30 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/1542/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Мотуренка Ю. А. (адвокат), Верещагіної А. О. (адвокат),
відповідача - Прокопіва Н. М. (адвокат), Онищенка О. А. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 (суддя Васильченко Т. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 (судді: Андрієнко В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Шапран В. В.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 71 772 363,01 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 71 772 363,01 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином оформив податкову накладну від 31.12.2019 № 669 за здійсненими господарськими операціями за договором від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення понесені ним збитки у сумі 71 772 363,01 грн неотриманого податкового кредиту на суму ПДВ.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту заподіяння йому на момент винесення рішення суду прямих збитків (матеріальних витрат) в сумі 71 772 363,01 грн внаслідок неможливості включення податку на додану вартість до податкового кредиту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2022 у справі № 910/1542/22, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновків Верховного Суду викладених:
- у постанові від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, в якій Верховний Суд зазначив, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість надання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом;
- у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, у якій зазначено, що хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо:
- наявності або відсутності права позивача на податковий кредит на підставі податкової накладної, оформленої з помилкою у реквізитах;
- належних способів доведення порушення вимог податкового законодавства у господарських правовідносинах під час дії мораторію на проведення перевірок контролюючим органом на підставі пункту 52.2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та оцінки доказів судами в подібних правовідносинах.
Крім цього, як на підставу касаційного оскарження, позивач посилається на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що в суді першої інстанції позивачем було подано клопотання про залучення до участі у справ третьої особи - Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, оскільки індивідуальна податкова консультація є фактичною відмовою Державної податкової служби України у віднесенні до податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною, складеною з порушенням вимог Податкового кодексу України на суму попередньої оплати, за умови неможливості проведення податкової перевірки у зв'язку з дією мораторію. Зазначене клопотання судом було відхилено, відповідні докази до уваги суд не взяв, що, на думку скаржника, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору між позивачем та відповідачем в межах розгляду цієї справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Відзиву на касаційну скаргу від Державного підприємства "Гарантований покупець" до Суду не надійшло.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.05.2023.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. 26.06.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (постачальник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0414-09051/52/01, за умовами пункту 1.1 якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
10. 31.12.2019 постачальником послуг - Державним підприємством "Гарантований покупець" на оплату за договором у сумі 430 634 178,05 грн складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну від 31.12.2019 № 669, відповідно до якої сума податку на додану вартість становить 71 772 363,01 грн.
11. За результатами обробки податкової накладної від 31.12.2019 № 669 контролюючим органом 15.01.2020 сформовано електронну квитанцію про реєстрацію зазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9330387352.
12. Однак, як зазначає позивач, зазначена податкова накладна з кодом ознаки "4" у полі "Зведена податкова накладна" складена постачальником з допущенням помилки при зазначенні необов'язкових реквізитів податкової накладної, оскільки така накладна на суму сплачених покупцем протягом місяця коштів, що за своєю суттю є попередньою платою, перевищила вартість поставлених такому покупцю протягом місяця товарів/послуг, тому має подаватися у загальному порядку та без відповідного коду ознаки у полі "Зведена податкова накладна".
13. 29.11.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 01/54678 з вимогою виправити помилку у податковій накладній від 31.12.20219 № 669 шляхом реєстрації нової податкової накладної, на таку ж суму та тією ж датою, що і попередня з відсутнім значенням у полі "Зведена податкова накладна", у зв'язку з неможливістю Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" відшкодувати суму сплаченого податку на додану вартість шляхом віднесення суми за податковою накладною, виписаною з помилкою, до складу податкового кредиту.
14. Проте відповідачем допущену у податковій накладній від 31.12.2019 № 669 помилку виправлено не було.
15. 21.12.2020 позивачем було подано до контролюючого органу заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної за звітний період 2020 року стосовно подання відповідачем податкової накладної від 31.12.2019 № 669 з порушенням порядку складання податкових накладних згідно з абзацом 2 пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.
16. Отже, спір у цій справі стосується наявності підстав для стягнення збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.
Позиція Верховного Суду
17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.
19. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
20. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновків Верховного Суду викладених у постановах від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.
21. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про те, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
22. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на виконання вимог приписів пунктів 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідачем в установленому законом порядку складено та подано на реєстрацію зведену податкову накладну за результатом отримання від позивача коштів у сумі 430 634 178,05 грн з ПДВ на суму сплачених позивачем протягом місяця коштів, та яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією від 15.01.2020 про реєстрацію податкової накладної від 31.12.2019 № 669 у Єдиному реєстрі податкових накладних, що спростовує доводи позивача про бездіяльність відповідача. До того ж позивачем не було надано суду рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведення документальної перевірки відповідача щодо порушення ним порядку складання зведеної податкової накладної від 21.12.2019 № 669, як і будь-яких інших належних доказів, які б свідчили про те, що зазначена зведена податкова накладна не може бути підставою для віднесення покупцем сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.
23. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, з огляду на таке.
24. У постанові Верховного Суду у постанові від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21 (на яку посилається скаржник) міститься правовий висновок про те, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 (на яку посилається скаржник), вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, Судом зазначено, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання такого обов'язку може завдати покупцю збитків.
26. Розглядаючи вимоги про стягнення збитків за порушення відповідачем податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі неотриманого податкового кредиту з податку на додану вартість, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновків судів попередніх інстанції щодо недоведення позивачем належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, враховуючи таке.
27. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
28. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).
29. Згідно зі статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/20686/20.
30. Така позиція в цілому відповідає і правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19, коли колегія судів дійшла висновку, що протиправність дій відповідача, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних (коли вони не були подані взагалі) все одно має бути доведена та підтверджена належними та допустимими доказами. Такими доказами є акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, що складається за результатами перевірки (пункт 38 постанови).
31. З огляду на те, що відповідач у встановлений строк склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну від 31.12.2019 № 669, за результатами обробки якої контролюючим органом 15.01.2020 сформовано електронну квитанцію про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9330387352 і належних доказів встановлення компетентними органами факту порушення відповідачем вимог податкового законодавства, що має своїм наслідком безумовну втрату позивачем віднесення сум ПДВ до податкового кредиту суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведення позивачем, зокрема, протиправної поведінки та вини відповідача, що полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних, яке (порушення) має бути доведено та підтверджено належними та допустимими доказами.
32. За таких обставин, враховуючи недоведення позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками й вини відповідача, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 71 772 363,01 грн.
33. Враховуючи викладене у цій постанові, Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правовий висновок щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечить висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник у пункті 6 цієї постанови, колегія суддів не заперечує, що позивач має право звернутись до суду господарської юрисдикції за стягненням збитків зі свого контрагента (відповідача), який допустив податкове правопорушення, а факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
34. Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
35. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).
36. При цьому колегія суддів зауважує, що саме лише посилання на відсутність висновку без конкретизації норми (норм) права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, свідчить про недоведення скаржником передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстави для касаційного оскарження судових рішень.
37. Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржником зроблено посилання на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо наявності або відсутності права позивача на податковий кредит на підставі податкової накладної оформленої з помилкою у реквізитах, а також щодо належних способів доведення порушення вимог податкового законодавства у господарських правовідносинах під час дії мораторію на проведення перевірок контролюючим органом на підставі пункту 52.2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та оцінки доказів судами в подібних правовідносинах, однак не вказує норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
38. Наведене у сукупності свідчить, що скаржник не довів необхідності формування Верховним Судом відповідного висновку, про який зазначено у пункті 6 цієї постанови. Доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду останнього зі встановленими у справі фактичними обставинами, а також з висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Проте відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
39. При цьому скаржник не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
40. Крім того, скаржник посилається на те, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки в суді першої інстанції позивачем було подано клопотання про залучення до участі у справ третьої особи - Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, оскільки індивідуальна податкова консультація є фактичною відмовою Державної податкової служби України у віднесенні до податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною, складеною з порушенням вимог Податкового кодексу України на суму попередньої оплати, за умови неможливості проведення податкової перевірки у зв'язку з дією мораторію, однак зазначене клопотання судом було відхилено, відповідні докази до уваги суд не взяв, що, на думку скаржника, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору між позивачем та відповідачем в межах розгляду цієї справи.
41. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).
43. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
44. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
45. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
46. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Висновки Верховного Суду
47. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
49. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.
Розподіл судових витрат
50. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/1542/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай