ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2023Справа № 910/1054/23
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Петрук Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
АДРЕСА_2 ;
ідентифікаційний код НОМЕР_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа"
20901, обл. Черкаська, Чигиринський р-н, м. Чигирин, вул. Богдана
Хмельницького, будинок 3; ідентифікаційний код 03058052
про стягнення 4 922 435,27 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
До Господарського суду міста Києва звернулась Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа" про стягнення 4 922 435,27 грн, з яких: 2 499 118,81 грн - пені та 2 423 316,46 грн - штрафу, що були нараховані позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 201/ВЗЗ-2022 від 16.05.2022, зокрема, в частині строків поставки товару.
Ухвалою суду від 26.01.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
31.01.2023 від позивачів надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 26.01.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 відкрито провадження у справі №910/1054/23, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2023.
Протокольною ухвалою від 01.03.2023 розгляд справи відкладено на 22.03.2023.
06.03.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує.
15.03.2023 позивачем подано відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 22.03.2023 розгляд справи відкладено на 19.04.2023.
27.03.2023 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.
19.04.2023 відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.
Протокольною ухвалою суду від 19.04.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2023.
24.05.2023 в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 24.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю "АнВа" укладено договір поставки товару від 16.05.2022 № 201/ВЗЗ-2022 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1. Договору «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» Відповідач зобов'язується поставити Позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (додаток № 1 до Договору), а Позивач - прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 1.2. розділу 1 Договору «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» визначено, що найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку № 1 до цього Договору (специфікації).
Відповідно до додатку № 1 до Договору (специфікації) передбачено, що найменування товару (асортимент): формений одяг (ДК 021:2015-18110000-3- (штани вітровологозахисні зимові) (далі - Товар). Загальна кількість Товару - 25 000 штук .
Відповідно до пункту 3.1. розділу 3 Договору «ЦІНА ДОГОВОРУ» ціна Договору складає 43 999 500 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 20 % - 7 333 250.00 грн.
Пунктом 5.1. розділу 5 Договору «ПОСТАВКА ТОВАРУ» сторони домовились, що дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці Позивача, сканкопія якої надсилається Позивачем з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 вказану у розділі 13 цього Договору. Відповідач зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити Позивачу (його уповноваженій особі) отримання заявки.
У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
У випадку корегування інформації, яка визначена у заявці, Позивач має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.
Також пунктом 5.2. розділу 5 Договору «ПОСТАВКА ТОВАРУ» визначено, що передача (приймання-здача) Товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: військова частина НОМЕР_1 Національної гордії України, АДРЕСА_2, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно заявок Позивача.
Підпунктом 6.3.1. пункту 6.3. розділу 6 Договору «ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН» визначено, що Відповідач зобов'язаний забезпечити поставку якісного Товару у строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 7.1. розділу 7 Договору «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим Договором.
Пунктом 7.3. розділу 7 Договору «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» сторони узгодили між собою, що за порушення строку поставки Товару, зазначеного у заявці Позивача, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад ЗО календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого Товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7. розділу 5 Договору, Позивач залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.
Пунктом 9.1. розділу 9 Договору «ВИРІШЕННЯ СПОРІВ» визначено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Пунктом 10.1. розділу 10 Договору «СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ» визначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від
№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2022.
Згідно пункту 11.8. розділу 11 Договору «ІНШІ УМОВИ» усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 13 цього Договору). У будь-якому разі Позивач вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а Відповідач з моменту направлення Позивачем відповідного листа (на електрону пошту Відповідача, вказану у розділі 13 цього Договору; передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання Відповідачем).
За твердженням Позивача, котре не заперечується Відповідачем, 16.06.2022 керівник Відповідача Курганський С.П. отримав під підпис, зроблений власноруч, заявку Позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-684 (відмітка на звороті), про необхідність поставки Товару:
в кількості 5 000 комплектів у строк до 31.07.2022;
в кількості 10 000 комплектів у строк до 31.08.2022;
в кількості 10 000 комплектів у строк до 30.09.2022.
Водночас, звертаючись до суду із позовом, Позивач вказує, що Товар, визначений заявкою Позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-684, поставлений Відповідачем з порушенням строків, у відповідності до переліку видаткових накладних, що наведений Позивачем у тексті позовної заяви, а саме:
17.08.2023 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 700 шт. та вартістю 1 231 986.00 грн. (видаткова накладна № 179 від 17.08.2022, складена Відповідачем);
31.08.2023 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 2 140 шт. та вартістю 3 766 357.20 грн. (видаткова накладна № 198 від 31.08.2022, складена Відповідачем);
19.09.2023 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 2 160 шт. та вартістю 3 801 556.80 грн. (видаткова накладна № 215 від 19.09.2022, складена Відповідачем);
29.09.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 080 шт. та вартістю 1 900 778.40 грн. (видаткова накладна № 219 від 29.09.2022, складена Відповідачем);
05.10.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 600 шт. та вартістю 1 055 988.00 грн. (видаткова накладна № 225 від 05.10.2022, складена Відповідачем);
07.10.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 910 шт. та вартістю 3 361 561.80 грн. (видаткова накладна № 237 від 07.10.2022, складена Відповідачем);
12.10.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 520 шт. та вартістю 915 189.60 грн. (видаткова накладна № 240 від 12.10.2022, складена Відповідачем);
18.10.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 120 шт. та вартістю 1 971 177.60 грн. (видаткова накладна № 248 від 18.10.2022, складена Відповідачем);
25.10.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 180 шт. та вартістю 316 796.40 грн. (видаткова накладна № 257 від 25.10.2022, складена Відповідачем);
26.10.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 410 шт. та вартістю 721 591,80 грн. (видаткова накладна № 261 від 26.10.2022, складена Відповідачем;
03.11.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 640 шт. та вартістю 1 126 387.20 грн. (видаткова накладна № 277 від 03.11.2022, складена Відповідачем);
11.11.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 490 шт. та вартістю 862 390.20 грн. (видаткова накладна № 288 від 11.11.2022, складена Відповідачем);
16.11.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 430 шт. та вартістю 2 516 771.40 грн. (видаткова накладна № 296 від 16.11.2022, складена Відповідачем);
18.11.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 170 шт. та вартістю 2 059 176.60 грн. (видаткова накладна № 297 від 18.11.2022, складена Відповідачем
29.11.2023 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 570 шт. та вартістю 2 763 168.60 три. (видаткова накладна № 305 від 29.11.2022, складена Відповідачем);
02.12.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 640 шт. та вартістю 2 886 367.20 грн. (видаткова накладна № 316 від 02.12.2022, складена Відповідачем);
09.12.2022Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1410 шт. та вартістю 2 481 571.80 грн. (видаткова накладна № 332 від 09.12.2022, складена Відповідачем);
12.12.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 960 шт. та вартістю 1 689 580.80 грн. (видаткова накладна № 335 від 12.12.2022, складена Відповідачем);
13.12.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 650 шт. та вартістю 1 143 987.00 грн. (видаткова накладна № 343 від 13.12.2022, складена Відповідачем);
14.12.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 300 шт. та вартістю 2 287 974.00 грн. (видаткова накладна № 348 від 14.12.2022, складена Відповідачем);
15.12.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 740 шт. та вартістю 3 062 365.20 грн. (видаткова накладна № 352 від 15.12.2022, складена Відповідачем);
16.12.2022 Відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А поставлено Товар у кількості 1 180 шт. та вартістю 2 076 776.40 грн. (видаткова накладна № 356 від 16.12.2022, складена Відповідачем).
Позивач пред'явив Відповідачу претензію від 05.01.2023 № 78/8/2-32 про сплату пені в розмірі 2 499 118.81 грн. та штрафу в розмірі 2 423 316.46 грн. за порушення строків поставки Товару, визначеного Договором, обґрунтовані вимоги якої не задоволені.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 та у постанові від 31.03.2021 у справі №916/3848/19.
Так, пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці Позивача, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки Замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
За таких умов, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 499 118,81 грн пені.
Судом перевірено розрахунок штрафу на загальну суму 2 423 316,46 грн, встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 423 316,46 грн.
Разом з тим, відповідач просить зменшити розмір нарахованої пені, посилаючись на наявність об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне виконання умов Договору.
Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечує та зазначає, що відповідачем належним чином не доведено причинно-наслідкового зв'язку між наявністю форс-мажорних обставин та неможливістю своєчасного виконання зобов'язань за Договором.
Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
Слід зауважити, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
10.10.2022 відбувся перший масований ракетний обстріл енергетичної інфраструктури України, які надалі продовжувалися. Внаслідок таких обстрілів виник значний дефіцит електричної потужності та операторами систем розподілу введено Графіки погодинних та аварійних відключень споживачів електроенергії.
Вказані обставини є загальновідомими, а відтак відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказуванню.
Сертифікатом Вінницької торгово-промислової палати №0500-22-1986 від 27.12.2022 засвідчено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» форс-мажорних обставин спричинених військової агресією рф проти України.
Враховуючи викладене, судом встановлено настання обставин, які сторони не могли передбачити, укладаючи договір № 201/B33-2022 від 16.05.2022, зокрема, масовані обстріли об'єктів енергетичної інфраструктури, що в свою чергу викликало значний дефіцит електричної потужності.
Доводи позивача про можливість закупівлі відповідачем генераторів для безперебійного живлення обладнання та про підключення виробничого підприємства відповідача до мереж критичної інфраструктури, суд не бере до уваги, оскільки як закупівля генераторів, так і підключення до мереж критичної інфраструктури, за обставин, що склалися внаслідок масованих ракетних ударів, не залежала в повній мірі від волі відповідача.
Враховуючи наведене вище, зважаючи на предмет укладеного між сторонами Договору та надані відповідачем докази наявності об'єктивних обставин, які утруднили виконання його умов у визначений Заявкою строк, оскільки, ТОВ "АнВа" виконало свої зобов'язання за Заявкою в повному обсязі, а період прострочення є незначним, керуючись принципами справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, разом з тим, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 90%, а відтак, стягнення з відповідача 249 911 грн. 88 коп. пені, 242 331 грн. 65 коп. штрафу.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог суд розглянув і відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При цьому, оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 73 836 грн. 53 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа" ( 20901, обл. Черкаська, Чигиринський р-н, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, будинок 3; ідентифікаційний код 03058052) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_2 ) 249 911 грн. 88 коп. пені, 242 331 грн. 65 коп. штрафу та 73 836 грн. 53 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 02.06.2023
Суддя М.О. Лиськов