПК України.
Судом першої інстанції не враховано, що у звіті №2092-10-17 про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля у вартість замінювальних деталей була порахована з урахування ПДВ - 20%, що є неприпустимим та суперечить висновкам Верховного Суду.
Короткий зміст та доводи відзиву «МТСБУ» на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 09 червня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19 вересня 2017 року у с. Фонтанка Одеської області мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участі колісного транспортного засобу марки «NISSAN», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та колісного транспортного засобу марки «OPEL», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
На час скоєння ДТП ОСОБА_1 не забезпечила керуючий нею транспортний засіб діючим договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В свою чергу, транспортний засіб марки «OPEL», р/н НОМЕР_2 був застрахований у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що підтверджується копією поліса серії АК № 5241549, діючий станом на 19 вересня 2017 року.
Внаслідок зіткнення зазначених вище автомобілів, автомобіль марки «OPEL», р/н НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Відповідно до експертного висновку №2092-10-17 від 11 жовтня 2017 року, вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ, складає 83200,04 грн.
«МТСБУ», за зверненням ОСОБА_3 , на підставі наказу №5652 від 11 червня 2018 року, із відрахуванням ПДВ, з фонду захисту потерпілих, на користь останнього відшкодовано в рахунок заподіяної ОСОБА_1 шкоди в розмірі 71198,07 грн. Оплата проведена на ім'я ОСОБА_3 у ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі платіжного доручення №909112 від 12 червня 2018 року.
Таке відшкодування відповідає вимогам п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІУ від 01 липня 2004 року.
За послуги з врегулювання справи та проведення експертного дослідження із визначення суми матеріального збитку позивачем сплачено 1300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №541874 від 19 січня 2018 року.
Комінтернівським районним судом Одеської області розглянуто справу №504/2272/18 відносно ОСОБА_4 про вчинення 19 вересня 2017 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та постановою від 10 грудня 2018 року ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення №504/2272/180, постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року, змінено шляхом виключення з мотивувальної та резулятивної частини посилання на встановлення ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення. В частині закриття провадження на підставі ст. 38 КУпАП, залишено без змін.
Також, Комінтернівським районним судом Одеської області розглянуто справу №504/3196/17 відносно ОСОБА_2 про вчинення 19 вересня 2017 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановляючи рішення у вказаній справі судом зроблено висновок, що водій ОСОБА_2 керуючи 19 вересня 2017 року автомобілем «OPEL INSIGNIA», р/н НОМЕР_2 , в с. Фонтанка, Лиманського району Одеської області, по вул. Грушевського, 26, на перехресті з вул. Потьомкіна, виконуючи поворот ліворуч, не вибрала безпечний радіус, виїхала на смугу зустрічного руху, та скоїла зіткнення з автомобілем «Nissan Leaf», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вулиці Потьомкіна, внаслідок чого автомобілі зазнали механічні пошкодження.
Водієм ОСОБА_2 порушено вимоги п. 10.5 ПДР України.
Постановою суду від 12 березня 2018 року, провадження у даній адміністративній справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП, у зв'язку із минуванням передбаченого Законом строку на притягнення до адміністративної відповідальності.
За наслідками перегляду даного рішення в апеляційному порядку, згідно описової частини постанови апеляційного суду Одеської області від 04 травня 2018 (справа №504/3196/17), судом з метою правильно встановлення фактичних обставин ДТП досліджені висновки експертів, які були надані сторонами, повторно дослідженні письмові докази наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та встановлено - згідно схеми ДТП, місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на зустрічній смузі руху по вул. Потьомкіна тобто на смузі куди мала намір виїхати водій ОСОБА_2 після виконання повороту ліворуч.
Викладена обставина, а також характер ушкоджень автомобілів свідчать про те, що водій ОСОБА_1 , наближаючись до нерегульованого перехрестя і побачивши з правого боку автомобіль «OPEL INSIGNIA», який також наближався до перехрестя, проігнорувала вимоги пункту 16.12. Правил дорожнього руху, не дала дорогу автомобілю, який наближався до неї з правого боку, та виїхавши на зустрічну смугу руху, легковажно розраховувала на те, що встигне проїхати перехрестя до виїзду на нього автомобілю «OPEL INSIGNIA».
В свою чергу водій ОСОБА_2 мала право розраховувати, що водій автомобілю «Nissan Leaf» належним чином виконає вимоги пункту 16.12. Правил дорожнього руху та дасть дорогу її автомобілю, який наближався до перехрестя з правого боку відносно автомобілю «Nissan Leaf».
За таких обставин апеляційний суд не вбачає вини водія ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки вона рухалась з правого боку від автомобіля «Nissan Leaf», а отже мала перевагу у проїзді перехрестя де сталося ДТП, і саме ОСОБА_1 , на виконання вимог пункту 16.12 Правил дорожнього руху, повинна була зупинитись перед перехрестям та дати дорогу автомобілю «OPEL INSIGNIA».
Аналогічні висновки викладені у висновку експерта №10402180, в якому експерт зазначив, що з технічної точки зору в даному ДТП дії водія автомобілю «Nissan Leaf», пов'язані з неналежним виконанням вимог п. 16.3, п. 16.12 Правил дорожнього руху, є необхідною та достатньою умовою для настання ДТП.
В свою чергу апеляційний суд не прийняв до уваги та критично поставився до іншого висновку експерта №000245/01 від 03 травня 2018 року, наданого суду представником ОСОБА_1 , оскільки він суперечить матеріалам справи та не містить конкретних відповідей на питання щодо обставин та механізму ДТП.
За наслідком апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 березня 2018 року, якою провадження у справі про адміністративне порушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, скасовано.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП у відношенні ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 147 КУпАП у зв'язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене вбачається, що відносно водія ОСОБА_2 є в наявності рішення апеляційного суду, що набрало законної сили, яким її визнано невинною у ДТП, яка мала місце 19 вересня 2017 року та справу закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 147 КУпАП у зв'язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення..
У той-же час, за наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_4 прийнято рішення про закриття провадження не за реабілітуючою підставою, а за ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Підстава для закриття провадження в справі на підставі ст. 38 КпАП України не є такою, що реабілітує особу, а тому таке закриття можливе лише в разі вчинення особою протиправного, винного (умисного або необережного) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закриття провадження у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З правового аналізу п. 7 ст. 247 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16 та від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18).
Цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду (висновок Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 липня 2018 року).
У ході розгляду справи судом задоволено клопотання відповідача та долучено до матеріалів справи висновок Київського НДІСЕ №24135/19-52/11427/20-52 від 29 травня 2020 року щодо обставин ДТП, яка мала місце 19 вересня 2017 року за участі транспортного засобу марки «NISSAN», р/н НОМЕР_1 та транспортного засобу марки «OPEL», р/н НОМЕР_2 .
До вказаного експертного висновку суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично, оскільки він не містить конкретних відповідей на питання щодо обставин та механізму ДТП.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Право «МТСБУ» на регресну вимогу до водія ТЗ, який спричинив ДТП, який не застрахував свою відповідальність, також регламентується п. 38.2.1. ст. 38 Закону №1961-ІУ від 01 липня 2004 року.
Отже, здійснивши сплату страхового відшкодування до «МТСБУ» перейшло право регресної вимоги до ОСОБА_1 в розмірі сплаченої суми.
При таких обставинах та приймаючи до уваги наявні матеріали справи, висновки, викладені у постанові Апеляційного суду Одеської області від 04 травня 2018 року (справа №504/3196/17) та експертизі №10402180 експерта Чернявського А.І., дії відповідача у скоєнні ДТП є протиправними та знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із завданням належному на праві власності ОСОБА_3 транспортному засобу матеріальної шкоди, з урахуванням того, що до «МТСБУ» перейшло право зворотної (регрес) вимоги завданої шкоди, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Також колегія суддів погоджується з висновками суд першої, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Щодо доводів апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції, що закриття провадження по справі у зв'язку із закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про наявність вини відповідача, є хибними, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно відповідача, судом не досліджувались питання щодо вчинення/невчинення відповідачем адміністративного правопорушення, а також питання наявності/відсутності вини відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції дійшов висновку, що закриття провадження по справі у зв'язку із закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про наявність вини відповідача не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції таких висновків не робив.
Більше того, суд першої інстанції зазначає, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Щодо доводів апеляційної скарги, що рішення в справі №504/319/17 не може слугувати доказом наявності вини відповідача, оскільки зазначене суперечить принципам невинуватості та ч. 6 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, висновок суду першої інстанції, що дії відповідача у скоєнні ДТП є протиправними та знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із завданням належному на праві власності ОСОБА_3 транспортному засобу матеріальної шкоди судом першої інстанції, зроблено не лише на підставі вищевказаного судового рішення, а на підставі усіх наявних в матеріалах справи доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти вказаного висновку.
Відповідно вищезазначений довід апеляційної скарги є безпідставним та не береться колегією суддів до уваги.
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не дотримався критерії повноти та всебічності відображення мотивів відхилення висновку Київського НДІСЕ №24135/19-52/11427/20-52 від 29 травня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
В оскаржуваному рішення судом першої інстанції зазначено, що до висновку Київського НДІСЕ №24135/19-52/11427/20-52 від 29 травня 2020 року щодо обставин ДТП суд першої інстанції поставився критично, оскільки він не містить конкретних відповідей на питання щодо обставин та механізму ДТП.
Так, по-перше, суд першої інстанції не відхилив вказаний висновок, а лише критично до нього поставився.
По-друге, згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Так, у висновках вищезазначеного висновку експерта у п. 1-5, п. 7-10 зазначено, що не видається/виявляється можливим надати обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експерту, тому суд першої інстанції обґрунтованого дійшов вищезазначеного висновку.
Щодо доводів апеляційної скарги, що висновки експерта №10402180 не є належним та допустимим доказом, оскільки його висновки ґрунтуються на припущеннях, а відтак не може бути використаний при вирішенні цієї справи, колегія суддів зазначає, що фактично скаржник не згодна з зробленими висновками та обґрунтованими відповідями на питання.
Щодо доводів скаржника, що у звіті №2092-10-17 про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля завищено вартість деталей автомобіля, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з наведеного в апеляційні скарзі скріншоту з пошуку вартості фар неможливо встановити на яку саме модель автомобіля, та якого саме року випуску здійснено такий пошук.
Таким чином надані докази не можуть вважатись належними для підтвердження завищення вартість необхідних для ремонту запчастин та належними доказами ринкової вартості необхідних для ремонту запчастин тощо.
Більше того, скаржником також не подавалось клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Враховуючи вищевикладене, у колегії суддів відсутні підстави вважати вищезазначений звіт необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.
Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанції не враховано, що у звіті №2092-10-17 про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля у вартість замінювальних деталей була порахована з урахування ПДВ - 20%, що є неприпустимим та суперечить висновкам Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.
Так, дійсно у звіті №2092-10-17 про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля у вартість замінювальних деталей була порахована з урахування ПДВ - 20%, та визначено, що вартість відновлювальних робіт автомобіля становить 83200,04 грн., проте відповідно до змісту позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму відшкодування в розмірі 71198,07 грн, тобто без урахування ПДВ, який станови 12001,97 грн.
Таким чином, заявлена позивачем сума для стягнення не включає в себе суму ПДВ, тому вищезазначені доводи скаржника є безпідставними.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький