Номер провадження: 22-ц/813/1358/23
Справа № 1506/2567/2012
Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.
Доповідач Кострицький В. В.
06.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді - Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.,
учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07 травня 2021 року , ухвалене у складі судді Дранікова С.М., у приміщенні того ж суду,
у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ТОВ «Укрпромбанк», третя особа - Провідний професіонал з питань врегулювання неплатоспроможності банків, відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Кадиров В.В. про визнання кредитного договору недійсним та визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим , -
Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог
Позивач ПАТ «Дельта Банк» правонаступником якого є ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», звернувся до суду з уточненим позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитом та відсотками в сумі - 12 710,30 дол. США, що становить еквівалент 164 605,66 грн., заборгованість за комісією в сумі - 13 627,79 грн. та судовий збір у розмірі 843,40 грн. . Свої вимоги позивач мотивує тим, що 20 грудня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 579/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 39 000,00 дол. США на строк з 20.12.2007 року по 18.12.2014 року. 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув право вимоги по кредитних договорах, зокрема й за кредитним договором № 579/ФКВ-07. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № 579/Zфпор-07 від 20 грудня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (боржник), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконуються, у зв'язку з чим, станом на 26.09.2014 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі: 178 233,45 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 129 621,89 грн.; сума заборгованості за відсотками - 34983,77 грн.; сума заборгованості за комісією - 13627,79 грн. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаними позовом.
В свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим зустрічним позовом, в якому просить суд кредитний договір № 579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року, укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , на підставі статті 217 ЦК України, згідно судових рішень про визнання недійсними пунктів 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8, як окремих частин правочину в цілому, приймаючи до уваги, що кредитний договір № 579/ФКВ-07 між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» не був би укладений 20.12.2007 року, у випадку виключення пунктів 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8 з умов цього кредитного договору - визнати недійсним; позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», за кредитним договором з ТОВ «Укрпромбанк» № 579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року, в частині визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим, у зв'язку з його виконанням в повному обсязі - задовольнити; в порядку реституції, згідно визнання кредитного договору недійсним, стягнути на користь позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , суму коштів боргу ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», отриманої згідно висновку економічної експертизи, в розмірі 16816,52 дол. США.; зняти обмеження щодо розпорядження належним мені майном - автомобілем TOYOTA HIGHLANDER 2008 р.в., державний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», на користь позивача за зустрічним позовом судовий збір у розмірі - 840,8 грн. Свій зустрічний позов ОСОБА_1 мотивує тим, що 20 грудня 2007 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений кредитний договір №579/ФКВ-07. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укрпромбанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 39000,00 доларів США, за користування якого встановив процентну ставку у розмірі 10,50% відсотків річних. 20 грудня 2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений договір застави, на виконання якого ОСОБА_1 було передано рухоме майно у вигляді транспортного засобу марки TOYOTA, модель AVALON, 2007 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний № НОМЕР_2 . В період виконання кредитного договору, у зв'язку з чисельними несправностями автомобіля TOYOTA, модель AVALON, 2007 року випуску, який був на гарантійному обслуговуванні підприємства СТО «ТОТУС-АВТО», що був предметом застави, останній був замінений на автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2008 року виготовлення, з відповідним укладенням додаткових договорів №1/579 від 25 лютого 2009 року та №579/ZOKB-07-l від 25 лютого 2009 року. Під час виконання зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 систематично, з випередженням графіку, сплачував суму грошових коштів повернення кредиту, відсотків та комісійних оплат на рахунки ТОВ «Укрпромбанк», що не викликало ніяких претензій з боку останнього, а також будь-яких суперечливостей між сторонами. Влітку 2010 року, листом без номера й дати, за підписом К.Є. Раєвського, ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» та Голови Ради Директорів ПАТ «Дельта Банк» О.Ю. Попової, ОСОБА_1 був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язаннях з 01.07.2010 р. шляхом відступлення права вимоги за кредитним договором. Встановлений ПАТ «Дельта Банком» порядок позивач за зустрічним позовом виконував своєчасно, в повному обсязі, про що свідчать копії квитанцій, доданих до матеріалів цивільної справи, що розглядалась судами. Однак, під час укладення та виконання кредитного договору, з боку ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», були допущені численні порушення, кожне з яких окремо та в своїй сукупності були підставами звернення до суду з позовом про визнання недійсним цього кредитного договору. Так, здійснюючи платежі в касу ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 було зафіксовано системні, протягом декількох місяців порушення, які полягали у перевищені остаточної суми, що повідомлялась оператором за телефоном з Києву відносно залишку, який отримувався ним згідно особистого обліку на підставі квитанцій про виконану оплату. Станом на 26.11.2011 року, заборгованість за кредитним договором, за його розрахунками, складала 2 763,08 доларів США, що за офіційним курсом гривні складало 22050 грн. Однак Дельта Банк, повідомленням № 71792 від 26.10.2011 року проінформував ОСОБА_1 про начебто прострочену заборгованість за кредитним договором №579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року у сумі 16559,87 дол. США. В ході судового провадження, за клопотанням ОСОБА_1 , була проведена судова економічна експертиза за матеріалам цивільної справи №522/18868/14 Приморського районного суду м. Одеси, за його позовом до ПАТ «Дельта банк», ТОВ «Укрпромбанк», про визнання договору недійсним. 21 березня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси прийняв рішення у справі №522/18868/14-ц, яким частково задовольнив позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» про визнання кредитного договору №579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Згідно зазначеного рішення визнано недійсними пункти 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, пункт 4.2.8 кредитного договору № 579/ФКВ-07, укладеного 20.12.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк». Виключення з умов кредитного договору №579/ФКВ-07, укладеного 20.12.2007 року, пунктів 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, а також пункт 4.2.8, які за рішеннями судів всіх інстанцій були визнані недійсними та набрали законної сили, є підставами стверджувати, що у випадку незгоди позичальника з умовами, що передбачені зазначеними пунктами кредитного договору, такий правочин між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» не був би вчинений, у зв'язку з очевидною незгодою кредитора, для якого умови пунктів 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8 являються метою отримання прибутку, виключення яких з умов кредитного договору зменшує рівень прибутковості банку, що є головною метою банківської діяльності. Приведені доводи, відповідно до статті 217 ЦК України є підставами стверджувати, що недійсність пунктів 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8, як окремої частини правочину, в даному випадку має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, приймаючи до уваги, що Кредитний договір № 579/ФКВ-07 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» не був би укладений 20.12.2007 року, у випадку виключення пунктів 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8 з умов цього Кредитного договору. Висновком судової економічної експертизи встановлено відсутність боргу з боку позичальника ОСОБА_1 , за кредитним Договором №579/ФКВ-07 від 20.12.2007 р., на підставі реально виконаних оплат по кредиту та процентам за його користування, що є доказами виконання належним чином зобов'язання позичальника за кредитним договором, що є підставами для визнання такого договору виконаним та його припинення у зв'язку з повним виконанням умов цього договору. У випадку визнання кредитного договору недійсним, юридичними наслідками якого, відповідно до ст. 216 ЦК України є реституція, фактичний борг ПАТ «Дельта Банка» перед позичальником має складати суму коштів у розмірі: 55 816,52 дол. США - 39 000 дол. США = 16 816, 52 дол. США. У зв'язку з чим, він звернувся з зустрічним позовом.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 07 травня 2021 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що проведеною експертизою встановлено відсутність боргу з боку ОСОБА_1 . Позивачем за первісним позовом позовні вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням вказаної експертизи та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2017 року, яким визнані недійсними пункти 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, пункт 4.2.8 кредитного договору № 579/ФКВ-07, укладеного 20.12.2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» не уточнювались. Тому, суд вважав, що первісний позов не підлягав задоволенню. Вимоги ОСОБА_1 в частині визнання кредитного договору недійсним були предметом розгляду в цивільній справі №522/18868/14, рішення по вказаній справі набрало законної сили, а тому суд відмовляє в їх задоволенні. Стосовно вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на користь позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , суму коштів боргу ПАТ «Дельта Банк», суд приходить до наступного. Оскільки відповідачем за зустрічним позовом - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено з ПАТ «Дельта Банк» лише договір про відступлення права вимоги; будь-яких грошових коштів від ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не отримував, належним відповідачем за вказаними вимогами ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» бути не може, та в задоволенні їх слід відмовити. Оскільки інші вимоги ОСОБА_1 є похідними від основних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору в цілому, то в їх задоволенні слід також відмовити.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білявського районного суду Одеської області від 07.05.2021 року у справі № 506/2567/2012 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 ?задовольнити повністю ??Кредитний договір №579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року, укладений між ТОВ «Укриромбанк" та ОСОБА_3 - визнати недійсним; ??Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», в особі правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», за кредитним договором з ТОВ «Укриромбанк" Мо 579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року, в частині визнання зобов?язання за кредитним договором вважати припиненим, у зв?язку з його виконанням в повному обсязі задовольнити. В порядку реституції, згідно визнання Кредитного договору недійсним, стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь Позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , суму коштів боргу, встановленої висновком економічної експертизи, в розмірі 16 816,52 доларів США.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що предметом зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ТОВ «Укриромбанк», третя особа: провідний професіонал з питань врегулювання неплатоспроможності банків, відділу організації ) процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Кадиров В.В., про визнання кредитного договору недійсним та визнання зобов?язання за кредитним договором припиненим є наступні вимоги: ???На підставі статті 217 ЦК України, визнати недійсним Кредитний договір № 579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року, укладений між ТОВ „Укрпромбанк" та ОСОБА_1 , згідно судових рішень про визнання недійсними пунктів 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8, як окремих частин правочину в цілому, приймаючи до уваги, що Кредитний договір № 579/ФКВ-07 між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» не був би укладений 20.12.2007 року, у випадку виключення пунктів 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8 з умов цього Кредитного договору. ???Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», в особі правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», за кредитним договором з ТОВ "«Укрпромбанк" №579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року, в частині визнання зобов?язання за кредитним договором вважати припиненим, у зв?язку з його виконанням в повному обсязі задовольнити. ???В порядку реституції, згідно визнання Кредитного договору недійсним, стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт «Фінанс» на користь позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , суму коштів боргу, встановленої експертизи, в розмірі 16 816, 52 доларів США. ???Зняти обмеження щодо розпорядження належним ОСОБА_1 майном, автомобілем ТОYОТА HIGHLANDER, 2008 р.в., держ. номер НОМЕР_1 . ??Стягнути з ПАТ «Дельта Банк», в особі правонаступника ТОВ «Фінансова компанія 840, 8 грн «Еліт Фінанс» на мою, ОСОБА_1 , користь судовий збір у розмірі - Суд відмовляючи у мотивував свою відмову нас воленні зустрічного позову ОСОБА_1 , наступним чином: «Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2017 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ТОВ «Укриромбанк» за участю третьої особи на боці позивача без самостійних вимог щодо предмет спору - ОСОБА_2 про визнания кредитного договору недійсним задоволено частково. Визнано недійсними пункти 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, пункти 4.2.8 кредитного договору N° 579/ФКВ-07, укладеного 20.12.2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укриромбанк». У вказаному рішенні встановлено, що 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, п.4.2.8 спірного кредитного договору не зумовлюють зміну інших положень договору, тому позовні вимоги ОСОБА_1 у частині вленання недійсним договору в цілому задоволенню не підлягають. Вимоги ОСОБА_1 в частині визнання кредитного договору недійсним були предметом розгляду у цивільній справі №522/18868/14, рішення по вказаній справі набрало законної сили, а тому суд відмовляє у їх задоволенні. » Предмет позовних вимог. 20 грудня 2007 року, між мною, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (надалі за текстом - ТОВ «Укрпромбанк». Співвідповідач) був укладений Кредитний Договір № 579/ФКВ-07. Відповідно до умов вказаного Кредитного Договору ТОВ «Укрпромбанк» надав мені кредит у розмірі 39000.00 (тридцять дев?ять тисяч) доларів США, за користування якого встановив процентну ставку у розмірі 10,50% (десять цілих п?ятдесят сотих) відсотків річних. 20 грудня 2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним Договором,
між мною та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений договір застави, посвідчений Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, що зареєстрований в реєстрі за N8579/7.ФК-07, на виконання якого мною було передано рухоме майно у вигляді транспортного засобу марки TOYOTA, модель AVALON, 2007 року випуску, чорного кольору, тип Т3 - легковий седан, реєстраційний № НОМЕР_3 . В період виконання кредитного договору, у зв?язку з чисельними несправностями автомобіля ТОУТА, модель AVALON, 2007 року випуску, який був на гарантійному Обслуговуванні підприємства СТО «ТОТУС-АВТО», що був предметом застави, остання оув замінений на автомобіль ТОУОТА HIGHLANDER, 2008 року виготовлення, з відповідним укладенням додаткових договорів М 1/579 від 25 лютого 2009 року та № 579/20KB-07-1 від 25 лютого 2009 року. Під час виконання зобов?язань за кредитним договором, ОСОБА_1 з систематично з сплачував суму грошових коштів повернення кредиту , відсотків та комесійних оплат на рахунки ТОВ "Укрпромбанк", що не викликало ніяких претензій з боку Останнього, а також будь-яких суперечностей між сторонами. Влітку 2010 року, листом без номера й дати, за підписом К.Є. Раєвського, ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» та Голови Ради Директорів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», О.Ю. Попової, (надалі за текстом - ПАТ «Дельта Банк»), ОСОБА_1 був повідомлений про заміну кредитора у зобов?язаннях з 01.07.2010 р. шляхом відступлення права вимоги на кредитним договором. Таке рішення обґрунтовувалось положеннями статей 92, 95 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та постановою Правління Національного банку України № 369 «Про твердження Положення про застосування Національним банком України заходів виливу за порушення банківського Національним законодавства» від 28.08.2001р., з урахуванням прийнятого банком України рішення щодо відчуження (шляхом передавання) активів (майна) ТОВ «Укрпромбанк», які є предметом застави за договорами застави майнових прав і договорами застави, на користь ПАТ «Дельта Банк», як погашення наявної заборгованості ТОВ Укрпромбанк» перед ПАТ «Дельта Банк». В листі також вказувалось, що з дати його отримання усі оплати, в якості погашення заборгованості Кредитним договором спрямовуватись № 579/ФКВ-07 від 20.12.2007р., відділеннях АТ «Дельта Банк» на рахунок АТ «Дельта Банк», здійснюючи платежі безпосередньо у встановлений ПАТ «Дельта Банком» порядок ОСОБА_1 виконував своєчасно, в повному обсязі, про що свідчать копії квитанцій, доданих до матеріалів цивільної справи, що розглядалась судами. Однак, під час укладення та виконання Кредитного Договору, з боку ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», були допущені численні порушення, кожне з яких окремо та в своїй сукупності були підставами звернення до суду з позовом про визнання недійсним цього Кредитного Договору. Так, здійснюючи платежі в касу ПАТ «Дельта Банк», мною було зафіксовано системні, протягом декількох місяців порушення, які полягали у перевищені остаточної суми, що повідомлялась оператором за телефоном з Києву відносно залишку, який отримувався мною згідно особистого обліку на підставі квитанцій про виконану оплату. 3 метою врегулювання розбіжностей, в жовтні 2010 року, я звернувся до ПАТ «Дельта Банк» з заявою про надання виписки з рахунків обох банків за весь період виконання кредитного договору. У відповідь на мою заяву я отримав внутрішню бухгалтерську документацію ПАТ «Дельта Банк», в якій наявна лише інформація про бухгалтерські рахунки, по яким переміщувалися сплачені мною кошти. Інформацію про залишок по основній сумі заборгованості щодо виплати по процентах та комісійних платежів Дельта Банк не надав, чим порушив умови кредитного договору та статей 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Незважаючи на скарги, з якими я звертався та в яких прохав усунути наявні порушення вимог законодавства та умов Кредитного договору, Дельта Банк продовжував нараховувати мені заборгованість, не передбачену цим договором. Станом на 26.11.2011 року, заборгованість за Кредитним договором, за його Розрахунками, складала 2763,08 доларів США, що за офіційним курсом гривні (за 100 доларів США - 798,23 грн) склало 22050 грн. Однак Дельта Банк, повідомленням № 71792 від 26.10.2011 року, проінформував мене про начебто прострочену заборгованість за кредитним договором № 579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року у сумі 16 559, 87 доларів США.17.07.2012 року, враховуючи безпідставність та необґрунтованість таких вимог Банку та відсутність належного реагування на всі заяви та скарги до керівництва ПАТ "Дельта -Банк" Долгов В.М. звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом про визнання дій ПАТ "Дельта Банк" таким що порушують мої права, та зобов?язання усунути порушення. Уточнивши позовні вимоги, я просив суд визнати дії ПАТ «Дельта Банка» такими, що від час виконання у бав кредитного договору, з боку ПАТ «Дельта Банк» були порушені мої права, як споживача банківських послуг рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12.04.2013 року, за справою № 1506/3555/2012, його позов задоволено частково. Суд визнав дії ПАТ «Дельта Банк» такими, що під час виконания умов кредитного договору з боку ПАТ «Дельта Банк» були порушені мої права шляхом зниждення дій , якими ПАТ «Дельта Банк» навмисно ввів мене в оману щодо обставин, які мають істотне значених. Також ПАТ «Дельта Банк» зобов?язано усунути порушення моїх прав за кредитним договором, що були допущені неправомірними діями ПАТ «Дельта Банк», перерахування мого боргу й визнання його належним до виконання згідно наданих яком доказів у вигляді квитанцій про виконання оплат за кредитним договором, без нарахування штрафних санкцій під час вимушеного припинення виконання оплат. З ПАТ «Дельта Банк», на мою користь, на відшкодування моральної шкоди стягнуто 2000 гривень. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.10.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено: рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12.04.2013 року скасовано. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, я звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В касаційній скарзі я надав докази про численні випадки неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. 25 листопада 2013 року, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Леванчук А.О. виніс ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за моєю касаційною скаргою у зв?язку з тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Вважаючи ухвалу суду касаційної інстанції такою, що не відповідає чинному законодавству, безпідставно та суттєво обмежує мої права як споживача кредитних послуг та учасника цивільного процесу, керуючись статтею 355 ЦПК України, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Леванчук А.О. з підстав неоднакового застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, вказану заяву я подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 03 березня 2014 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України 3 розгляду цивільних і кримінальних справ винесла ухвалу, якою гені було відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду України. Вважаючи, що Банками порушені мої права та всупереч всім, передбаченим національним законодавством та порядком оскарження дій посадових осіб у спосіб вирішити спір щодо неправомірності вимог Дельта Банку, який не відповідав на мої звернення, з метою врегуования спору, який виник з вини Дельта Банку, мною, 07 жовтня 2014 року, знов був поданий позов з інших правових підстав до Приморського районного суду м. Одеси, за місцем проживання. Такими підставами були порушення порядку укладення кредитного договору, а також змісту інформації, що має надаватись банками до та під час укладення кредитних договорів, визначених ст. 11 Закону У країни «Про захист прав споживачів» та Правилами надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року. Всупереч визначеного вказаними вище нормативно-позвовими актами порядку укладення кредитних договорів ТОВ „Укриромбанк" ввів мене в оману своїми незаконними діями, що на стадії укладення Договору виразилися у неповідомлений умов кредитування до укладення договору, в тому числі щодо укладення договору у національній валюті (порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (Надания (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється), а також переліку банківських послуг, якими супроводжується кредитування, й більш того у незаконному виливі на волевиявлення шодо укладення. договорів страхування шляхом обмеження вільного вибору страховика (Відповідно до 4.2 ст.6 Закону України «Про страхувания», добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов?язковою передумовою при реалізації інших правовідносин). В ході судового провадження, за моїм клопотанням, була проведена судова економічна експертиза по матеріалам цивільної справи № 522/18868/14 Приморського районного суду м. Одеси, за моїм позовом до ПАО «Дельта банк», ТОВ «Укрпромбанк», про визнання договору недійсним. За наслідками проведеної судової економічної експертизи, судовим експертом, Бочкарьовим Денисом Олександровичем , до Приморського районного суду м. Одеси був направлений висновок № 94 віл 23 жовтня 2015 року. яким здійснено повний економічний аналіз виконання укладеного кредитного договору № 579/ФКВ-07 віл 20 грудня 2007р. та взаємних розрахунків за цим поговором. Пунктом 3 зазначеного Висновку судового експерта встановлено наступне: "По третьему вопросу: В ходе исследования данных представленных копии платежных кассовых документов квитанций и при руководстве положениями пункта 4.2.9 Кредитного договора №579/ФКВ-07 от 20.12.2007 года, основываясь на расчетных данных Приложения №l от 20.12.2007 года «График платежей по договору» к Кредитному договору № 579/ФКВ- 07 от 20.12.2007 года», определена сумма платежа ОСОБА_1 по возврату кредита в размере 48 060,94 долларов США и процентов в размере 7755,58 долларов США, всего в размере 55 816,52 долларов США, что больше на 1893,50 долларов США (55816,52 дол. США - 53923,02 дол. США) определенной суммы платежа по кредиту и процентов в расчете ОСОБА_1 . В связи с чем, определенная сумма платежа по кредиту и процентам в расчёте ОСОБА_1 в размере 53923,02 доллара США, исследованием сокументально в полном объеме" Особливості регулювання відносин, за договором про надання споживчого кредиту, встановлені також і Законом України "Про захист прав споживачів Так, згідно положень ч. 5 ст. 11, ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України "Про захист прав (споживачів" (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всуперем принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що несправедливими с положення договору про споживчий кредит, які містять умови про встановлення плати за обслуговування кредитних, і це є підставою для визнання таких положень невмисними. Згідно з абз. 2, 3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов?язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Крім того, відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв?язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1. статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв?язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). 21 березня 2017 року, Приморський районний суд м. Одеси прийняв рішення у справі № 522/18868/14-ц, за моїм позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» про визнання кредитного договору № 579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, яким частково задовольнив позовні вимоги. Зазначеним рішенням визнано недійсними пункти 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, пункт 4.2.8 кредитного договору № 5799КВ-07, укладеного 20 грудня 2009, між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» Слід звернути особливу увагу на той факт, що виключення з умов кредитного договору № 579 ФКВ-07, укладеного 20.12.2007 року, пунктів 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, а також пункт 4.2.8, які за рішеннями судів всіх інстанцій були визнані недійсними та набрали законної сили є підставами стверджувати, що у випадку незгоди Позичальника з умовами, що передбачені означеними пунктами кредитного договору, такий правочин між мною, як позичальником кредиту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», не був би вчинений, у го яку з очевидною незгодою кредитора, для якого умови пунктів 1.6., 1.7, 1.8, 19, 1.10,4.2.8 являються метою отримання прибутку, виключення яких з умов кредитного договору зменшує рівень прибутковості банку, що є головною метою банківської діяльності. Приведені доводи, відповідно до статті 217 ЦК України є підставами стверджувати, що недійсність пунктів 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8, як окремої частини правочину, в даному випадку має наслідком визнання недійсними інших його частини і правочину в цілому, приймаючи до уваги, що Кредитний договір №579/ФКВ-07 між мною, як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», - не був би укладений 20.12.2007 боку, у випадку виключення пунктів 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8 з умов цього Кредитного договору. Викладені факти та приведені докази, які підтверджуються судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій, що набрали законної сили та встановили порушення умов кредитного договору, в частині визнання недійсними пункти 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 4.2.8 кредитного договору № 579/ФКВ-07, укладеного 20.12.2007 року між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», юридичними наслідками яких є підстави визнання порушення прав позичальника, під час укладання кредитного договору, що також є підставами визнання такого Кредитного договору недійсним в цілому. Таким чином, Біляївським районним судом Одеської області при розгляді справи № 1506/2567/2012 не прийнято до уваги та не надано належної юридичної оцінки висновкам судової економічної експертизи № 94 від 23 жовтня 2015 року, якою встановлено відсутність боргу з мого боку, як позичальника за кредитним Договором № 579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року. Такий висновок експерта, отриманий на підставі реально виконаних виплат по кредиту та процентам за його користування, підтверджується відповідними виписками з рахунків з відмітками обох банків та підтверджується рішеннями судів, що є належними доказами виконання зобов?язання Позивача за Кредитним договором та підставами для визнання такого договору виконаним та його припинення у зв'язку з повним виконанням шов цього Договору. Не зважаючи на наявність висновків судової економічної експертизи № 94 від 23.10.2015 року, якою встановлено відсуність боргу з мого боку, за кредитним Договором № 579/ ФКВ-07 від 20.12.2007 р. що підтверджується реальним виконанням здійснених мною оплатах обґрунтованого та безпідставного спору, що виник з вини Дельта Банку, ввважав обґрунтованими підставами звертатись до суду з проханням про визнання Кредитного договору недійсним, юридичними наслідками якого, відповідно до от.216 ЦК України, є реституція. Тобто фактичний борг Дельта Банку перед Позичальником має складати суму коштів у 55 816, 52 дол. США - 39 000 дол. США = 16 816, 52 дол. США. Таким чином, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 07.05.2021 року у справі № 1506/2567/2012, судом першої інстанції, на мій погляд, неповно з?ясовано та прийнято встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, дійшовши висновків, що не відповідають обставинам справи, а також порушивши та неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, що і стало підставами мого звернення до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції з проханням змінити оскаржуване рішення шляхом задоволення зустрічного позову у повному обсязі. Щодо висновків Суду, що вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на користь позивача за зустрічним позовом. ОСОБА_1 суму коштів боргу ПАТ «Лельта Банк» не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідачем за зустрічним позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено з ПАТ «Лельта Банк» лише договір про відступлення права вимоги: будь-яких грошових коштів від ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не отримував належним відповідачем за вказаними вимогами ТОВ «ФК» Еліт Фінанс» бути не може, та задоволенні їх слід відмовити», слід зазначити наступне: Ухвалою Біляївського районного суду м. Одеси від 11.11.2020 року у справі № 1506/2567/2012 було розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про вступ правонаступника позивача по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк», третя особа: провідний професіонал з питань врегулювання неплатоспроможності банків," відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Кадиров В.В., про визнання кредитного договору недійсним та визнання зобов?язання за кредитним договором припиненим відтак, в ухвалі Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2020 року, суд, дійшв висновку, що таке правонаступництво є універсальним, виходячи з того, що ТОВ вони належали раніше. Під час розгляду даної цивільної справи 1815062567/2012. ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» прийняла всі права* обов?язки від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», згідно договору 12268/ про відступлення прав вимоги від 23.06.2020 року, укладеного між ПАТ «Дельта Ванк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», на підставі проведеного електронного аукціону № UA-EA-2020-04-21-000019-6 за лотом N GL2N016603 за кредитним портфелем, переможцем якого визнано ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-21-000019-b. Таким чином, висновок, зроблений судом в рішенні Біляївського районного суду Одеської області від 07.05.2021 року, у справі № 1506/2567/2012, суперечить позиії суду, висловленій ним же в ухвалі від 11.11.2020 року, якою було здійснено заміну позивача за первісним позовом та заміну відповідача за зустрічним позовом у справі № 1506/2567/2012. До того ж, заява про заміну первісного позивача та заміну відповідача за зустрічним позовом була подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс». Тобто, якщо до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не відбулося ПОВНОГО переходу прав та обов?язків за кредитним договором № 579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року, з підстав для задоволення судом даної заяви не було. Однак, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2020 року встановлено: Товариство з обмеженою відповілальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» с правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», до якого перейшли всі права та обов?язки за кредитним договором № 579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року. Приведені обставини свідчать про те, що на користь позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , з Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Еліт Фінанс" повинна бути стягнута сума коштів в розмірі 16 816, 52 доларів США, яку ОСОБА_1 було сплачено на виконання умов кредитного договору № 579/0/В-07 від 20.12.2007 року ПАТ "Дельта Банк". Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у . справі, у тому числі й за клопотанням самого відновідача, або навіть за ініціативою суду. Таким чином, слідуючи позиції, що висловлена у оскаржуваному рішенні, протягом всього розгляду справи судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було належним відповідачем за зустрічним позовом, а при ухваленні рішення по суті справи. Суд дійшов до помилкового висновку, про відсутність у нього обов?язків за кредитним договором № 579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року, а відтак, і стягненні з нього на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 16 816, 52 доларів США.
Рух провадження у справі
07 травня 2021 року Біляївським районним судом Одеської області винесено оскаржуване рішення.
15 червня 2021 року ОСОБА_1 зареєстровано в суді першої інстанції апеляційну скаргу.
22 червня 2021 року відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено на судову колегію : ОСОБА_7-головуючий суддя, Сегеда С.М., О.М., Цюра Т.В..
Рішенням Вищої ради правосуддя № 126/0/15-23 від 21 лютого 2023 року суддю ОСОБА_7 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року із змінами та доповненнями, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Кострицького В.В.. суддів Назарової М.В., Лозко Ю.П..
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін в режимі відеоконференції, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом апеляційної інстанції та судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 579/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 39 000,00 дол. США на строк з 20.12.2007 року по 18.12.2014 року.
Згідно п.1.11 договору, позичальник зобов'язаний сплачувати платежі за цим Договором у розмірі, порядку та строки, встановлені цим Договором та Графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користування ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв'язку із укладенням цього Договору, а також інших фінансових зобов'язань позичальника, які виникають у зв'язку з укладенням цього договору (надалі - «Графік платежів за договором»), який є невід'ємною частиною цього Договору.
Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № 579/Zфпор-07 від 20 грудня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (боржник), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №579/ФКВ-07 від 20 грудня 2007 року.
25 лютого 2009 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №1/579 до кредитного договору №579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року, згідно з яким були внесені зміни до п.п.3.1, 3.4 кредитного договору №579-ФКВ-07 від 20.12.2007 року, викладені ці пункти в наступній редакції:
«3.1. виконання позичальником зобов'язань за цим Договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Договором) забезпечується заставою автомобіля «TOYOTA Highlander», 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , заставною вартістю 415 800 грн. 00 коп., власник ОСОБА_1 , порукою фізичної особи - ОСОБА_2 ».
«3.4. позичальник зобов'язаний протягом одного календарного дня, з моменту укладення договору застави, забезпечити страхування предмету (-ів) застави, зазначених у п.3.1.цього договору, на користь банку в страховій компанії за погодженням з банком ряду ризиків.
Усі ніші умови кредитного договору були залишені без змін.
30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув право вимоги по кредитних договорах, зокрема й за кредитним договором № 579/ФКВ-07, що підтверджується доданими до позову копією Витягу з Договору про передачу активів від 30.06.2010 р. та Додатком до нього.
Отже, відповідно до зазначеного вище, АТ «Дельта Банк» придбав право вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором кредиту, станом на 26.09.2014 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі: 178 233,45 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 129 621,89 грн.; сума заборгованості за відсотками - 34983,77 грн.; сума заборгованості за комісією - 13627,79 грн.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2020 року було задоволено заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про вступ правонаступника позивача; замінено позивача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у цивільній справі №1506/2567/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; та замінено відповідача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у цивільній справі №1506/2567/2012 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк», третя особа: провідний професіонал з питань врегулювання неплатоспроможності банків, відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Кадиров В.В., про визнання кредитного договору недійсним та визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку №94 судової економічної експертизи за матеріалами цивільної справи №522/18868/14-ц (провадження №2/522/3359/15) Приморського районного суду м. Одеси за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» про визнання договору недійсним, в ході дослідження даних представлених копій платіжних касових документів квитанцій, керуючись положеннями пункту 4.2.9 Кредитного договору №579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року, ґрунтуючись на розрахункових даних Додатку №1 від 20.12.2007 року «Графік платежів за договором» до Кредитного договору №579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року, встановлено суму платежу ОСОБА_1 по поверненню кредиту в розмірі 48060,94 дол. США і відсотків в розмірі 7755,58 дол. США, всього в розмірі 55816,52 дол. США., що більше на 1893,50 дол. США (55816,52 дол. США - 53923,02 дол. США) встановленої суми платежу за кредитом та відсотками в розрахунку ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим, встановлена сума платежу за кредитом і відсотками в розрахунку ОСОБА_1 в розмірі 53923,02 дол. США дослідженням підтверджується документально в повному обсязі.
В ході дослідження даних представлених документів, встановлено, що в період з 20.12.2007 року по 22.06.2011 року розрахунок ОСОБА_1 відображає суму платежу по сплаті відсотків та тіла кредиту.Таким чином, вказаною експертизою встановлено відсутність боргу з боку ОСОБА_1 .. Позивачем за первісним позовом позовні вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням вказаної експертизи та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2017 року, яким визнані недійсними пункти 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, пункт 4.2.8 кредитного договору № 579/ФКВ-07, укладеного 20.12.2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» не уточнювались. Тому, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню.
Зустрічний позов також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2017 року у позовних вимогах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» за участю третьої особи на боці позивача без самостійних вимог щодо предмету спору- ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним задоволено частково. Визнано недійсними пункти 1.6., 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, пункт 4.2.8 кредитного договору № 579/ФКВ-07, укладеного 20.12.2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк». В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У вказаному рішенні судом встановлено, що пункти 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, п.4.2.8 спірного кредитного договору не зумовлюють зміну інших положень договору, тому позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання недійсним договору в цілому, задоволенню не підлягають.
Доводи апелянта про те, що заява про заміну первісного позивача та заміну відповідача за зустрічним позовом була подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс». Тобто, якщо до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не відбулося ПОВНОГО переходу прав та обов?язків за кредитним договором № 579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року, з підстав для задоволення судом даної заяви не було, є тлумаченням апелянтом на свою користь процесуальних дій суду, тобто є припущенням і до уваги судом не приймаються.
Доводи апелянта про те, що суд дійшов до помилкового висновку, про відсутність у нього обов?язків за кредитним договором № 579/ФКВ-07 від 20.12.2007 року, а відтак, і стягненні з нього на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 16 816, 52 доларів США є правовою позицією апелянта, не обгрунтованою належними доказами.
Доводи апеляційної скарги по своїй суті є викладенням обставин справи , руху по справі та особистого тлумачення результатів проведеного єкспертного дослідження по справі і які по суті не є критикою судового рішення і яким судом першої інстанції було надано належний аналіз.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині визнання кредитного договору недійсним були предметом розгляду в цивільній справі №522/18868/14, рішення по вказаній справі набрало законної сили, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.
Стосовно апеляційних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на користь позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , суму коштів боргу ПАТ «Дельта Банк», суд приходить до наступного. Оскільки відповідачем за зустрічним позовом - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено з ПАТ «Дельта Банк» лише договір про відступлення права вимоги; будь-яких грошових коштів від ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не отримував, належним відповідачем за вказаними вимогами ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» бути не може, та в задоволенні їх слід відмовити.
Оскільки інші апеляційні вимоги ОСОБА_1 є похідними від основних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору в цілому, та не є критикою оскаржуваного рішення по суті, то в їх задоволенні слід також відмовити.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають .
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07 травня 2021 року залишити без змін
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 червня 2023 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко