майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"30" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/435/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Чеботарьов В.В. - адвокат, ордер серії АІ №1262975 від 09.08.2022 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),
від відповідача: Оніщук Є.О. - адвокат, ордер серії ВХ №1020901 від 11.04.2022 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Глорія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко"
про стягнення 12 721 760 грн. (згідно заяви за вх. № г.с.01-44/1175/22 від 24.10.2022 про зміну предмету позову)
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не дотримано умови договору відповідального зберігання №24-зб від 24.10.2019, а саме: не повернуто позивачу товар за його вимогою.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
23.09.2022 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову, відзначав, що у відповідача відсутні відомості про продовження дії договору оренди приміщення, де зберігалося насіння соняшника, і, на сьогоднішній день ТОВ "Цефей-Еко" не користується та не має доступу до приміщення, яке знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г), та в якому зберігалось майно позивача. Тому обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про зобов'язання повернути позивачу майно не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон.
24.10.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла підписана ЕЦП заява (вх. № 01-44/1175/22 від 24.10.2022) про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просить суд стягнути з ТОВ "Цефей-Еко" на користь ПСП "Глорія" кошти у сумі 12 721 760 грн. за неповернення переданого на зберігання майна, а саме - насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795, 11 т.
Дана заява мотивована тим, що за змістом відзиву відповідачем фактично визнано відсутність майна, яке було йому передано ПСП "Глорія" на відповідальне зберігання згідно договору №24-зб відповідального зберігання від 24.10.2019, у вигляді насіння соняшнику високоолеїнового першого класу у кількості 795, 11 т станом на момент підготовчого судового засідання.
Наведені обставини, на думку позивача, об'єктивно свідчать про необхідність зміни предмета позову, оскільки у випадку задоволення позовних вимог ПСП "Глорія" до ТОВ "Цефей-Еко" про зобов'язання повернути майно, а саме - насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795, 11 т заставною вартістю 9 223 276 грн., рішення суду не може бути виконане та, не відбудеться захист порушеного права позивача.
Отже, позивач вважав, що доцільним є зміна предмета позову у вказаній господарській справі, яка буде пов'язана не з безпосереднім зобов'язанням ТОВ "Цефей-Еко" повернути насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795, 11 т заставною вартістю 9 223 276 грн., а зі стягненням заставної вартості ввіреного йому майна.
28.11.2022 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній зазначив, що на сьогоднішній день ТОВ "Цефей-Еко" не користується та не має доступу до приміщення, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г) та в якому зберігалось майно Позивача, але стверджувати про відсутність майна в місці його зберігання не може.
Також відповідач відзначив, що в якості доказів на підтвердження факту нестачі або втрати майна, яке було передано на зберігання відповідачу, позивачем не надано жодного доказу.
Крім цього, відповідач наполягав на тому, що строк дії договору зберігання закінчив свою дію 31.12.2019, проте, позивач не вжив заходів, спрямованих на виконання обов'язку, визначеного п.п. 3.1.2. договору зберігання - забрати у Зберігача майно до закінчення строку його дії.
Також відповідач вважав необґрунтованим визначення вартості майна, переданого на зберігання.
30.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до яких останній звертав увагу суду на те, що неналежна поведінка відповідача, яка виразилася у невиконанні умов договору № 34-зб від 24.10.2019, не гарантує повернення переданого майна від сторонньої особи. Також позивач просив задовольнити позов в повному обсязі.
04.01.2023 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), згідно яких останній вчергове наголошував, що факт нестачі чи пошкодження майна не доведений жодним доказом. Також ТОВ "Цефей-Еко" відзначав, що більш вагомим доказом вартості майна, переданого на зберігання, є висновок судово-товарознавчої експертизи № 650 від 28.12.2022 (судовий експерт Радзієвська О.О.), проведеної за зверненням ТОВ "Цефей-Еко". Згідно висновку експерта ринкова вартість насіння соняшника високоолеїнового першого класу врожаю 2019 року з урахуванням норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах складає 9 188 534,00 грн. з ПДВ.
Ухвалою суду від 17.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В послідуючому Господарський суд Житомирської області ухвалою від 08.02.2023 перейшов із стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №906/435/22; призначив підготовче засідання; в порядку ст. 69 ГПК України викликав судового експерта ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 1) Радзієвську Оксану Олегівну для участі у судовому засіданні та для надання пояснень щодо висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №650 від 28.12.2022 по господарській справі № 906/435/22.
16.02.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про долучення довідки ТОВ "АПК-Інформ Груп" щодо визначення вартості насіння соняшника високоолеїнового з 18.11.2022 по 16.12.2022.
03.04.2023 внаслідок неможливості прибуття судового експерта Радзієвської О.О. в судове засідання, останньою направлено суду письмові відповіді на питання щодо висновку судово-товарознавчої експертизи № 650 від 28.12.2022.
Ухвалою суду від 05.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Разом з тим, зазначив, якщо суд дійде до висновку про обґрунтованість позовних вимог, просив врахувати вартість насіння соняшника, визначену висновком експерта.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2019 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Глорія" (Поклажодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (Зберігач/відповідач) укладено догові № 24-зб (а.с. 7-8 том 1), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, за документами, які є невід'ємною частиною цього договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає партіями на зберігання протягом строку цього договору насіння сої врожаю 2019 року та насіння соняшника високо олеїнового першого класу, надалі іменується "Майно" (п.п. 1.1. договору).
Згідно п.п. 1.2. договору зберігач здійснює зберігання Майна за наступною адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г).
Зберігання Майна за цим Договором є безоплатним, строком до 04.06.2020. На подальше зберігання Майна, встановлюється плата за зберігання, 10 000,00 грн. в місяць з ПДВ. Плата за зберігання здійснюється Поклажодавцем шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок Зберігача (п.п. 1.3. договору).
Пунктом 2. договору сторони погодили, що Зберігач зобов'язаний:
- вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання;
- зберігати майно окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця.
- нести повну відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним законодавством України з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення ПоклажодавцевІ.
- повернути майно ПоклажодавцевІ за першою вимогою останнього.
Відповідно до п.п. 4.1. договору передача майна на відповідальне зберігання здійснюється за актом приймання-передачі майна, який є додатком до даного договору.
Також п.п. 4.2. договору сторони погодили, що зняття майна зі зберігання здійснюється в місці зберігання майна за актами приймання-передачі.
Згідно п.п. 4.4. договору сторони проводять інвентаризацію майна Поклажодавця на складі Зберігача, результати якої оформляються сторонами Інвентаризаційною відомістю на майно.
У випадку розбіжності результатів інвентаризації з даними однієї зі сторін, сторони протягом 3 робочих днів проводять уточнену інвентаризацію і звіряння з даними, зазначеними в обліковій документації (актах інвентаризації попередніх періодів, актах приймання-передачі майна на зберігання і зняття зі зберігання, товарно-транспортних накладних) Зберігача і Поклажодавця. Після проведення зазначених заходів уповноважені представники сторін зобов'язані скласти відповідний акт про інвентаризацію товару (п.п. 4.5. договору).
Пунктом 5.1. договору визначено, що у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.
Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п.п. 5.1.1. договору).
Згідно п.п. 5.2. договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати Поклажодавцеві всі пов'язані з цим збитки.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині невиконання зобов'язань - до їх повного виконання (п.п. 7.1. договору).
Також п.п. 7.6. договору передбачено, якщо будь-яка із сторін не заявить іншій стороні за 30 календарних днів до кінця строку дії договору про відмову від пролонгації, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах з дня, наступного за кінцевим днем діючого строку договору. Наступні пролонгації дії договору можуть відбуватись таким же чином.
Згідно з Актом приймання-передачі майна № 1 від 06.11.2019 (а.с. 9 том 1) позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сою перехідну врожаю 2019 року у кількості 430 тон, заставною вартістю 7 600 грн. з ПДВ за 1 тону (загальна заставна вартість майна 3 268 000,00 грн. з ПДВ).
У відповідності до Акту приймання-передачі майна № 2 від 06.11.2019 (а.с. 10 том 1) позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сонях врожаю 2019 року у кількості 393,88 тон, заставною вартістю 11 600,00 грн. з ПДВ за 1 тону (загальна заставна вартість майна 4 569 008 грн. з ПДВ).
Згідно Акту приймання-передачі майна № 3 від 06.11.2019 (а.с. 11 том 1) позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сонях врожаю 2019 року у кількості 232,86 тон, заставною вартістю 11 600,00 грн. з ПДВ за 1 тону (загальна заставна вартість майна 2 701 176 грн. з ПДВ).
Також 10.11.2019 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сонях врожаю 2019 року у кількості 168,37 тон, заставною вартістю 11 600,00 грн. з ПДВ за 1 тону (загальна заставна вартість майна 1 953 092 грн. з ПДВ), що підтверджується Актом приймання-передачі майна № 4 від 10.11.2019 (а.с. 12 том 1) .
Враховуючи викладене відповідачу відповідальне зберігання передано:
- 430 тон сої перехідної врожаю 2019 року заставною вартістю 3 268 000 грн. з ПДВ;
- 795,11 тон соняху врожаю 2019 року заставною вартістю 9 223 276 грн. з ПДВ.
Передача соняшника за місцем зберігання: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г) підтверджується також товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у справі ( а.с. 13-25 том 1).
Як зазначив позивач, 06.06.2022 звернувся до відповідача з вимогою про повернення 795,11 т соняшника у строк до 13.06.2022 (а.с. 26 том 1). Зазначений лист отриманий відповідачем 16.06.2022, про що свідчить трекінг з сайту УДППЗ "Укрпошта" поштового відправлення з ідентифікатором 0313410453620 (а.с.26-31 том 1).
Також загадану вище вимогу про повернення насіння соняшника направлено на електронну адресу відповідача ao@allinfoody.com, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте, відповідач насіння соняшника Позивачу не повернув.
З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарським кодексом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом положень частини 1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання
За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. У відповідності з приписами частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Позивач зазначає, що оскільки відповідач не повернув позивачу майно, яке передане на зберігання і не повернено позивачу після пред'явленням вимоги.
За приписами ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
В контексті даної статті суд вважає за необхідне відзначити, що у разі відмови зберігача від повернення прийнятої на зберігання речі, поклажодавець не має права вимагати відшкодування її вартості, посилаючись на статті 950, 951 ЦК України, а може вимагати саме повернення речі, оскільки такий обов'язок зберігача встановлено статтею 949 ЦК України і він діє до одержання доказів втрати вказаної речі.
Разом з тим, в контексті п.п. 4.4., та 4.5. договору суд дійшов висновку, якщо майно, передане на зберігання, не повернуто, але Поклажодавець впевнений у її втраті, у зв'язку з чим зацікавлений у відшкодуванні її вартості, має бути проведена інвентаризація у Зберігача, за результатами яких встановлюється, чи наявна вказана річ у Зберігача, чи відсутня.
Позивачем не надано доказів втрати (нестачі) або пошкодження відповідачем майна, переданого за договором зберігання № 24-зб від 24.10.2019, тобто відсутні докази наявності такого елементу правопорушення, як збитки. Та як наслідок, відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача (яка полягає у неповерненні майна, переданого за договором зберігання) та збитками (втрати (нестачі) або пошкодження майна, переданого відповідачу за договором зберігання).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Рішення суду повинні бути чіткими й однозначними, спрямованими на остаточне вирішення спору. Рішення суду не повинно породжувати нових спорів при його виконанні. Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Суд звертає увагу, що звернення ПСП "Глорія" з позовом про стягнення 12 721 760 грн. (згідно заяви за вх. № г.с.01-44/1175/22 від 24.10.2022 про зміну предмету позову), завданих втратою (нестачею) або пошкодженням речі, є передчасним.
В даному випадку кінцевою метою позову є повернення майна у володіння позивача.
Європейський суд з прав людини у справі "Пронина проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача
Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.06.23
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек.)
+ на ел. пошту: psp-gloria@meta.ua
+ представнику позивача на ел. адресу: w321wu@gmail.com
3 - відповідачу (рек.)
+ на ел. пошту: ao@allinfoody.com
+ представнику відповідача ТОВ "Цефей-Еко" Оніщуку Є.О. на ел. адресу: advocate.onishchuk@gmail.com