вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" травня 2023 р. Справа№ 910/5001/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Корсака В.А.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Сидоренко Є.О.
від відповідача: Онищенко О.А.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2022 (повний текст складено 24.11.2022)
у справі № 910/5001/22 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-випробувальний центр "Промінь"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
2) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 2 414 312, 86 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-випробувальний центр "Промінь" (далі - ТОВ "НВЦ "Промінь"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець"; відповідач) про стягнення 7 085,93 грн пені, 608 717,82 грн 3 % річних, 1 798 509, 11 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 25.03.2019 № 16734/01 в частині повного та своєчасного розрахунку за відпущену електричну енергію за період з березня 2020 року по жовтень 2020 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/5001/22 позов задоволено та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "НВЦ "Промінь" 7 085 грн 93 коп. пені, 608 717 грн 82 коп. трьох відсотків річних, 1 798 509 грн 11 коп. інфляційних втрат та 36 214 грн 69 коп. судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що факт прострочення відповідачем оплати електричної енергії у визначені у позові періоди поставленої йому позивачем у березні - жовтні 2020 року підтверджується наданими позивачем письмовими доказами та обставинами справи. При цьому суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, наслідків порушення зобов'язання, наявності понесених збитків позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем його зобов'язань за договором, прийшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статтей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження можливості зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5001/22 ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою та просить скасувати згадане рішення господарського суду міста Києва як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права (ст.ст. 174, 193, 196, 233 ГК України, ст.ст. 525, 526, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України», ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та процесуального права (ст.ст. 2,7,13,73,74,86,202,236, пар. 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті ГПК України), та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виходячи з умов укладеного договору та Порядку купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у продавців за «зеленим» тарифом, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 обов'язок Гарантованого покупця з оплати 100 % вартості відпущеної продавцям за "зеленим" тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду виникає лише з другого робочого дня після настання однієї із обставин: отримання Гарантованим покупцем підписаного акту купівлі-продажу електроенергії, затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому періоді. Також, скаржник зазначає, що регулювання зобов'язань з купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом не вичерпується умовами договору. При цьому на НЕК "Укренерго" покладено обов'язок по забезпеченню надходження грошових коштів гарантованому покупцеві для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом у повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями, з урахуванням сплачених НЕК "Укренерго" грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцеві здійснення вказаної оплати, адже НЕК "Укренерго" є таким же учасником спірних відносин, як і гарантований покупець. Окрім того, скаржник зазначає, що місцевим судом безпідставно не застосовано в даному випадку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Позиції інших учасників справи
Від позивача 22.05.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу без застосування електронного цифрового підпису, у зв'язку чим, залишається судом без розгляду.
Розгляд клопотань учасників справи
ДП "Гарантований покупець" заявлено до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат до 1 %. Клопотання мотивовано фінансовими труднощами, зумовленими збройною агресією рф проти України та недоотриманням коштів від НЕК "УКРЕНЕРГО".
Так, главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
Частинами першою-другою статті 217 ГК України визначається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 в справі № 902/417/18.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20.
Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Суд апеляційної інстанції вважає, що заявник не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення, крім того, наявність чи відсутність збитків, обставини відсутності умислу відповідача щодо невиконання зобов'язання у погоджений строк, а також подальша сплата заборгованості не можуть слугувати підставою для зменшення нарахувань штрафних санкцій та трьох процентів річних, оскільки вимога щодо їх сплати є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2022 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" у справі №910/5001/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 19.12.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5001/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2022 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.
У зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/375/23 від 23.01.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи №910/5001/22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Корсак. В.А., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відмовлено в задоволенні клопотання ДП "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5001/22; апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5001/22 залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5001/22 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 31.05.2023.
Представник ДП "Гарантований покупець" у судовому засіданні 31.05.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник ТОВ "НВЦ "Промінь" у судовому засіданні 31.05.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржене судове рішення - залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору від 25.03.2019 №16734/01, укладеного між ДП "Енергоринок" та ТОВ "НВЦ "Промінь" останнє взяло на себе зобов'язання продавати, а ДП "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену позивачем та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
05.07.2019 між ДП "Енергоринок", ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "НВЦ "Промінь" укладено додаткову угоду № 416/01 до договору №16734/01 від 25.03.2019, якою в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінено на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінено статті 1-10 договору статтями 1-8 у новій редакції.
Додатковою угодою від 31.03.2020 № 992/01/20 до договору №16734/01 статті 1-7 договору викладено у новій редакції, зокрема, в п. 1.1. договору визначено, що за цим договором продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам).
Пунктом 2.1. договору, в редакції додаткової угоди 992/01/20 від 31.03.2020, встановлено, що сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
У пункті 2.2. договору, в редакції додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020, визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.
За положеннями п. 2.3. договору, в редакції додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020, продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Відповідно до п. 2.4. договору, в редакції додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020, продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачам, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Пункт 3.1. договору, в редакції додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020 передбачає, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Згідно з п.п. 3.2. та 3.3. договору, в редакції додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Відповідно до п. 4.5. договору, в редакції додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020, гарантований покупець зобов'язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
Пунктом 4.6. договору, в редакції додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020, встановлено відповідальність гарантованого покупця за неналежне виконання умов договору, а саме: гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня й розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.
На виконання умов договору позивачем, як продавцем за "зеленим" тарифом, протягом 2020 року (з березня по жовтень місяць) поставлено, а відповідачем прийнято електричну енергію на загальну суму 28 960 787,80 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 3 023 307,30 грн, за квітень 2020 року від 30.04.2020 року на суму 4 352 872,22 грн, за травень 2020 року від 31.05.2020 року на суму 3 407 184,65 грн, за червень 2020 року від 30.06.2020 року на суму 4 084 701,45 грн (враховуючи акт коригування від 23.11.2020 до акту купівлі продажу за червень 2020 року), за липень 2020 року від 31.07.2020 року на суму 4 466 685,08 грн, за серпень 2020 року від 31.08.2020 року на суму 3 938 099,95 грн, за вересень 2020 року від 30.09.2020 року на суму 3 270 821,17 грн, за жовтень 2020 року від 31.10.2020 року на суму 2 417 115,98 грн.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання з оплати відпущеної йому електроенергії виконав неналежним чином із простроченням визначених договором та чинним законодавством строків, що і стало підставою для звернення ТОВ "НВЦ "Промінь" з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 30, п. 8 ч. 9 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Гарантований покупець зобов'язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Пунктами 3.2, 3.3 додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020 визначено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.12.2019 №2804 до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії) внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019.
Відповідно до п.10.1 Порядку у новій редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку у новій редакції після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Згідно з пунктом 8.3 Порядку, фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У пункті 4.5. договору, в редакції додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020, встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
У пункті 4.6. договору, в редакції додаткової угоди № 992/01/20 від 31.03.2020, передбачена відповідальність гарантованого покупця за неналежне виконання умов договору, а саме: гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня й розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору № №16734/01 від 25.03.2019 позивачем, як продавцем за "зеленим" тарифом протягом 2020 року (з березня по жовтень місяць) було відпущено, а відповідачем прийнято електричну енергію на загальну суму 28 960 787,80 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 3 023 307,30 грн, за квітень 2020 року від 30.04.2020 року на суму 4 352 872,22 грн, за травень 2020 року від 31.05.2020 року на суму 3 407 184,65 грн, за червень 2020 року від 30.06.2020 року на суму 4 084 701,45 грн (враховуючи акт коригування від 23.11.2020 до акту купівлі продажу за червень 2020 року), за липень 2020 року від 31.07.2020 року на суму 4 466 685,08 грн, за серпень 2020 року від 31.08.2020 року на суму 3 938 099,95 грн, за вересень 2020 року від 30.09.2020 року на суму 3 270 821,17 грн, за жовтень 2020 року від 31.10.2020 року на суму 2 417 115,98 грн.
Як обґрунтовано враховано місцевим господарським судом, постановами НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством "Гарантований покупець" протягом березня-жовтня 2020 року, зокрема, 29.04.2020 №902 затверджено розмір вартості послуги у березні 2020 року; постановою від 27.05.2020 №995 затверджено розмір вартості послуги у квітні 2020 року; постановою від 24.06.2020 №1211 затверджено розмір вартості послуги у травні 2020 року; постановою від 22.07.2020 №1435 затверджено розмір вартості послуги у червні 2020 року; постановою від 19.08.2020 №1600, затверджено розмір вартості послуги у липні 2020 року; постановою від 23.09.2020 №1740 затверджено розмір вартості послуги у серпні 2020 року; постановою від 21.10.2020 НКРЕКП №1937 затверджено розмір вартості послуги у вересні 2020 року; постановою від 20.11.2020 №2138 затверджено розмір вартості послуги у жовтні 2020 року.
З огляду на зазначене судом вірно встановлено, що відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за придбану у березні 2020 електроенергію у строк до 04.05.2020 включно; за придбану у квітні 2020 року електроенергію - в строк до 29.05.2020 включно; за придбану у травні 2020 року електроенергію - в строк до 26.06.2020 включно; за придбану у червні 2020 року електроенергію - в строк до 24.07.2020 включно; за придбану у липні 2020 року електроенергію - в строк до 21.08.2020 включно; за придбану у серпні 2020 року електроенергію - в строк до 25.09.2020 включно; за придбану у вересні 2020 року електроенергію - в строк до 23.10.2020 включно; за придбану у жовтні 2020 року електроенергію - в строк до 24.11.2020 включно.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання і своєчасної та повної оплати електричної енергії, поставленої йому позивачем у березні - жовтні 2020 року виконав з порушенням визначених з законом та договором строків, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
При цьому апеляційний господарський суд зважає на те, що укладений сторонами договір не пов'язує можливість ДП "Гарантований покупець" не здійснювати оплату за продану позивачем електричну енергію у разі, неналежного виконання НЕК "Укренерго" обов'язку щодо забезпечення надходження грошових коштів на рахунок відповідача в якості розрахунків за передану останнім електроенергію.
До того ж, НЕК «Укренерго» не є стороною укладеного між сторонами спору договору.
За таких обставин та з огляду також на підписані без зауважень акти купівлі-продажу електроенергії, місцевим господарським судом правомірно визначено, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати придбаної у позивача електроенергії протягом березня-жовтня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони у п. 4.6 договору погодили, що у разі прострочення гарантованим покупцем оплати за цим договором, останній зобов'язаний сплатити пеню у визначеному розмірі.
Як вірно визначено місцевим господарським судом, розрахунок розміру належної з відповідача на підставі статті 624 ЦК України неустойки проведений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим правомірним є задоволення позову в цій частині.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
З огляду на викладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних у заявленому до стягненні розмірі.
Відповідач допустив порушення грошового зобов'язання з оплати електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом, у зв'язку з чим позивач нарахував на суму боргу штрафні санкції, які відповідач просив зменшити.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
З огляду на зазначене вище, апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом першої інстанції у цьому зв'язку обґрунтовано враховано інтересів обох сторін, причини невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, наслідки порушення зобов'язання, наявність понесених збитків позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем його зобов'язань за договором, а відтак, вмотивовано відмовлено в задоволенні клопотання ДП "Гарантований покупець" про зменшення розміру пені та 3 % річних до 1 грн. Щодо зменшення розміру інфляційних втрат, то така можливість законом не передбачена.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/5001/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано - 08.06.2023 (у зв'язку з тривалими повітряними тривогами).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді В.А. Корсак
А.М. Демидова