Справа № 344/10374/23
Провадження № 2-о/344/276/23
09 червня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Шамотайла О.В.,
секретаря с/з Устинської Н.С.
за участі заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
ОСОБА_1 , звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , яким просить визначити наступні тимчасові обмеженням прав ОСОБА_2 та покладення на неї таких обов'язків:
заборонити ОСОБА_2 особисто спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з ним через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб,строком на 6 місяців;
заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним строком на 6 місяців.
В обґрунтування заяви заявником зазначено, що ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо нього психологічне та фізичне насильство протягом тривалого часу, провокує на конфлікт, погрожує фізичною розправою, вживає нецензурну лексику, свариться, а потім звертається із відповідними заяви в поліцію про вчинення щодо неї неправомірних дій.
Заявник в судовому засіданні підтримав подану заяву у повному обсязі та пояснив, що перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 29 січня 2020 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишились проживати в одному житловому приміщенні - квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки є співвласниками даної квартири у рівних частках (по 1/3 кожен). Під час спільного проживання ОСОБА_2 протягом 2019-2023 років систематично вчиняє щодо нього психологічне та фізичне насильство, а потім звертається в поліцію звинувачуючи його в конфліктах. Зазначив, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2023 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, яким заборонено йому вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців однак, ОСОБА_2 продовжує з ним спілкуватися, провокувати на конфлікт, погрожувати фізичною розправою. Оскільки 15.07.2020 йому встановлено третю групу інвалідності, а з 16.02.2022 - друга група інвалідності, йому протипоказано фізичні та психоемоційні навантаження через хворобу, а тому просить суд видати обмежувальний припис строком на шість місяців відносно ОСОБА_2 .
Відповідно до приписів ч. ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Зважаючи на на те, що Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2023 року у справі №344/598/23 про видачу обмежувального припису було частково задоволено заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису та видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , яким визначено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладено на ОСОБА_1 ряд обов'язків, а також з метою уникнення можливої дискримінації чи насильства, зважаючи на необхідність судового захисту прав ОСОБА_1 , який звернулася до суду, стверджуючи про те, що потребує відповідного захисту, враховуючи встановлений процесуальним законом (ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України) строк розгляду даної заяви (72 години), суд вважає за можливе розглянути дану заяву без участі заінтересованої особи.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 січня 2020 року у справі №344/21222/19.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишились проживати в одному житловому приміщенні - квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки є співвласниками даної квартири у рівних частках (по 1/3 кожен).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2023 року у справі №344/598/23 про видачу обмежувального припису заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису було задоволено частково, постановлено :
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покласти на ОСОБА_1 обов'язки, а саме:
- заборонити ОСОБА_1 , вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців;
- заборонити ОСОБА_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.
У поданій до суду заяві заявник посилається на те, що під час спільного проживання ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо нього психологічне та фізичне насильство, незважаючи на рішення суду продовжує провокувати його на конфлікт, погрожує фізичною розправою, свариться, а потім звертається із відповідними заяви в поліцію про вчинення щодо неї неправомірних дій у зв'язку з чим він звернувся до суду з даною заявою про видачу обмежувального припису.
На підтвердження зазначеного заявником наведено наступні обставини.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.12.2019 року у справі №344/21240/19 заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису було задоволено частково.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього обов'язки, а саме:
заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори, контактувати особисто, через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 (шість) місяців.
В решті вимог заяви - відмовлено.
Також в поданій до суду заяві заявник зазначає, що 30.01.2019 за №3527, 06.02.2019 за №4402, 14.12.2019 за №46738 та 14.12.2019 за №46743 в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інші події Івано-Франківським ВП ГУНП зареєстровано ряд його ( ОСОБА_1 ) звернень щодо вчинення неправомірних дій відносно нього, колишньою дружиною ОСОБА_2
29.06.2020 за №12020090010001672 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 125 КК України, за заявою ОСОБА_1 про те, що 28.06.2020 близько 21:00 год перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 в ході конфлікту з колишньою дружиною ОСОБА_2 , остання спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_1 , а саме : нанесла колоту рану в область правого стегна.
За заявою ОСОБА_1 в поліцію від 21.12.2020 в ході проведеної перевірки на ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП та передано для подальшого розгляду до Івано-Франківського міського суду.
27.01.2021 ОСОБА_1 звернувся в поліцію із заявою, щодо неправомірних дій колишньої дружини, ОСОБА_2 , які полягали в завідомо неправдивих повідомленнях поліції, про вчинення відносно неї домашнього насильства.
21.08.2021 та 04.09.2021 він звертався в поліцію із заявами, щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , які полягали у систематичному вчинені щодо нього психологічного та фізичного насильства. 28.09.2021 за даними заявами йому було відмовлено у внесенні відомостей у ЄРДР.
20.01.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою в поліцію щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , які полягали у систематичному вчинені щодо нього психологічного та фізичного насильства.
11.05.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою в поліцію про викрадення у нього колишньою дружиною, ОСОБА_2 паспорта громадянина України.
11.05.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою в поліцію щодо неправомірних дій колишньої дружини, ОСОБА_2 , які полягали у систематичному вчинені щодо нього психологічного та фізичного насильства.
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно ч 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник- особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Згідно пункту 14 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство- форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року винесеній у справі № 754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви щодо покладання на заінтересовану особу ОСОБА_2 заборони особисто спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з ним через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб,строком на 6 місяців, заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним строком на 6 місяців - заявник обґрунтовано звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису, і його права мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки, з огляду на зазначені в судовому засіданні та встановлені судом обставини заявник ОСОБА_1 дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства (фізичного та психологічного), а його кривдником є заінтересована особа ОСОБА_2 .
На підставі досліджених доказів, які підтверджують факт застосування психологічного і фізичного насильства, та свідчать що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними, у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінюючи сам вид насильства (психологічне та фізичне), ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд приходить до висновку про задоволення заяви про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,- задовольнити.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на ОСОБА_2 обов'язки, а саме:
заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ним через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців;
заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним строком на 6 місяців.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлений 09.06.2023.
Суддя Шамотайло О.В.