вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" червня 2023 р. Справа№ 910/14751/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року
у справі №910/14751/22 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско"
про стягнення 51 899, 23 грн, -
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 51 899,23 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у період з 11.01.2021 року по 11.02.2021 року здійснювався скид стічних вод без умов на скид, що є порушенням положень п. 8.1. Правил № 1879, у зв'язку з чим на адресу відповідача було направлено лист-попередження від 17.03.2021 року із розрахунком плати за скид стічних вод № 15/ВУ-Ф-06/177-02-2021р. від 17.03.2021 року у розмірі 51899,23 грн, який відповідачем залишено без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 51 899, 23 грн за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник вказує що позивачем невірно визначено строк порушення положень п. 8.1 Правил №1879, також позивачем не обґрунтовано заявлений ним розмір плати за скид стічних вод без Умов на скид.
Разом з цим, за твердженням скаржника з наданих позивачем розрахунків неможна зрозуміти яким чином розрахована плата в розмірі 51899,23 грн. В самій позовній заяві такого розрахунку теж немає. Тобто при подачі позовної заяви позивачем не зроблено обґрунтований розрахунок, позивач по справі без жодного обґрунтування, абсолютно свавільно визначив розмір плати в розмірі 51899,23 грн.
Крім того, за твердженням скаржника позивачем не було наведено жодного обґрунтування чому саме умови на скид 2020 року закінчилися 10.01.2021 року.
Строк порушення, якщо є належне обґрунтування того факту, що воно має місце, складає або з 21.01.2021 року до 11.02.2021 року, або з 29.01.2020 року до 11.02.2021 року.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/14751/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року у справі № 910/14751/22 залишено без руху.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції сплати судового збору.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Кроско» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року у справі № 910/14751/22. Ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) своєю ухвалою від 08.05.2023 року.
18.05.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Також представник позивача зазначив, що формула розрахунку плати за скид стічних вод у міську каналізацію (Пс=V*T*4), яка застосована позивачем, випливає з п. 8.1 та 8.6 Правил №1879, оскільки в пунктах містяться всі необхідні дані для підрахунку: зазначено, як визначається період: на який обсяг стічних вод проводити нарахування (V); тариф, на які послуги застосувати (Т) та який застосовувати коефіцієнт кратності до тарифу на послуги водовідведення.
Так, у розрахунку від 17.03.2021 року №15/ВУ-Ф-06/177-02-2021 року при проведенні нарахувань позивачем застосований тариф на послуги водовідведення з коефіцієнтом кратності 4, оскільки тариф на послуги водовідведення з коефіцієнтом кратності 1 застосовується до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" щомісячно при виставленні нарахувань за спожиті послуги водовідведення, відповідно до умов договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 24.12.2018 року №19816/5-09-Т.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг не повідомляло, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки не направляло. Тому, в силу положень п.п. 2.1.8, 2.2.4 договору, кількість та вартість наданих Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятними відповідачем.
При цьому, представник позивача наголосив, що Господарським судом міста Києва при розгляді справи №910/9269/21 встановлений факт скиду Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" у період з 11.01.2021 року по 11.02.2021 року стічних вод без умов на скид стічних вод.
Так, за твердженням представника позивача, звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" у 2021 року з порушенням строків до позивача щодо продовження умов на скид стічних вод спричинило скид останнім стічних вод з 11.01.2021 року (наступний день після закінчення строку дії умов на скид стічних вод) до 11.02.2021 року (день, який передував зверненню відповідача до позивача з листом) без діючих умов на скид стічних вод, що є порушенням умов договору та норм правил №1879.
Отже, на підставі зазначеного вбачається, що Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" правомірно проведені нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" за скид стічних вод без умов на скид стічних вод саме за період з 11.01.2021 року по 11.02.2021 рік.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2018 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Кроско» (споживач) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №19816/5-09-Т (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого відведення міста Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, та на підставі пред'явлених споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення міста Києва, а споживач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 року №316, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 року №1879, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до п. 1.4 договору споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження Вимог до скиду стічних вод згідно з вимогами чинного законодавства (за виключенням передбачених законодавством випадків, коли споживачу не потрібно отримувати Вимог до скиду стічних вод), а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
Згідно п. 2.1.8 договору облікові дані споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Споживач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння про проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння споживач направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноваженими особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання споживачем цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими сторонами.
Відповідно до п. 2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, споживач зобов'язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.
Споживач зобов'язується своєчасно продовжувати у встановленому порядку Вимог до скиду стічних вод, утримувати в належному технічному та санітарному стані мережі та обладнання (п. 3.3.13 договору).
Згідно з п. 4.12 договору у разі порушення споживачем п.п. 1.2, 1.4 договору останній сплачує постачальнику плату за скид стічних вод без чинних вимог до скиду стічних вод, яка нараховується у п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 7.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 01.07.2021 року.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», сферу дії якого визначено ст. 2 Закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 року № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (Правила № 1879), які поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або не побутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або не побутового походження).
Правила № 1879 встановлюють вимоги до Абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки Абонентів і Водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення (п. 1.5 Правил № 1879).
Згідно з п. 1.7 Правил № 1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди Абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом технічними умовами на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм, Абонентом одержані умови на скид та укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення.
В пункті 2.4 та підпункті 3.3.1 пункту 3.3 Правил № 1879 регламентовано, що Абоненти зобов'язані отримати у Водоканалі Умови на скид.
Відповідно до п. 3.3.1 Правил №1879 абоненти зобов'язані отримати у Водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2.
У п. 3.3.2 Правил №1879 зазначено, що для отримання Умов на скид абонент повинен звернутись до Водоканалу для їх оформлення та надати наступні документи:
- письмовий запит (у разі подовження Умов на скид - за один місяць до закінчення строку дії попередніх);
- генплан Абонента у Масштабі 1:500 з нанесеною каналізаційною мережею, затверджений керівником Абонента та завірений печаткою з у двох примірниках;
- паспорт водного господарства, до якого входять: а) загальні відомості про Абонента; б) пояснювальна записка; в) нормативні розрахунки водоспоживання та водовідведення; г) баланс водоспоживання та водовідведення; д) розшифровка стічних вод; е) акт розмежування балансової належності каналізаційних мереж; є) дані про ЛОС та/або КОС; ж) перелік субабонентів; з) дані про утилізацію осадів КОС, їх зберігання згідно з паспортом місця видалення відходів (МВВ) та їх вивезення; й) інші документи, що пов'язані зі скиданням стічних вод Абонента,
Згідно з підпунктом 3.3.4 п. 3.3 Правил № 1879 умови на скид видаються на один рік.
Відповідно до п. 8.1. Правил № 1879 абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
Так, за твердженням позивача, відповідач в проміжок часу з 11.01.2021 року по 11.02.2021 року здійснював скид стічних вод без умов на скид за адресою: вул. Сурікова, 3, корпус 37 у м. Києві, що є порушенням п. 8.1 Правил № 1879.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі заявки абонента № 116/0/15/01-19 від 10.01.2019 року Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 30.01.2019 видано відповідачу Умови на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресою: вул. Сурікова, 3, корпус 37 у м. Києві, зі строком дії до 10.01.2020 року, який в подальшому продовжено до 10.01.2021 року.
При цьому, колегія суддів відзначає, що скаржник вже звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про скасування оперативно-господарської санкції на суму 51899,23 грн, яка визначена відповідачем у розрахунку №15/ВУ-Ф-06/177-02-2021р. (справа №910/6828/18).
Проте у даному позові рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 року відмовлено повністю.
Крім того, відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року по справі №910/14751/22, яке набрало законної сили, що « 10.01.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати Умови на скид стічних вод в міську систему каналізації на об'єкт, розташований за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корпус 37.
Розглянувши вказану заяву позивача у строк, встановлений у п. 3.3.3 Правил №1879, відповідач видав Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Кроско» Умови на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва №271 від 30.01.2019 року; строк дії - до 10.01.2020 року.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що строк початку дії Умов на скид стічних вод розпочинається з дати подання споживачем первинної заявки, що зумовлено необхідністю уникнення скиду стічних вод споживачем без умов на скид після подання відповідної заявки. Отже, оскільки позивач подав первинну заявку 10.01.2019 року, Умови на скид стічних вод діяли по 10.01.2020 року (про що зазначено на Умовах №271 від 30.01.2019 року).
21.01.2020 року позивачем було подано відповідачу лист №13 від 14.01.2020 року про подовження Умов на скид стічних вод в міську систему каналізації.
На підставі вказаного листа відповідачем було подовжено Умови на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва до 10.01.2021 року, про що зроблено відповідний напис на Умовах.
Отже, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що вказані Умови №271 та інформація, вказана на них, є достовірною, так як в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем вказаних умов (в тому числі щодо строку їх чинності), а також відсутні докази будь-яких заперечень позивача з січня 2019 року щодо строку дії Умов №271 (з урахуванням їх подовження до 10.01.2021 року).»
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зі змісту ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що позивачем не було наведено жодного обґрунтування чому саме умови на скид 2020 року закінчилися 10.01.2021 року. Строк порушення, якщо є належне обґрунтування того факту, що воно має місце, складає або з 21.01.2021 року до 11.02.2021 року, або з 29.01.2020 року до 11.02.2021 року.
В подальшому, на підставі заявки абонента № 625/0/15/01-21 від 12.02.2021 року Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 24.02.2021 року видано відповідачу Умови на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресою: вул. Сурікова, 3, корпус 37 у м. Києві, зі строком дії до 12.02.2022.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, початок перебігу строку дії умов на скид стічних вод пов'язується саме з датою подання споживачем первинної заяви про отримання умов на скид стічних вод, що обумовлено необхідністю уникнення скиду стічних вод споживачами без умов на скид після подання відповідних заяв.
З огляду на викладене та враховуючи, що оскільки первинна заява відповідачем була подана 10.01.2019 року, відтак Умови на скид, видані 30.01.2019 року, діяли до 10.01.2020 року та в подальшому продовжені до 10.02.2021 року. Оскільки, у 2021 відповідач звернувся із відповідним листом про подовження умов на скид стічних вод з порушенням строків, визначених п. 3.3.5 Правил № 1879 (за один місяць до закінчення строку дії умов на скид), у позивача були відсутні підстави для подовження існуючих умов на скид стічних вод, а тому останнім видано нові умови на скид стічних вод з початком дії з дня звернення відповідача з відповідним листом, а саме з 12.02.2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що оскільки у період з 11.01.2021 року по 11.02.2021 року відповідач скидав стічні води без діючих (чинних) Умов на скид, позивач надіслав позивачу лист-попередження від 17.03.2021 року, в якому вимагав сплатити плату у розмірі 51899,23 грн (відповідно до розрахунку 15/ВУ-Ф-06/177-02-2021р.), що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечується скаржником (наявний в матеріалах справи).
Крім того, від 20.10.2022 року на адресу відповідача була направлена вимога за № 3085/15/15/02-22 про сплату грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид у розмірі 51 899,23 грн у семиденний термін із моменту одержання вимоги, що копією опису вкладення у цінний лист № 0101509546496 та копією фіскального чека (наявні в матеріалах справи).
Натомість, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 51 899,23 грн за скид стічних вод з об'єкту без умов на скид стічних вод, розташованого за адресою: вул. Сурікова, 3, корпус 37 у м. Києві.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Згідно ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.
Так, визначена у справі плата за скид стічних вод без дозволу не є штрафом у розумінні ст.ст. 238-241 Господарського кодексу України, а є оперативно-господарською санкцією у розумінні ст.ст. 217, 219, 235, 237 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 910/23088/17.
З гладуна на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нараховані споживачу кошти у розмірі 51899,23 грн за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод є оперативно-господарською санкцією та відповідно позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення.
Колегія суддів перевіривши розрахунок плати за скид стічних вод без одержання умов, встановила, що заявлена до стягнення сума у розмірі 51899,23 грн є арифметично правильною та відповідно обґрунтованою.
При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що з наданих позивачем розрахунків неможна зрозуміти яким чином розрахована плата в розмірі 51899,23 грн. В самій позовній заяві такого розрахунку теж немає. Тобто при подачі позовної заяви позивачем не зроблено обґрунтований розрахунок, позивач по справі без жодного обґрунтування, абсолютно свавільно визначив розмір плати в розмірі 51899,23 грн, оскільки даний розрахунок (від 17.03.2021 року № 15/ВУ-Ф-06/177-02-2021р.) міститься в додатках до позовної заяви та відповідно містить формулу розрахунку плати за скид стічних вод у міську каналізацію (Пс=V*T*4), яка була застосована позивачем (випливає з п. 8.1 та 8.6 Правил №1879, в пунктах містяться всі необхідні дані для підрахунку: зазначено, як визначається період: на який обсяг стічних вод проводити нарахування (V); тариф, на які послуги застосувати (Т) та який застосовувати коефіцієнт кратності до тарифу на послуги водовідведення). Тобто, у даному розрахунку відображена вся необхідна інформація для арифметичної перевірки розрахунку.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що скаржник у відповідності до п.п. 2.1.8, 2.2.4 договору про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг не повідомляв, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки не направляв, що не заперечується скаржником. Тому, в силу положень п.п. 2.1.8, 2.2.4 договору, кількість та вартість наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів на спростування доводів позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ними в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско" фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Кроско"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року у справі №910/14751/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року у справі №910/14751/22 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/14751/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун