вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2023 р. Справа№ 910/5386/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022, повний текст складено 24.10.2022
у справі № 910/5386/22 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про cтягнення 22 111,32 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 22 111,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем нормативних строків доставки вантажу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі №910/5386/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» 11 055,66 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з доведеності обставин порушення відповідачем нормативних строків доставки вантажу, однак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, що визначені ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України щодо права зменшення штрафних санкцій, частково задовольнив позовні вимоги, зменшивши на 50 %.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 скасувати в частині зменшення розміру неустойки до 11 055,66 грн та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим при невірному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Так, апелянт стверджує, що:
- всі висновки суду про скорочення перевезень, значні втрати відповідача, значне зменшення доходу відповідача є голослівними та не підтверджуються жодними доказами;
- зменшення неустойки на 50 % нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що може бути розцінено як спосіб уникнення відповідальності та призводить до дисбалансу інтересів сторін;
- несвоєчасна доставка вантажу відбулась до початку воєнних дій на території України і тому відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням відповідачем строків доставки вантажу та воєнним станом в Україні;
- впровадження воєнного стану на території України сам по собі не може бути безперечним доказом існування тих обставин, що дають підстави для зменшення неустойки;
- Угода про міжнародне вантажне залізничне сполучення (далі -УМВС) не містить норм, які б надавали господарському суду право зменшувати розмір стягуваної неустойки. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21 (п. п. 43, 44, 45).
Також позивачем подана відповідь на відзив.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі №910/5386/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач зазначає алгоритм розрахунку неустойки, проте наведене не впливає на розмір заявленої у цій справі суми позовних вимог.
Також відповідач погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зменшення неустойки в порядку приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий суддя, судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5386/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, у зв'язку з звільненням головуючого судді ОСОБА_1 у відставку 28.02.2023 (рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2023), відповідно до п.п. 2.3.50., п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 (із доповненнями), справа підлягає передачі на повторний автоматизований розподіл.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді -Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі №910/5386/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 01.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.05.2023.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки учасниками справи письмово викладено свою позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні судом не встановлено, дана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
12.02.2018 між Підприємством з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (замовник за договором, позивач у справі) та АТ "Українська залізниця" (перевізник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 08906/ЦТЛ-2018/18/158 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п. 1.2 договору під перевезенням сторони розуміють послугу, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункта призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, що затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил планування перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).
У відповідності до п. 1.3 договору надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
У жовтні 2021 року зі станції відправлення Буганяй, Литовська Республіка до станції призначення Бориспіль Південно-Західної залізниці відповідач (перевізник) здійснював міжнародне перевезення залізничних вагонів №№ 57934739, 57968620, оформлене за накладною № 0402488.
Після прибуття 28 жовтня 2021 на станцію призначення позивачем було встановлено несвоєчасність доставки вантажу, а саме прострочення перевезення на 4 доби. Наведений факт прострочення сторонами не заперечується.
29.11.2022 Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулось до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з претензією №2377 про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу у розмірі 22 111,32 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачем порушено терміни доставки вантажу за вказаною накладною, що визначені ст. 24 Угода про міжнародне вантажне залізничне сполучення, у зв'язку із чим просить стягнути з АТ "Українська залізниця" 22 111,32 грн неустойки на підставі ст. 45 УМВС.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Причиною подання апеляційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом першої інстанції заявленої до стягнення суми неустойки за затримку доставки вантажу. В іншій частині судове рішення попередньої судової інстанції, прийнято по суті даної справи, не оскаржується жодною із сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18.
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Суд також враховує, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан продовжувався, зокрема Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема, утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту або призначені для спільного з ними використання у воєнний час.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", державні підприємства та територіально-галузеві об'єднання залізниці включені до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова КМУ від 04.03.2015 № 83).
В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обов'язки щодо виконання юридичними особами військово-транспортного обов'язку.
Приписами частини першої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" унормовано, що військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів (частина перша). Порядок виконання військово-транспортного обов'язку визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Постановою КМУ від 04.11.2015 № 891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 12 Порядку підприємства залізничного транспорту забезпечують: виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням.
Рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування (пункт 25 Порядку).
В контексті доводів апелянта щодо наявності воєнного стану Суд зазначає, що обставини щодо необхідності дотримання Залізницею військово-транспортного обов'язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані, тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства слід кваліфікувати як обставини, що мають істотне значення в сенсі застосування частини третьої статті 551 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 904/934/22, від 20.04.2023 у справі №904/124/22, від 20.04.2023 у справі №904/613/22 тощо.
Також Суд враховує, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.
Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам. Відтак, посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи підтверджуючих доказів щодо наявності підстав для зменшення неустойки визнаються Судом неприйнятними та відхиляються.
Враховуючи те, що відповідач має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на неї покладено обов'язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, то суд першої інстанції вірно врахував наведені вище обставини, які мають істотне та виключне значення, оскільки вони заслуговують на увагу в розумінні частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій судам необхідно дотримуватись балансу інтересів сторін у справі. В контексті наведеного колегія звертає увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків доставки вантажу на підставі залізничної накладної №0402488, а відтак, правомірним є висновок про зменшення розміру неустойки до 50 %.
Також Суд не виключав можливість, що позивач може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище.
В контексті наведеного аргументація апеляційної скарги про те, що зменшення неустойки до 50 % нівелює мету її існування як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання та призведе до порушення балансу інтересів сторін є необґрунтованим.
Водночас колегія також звертає увагу на те, що зобов'язання з доставки вантажу виконано відповідачем із незначним порушенням (4 доби), що не могло зумовити настання у відповідача значних збитків, який, серед іншого, будь-якими доказами не підтверджено.
Суд враховує, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки у даному випадку мова йде не про звільнення від сплати неустойки у зв'язку з відсутністю вини відповідача, а про зменшення її розміру відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України за наявності винятковості випадку, що встановлено у даній справі судовими інстанціями. При цьому, якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення, з огляду на очевидність причин затримки.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на необхідність застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, оскільки предмет спору, обставини справи та суб'єктний склад у наведеній справі та справі, що розглядається, різниться.
Суд, серед іншого, зазначає, що відсутність в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України. В свою чергу, суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи.
Близький за змістом підхід підтверджується усталеною судовою практикою з цього питання. Так, Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі № 905/1243/17, від 13.02.2018 у справі № 905/725/17, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України, на підставі статей 551 ЦК України та 233 ГК України.
Крім того, відсутність названих положень в УМВС не означає, що міжнародним договором встановлений інші правила, що регулюють правовідносини, а відтак відсутні підстави стверджувати що його норми превалюють над національним законодавством.
За сукупністю вищевикладеного, колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зменшення неустойки в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваній апелянтом частині належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам вірну правову оцінку, рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі №910/5386/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі №910/5386/22 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника (позивача).
Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі №910/5386/22 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков