майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"23" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1141/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Присяжнюк О.А., довіреність №11 від 19.12.2022;
Шаповалов А.В.- сільський голова, виписка з ЄДР;
від відповідача: Слуцька Н.С., довіреність від 24.01.2023(в режимі відеоконференції);
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Волицької сільської ради Житомирського району (с.Волиця Житомирського району Житомирської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ" (м.Київ)
про визнання договору укладеним та стягнення 298420,66грн,
з перервами в судовому засіданні з 27.03.2023 до 02.05.2023 та з 02.05.2023 до 23.05.2023 згідно із ст.216 ГПК України.
Волицька сільська рада Житомирського району Житомирської області звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Васильківське КСМ" 298420,66грн, з яких: 209073,28грн безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельними ділянками та 89347,38грн шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок, а також про визнання укладеним договору оренди землі.
Обґрунтовуючи звернення з даним позовом позивач зазначив, що відповідач, як власник об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках загальною площею 34,7482га, у тому числі: діл №1 - загальною площею 3,7000га кадастровий номер 1820384800:07:000:0252, діл №2 - загальною площею 3,1422га кадастровий номер 1820384800:07:000:0254, діл №3 - загальною площею 27,9060га кадастровий номер 1820384800:07:000:0268 в порушення вимог Земельного та Податкового кодексів України, використовує земельні ділянки без правовстановлюючих документів та не сплачує земельний податок, а також уникає укладення з власником земельних ділянок комунальної власності договору оренди.
Ухвалою суду від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.01.2023.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив у повному обсязі та зазначив, що вимоги про визнання договору укладеним не підлягають задоволенню, оскільки позивач не звертався до відповідача з проектом договору оренди земельних ділянок, не повідомляв умови оренди, а надав проект договору лише з додатками до позовної заяви. В свою чергу, ТОВ "Васильківське КСП" жодним чином не погоджувало та не погоджується з умовами договору оренди земельних ділянок, зокрема, в частині визначення розміру орендної плати із розрахунку 10% від нормативно-грошової оцінки та строку дії договору. Щодо стягнення безпідставно збережених коштів вказав, що позивачем не надано обґрунтування визначення суми стягнення, заявленої в позові. Також відповідач звернув увагу, що відсутність у особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. ТОВ "Васильківське КСМ" набуло право власності на нерухоме майно у 2009 році на підставі договорів міни, що свідчить про правомірне використання відповідачем будь-яких земельних ділянок на яких розташоване його нерухоме майно. При цьому жодних документів, що підтверджують самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0252, 1820384800:07:000:0254, 1820384800:07:000:0268 матеріали справи не містять (а.с.195-201).
Ухвалою господарського суду від 30.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 26.03.2023 (включно); відкладено підготовче засідання на 28.02.2023.
У відповіді на відзив позивач вказав, що Волицькою сільською радою неодноразово направлялись на адресу відповідача листи із зазначенням необхідності укладення з власником земельних ділянок комунальної власності договорів оренди, які були ТОВ "Васильківське КСМ" проігноровані. Відповідач знав про встановлений факт порушення вимог земельного законодавства, однак маніпулюючи обставинами та власною бездіяльністю блокував будь-яку можливість вирішити порушені питання в позасудовому порядку, не залишаючи позивачу іншого варіанту для забезпечення належних надходжень до місцевого бюджету, як звернення до суду (а.с.214-218).
Ухвалою суду від 28.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1141/22 до судового розгляду по суті на 27.03.2023.
У судовому засіданні 27.03.2023 оголошено перерву до 02.05.2023, яку було продовжено до 23.05.2023, відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України.
Представники позивача у судовому засіданні 23.05.2023 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як свідчать матеріали справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.08.2021 року №269673412:
- право власності на частину цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул.Леніна, 31, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384472 р.№3988, 24.06.2009;
- право власності на комплекс, частина цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул.Леніна, 33, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384464 р.№3976, 24.06.2009;
- право власності на частину цілісного майнового комплексу згідно переліку по вул.Леніна, 32, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384474 р.№3990, 24.06.2009;
- право власності на частину цілісного майнового комплексу згідно переліку по пров.Залізничний, 11, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384466 р.№3982, 24.06.2009;
- право власності на частину цілісного майнового комплексу (адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 906,8кв.м. по вул.Леніна, 1а, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область 06.10.2009 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору міни, ВМЕ №384476 р.№3992, 24.06.2009.
Позивач вказує, що земельні ділянки загальною площею 34,7482га, в тому числі: ділянка №1 загальною площею 3,7000га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка №2 загальною площею 3,1422га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка №3 загальною площею 27,9060га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у приватній власності ТОВ "Васильківське КСМ" в повній мірі використовуються відповідачем, про що свідчать акти обстежень земельних ділянок №1,№2,№3 від 08.04.2021 (а.с.144-155).
Рішеннями Волицької сільської ради №513 від 10.12.2021 та №610 від 18.02.2022 затверджено Волицькій територіальній громаді в особі Волицької сільської ради технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності під господарськими будівлями та дворами загальною площею 27,9060га, загальною площею 3,7000га, загальною площею 3,1422га, що розташовані на території Івницького старостинського округу Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області; прийнято у комунальну власність та передано на баланс Волицької сілсьької ради земельні ділянки з цільовим призначенням: 01.01 - для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, а саме: ділянка №1 загальною площею 3,7000га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка №2 загальною площею 3,1422га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка №3 загальною площею 27,9060га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268, що розташовані на території Івницького старостинського округу Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.67-68,104-105).
Волицькою сільською радою направлено на адресу ТОВ "Васильківське КСМ" лист від 17.06.2022 №515 із зазначенням необхідності укладення договорів оренди землі з власником земельних ділянок комунальної власності під господарськими будівлями та дворами загальною площею 34,7482га, в тому числі: ділянка №1 загальною площею 3,7000га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252; ділянка №2 загальною площею 3,1422га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254; ділянка №3 загальною площею 27,9060га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268 (а.с.219-221).
Однак відповідач відповідь на лист від 17.06.2022 №515 не надав; станом на момент прийняття рішення у даній справі договір оренди вищезазначених земельних ділянок між ТОВ "Васильківське КСМ" та Волицькою сільською ради не укладено.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на той факт, що ТОВ "Васильківське КСМ", набувши право власності на нежитлові будівлі за адресами: вул.Леніна, 31, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; вул.Леніна, 33, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; вул.Леніна, 32, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; пров.Залізничний, 11, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; вул.Леніна, 1а, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область з урахуванням вимог ст.ст.120, 125 ЗК України мав укласти з Волицькою сільською радою договір оренди земельних ділянок з метою обслуговування зазначених будівель. Проте оскільки такий договір не було укладено, позивач вважає, що ТОВ "Васильківське КСМ" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладених договорів, тим самим збільшує вартість власного майна, а Волицька сільська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача. Крім того, відповідачем завдано шкоду за самовільне зайняття вільної від забудови частини земельних ділянок. Згідно з наданими Волицькою сільською радою розрахунками, розмір збережених ТОВ "Васильківське КСМ" коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельними ділянками з 01.01.2018 року по 31.10.2022 року становить 209073,28грн; розмір шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок складає 89347,38грн (а.с.180-182).
На підставі викладеного, позивач звернувся до господарського суду з наступними вимогами: визнати договір оренди земельних ділянок укладеним у запропонованій позивачем редакції; стягнути з відповідача 209073,28грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками загальною площею 3437482га без правовстановлюючих документів у вигляді орендної плати за землю та 89347,38грн шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Предмет спірних правовідносин стосується визначення питань відносно наявності достатніх правових підстав для укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки, визначення обставин щодо досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, вирішення наявності підстав щодо сплати відповідачем грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також умовами Договору оренди землі.
Згідно ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6 Закону).
Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення є належним способом захисту прав суб'єктів господарювання (Постанова КГС ВС від 02.06.2021 року у справі №910/6139/20).
Тому, позивачем обрано ефективний спосіб захисту своїх прав як власника земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
У Законі України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18).
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.
Аналогічну позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17.
Згідно ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Таким чином, підставою укладення договору оренди землі комунальної власності є відповідне рішення органу місцевого самоврядування.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Вказаний порядок визначений статями 638-650 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ст.641 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, протягом нормально необхідного для цього часу.
Відповідно до ст.648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Отже, чинним законодавством України передбачено можливість укладення договору оренди землі за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та направлення пропозиції укласти договір, яка має містити істотні умови договору оренди землі, передбачені Законом України "Про оренду землі".
Таким чином, позивач усвідомлюючи необхідність укладання договору оренди земельних ділянок та маючи дійсний намір укласти такий договір мав право звернутися з відповідною пропозицією до відповідача, а у разі наявності розбіжностей між сторонами при укладанні договору - звернутися до суду для їх вирішення, у відповідності до ст.649 ЦК України.
Однак, позивачем до матеріалів справи не надано доказів належного звернення до відповідача з пропозицією укласти договір оренди землі в порядку, передбаченому ст.641 ЦК України, яка б містила істотні умови договору (проєкт договору).
З наявного в матеріалах справи з листа Волицької сільської ради від 17.06.2022 №515) вбачається, що позивач лише направляв на адресу ТОВ "Васильківське КСМ" повідомлення про необхідність подачі клопотання щодо передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності для вирішення на черговій сесії сільської ради питання по суті (а.с.220-221).
Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Положеннями частин першої, четвертої статті 124 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду та встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач з відповідним клопотанням про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності до Волицької сільської ради не звертався, рішення з даного питання органом місцевого самоврядування не приймалось.
Враховуючи ту обставину, що позивачем не дотримано процедури та порядку укладення договору оренди земельних ділянок, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору оренди землі у іншій редакції.
Щодо заявленої вимоги про стягнення 209073,28грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками загальною площею 34,7482га без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2018 року по 31.10.2022 року суд зазначає наступне.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на нежитлові будівлі за адресами: вул.Леніна, 31, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; вул.Леніна, 33, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; вул.Леніна, 32, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; пров.Залізничний, 11, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; вул.Леніна, 1а, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область, зареєстровані за ТОВ "Васильківське КСМ".
Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 року.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У частині 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України),
В силу статті 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно до ч.1 ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду землі", об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, в постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Отже, позивач у цій справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельних ділянок як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Як свідчать Витяги з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268 площею 27,9060га місце розташування: Івницький старостинський округ, Волицька сільська рада, Житомирський район, Житомирська область сформована з 04.01.2022 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру; земельна ділянка з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252 площею 3,7000га місце розташування: Івницький старостинський округ, Волицька сільська рада, Житомирський район, Житомирська область сформована з 19.11.2021; земельна ділянка з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254 площею 3,1422га місце розташування: Івницький старостинський округ, Волицька сільська рада, Житомирський район, Житомирська область сформована з 29.11.2021 (а.с.16-25)
Позивач не надав до суду доказів існування протягом періоду (з 2018 по 2021 рік) земельних ділянок з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268 площею 27,9060га, з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252 площею 3,7000га, з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254 площею 3,1422га - як об'єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.
Отже, реальну можливість передати земельні ділянки площею 3,7000га, 3,1422га, 27,9060га в оренду відповідно до законодавства Волицька сільська рада отримала тільки відповідно 19.11.2021, 29.11.2021, 04.01.2022, оскільки саме з цього часу спірні земельні ділянки стали об'єктом цивільних прав і до цього часу не була визначена нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки, та, як наслідок, не могла бути розрахована орендна плата.
Що стосується стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів після їх формування як об'єктів цивільних прав за період з січня 2022 по жовтень 2022 суд зазначає наступне.
Слід відзначити, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, одне з ключових значень має площа земельної ділянки, яку фактичну використовує відповідач і підтвердження її відповідними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об'єкт цивільних прав з відповідною площею.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №917/266/19.
Позивач визначаючи площу земельних ділянок якими, на думку останнього, безпідставно користується відповідач посилається акти обстеження земельної ділянки №1, №2, №3 від 08.04.2021 (а.с.144-155).
Відповідно до п.2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів подано позивачем, у зв'язку з чим, суд вважає, що акти обстеження від 08.04.2021 не є належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання.
При цьому, суд звертає увагу, що акти обстеження земельних ділянок №1, №2, №3 від 08.04.2021 не містять кадастрових номерів земельних ділянок, оскільки були складені до їх формування як об'єкти цивільних прав.
Посилання позивача на рішення Волицької сільської ради від 10.12.2021 №513 та 18.02.2022 №610, якими затверджувалась технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності; прийняття їх у комунальну власність та передачу на баланс Волицької сільскьої ради не свідчать про фактичне користування відповідачем саме такою площею земельних ділянок, а отже і розрахована позивачем сума неодержаної ним суми орендної плати, не підтверджена.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що на сформованих земельних ділянках з кадастровим номером 1820384800:07:000:0268 площею 27,9060га, з кадастровим номером 1820384800:07:000:0252 площею 3,7000га, з кадастровим номером 1820384800:07:000:0254 площею 3,1422га місце розташування: Івницький старостинський округ, Волицька сільська рада, Житомирський район, Житомирська область знаходяться саме об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності відповідача, а також докази реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Волицькою сільською радою права власності на земельні ділянки площею 27,9060га, 3,7000га, 3,1422га.
Суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період січень - жовтень 2022 року в сумі 60274,54грн, що був визначений самостійно на підставі наведеного ним арифметичного розрахунку виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік у розмірі 723294,49грн Х 10% (розмір орендної плати на рівні 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) / 12 (місяців) Х 10 (місяців).
Визначаючи відсоток 10, який було застосовано при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, позивач керувався виключно рішенням Волицької сільської ради від 16.04.2021 №148 "Про перегляд орендної плати по діючих договорах оренди", яким переглянуто діючі договори оренди земельних ділянок та встановлено розмір орендної плати на рівні не менше 10% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с.186).
Згідно з положеннями ч.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки
Крім того, згідно з абзацом першим пункту 289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").
Разом з цим, застосування для розрахунку безпідставно збережених коштів рішення Волицької сільської ради від 16.04.2021 №148 "Про перегляд орендної плати по діючих договорах оренди" є безпідставним, адже договір оренди земельних ділянок між позивачем та відповідачем не укладено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами площу земельних ділянок, які використовує відповідач, та правильність здійсненого Волицькою сільською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Разом з тим, суд критично оцінює доводи представника відповідача, викладені у відзиві, та зазначає, що із дня набуття права власності на нежитлові будівлі за адресами: вул.Леніна, 31, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; вул.Леніна, 33, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; вул.Леніна, 32, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; пров.Залізничний, 11, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область; вул.Леніна, 1а, с.Івниця, Житомирський район, Житомирська область, ТОВ "Васильківське КСМ" стало фактичним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані ці об'єкти, а тому саме із цієї дати у власника об'єктів нерухомого майна виник обов'язок сплати за користування земельними ділянками, на яких таке майно розташовано.
Розглядаючи вимогу про стягнення шкоди у розмірі 89347,38грн, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок дійшов наступних висновків.
Обґрунтовуючи вимогу про стягнення шкоди позивач вказує, що спірні земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності позивача, однак огороджені парканами та мають ворота, які обмежують доступ власника (позивача) до об'єкту. Відповідач незаконно (без будь-яких правовстановлюючих документів) використовує не тільки земельні ділянки під об'єктами нерухомого майна, що перебувають у власності відповідача, а і прилеглу незабудовану територію загальною площею 34,7482га, з них площа вільна від забудови 31,5314га.
За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.
Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.
Пунктом 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. № 6 передбачено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.
Згідно п.7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держсільгоспінспекцією та ії територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619.
Пунктом 3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу, затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р. № 110, передбачено, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
Однак такі докази в матеріалах справи відсутні, відтак позивачем в розумінні ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними засобами доказування факт самовільного зайняття ТОВ "Васильківське КСМ" земельної ділянки площею 31,5314га.
За таких обставин суд доходить висновку про відмову у позові про стягнення з відповідача 89347,38грн шкоди.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, суд доходить висновку, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, , тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.06.23
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- у справу;
2,3- сторонам (рек)